Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"30" липня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/818/21
Господарський суд Житомирської області у складі судді Сікорської Н.А.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Селм Агро"
про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс" 56283,43 грн.,
ТОВ "Селм Агро" звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс" 56283,43 грн., з яких: 28907,86 грн. заборгованість за договором, 19151,02 грн. пеня, 5798,74 грн. інфляційних та 2425,81 грн. 3% річних.
Частиною 2 статті 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 150 ГПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу.
Згідно з п.4 ч.2 ст.150 ГПК України у заяві повинні бути зазначені вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Суд зазначає, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України).
Водночас, у відповідності до норм п.8 ч.1 ст.152 ГПК України, підставою для відмови у видачі наказу є встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги.
Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності порушення його права.
Разом з тим такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).
Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а тому суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що він арифметично невірний, оскільки заявником неправильно визначені періоди нарахування.
Відповідно до договору поставки №18121 від 04.01.2018р. розрахунки за товар здійснюються у формі передоплати, чи післяплати протягом п'яти календарних днів з моменту поставки товару, або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами, про що сторонами укладається додаткова угода до даного договору (п.4.1).
Товар був поставлений боржнику згідно видаткових накладних №5932 від 30.07.2018р., №6131 від 02.08.2018р., №8782 від 02.10.2018р.
Заявник нараховує 3% річних за період з 02.10.2018р. по 19.07.2021р. на суму боргу 28907,86 грн., до складу якої, зокрема, входить заборгованість в сумі 1212,86 грн. за видатковою накладною №8782 від 02.10.2018р., прострочення оплати по якій виникає лише з 08.10.2018р. (з урахуванням приписів п.4.1 договору).
Оскільки, борг в сумі 1212,86 грн. не виник з 02.10.2018р., 3% річних на вказану заборгованість обраховані невірно, тому і грошова заборгованість боржника заявником визначена невірно.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як випливає зі змісту поданої заяви, до складу заборгованості, заявником також включено пеню в сумі 19151,02 грн., яка за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є штрафною санкцією за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
На підставі викладеного, а також враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише неоспорюваної заборгованості, вимоги про стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно ч.3 ст.152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
Відповідно до ч.2 ст.152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відмову ТОВ "Селм Агро" у видачі судового наказу про стягнення 28907,86 грн. боргу, 5798,74 грн. інфляційних та 2425,81 грн. 3% річних на підставі п.8 ч.1 ст.152 ГПК України.
В задоволенні заяви в частині вимог про видачу судового наказу про стягнення з боржника 19151,02 грн. пені суд відмовляє на підставі ч.3 ст.152 ГПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 150, 152, 153, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Селм Агро" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс" 56283,43 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрук.
1 - до справи
2 - заявнику (рек. з повідомл)