номер провадження справи 4/82/21
30.07.2021 Справа № 908/1511/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СТК АВАНГАРД”, (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 12)
до відповідача ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 6348,49 грн. заборгованості
24.05.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 69 від 24.05.2021 (вх. № 1612/08-07/21 від 24.05.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “СТК АВАНГАРД”, м. Запоріжжя до фізичної особи-підприємця Ткалича Богдана Олександровича, м. Запоріжжя про стягнення 6348,49 грн. заборгованості за договором поставки № 30509 від 16.07.2020, в тому числі: основний борг за поставлений товар в розмірі 4689,93 грн., пеня в розмірі 378,46 грн., 30 % річних в розмірі 897,01 грн. і інфляційні втрати в розмірі 383,09 грн.
Пунктом 1 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2021 справу № 908/1511/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що 16.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “СТК АВАНГАРД” та фізичною особою-підприємцем Ткаличем Богданом Олександровичем укладений договір поставки № 30509, за умовами якого ТОВ “СТК АВАНГАРД” зобов'язалося відповідно до заявок покупця поставляти товар, а ФОП Ткалич Б.О., в свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, визначених договором. Підставою звернення позивача до суду з позовом у даній справі стало порушення відповідачем умов договору поставки № 30509 від 16.07.2020 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Ткалич Богдан Олександрович припинив підприємницьку діяльність 23.10.2020 (номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності 2001030060001108589) за власним рішенням.
Таким чином, на час виникнення правовідносин за договором поставки № 30509 від 16.07.2020 Ткалич Богдан Олександрович мав статус фізичної особи-підприємця, проте станом на час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “СТК АВАНГАРД” до суду з позовом у даній справі ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність.
У випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. (Правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 04.12.2013 № 6-125цс13)
Отже, покладення відповідальності на Ткалича Богдана Олександровича за договором поставки № 30509 від 16.07.2020 як на фізичну особу є обґрунтованим, а спір у даній справі підлягає розгляду в господарському провадженні.
Ухвалою господарського суду від 31.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1511/21, присвоєно справі номер провадження 4/82/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам встановлені строки подання письмових заяв по суті спору.
Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 14, 549, 526, 610- 612, 625, 692, 712 ЦК України ст. 193 ГК України та договорі поставки № 30509 від 16.07.2020, на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Ткалича Богдана Олександровича 6348,49 грн. заборгованості, в тому числі: основний борг за поставлений товар в розмірі 4689,93 грн., пеня в розмірі 378,46 грн., 30 % річних в розмірі 897,01 грн. і інфляційні втрати в розмірі 383,09 грн.
Відповідач проти позову заперечив, свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву, в якому зокрема зазначив, що діяльність ФОП Ткалича Богдана Олександровича припинено - 23.10.2020, та відповідно будь-яких заявок згідно з Договором після 23.10.2020 останній не здійснював та товар від позивача не отримував. Також, зауважив, що згідно з умовами Договору поставки № 30509 від 16.07.2020 єдиною особою, яка мала право на отримання Товару від постачальника є покупець - ФОП Ткалич Б.О. Проте, позивачем додані на підтвердження поставки товару на загальну суму 30 336,24 грн. видаткові накладні, а саме № 3-30353762 від 08.08.2020 року на суму 4895,22 грн., №3-3047394 від 21.08.2020 року на суму 3902,94 грн., №3-3047407 від 21.08.2020 року на суму 6517,32 грн., №3-3004364 від 04.09.2020 року на суму 10403,04 грн., №3-3016212 від 18.09.2020 року на суму 592,32 грн., які підписані невідомою особою. Покупець будь-якої довіреності на отримання товару згідно з договором поставки № 30509 від 16.07.2020 іншій особі не надавав. Таким чином, зазначає, що ФОП Ткалич Б.О. згідно з договором поставки № 30509 від 16.07.2020 отримав товар на суму 2030,28 грн. згідно з видатковою накладною та товаро-транспортною накладною № 3-3036762 від 11.08.2020 року та на суму 1995,12 грн. згідно з видатковою накладною та товаро транспортною накладною №3-3043259 від 18.08.2020, який сплачений відповідачем в повному обсязі. Також, зауважив, що остання поставка, як зазначає позивач, здійснена 18.09.2021, при цьому позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що товару у період з 08.08.2020 по 25.11.2020 поставлено на загальну суму 30 336,24 грн., а сплачено 25 646,3 1 грн. При цьому борг склав 4689,93 грн. Однак у грудні 2020 року позивач надав відповідачу взаєморозрахунки з період з 01.08.2020 по 24.12.2020, з якого вбачається, що товару у період з 01.08.2020 по 24.12.2020 поставлено на загальну суму 36723,57 грн., а сплачено 22908,21 грн., повернуто товару на суму 2888,82 грн. При цьому борг склав 10926,54 грн. Отже, враховуючи зазначене вище, відповідач просив у позивача у своєму листі від 03.02.2021 надати йому всі товарно-транспорті накладні для з'ясування дійсної суми заборгованості та з'ясування чи весь товар дійсно було поставлено відповідачу, а не можливо комусь іншому із зазначенням реквізитів ФОП Ткалич Б.О. Також, повідомив, що 24.12.2021 направив на адресу позивача заяву, в якій просив підготувати акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.10.2020, підготувати та підписати додаткову угоду до Договору № 30509 від 16.07.2020 про розірвання договору, надати інформацію щодо наявної заборгованості та надати копії накладних на наявну суму заборгованості. Вказаний лист отримано позивачем 05.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. На підставі викладеного, просив в задоволенні позову відмовити повністю.
30.06.2021 на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зокрема позивач зазначив, що згідно з умовами Договору позивачем протягом серпня-вересня 2020 року відповідачу поставлено Товар на загальну суму 30 336,24 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними за вказаний період. Товар відповідачем отримано, про що свідчать підписи відповідача та його уповноважених осіб в видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Зазначає, що у товарно-транспортних накладних зазначена і адреса доставки Товару: м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, буд. 38, а другі примірники видаткових та товарно-транспортних накладних надавались відповідачу, а доказом їх отримання є підписи Відповідача та його представників у видаткових накладних, що відповідає п. 3.6. Договору. Крім того, Відповідачем факт отримання Товару від позивача визнано, оскільки протягом серпня-листопада 2020 року Ткалич Б.О. частково сплачено ТОВ «СТК АВАНГАРД» за поставлений товар суму в розмірі 22 757,49 грн., що підтверджується копіями чеків. Оплата Відповідачем здійснювалась через касу позивача, що не суперечить п. 2.3. Договору. Також, зазначає, що наданий відповідачем Акт звірки взаємних розрахунків, що ним не підписаний, повністю відповідає розрахунку заборгованості. Що стосується взаєморозрахунку, наданого Ткалич Б.О., повідомив, що взаєморозрахунок не підписано Відповідачем, а також не підписано ані директором Товариства, ані його головним бухгалтером та не скріплено печаткою Товариства, натомість взаєморозрахунок підписано не уповноваженою на те особою. Отже, даний взаєморозрахунок не може розглядатись як доказ. Також, 13.11.2020 відповідачем повернуто позивачу товар на суму 2 888,82 грн., про що свідчить видаткова накладна (повернення) № 5094 від 13.11.2020 року. Отже, відповідачем отримано товар від позивача та після припинення своєї діяльності повернуто весь нереалізований товар. Таким чином, сума заборгованості Ткалич Б.О. перед ТОВ «СТК АВАНГАРД» станом на 31.12.2020 склала 4 689,93 грн. Крім того, звернув увагу, що видаткова накладна № 3-3004364 від 04.09.2020 частково оплачена відповідачем в розмірі 6 305,43 грн. та залишилась неоплачена по даній накладній заборгованість в розмірі 4 097,61 грн., яка повинна бути сплачена в строк до 17.09.2020, а також неоплачена видаткова накладна № 3-3016212 від 18.09.2020 в розмірі 592,32 грн., яка повинна бути сплачена в строк до 01.10.2020, що і склали загальну суму заборгованості в розмірі 4 689,93 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. Також, зазначив, що жодного повідомлення про дострокове розірвання або додаткову угоду про розірвання Договору позивач не отримував від відповідача. Доказів направлення Позивачу пропозиції розірвати Договір Відповідачем не надано.
Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 30.06.2021 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 30.07.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
16.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “СТК АВАНГАРД” (постачальник, позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем Ткаличем Богданом Олександровичем (покупець, відповідач у справі) укладений договір поставки № 30509 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, відповідно до заявок покупця поставляти товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість за цінами вказаними у видаткових накладних.
Покупець зобов'язаний здійснити оплату Товару протягом не більше 7 (семи) календарних днів з моменту отримання Товару, якщо інше не передбачено у видатковій накладній (накладній). Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар за цінами, вказаними у видаткових накладних на дану партію Товару. Моментом отримання Товару вважається дата підписання видаткової накладної представником Покупця, якщо ж представник не зазначив дату у видатковій накладній, то дата оформлення (складання) видаткової накладної Постачальником (п. 2.2. Договору).
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що розрахунки між Сторонами проводяться у безготівковій формі згідно із платіжними реквізитами, вказаними в Договорі (рахунку, рахунку-фактурі) або шляхом внесення коштів за товар в касу Постачальника.
Відповідно до п.3.1 Договору обумовлено, що заявка Покупцем надається Постачальнику усно не менше ніж за 1 (один) календарний день до вказаної в ній дати поставки і повинна містити конкретне найменування (асортимент), точну кількість Товару та дату його поставки. Заявка покупця приймається до виконання тільки, якщо вона містить встановлений постачальником мінімальний розмір замовлення.
Згідно з п. 3.5. Договору товар передається Покупцеві на підставі довіреності, оформленої відповідно до вимог законодавства. Покупець гарантує, що особа, яка розписалась з його боку у видатковій накладній, є належним чином уповноваженою особою на отримання Товару.
Якщо відпуск Товару Покупцю здійснюватиметься без довіреності на отримання цінностей, Покупець зобов'язаний надати Постачальнику письмове повідомлення про зразки печаток/штампів, якими його матеріально-відповідальні особи, будуть завіряти свій підпис на первинних документах під час отримання партій Товару. При цьому Покупець гарантує, що матеріально-відповідальні особи, які будуть завіряти свій підпис печатками/штампами (зразки, яких будуть надані в повідомленні), мають необхідні повноваження та діють на підставі відповідного акту суб'єкта господарювання.
Пунктом 3.6. Договору передбачено перелік товарно-супровідних документів, які надаються Покупцеві в оригіналах, оформлених належним чином: видаткова накладна; товарно-транспортна накладна (за необхідності). Доказом отримання зазначених документів та Товару є підпис представника Покупця на видаткових накладних,
Відповідно до п.8.1 Договору договір складений в 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, і набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2020 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання. В разі, якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про розірвання Договору в зв'язку з його закінченням, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах щорічно.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 30509 від 16.07.2020, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 30 336, 24 грн.
Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковими накладними, а саме:
- № 3-3035376 від 08.08.2020 року на суму 4895,22 грн.;
- №3-3036762 від 11.08.2020 року на суму 2030,28 грн.;
- №3-3043259 від 18.08.2020 року на суму 1995,12 грн.;
- №3-3047394 від 21.08.2020 року на суму 3902,94 грн.;
- №3-3047407 від 21.08.2020 року на суму 6517,32 грн.;
- №3-3004364 від 04.09.2020 року на суму 10403,04 грн.;
- №3-3016212 від 18.09.2020 року на суму 592,32 грн.
Крім того, факт отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними, копії зазначених документів долучені до матеріалів справи.
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в розмірі 22 757, 49 грн., що підтверджується чеками, копії яких містяться в матеріалах справи. Оплата відповідачем здійснювалась через касу Позивача, що не суперечить п. 2.3. Договору.
Також, 13.11.2020 відповідачем повернуто позивачу товар на суму 2 888,82 грн., про що свідчить видаткова накладна (повернення) № 5094 від 13.11.2020.
Предметом розгляду по даній справі є стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 4689,93 грн. за договором поставки № 30509 від 16.07.2020, а саме за видатковими накладними №3-3004364 від 04.09.2020 на суму 10403,04 грн. та №3-3016212 від 18.09.2020 на суму 592,32 грн. Також, за невиконання взятих зобов'язань щодо оплати поставленого товару позивачем нарахована пеня в розмірі 378,46 грн., 30 % річних в розмірі 897,01 грн. і інфляційні втрати в розмірі 383,09 грн.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать наявні матеріали цієї справи, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав та не сплатив кошти за поставлений товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.
Матеріали справи свідчать, що факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки № 30509 від 16.07.2020 підтверджується відповідними видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на вказаних видаткових накладних.
Щодо заперечень відповідача стосовно підписання видаткових накладних невідомою особою, суд зауважує, що предметом розгляду справи є фактично стягнення основної заборгованості за двома видатковими накладними, а саме №3-3004364 від 04.09.2020 на суму 10403,04 грн. (зазначена видаткова накладна частково сплачена на суму 6 505, 43 грн.) та №3-3016212 від 18.09.2020 року на суму 592,32 грн. (по зазначеній накладній оплата за поставлений товар не здійснена).
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Так, з видаткової накладної №3-3016212 від 18.09.2020 року на суму 592,32 грн. вбачається, що в графі «Отримав» містить прізвище ім'я та по батькові відповідальної особи, а саме - Ткалич та підпис особи.
Отже, факт отримання товару відповідачем підтверджено належними доказами.
Стосовно видаткової накладної №3-3004364 від 04.09.2020 на суму 10403,04 грн., суд зауважує наступне.
Видаткова накладна №3-3004364 від 04.09.2020 містить прізвище ім'я та по батькові відповідальної особи, а саме - Іванова та підпис особи.
За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, за приписами абзацу 9 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Порядок отримання цінностей повністю залежить від домовленості між продавцем та покупцем.
Так, пунктом 3.5 Договору сторони узгодили, що товар передається Покупцеві на підставі довіреності, оформленої відповідно до вимог законодавства. Покупець гарантує, що особа, яка розписалась з його боку у видатковій накладній, є належним чином уповноваженою особою на отримання Товару.
Отже, згідно з умовами договору відповідач погодився, що особа, яка розписалась з його боку у видатковій накладній, є належним чином уповноваженою особою на отримання Товару.
Також, суд враховує, що поставка товару Постачальником здійснюється за адресою доставки - м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 38, що зазначено в Розділі Юридичні адреси та реквізити сторін Договору.
Так, в товарно - транспортній накладній до видаткової накладної №3-3004364 від 04.09.2020 в графі «пункт розвантаження» визначено - м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 38.
В даному випадку, розвантаження товару відбулося в місці визначеному в Договорі, а Іванова, є особою яка перебувала в місці розвантаження товару, прийняла товар та розписалась у видатковій накладній, що не суперечить п. 3.5 Договору.
Також, судом враховано що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар за видатковою накладною №3-3004364 від 04.09.2020, що свідчить про визнання ним зобов'язання по оплаті товару, тобто своїми діями визнав факт поставки товару.
Крім того, доказів відмови від товару за Договором поставки № 30509 від 16.07.2020 матеріали справи не містять, відповідач не звертався до позивача з претензіями щодо кількості та якості поставленого товару або відсутності належних товаросупроводжувальних документів на товар (довіреності), доказів повернення товару не надав, а навпаки здійснив часткову оплату товару.
З огляду на це, суд вважає, що факт поставки товару за договором є доведеним, а посилання відповідача на протилежне є намаганням уникнути виконання своїх зобов'язань.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Крім того, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Так, позивач, уклавши Договір поставки № 30509 від 16.07.2020 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.
Отже, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищевказаними видатковими накладними підтверджено матеріалами справи. Доказів про сплату суми боргу відповідачем суду не надано, а тому вимога про стягнення основної заборгованості в розмірі 4689,93 грн. за зазначеними видатковими накладними є законною та підлягає задоволенню.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожень день прострочення до повного погашення боргу покупцем. У разі прострочення виконання грошового зобов'язання покупець окрім пені, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% процентів річних від простроченої суми.
За невиконання грошових зобов'язання за Договором позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 378,46 грн., яка розрахована за загальний період з 01.10.2020 по 21.05.2021.
Відповідно до п.2.2 Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату Товару протягом не більше 7 (семи) календарних днів з моменту отримання Товару, якщо інше не передбачено у видатковій накладній (накладній).
Таким чином строк виконання зобов'язання з оплати за видатковою накладною №3-3004364 від 04.09.2020 настав - 12.09.2020, а за видатковою накладною №3-3016212 від 18.09.2020 настав - 26.09.2020.
Наданий розрахунок пені судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний не правильно, оскільки допущені помилки при розрахунку розміру пені.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату товару є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, в сумі 368, 82грн. В іншій частині вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вже зазначалось, відповідно п.5.2 Договору у разі прострочення виконання грошового зобов'язання покупець окрім пені, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% процентів річних від простроченої суми
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 30 % річних в розмірі 897,01 грн., за загальний період з 01.10.2020 по 21.05.2021 і інфляційні втрати в розмірі 383,09 грн., за період з жовтня 2020 по квітень 2021.
Наданий розрахунок 30 % річних судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок 30% річних позивачем виконаний правильно.
Таким чином, стягненню підлягають 30 % річних в розмірі 897,01 грн.
Наданий розрахунок інфляційних витрат судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок інфляційних витрат позивачем виконаний не правильно, так стягнення за період з 01.10.2020 по 21.05.2021 підлягають інфляційні нарахування в розмірі 383,05 грн.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат за несвоєчасну оплату товару є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, в сумі 383,05 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних витрат за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов суд відхиляє як необгрунтовані.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СТК АВАНГАРД” до ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , д.н. 29.05.1998, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СТК АВАНГАРД”, (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 12, код ЄДРПОУ 42621186) 4 689 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 93 коп. основного боргу, 368 (триста шістдесят вісім) грн. 82 коп., пені, 897 (вісімсот дев'яносто сім) грн. 01 коп. 30 % річних, 383 (триста вісімдесят три) грн. 05 коп. інфляційних втрат та 2 266 (дві тисячі двісті шістдесят шість) грн. 54 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено “30” липня 2021р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.