номер провадження справи 24/63/21
23.06.2021 Справа № 908/1114/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1114/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Югпромкомплект” (пр.-т Будівельників, буд. 7, м. Енергодар, Запорізької області, 71503, ідентифікаційний код 33466301)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964)
про стягнення суми
за участю представників:
від позивача: Кравцов А.В., адвокат, договір про надання правової допомоги № 17-09/20 від 17.09.2020, договір про співробитнийтво № 22/10/20 від 22.10.2020
від відповідача: не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю “Югпромкомплект” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення основного боргу в сумі 253784,70 грн., інфляційних витрат в сумі 22905,62 грн. та трьох процентів річних у сумі 11764,30 грн. за договором поставки № 20/05/50 від 01.04.2019.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2021 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 27.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1114/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/63/21. Судове засідання призначено на 26.05.2021.
26.05.2021 ТОВ “Югпромкомплект” подана до суду заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та збільшення в частині стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції, в якій останній повідомляє про часткову оплату 22.04.2021 відповідачем заборгованості в сумі 217839,06 грн., та просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 35945,64 грн., інфляційні витрати в сумі 24770,74 грн. та три проценти річних у сумі 11889,45 грн. за договором поставки № 20/05/50 від 01.04.2019.
Також позивач просить суд відповідно до вимог ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення про стягнення боргу здійснювати нарахування трьох процентів річних на суму основного боргу з 21.04.2021 до моменту остаточного виконання рішення суду за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де С- сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення.
Ухвалою суду від 26.05.2021 відкладений розгляд справи на 23.06.2021.
22.06.2021 на електрону адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на те, що станом на час відкриття провадження у справі ВП АЕМ платіжними дорученнями від 22.04.2021 сплачено позивачу 217839,06 грн. Отже сума боргу становить 35945,64 грн. Крім того зазначив, що з урахуванням обставин у вигляді пандемії, вжиття ДП “НАЕК Енергоатом” всіх можливих заходів для недопущення господарського правопорушення, критичну ситуацію із розрахунками за вироблену ДП “НАЕК “Енергоатом” електроенергію, відповідно до. ст. 625 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. ст. 42, 169 ГПК України просить суд зменшити суму 3% річних до 5000,00 грн., суму інфляційних витрат до 10000,00 грн.
23.06.2021 відповідачем подано суду клопотання про проведення судового засідання, яке призначено на 23.06.2021 за відсутністю представника ВП АЕМ.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 23.06.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 20/05/50 від 01.04.2019 щодо своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого сума основного боргу становить 35945,64 грн. На підставі ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 11889,45 грн та інфляційні втрати у розмірі 24770,74 грн. Просить суд, на підставі ст. ст. 3, 11, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 184, 222 Господарського кодексу України, позов задовольнити та повернути частину надмірно сплаченого судового збору в сумі 2056,82 грн. Також, позивач повідомив про надання після ухвалення рішення суду остаточного розрахунку витрат на правничу допомогу.
Відповідач свою правову позицію викладена у відзиві на позову заяву, просить суд зменшити суму 3% річних до 5000,00 грн., суму інфляційних витрат до 10000,00 грн.
В засіданні 23.06.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд
01.04.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю “Югпромкомплект” (Постачальник) та ВП ««Атоменергомаш» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Покупець) укладено договір поставки товару № 20/05/50, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити у передбачені даним договором строки покупцю продукцію, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити вказану продукцію. Граничний строк поставки - до 31.12.2020.
Загальна сума договору складає 1843009,92 грн, у т.ч. ПДВ 307168,32 грн. (п. 3.1.)
Відповідно до п. 4.1 Договору, оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в даному договорі, протягом двох місяців після отримання Покупцем партії продукції.
Згідно з п. 4.2 Договору, у випадку, якщо Постачальником податкова накладна не буде зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та строк, визначені чинною редакцією ПКУ, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену пунктом 3.1 цього Договору, на суму ПДВ, на яку не було зареєстровано податкову накладну.
Відповідно до п. 5.1 Договору, поставка продукції здійснюється до 31.12.2019 партіями відповідно до заявок Покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість, що постачається, та строки її поставки.
Згідно з п. 5.6 Договору, у разі ненадання заявки Покупцем продукція, зазначена в п. 1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена Постачальником не пізніше 31.12.2019.
Відповідно до п. 5.7 Договору, продукція відвантажується на умовах DDР (Інкотермс 2000) м. Енергодар, Запорізька обл. Отримувач: відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом». Відвантажувальні реквізити Покупця: м. Енергодар, Запорізька обл., вул. Промислова, 17, ЗНСОтаТ ВП АЕМ, ЦМС.
Додатковою угодою № 1 від 27.12.2019 до Договору строк поставки продукції продовжено до 01.06.2020.
Додатковою угодою №2 від 02.09.2020 до Договору строк поставки продукції за підпунктом 2 пункту 1.1 (Вуглекислота ДСТУ 4817:2007) продовжено до 15.12.2020.
Додатковою угодою №3 від 25.01.2021 до Договору строк поставки продукції за підпунктом 2 пункту 1.1 продовжено до 05.04.2021.
Згідно з п. 6.1 Договору, Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлену продукцію відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 6.3. договору постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку продукції, якість якої відповідає умовам, встановленим цим договором; здійснювати відпуск продукції за договором уповноваженим працівникам покупця на підставі довіреності покупця на отримання цінностей.
Відповідно до п. 6.4. договору постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримати плату за поставлену продукцію; достроково поставити продукцію за письмовим погодженням покупця.
Пунктом 7.4 договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати продукції він на вимогу постачальника сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Згідно з п. 9.1. - 9.4 договору, у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності є для сторін обов'язковим. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. Даний договір пов'язаний з діяльністю відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» ДП НАЕК «Енергоатом», якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи (ДП «НАЕК «Енергоатом», у зв'язку з чим територіальна підсудність справ за участю ВП АЕМ може визначатися за місцем знаходження ВП “Атоменергомаш”.
Відповідно до п. 10.1. договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.
Договір поставки підписаний з боку обох сторін та скріплений печатками.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем у період з 24.04.2019 по 31.03.2021 поставлена продукція відповідачу загальною вартістю 1 795 448,04 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними:
Видаткові накладні підписані та скріплені печатками Покупця та Постачальника.
Поставлена продукція прийнята відповідачем у повному обсязі, заперечень Покупця щодо якості та/або кількості поставленої продукції на адресу Постачальника не надходило.
Таким чином позивач виконав взяті на себе обов'язки за договором, проте відповідач у повному обсязі не розрахувався за поставлену продукцію.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензією про погашення заборгованості за договором поставки.
Доказів надання відповіді на претензію сторонами не надано.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору поставки № 20/05/50 від 01.04.2019 щодо своєчасної оплати поставленого товару позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 35945,64 грн., 3% річних у розмірі 11889,45 грн за період з 25.06.2019 по 21.04.2021 та інфляційні втрати у розмірі 24770,74 грн. за період жовтень 2018 року по квітень 2021 року.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд виходить з наступного.
Згідно з приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачеві обумовлену договором поставки продукцію на суму 1 795 448,04 грн, що підтверджується видатковими накладними, які містять посилання на договір поставки, відповідну продукцію, її кількість та ціну, а також підписані з боку обох сторін.
Відповідачем продукція прийнята, не повернута, а тому відповідач повинен був оплатити її вартість згідно з п. 4.1 договору поставки.
Факт отримання продукції відповідачем, що підтверджується видатковими накладними, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриману продукцію.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95 №88, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.
Суд вважає доведеним факт порушення з боку відповідача своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати продукції, поставленої позивачем, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 35945,64 грн.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором щодо не здійснення оплати за поставлений товар у повному обсязі, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами Договору.
Відповідач доказів сплати основного боргу у повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 35945,64 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 11889,45 грн за період з 25.06.2019 по 21.04.2021 та інфляційні втрати у розмірі 24770,74 грн. за період жовтень 2018 року по квітень 2021 року (розрахунок здійснений по кожній накладній окремо).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано 11889,45 грн 3% річних та 24770,74 грн. інфляції, оскільки це не суперечить діючому законодавству. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, наведені заперечення не звільняють його як покупця від обов'язку здійснити оплату за поставлену продукцію
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу (ч. 10).
З огляду на вказане, а також приймаючи до уваги посилання позивача на вказану законодавчу норму, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення).
При цьому, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нараховувати 3 % річних за формулою: Сума 3%річних = С х 3 х Д/ 365 /100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, починаючи з 20.04.2021 до моменту виконання рішення.
Відповідач, просив суд зменшити суму 3% річних до 5000,00 грн., суму інфляційних втрат - до 10000,00 грн. В обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру 3% річних та втрат від інфляції відповідач посилається на наявність надзвичайних обставин у вигляді пандемії та критичну ситуацію із розрахунками за вироблену відповідачем електроенергію контрагентами.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірної великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Перш за все, правовий аналіз вказаної норми свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Таким чином, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру санкцій наслідкам порушення.
Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Як вже зазначалося, в договорі сторони обумовили, що за прострочення оплати поставленого товару покупець має сплатити постачальнику 3% річних та інфляційні втрати. При цьому, суд враховує, що розмір відсотків річних не є надмірним, а визначено саме в тому розмірі, який передбачає і стаття 625 ЦК України.
Враховуючи обставини даної справи, господарський суд не вбачає підстав для зменшення належної до стягнення суми відсотків річних та втрат від інфляції, що визначені у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% та інфляційних втрат судом відмовляється.
Позивач просить суд повернути з державного бюджету України на користь ТОВ “Югпромкомплект” частину надмірно сплаченого судового збору.
Судом встановлено, що при зверненні з позовом до суду позивачем було сплачено судового збору в розмірі 4326,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 4157 від 16.04.2021.
За приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин суд відзначає, що судовий збір в сумі 2056,82 грн. підлягає поверненню ТОВ “Югпромкомплект” з державного бюджету України у зв'язку із зменшення розміру позовних вимог, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (а/с 306, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код ВП 26444970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Югпромкомплект” (пр.-т Будівельників, буд. 7, м. Енергодар, Запорізької області, 71503, ідентифікаційний код 33466301, на поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ ПРИВАТБАНК) - 35945 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн 64 коп. основного боргу, 11889 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн 45 коп. 3% річних, 24770 (двадцять чотири тисячі сімсот сімдесят) грн 74 коп. інфляції та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму основного боргу з 21.04.2021 до моменту остаточного виконання рішення суду.
Нарахування 3% річних необхідно здійснювати за наступною формулою:
Сума 3%річних = С х 3 х Д/ 365 /100, де:
С - сума основного боргу,
Д- кількість днів прострочення.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Югпромкомплект” (пр.-т Будівельників, буд. 7, м. Енергодар, Запорізької області, 71503, ідентифікаційний код 33466301) з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 2056 (дві тисячі п'ятдесят шість) грн 82 коп., сплаченого платіжними дорученнями № 4157 від 16.04.2021 на суму 4326,82 грн, у зв'язку із зменшення розміру позовних вимог, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 29.07.2021.
Суддя Т.А. Азізбекян