вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.07.2021р. Справа № 904/3258/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестдніпро», м. Дніпро
До: Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро (відповідач-1) та Дніпровської міської ради, м. Дніпро (відповідач-2)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпро
Про: стягнення 2 391 041, 21 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
секретар судового засідання Броян А.Р.
Від позивача: Чижикова О.Ю. (адвокат);
Від відповідача-1: Дика Н.В. ;
Від відповідача-2: Пастернак В.В. ;
Від третьої особи: не з'явився
ТОВ «Інвестдніпро» (позивач) звернувся з позовом до Департаменту по роботі з активами ДМР (відповідач-1) та Дніпровської міської ради (відповідач-2) про солідарне стягнення 2 391 041, 21 грн. (в т.ч.: 1 166 939, 00 грн. - грошові кошти , сплачені за договором купівлі-продажу №176/А від 23.02.15р.; 1 014 820, 49 грн. - інфляційні втрати та 209 281, 72 грн. - 3% річних) майнової шкоди, спричиненої втратою позивачем права власності на нерухоме майно, внаслідок незаконних дій та рішень відповідачів-1,2 та вилученням цього майна на підставі судового рішення.
Ухвалою суду від 29.03.21р. було відкрито провадження у справі №904/3258/21, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження у підготовчому засіданні на 15.04.21р. Ухвалою суду від 15.04.21р. розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 27.04.21р.
Дніпровська міськрада (відповідач-2) проти задоволення позовних вимог заперечувала, стверджуючи (поміж-іншим), що рішення Дніпровської міської ради №23/27 «Про надання згоди на прийняття з держаної власності у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів нерухомого майна по вул. Писаржевського, 1А» є наслідком дій ДП «НДТІ» та Агентства держмайна України щодо передачі з державної в комунальну власність цього нерухомого майна. Відповідач-2 наголошує, що при укладені договору купівлі-продажу від 23.02.15р. позивач був обізнаний про послідовність процесу передачі нерухомого майна у комунальну власність, тобто про наявність наказу Агентства держмайна України, про звернення ДП «НДТІ» та про існування положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ від 21.09.1998р. № 1482. Тобто, вся інформація була у загальному доступі, відтак ТОВ «Інвестдніпро» не може вважатися добросовісним набувачем в розумінні 388 ЦК України.
ТОВ «Інвестдніпро» (позивач) у відповіді на відзив Дніпровської міськради заперечував проти обставин , викладених відповідачем-2, оскільки у договорі купівлі-продажу від 23.02.15р. відсутні посилання на те, що спірний об'єкт нерухомості раніше перебував у державній власності. На момент укладення договору право комунальної власності було зареєстроване на іншій підставі. Позивач зазначає, що не був обізнаний з існуванням наказу Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном від 21.02.13р. №27 та з рішенням Дніпровської міської ради №23/27. Тому з твердження відповідача-2, про те що позивач є недобросовісним набувачем, не погоджується.
Департамент по роботі з активами ДМР (відповідач-1) проти задоволення позовних вимог заперечував , його правова позиція є аналогічною позиції Дніпровської міської ради (відповідача-2), яку було викладено у відзиві на позов 21.04.21р.
ТОВ «Інвестдніпро» (позивач) у відповіді на відзив Департаменту по роботі з активами ДМР вказав, що відповідач-1 на момент укладення договору купівлі-продажу і на даний момент є самостійною юридичною особою публічного права, наділений відповідними повноваженнями, а також є органом приватизації Дніпровської міської ради. У спірних правовідносинах відповідач-1 діяв не тільки як представник ДМР, а саме як самостійна юридична особа-самостійний суб'єкт правовідносин щодо комунального нерухомого майна з цивільною правоздатністю та дієздатністю. Внаслідок діянь відповідача-1, які були взаємопов'язаними діяннями відповідача-2 , було спричинено шкоду позивачу.
Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області ( третя особа ) письмових пояснень щодо позову не надала ,явку повноважних представників досудових засідань не забезпечила.
Ухвалою суду від 27.05.21р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.21р. Ухвалою суду від 10.06.21р. розгляд справи по суті призначено на 01.07.21р. До судового засідання 01.07.21р. з'явився представник позивача та відповідач-2, відповідач-1 та третя особа явку повноважного представника не забезпечила. Ухвалами суду розгляд справи по суті відкладався на 15.07.21 р. та на 29.07.21 р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд , -
23.02.15р. між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міськради ,що діяв від імені Територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міськради ( продавець ) та ТОВ «Інвестдніпро» ( покупець) укладено договір купівлі-продажу № 176/А , відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю : частину нежитлового приміщення №1 , а саме : поз.7-17 , загальною площею 189,6кв.м. нежитлового приміщення №1 на першому поверсі нежитлової будівлі літ.В-4 , загальною площею 3 059,3кв.м., яке знаходиться за адресою : Дніпропетровська обл.., м. Дніпропетровськ , вул. Писаржевського ,буд.1а , що складає 6/100 часток вищезазначеної нежитлової будівлі літ В-4 , що є власністю територіальної громади міста Дніпропетровськ а в особі Дніпропетровської міськради на підставі рішення Дніпропетровської міськради від 29.01.14 р. № 15/47 та Протоколу № 12 загальних зборів ТОВ «ТУЛС» від 20.01.14 р. ( п.1.1.)
Згідно з п.1.5. вказаний в цьому договорі об'єкт приватизації продано за 1 166 939,00 грн. Ці кошти покупець повинен внести протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору ( п.2.1.)
В п.8.1. договору зазначено , що продавець гарантує, що об'єкт приватизації не входить до переліку об'єктів ,які не підлягають приватизації , не є проданим , переданим ,заставленим , не перебуває під арештом , судових справ щодо нього не має .
Цей договір купівлі-продажу 23.02.15 р. посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуфман Я.С. та зареєстровано в реєстрі за № 147 ( т.1, а.с.30-33)
24.03.15р. ТОВ «Інвестдніпро» нав підставі п/д № 29 перерахувало на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міськради вартість придбаного об'єкту в розмірі 1 166 939,00 грн. ( т.1,а.с.39 )
25.03.15р. між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міськради ( продавець ) та ТОВ «Інвестдніпро» ( покупець) підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення ( будівлі ) , за яким продавець передав, а покупець прийняв частину нежитлового приміщення №1 , а саме : поз.7-17 , загальною площею 189,6кв.м. нежитлового приміщення №1 на першому поверсі нежитлової будівлі літ.В-4 , загальною площею 3 059,3кв.м., яке знаходиться за адресою : Дніпропетровська обл.., м. Дніпропетровськ , вул. Писаржевського ,буд.1а ; за ціною продажу 1 166 939,00 грн. (т.1,а.с.38 )
27.03.15р. між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міськради ,що діяв від імені Територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міськради ( продавець ) та ТОВ «Інвестдніпро» ( покупець) укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу від 03.02.15р. № 176/А , відповідно до умов якого сторони підписанням цього додаткового договору підтвердили настання відкладальної умови щодо набуття покупцем права власності на об'єкт приватизації та сплату покупцем ціни об'єкту в повному обсязі в розмірі 1 166 939,00 грн. на рахунок продавця . Цей додатковий договір 27.03.15 р. посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуфман Я.С. та зареєстровано в реєстрі за № 203 ( т.1. а.с.34-35)
27.03.15 р. ТОВ «Інвестдніпро» отримав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на частину нежитлового приміщення №1 , а саме : поз.7-17, загальною площею 189,6 кв.м. , розташованого за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського ,буд.1а ( т.1, а.с.36-37) .
В подальшому рішенням господарського суду м. Києва від 06.12.17 р. у справі № 904/9530/16 за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України та ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» до Дніпропетровської міської ради , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України , ТОВ «Терра Сервіс Плюс» та ТОВ «Інвестдніпро» про: визнання незаконним та скасування рішення ДМР від 12.09.2012 № 23/27, із змінами внесеними рішенням ДМР від 30.01.2013 № 17/31, «Про надання згоди на прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів нерухомого майна по вул. Писаржевського, 1А»; визнання незаконним та скасування наказу Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном від 21.02.2013 № 27 про передачу у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури; витребування у ДМР 94/100 будівлі лабораторно-побутового корпусу (корпус громадського харчування) літ. В-4, загальною площею 3 059,3 кв.м., розташованого по вул. Писаржевського, 1А в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106707912101) та повернення її державі в особі КМУ, шляхом передачі у господарське відання підприємства; витребування від ТОВ «Інвестдніпро» частини нежитлового приміщення №1 загальною площею 189,6 кв.м. на першому поверсі будівлі лабораторно-побутового корпусу (корпус громадського харчування) літ. В-4, загальною площею 3 059,3 кв.м. по вул. Писаржевського, 1А в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106707912101), що складає 6/100 зазначеної будівлі літ. В-4 та повернення її державі в особі КМУ, шляхом передачі у господарське відання підприємства; витребування від ТОВ «Терра Сервіс Плюс» будівлі виробничого корпусу №1 (спортивно-оздоровчий корпус) літ. П-1, загальною площею 3 624,6 кв. м. по вул. Писаржевського, 1А в м. Дніпро, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106710812101) та повернення її державі в особі КМУ шляхом передачі у господарське відання підприємства ; позов задоволено частково . Визнано незаконним та скасуване рішення Дніпропетровської міської ради від 12.09.12р. № 23/27, із змінами внесеними рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.01.13р. № 17/31 «Про надання згоди на прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів нерухомого майна по вул. Писаржевського, 1А». Визнано незаконним та скасований наказ Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном від 21.02.2013 № 27 про передачу у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури. Витребувано у Дніпропетровської міської ради 94/100 будівлі лабораторно-побутового корпусу (корпус громадського харчування) літ. В-4, загальною площею 3 059,3 кв.м., розташованого по вул. Писаржевського, 1А в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106707912101) та повернуто її державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом передачі у господарське відання ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено ( т.1, а.с.47-60 ) Слід відмітити , що ТОВ «Інвестдніпро» 10.10.17р. ( під час розгляду цієї справи господарським судом повідомляв Департамент по роботі з активами Дніпропетровської міськради про наявність такого судового спору та пропонував прийняти в ньому участь в якості 3-особи ( т.1. а.с.79) та подав клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи , яке було відхилене судом.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.18р. у справі № 904/9530/16 апеляційну скаргу ТОВ «Інвестдніпро» на рішення господарського суду м. Києва від 06.12.17р. у справі № 904/9530/16 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення господарського суду м. Києва від 06.12.17р. у справі № 904/9530/16 задоволено. Рішення господарського суду м. Києва від 06.12.17р. у справі № 904/9530/16 скасувано частково. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: Позов задовольнити повністю. Визнати незаконним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 12.09.12р. № 23/27, із змінами внесеними рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.01.13р. № 17/31, «Про надання згоди на прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів нерухомого майна по вул. Писаржевського, 1А». Визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном від 21.02.2013 № 27 про передачу у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури.
Витребувати у Дніпропетровської міської ради 94/100 будівлі лабораторно-побутового корпусу (корпус громадського харчування) літ. В-4, загальною площею 3 059,3 кв.м., розташованого по вул. Писаржевського, 1А в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106707912101) та повернути її державі в особі Кабінету Міністрів України шляхом передачі у господарське відання ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» . Витребувати у ТОВ «Інвестдніпро» частину нежитлового приміщення №1 загальною площею 189,6 кв.м. на першому поверсі будівлі лабораторно-побутового корпусу (корпус громадського харчування) літ. В-4, загальною площею 3 059,3 кв.м., розташованої по вул. Писаржевського, 1А в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106707912101), що складає 6/100 зазначеної будівлі літ. В-4 та повернути її державі в особі Кабінету Міністрів України, шляхом передачі у господарське відання ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» . Витребувати у ТОВ «Терра Сервіс Плюс» будівлю виробничого корпусу №1 (спортивно-оздоровчий корпус) літ. П-1, загальною площею 3 624,6 кв.м., розташовану по вул. Писаржевського, 1А в м. Дніпро, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106710812101) та повернути її державі в особі Кабінету Міністрів України, шляхом передачі у господарське відання ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» ( т.1. а.с.61-71 )
Ухваляючи цю постанову , Київський апеляційний господарський суд поміж-іншим зазначив наступне : «…Судова колегія також погоджується з доводами прокурора про те, що одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на мирне володіння майном є надання справедливої та обгрунтованої компенсації. Так, відповідачі у справі - ТОВ «Терра Інвест Сервіс» та ТОВ «Інвестдніпро» мають право за рахунок Дніпровської міської ради отримати компенсацію у зв'язку з витребуванням у них об'єктів державної власності, оскільки не позбавлені можливості, як добросовісні власники, з власності яких витребовується майно, відновити своє право у відповідності до статті 661 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має право відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав»
Постановою Верховного Суду від 11.07.18 р. у справі № 904/9530/16 касаційна скарга ТОВ «Інвестдніпро» залишена без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 06.12.17р.та постанова Київського апеляційного господарського суду від19.03.18 р. у справі залишені без змін ( т.1, а.с.72-76) .
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 30.11.18 р. право власності на спірний об'єкт нерухомого майна зареєстрований на праві державної власності за Державою в особі КМУ ( т.1, а.с.77-78) .
Вилучення за рішенням суду придбаного майна спонукало позивача звернутися до господарського суду на підставі положень ст.1173 та ч. 1 ст. 661 Цивільного кодексу України з вимогою про відшкодування збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відшкодування збитків можливе лише за наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права, завдання збитків та наявність причинного зв'язку між порушенням права та збитками; при цьому відповідальність продавця не може настати без його вини.
Обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 904/9530/16, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиціальними при вирішення цього спору, та підтверджують, що станом на момент придбання позивачем спірного нежитлового приміщення укладений між сторонами договір купівлі-продажу відповідав усім умовам дійсності правочину та не визнаний судом недійсним; право власності на відчужуване майно було зареєстроване за Дніпропетровською міськрадою ; про права третіх осіб на придбане майно позивачу стало відомо з судових рішень, а отже позивач був добросовісним набувачем вилученого за рішенням суду майна. Дніпропетровська міська рада ( відповідач ) є недобросовісним набувачем спірного нерухомого майна , його вина та протиправна поведінка полягає в порушенні обов'язку попередити покупця про права третіх осіб на річ, а також про інші обставини, які можуть породжувати права третіх осіб на річ, що є предметом договору; невиконання продавцем передбачених законодавством обов'язків (причинно-наслідковий зв'язок), призвело до негативних наслідків (вилучення майна) для покупця. Сукупність наведених умов утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності шляхом стягнення з відповідача на користь позивача збитків у порядку, передбаченому ст. 661 Цивільного кодексу України .
Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 4 ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
За вимогами ч. 1 ст. 661 вказаного Кодексу у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
При цьому положеннями ст. 660 наведеного Кодексу визначено, що якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця. Якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця. Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.
За змістом ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність в діях Дніпровської міськради усіх елементів складу цивільного правопорушення, які стали підставою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.
Одночасно , суд не погоджується з твердженнями позивача стосовно того , що збитки були завдані йому внаслідок незаконних рішень , дій чи бездіяльності органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень ,виходячи з наступного . Ухвалення Дніпропетровською міськрадою та Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровької міськради незаконних рішень стосовно приватизації спірного майна безпосередньо не завдало жодних збитків ТОВ «Інвестдніпро» .Ці збитки були завдані позивачу саме внаслідок вилучення у нього за рішенням суду спірних приміщень на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу цих приміщень . Можлива ситуація , коли відповідачі прийняли б незаконні рішення стосовно приватизації спірного майна , але б в силу яких-то причин не був укладений договір купівлі-продажу цього майна з позивачем , той би не сплачував кошти за придбання цього майна , а в подальшому це майно не вилучалося у нього за рішенням суду . А тому навіть ухвалення відповідачами незаконних рішень , які в подальшому визнаються недійними ( скасовуються ) за рішенням суду ; не є причиною завдання збитків у цій справі. А відтак, посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на приписи ст. 1173 ЦК України ( за якими шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів ) є безпідставними та відхиляються судом.
З урахуванням вищевикладеного суд також критично оцінює твердження позивача стосовно наявності підстав для солідарної відповідальності за цим позовом Департаменту по роботі з активами ДМР (відповідач-1) та Дніпровської міської ради ( відповідач-2 ) . Так , в договорі купівлі-продажу № 176/А від 23.02.15 р. Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міськради діяв від імені Територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міськради ( продавець ) , тобто продавцем за цим договором та отримувачем коштів за продаж спірного майна є саме Дніпровська міська рада , яку слід вважати належним відповідачем у цій справі . Натомість , Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міськради ( та його правонаступник - Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради ) не порушував прав та охоронюваних законом інтересів позивача , а тому в задоволенні позовних вимог відносно нього слід відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування розміру збитків позивач послався на те, що реальна вартість втраченого (вилученого) майна складається із суми, сплаченої за договором купівлі-продажу - 1 166 939, 00 грн. з урахуванням інфляційної складової, яка за весь час прострочення становить 1 014 820, 49 грн., а також 3 % річних у розмірі 209 281, 72 грн. Із змісту розрахунку , доданого до позовної заяви ,вбачається , що позивач розраховував розмір інфляційних втрат та 3 % річних з 28.03.15 р. ( з дня , наступного з моменту переходу до позивача права власності на спірне нерухоме майно ) до 18.03.21р. (дата подачі цього позову ) .
В силу приписів пунктів 2, 6 частини 1 ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства віднесено зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, а також справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до цих принципів норми цивільного права забезпечують власникам можливість стабільного (сталого) здійснення власницьких повноважень і правовий захист від дій щодо безпідставного позбавлення особи свого майна, що мають розглядатися як правові засоби утвердження поваги і непорушності права власності.
Загальна засада справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства передбачає правило, за яким кожен учасник цивільних правовідносин при здійсненні своїх суб'єктивних прав не повинен порушувати інтереси інших осіб чи суспільних інтересів (зловживати правом). Саме меті встановлення справедливого і розумного правопорядку повинна слугувати демократична держава.
Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства передбачає встановлення його нормами рівних умов для участі усіх осіб у цивільних відносинах, закріплення можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу, поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з урахуванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вилучення у покупця придбаного майна із-за дій недобросовісного продавця (відповідача), порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка відповідно до статті 5 цього ж Протоколу, є додатковою статтею Конвенції.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого Протоколу).
Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, втручання в право власності добросовісного набувача не може бути правомірним, якщо не буде дотримано принципу пропорційності (балансу суспільних та приватних інтересів). Простіше кажучи, витребування майна в добросовісного набувача можливе лише з одночасним забезпеченням належної компенсації.
Таким чином, враховуючи основоположні принципи цивільного та європейського законодавства добросовісний покупець, у якого вилучено майно, має право на отримання належної компенсації.
Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
Враховуючи положення ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, якими закріплено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, при цьому судами встановлено, що збитками є грошовий еквівалент вартості вилученого майна, а також аналізуючи зміст ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, що відповідає основним засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, при цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв'язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено, необхідно дійти висновку про те, що недобросовісний продавець відшкодовує збитки (грошові кошти), завдані добросовісному покупцю, з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, що відповідатиме конвенційному принципу пропорційності.
Виходячи з положень ст. 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, ст. ст. 661, 1192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, у ТОВ «Інвестдніпро» є законні сподівання на відшкодування шкоди, яку йому було завдано.
При цьому, враховуючи обставини, встановлені судами у цій справі, завдані позивачу збитки є втратами, які за розміром є більшими, ніж сума сплачена за договором купівлі-продажу від 23.02.15 р. № 175/А , оскільки купівельна вартість коштів зменшилась, у зв'язку з чим обсяг збитку ТОВ «Інвестдніпро» необхідно визначити з урахуванням установленого індексу інфляції. Одночасно , судом здійснено перевірку розрахунку позивачем розміру інфляційних втрат та проведене коригування цього розрахунку , внаслідок чого встановлено , що сума інфляційних втрат , що підлягає стягненню з відповідача , складає 1 011 889,71 грн.
З огляду на положення ст. 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, системного тлумачення положень ст. ст. 661, 1192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення 3 % річних, оскільки проценти річних не є складовою збитків та нараховуються на суму простроченого зобов'язання.( Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.06.19р. у справі № 916/1573/18 ) .
З наведених вище підстав суд критично оцінює заперечення , відкладені у відзивах на позов Дніпровської міської ради та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради. А відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню стосовно Дніпровської міськради та відхиляються стосовно Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат , суд враховує наступне : звертаючись з цим позовом про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів в загальному розмірі 2 391 041, 21 грн. , позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 2 391 041, 21 грн.х1,5% =35 865,62 грн. ; але оскільки позовні вимоги обґрунтовувалися ( поміж іншим ) і посиланням на приписи ст.1173 ЦК України , позивач вказав , що відповідно до п.13 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди , заподіяної особі незаконними рішеннями , діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування ; а відтак судовий збір за подання цієї позовної заяви не сплатив.
Оскільки на стадії відкриття провадження у справі робити висновки про вірне / невірне правове обґрунтування позовних вимог суд об'єктивно не може ; позовна заява не була залишена без руху з підстав не сплати судового збору , а провадження у справі було відкрите. Але за результатами розгляду справи (на стадії ухвалення рішення ) суд дійшов до висновку про безпідставне посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на приписи ст.1173 ЦК України та частково задовольнив позовні вимоги , обґрунтовані положеннями ст. 661 ЦК України. Враховуючи вищевикладене , позивач та відповідач повинні сплатити судовий збір в установленому законом порядку та розмірі ( пропорційно розміру задоволених позовних вимог ). Оскільки підлягають задоволенню позовні вимоги в загальному розмірі 2 178 828,71 грн. ( 1 166 939,00 грн. - сплаченої позивачем вартості придбаного нерухомого майна + 1 011889,71 грн. - інфляційні втрати ) , то судовий збір з цих вимог в розмірі 32 682,43 грн. підлягає покладанню на відповідача - Дніпровську міськраду. Різниця ж між розміром судового збору , який повинен був сплачений позивачем за подачу цього позову - 35 865,62 грн. та розміром судового збору , який покладено на відповідача - 32 682,43 грн. = 3 183,19 грн. , повинен сплатити до держбюджету позивач.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 70, 79, 80, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд , -
1. Позовні вимоги задовольнити частково .
2. Стягнути з відповідача -2 : Дніпровської міської ради ( 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького ,75 ; код ЄДРПОУ 26510514) на користь позивача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестдніпро» (49000, м. Дніпро, вул. Староказацька, буд. 48, кімн. 102 ; код ЄДРПОУ 39479735): 1 166 939, 00 грн. - сплачених за договором купівлі-продажу №176/А від 23.02.15р. та 1 011 889, 71 грн. - інфляційних втрат.
3. В іншій частині позовних вимог до відповідача -2 : Дніпровської міської ради ( 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького ,75 ; код ЄДРПОУ 26510514) відмовити .
4. Стягнути з відповідача -2 : Дніпровської міської ради ( 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького ,75 ; код ЄДРПОУ 26510514) на користь державного бюджету (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача коштів: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача коштів UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106): 32 682,43 грн. - судового збору.
5.Стягнути з позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестдніпро» (49000, м. Дніпро, вул. Староказацька, буд. 48, кімн. 102 ; код ЄДРПОУ 39479735) на користь державного бюджету (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача коштів: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача коштів UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106): 3 183,19 грн. - судового збору.
Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності.
6. Відмовити в задоволенні позовних вимог стосовно відповідача-1 : Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради , в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
Суддя О.Ю.Васильєв
Повне рішення складено 30.07.21р.