30.07.2021 Справа № 908/2192/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Дроздова Світлана Сергіївна, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 908/2192/21
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ-СТИЛЬ» (69041 м. Запоріжжя, вул. Дніпровські Зорі, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 33210999)
про 1 009 451 грн. 17 коп.
Без участі представників сторін
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ-СТИЛЬ» про стягнення 634 475 грн. 93 коп. основного боргу, 95 171 грн. 38 коп. 3 % річних, 279 803 грн. 86 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2021 позовні матеріали № 908/2192/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Разом з позовом у відповідності до ст. 137 ГПК України від позивача надійшла заява про забезпечення позову. Відповідно до зазначеної заяви, позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладенням арешту в рамках суми боргу у розмірі 1 009 451 грн. 17 коп. до моменту розгляду справи по суті на об'єкт нерухомого майна база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » яка розташована за адресою АДРЕСА_2 . Опис об'єкта: Опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 811.4, Опис: А-1, А[1]-1,А[2]-1, А[3]-1, А[4]-1,А[5]-1, Б-1, Б[1]-1,Б[2]-,Б[4]-1, В-1, В[1]-1,В[2]-1,В[3]-1,В[4]-1,В[5]-1,В[6]-1,В[7]-1,Г-1, Г[1]-1, Г[2]-1, Г[3]-1, Г[4]-1, Г[5]-1,Д-1, Д[1]-1, Д[2]-1, Д[3]-1, Д[4]-1 - вагончики, Е-1 - склад-вбиральня, № 1-душ, 6,7,8,9,15,16,17,18,19,20,25,26,28,29,30,44,70,71,72, 73,74,75,76,77,97- вагончики (тимчасові), блок№1 (тимчасовий), блок № 2 (тимчасовий).
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.07.2021, заяву про забезпечення позову у справі № 908/2192/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що у зв'язку з тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2021р. фактично було встановлено наявність заборгованості у ТОВ «АЗОВ-СТИЛЬ» перед ОСОБА_1 та тим, що з 2016р. ТОВ «АЗОВ-СТИЛЬ» не виконує перед позивачем у справі боргові зобов'язання, у позивача є всі підстави вважати, що після отримання копії позовної заяви керівництво ТОВ «АЗОВ-СТИЛЬ» спробує вивести належне їм нерухоме майно на іншу юридичну особу з метою подальшого банкрутства підприємства. Згідно інформаційної довідки речових прав на нерухоме майно від 28.07.2021р. (копія додається) ТОВ «АЗОВ-СТИЛЬ» належить об'єкт нерухомого майна База відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка розташована за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб.
Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 4 згаданої статті передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.
Згідно пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК (яка кореспондується з ст. 74 ГПК України чинної редакції), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази повинні міститься в позовних матеріалах або в заяві про забезпечення позову, тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані позивачем до позову або до заяви про забезпечення позову.
Відповідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадках невжиття заходів забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що не вжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову; що запропоновані заявником заходи до забезпечення позову не матимуть наслідком порушення його законних прав і інтересів, що є не припустимим.
Крім того, як зазначалося вище, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Будь-яких належних доказів до заяви на її обґрунтування позивачем не додано.
Заявником документально не підтверджено вжиття відповідачем на даний час будь-яких дій щодо списання грошових коштів з рахунків, що йому належать або реалізацію рухомого та нерухомого майна з метою виведення всіх наявних активів для подальшого не виконання зобов'язань.
Отже, самі лише посилання позивача, виходячи із власних нічим не підтверджених припущень (передбачень, прогнозів) на існуючу, на його думку, без надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення клопотання про забезпечення позову.
За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання. Саме лише посилання в заяві на те, що невжиття судом заходів забезпечення позову невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних прав) та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в даній справі, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Також слід зазначити, що вжиття передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком.
За таких обставин, Господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
З огляду на положення ст. 129 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 135 грн. 00 коп., відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Суд роз'яснює заявнику, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до Господарського суду.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 908/2192/21 відмовити.
Ухвала набрала законної сили 30.07.2021.
Порядок набрання ухвалою законної сили визначений статтею 235 ГПК України.
Порядок оскарження ухвали суду першої інстанції визначений статтями 254, 255, 256 ГПК України.
Ухвалу підписано 30.07.2021.
Суддя С.С. Дроздова