вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.07.2021м. ДніпроСправа № 904/4344/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЄННА"
до ОСОБА_1
про стягнення 82 659,68 грн.
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
ТОВ "СІЄННА" просить стягнути з ОСОБА_1 81 600,00 грн. - основного боргу, 194,50 грн. - відсотків за користування грошовими коштами, 865,18 грн. - пені.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2021 призначено справу №904/4344/21 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов'язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
Про вирішення спору сторони повідомлялися належно, про повідомлення Відповідача свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4930015597579.
Всупереч вимог суду, викладених в ухвалі від 31.05.2021, Відповідач відзив на позовну заву не надав, у зв'язку з чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
За даними Позивача, ТОВ "Сієнна" з ФОП Макаровим М.О. уклали договори у спрощений спосіб про надання послуг з виготовлення та розміщення (зміна зображення) рекламних матеріалів у серпні 2019.
01.08.2019 ФОП Макаров М.О. виставив ТОВ "Сієнна" рахунок № 48 на оплату вартості послуг з виготовлення та розміщення (зміна зображення) рекламних матеріалів у серпні 2019 на суму 24 650,00 грн. Вказаний рахунок ТОВ "Сієнна" оплатило, що підтверджується платіжним дорученням № 27 від 01.08.2019 з призначенням платежу "оплата за рекламні послуги надані в серпні 2019 р. зг. Рах. № 48 від 01.08.2019р. Без ПДВ." та випискою банку за 01.08.2019.
15.08.2019 ФОП Макаров М.О. виставив ТОВ "Сієнна" рахунок № 52 на оплату вартості послуг з надання рекламних послуг з виготовлення рекламної продукції в серпні 2019 на суму 20 400,00грн. Вказаний рахунок ТОВ "Сієнна" оплатило, що підтверджується платіжним дорученням № 34 від 15.08.2019 з призначенням платежу "оплата за рекламні послуги надані в серпні 2019р. зг. Рах. № 52 від 18.05.2019р. Без ПДВ." та випискою банку за 14.08.2019.
19.08.2019 ФОП Макаров М.О. виставив ТОВ "Сієнна" рахунок № 53 на оплату вартості послуг з розміщення рекламних матеріалів на спец. конструкціях згідно адресної програми в м. Одесі в серпні 2019 на суму 36 550,00грн. Вказаний рахунок ТОВ "Сієнна" оплатило, що підтверджується платіжним дорученням № 37 від 20.08.2019 з призначенням платежу "оплата за рекламні послуги надані в серпні 2019р. зг. Рах. № 53 від 19.08.2019р. Без ПДВ. " та випискою банку за 20.08.2019.
Позивач наполягає, що Відповідач не виконав зобов'язання за договором про надання рекламних послуг. У зв'язку з цим, Позивач направив Відповідачеві вимогу про повернення коштів у сумі 81 600,00 грн., та повідомив що у разі не виконання цієї вимоги, ТОВ "Сієнна" звернеться до суду, де буде просити стягнути основний борг та штрафні санкції. Відповідач відповідь на вимогу не надав.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є: факт оплати послуг та неналежне виконання Відповідачем обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно зі ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 1 та 2 ст. 639 ЦК України).
Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналогічні положення містить ч. 2 ст.180 ГК України.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення діяльності цією фізичною особою.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростовував.
Як вбачається з документів (доказів), наданих Позивачем до матеріалів справи, Відповідач, будучи фізичною особою-підприємцем, 01.08.2019, 15.08.2019, 19.08.2019 виставив Позивачеві рахунки, відповідно, №48 на суму 24 650,00 грн., №52 на 20 400,00 грн., № 53 на 36 550,00 грн. на оплату вартості послуг з виготовлення та розміщення (зміна зображення) рекламних матеріалів у серпні 2019.
Позивач наведені рахунки оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 27 від 01.08.2019 з призначенням платежу "оплата за рекламні послуги надані в серпні 2019 р. зг. Рах. № 48 від 01.08.2019р. Без ПДВ" та випискою банку за 01.08.2019, платіжним дорученням № 34 від 15.08.2019 з призначенням платежу "оплата за рекламні послуги надані в серпні 2019р. зг. Рах. № 52 від 18.05.2019р. Без ПДВ" та випискою банку за 14.08.2019, платіжним дорученням № 37 від 20.08.2019 з призначенням платежу "оплата за рекламні послуги надані в серпні 2019р. зг. Рах. № 53 від 19.08.2019р. Без ПДВ" та випискою банку за 20.08.2019.
Виходячи з положень чинного законодавства, сторони уклали договір у спрощений спосіб.
За даними Позивача, не спростованими Відповідачем, останній не виконав свої зобов'язання.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем договірних зобов'язань, 16.03.2021 Позивач направив Відповідачеві вимогу про повернення коштів у сумі 81 600,00 грн., що підтверджується поштовою накладною, чеком та описом вкладення у цінний лист. З роздруківки з сайту АТ "Укрпошта" вбачається, що вимогу Позивача вручено Відповідачеві 22.03.2021. У вимозі Позивач не встановлював певний строк виконання Боржником обов'язку. За таких обставин, виходячи з положень ч. 2 ст.530 ЦК України, Боржник повинен був виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 29.03.2021, однак Відповідач не повернув Позивачеві одержані кошти.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 865,18 за період з 23.03.2021 по 20.04.2021, однак не зазначив правову підставу її нарахування.
Матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами розміру пені за неповернення попередньої оплати за послуги, які фактично не були надані. У випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
З посиланням на ст.625 ЦК України Позивач заявив до стягнення 3% річних з простроченої суми - 194,50 грн. за період з 23.03.2021 по 20.04.2021.
Перевіривши розрахунки Позивача у частині 3% річних, суд встановив, що розрахунок проведено неправильно, у вимозі про повернення коштів від 16.03.2021 Позивач посилається на ст. 530 ЦК України, однак при розрахунку 3% річних її не застосував.
Беручи до уваги ст. 530 ЦК України, останній день на задоволення вимог Позивача припав на 29.03.2021, відповідно, прострочення Відповідача почалося з 30.03.2021. За розрахунком суду 3% річних за період з 30.03.2021 по 20.04.2021 становлять 144,55 грн.
З Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 12.05.2020 до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Макаровим М.О.
Згідно з п. 1, 2 ч.2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Крім того, ч. 4, 5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статус адвоката Артеменко С.М. підтверджується копією свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю ПТ №1848 та ордером на надання правової допомоги ПТ №071263.
ТОВ "СІЄННА" (Клієнт) з адвокатом Артеменко С.М. (Адвокат) уклали договір про надання правової допомоги від 14.03.2021 (далі договір про надання правової допомоги).
Предметом договору є: надання клієнту правової допомоги під час складання вимог, претензій, скарг, позовних заяв, відзивів, пояснень, відповідей, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського, судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (розділ 1 Договору про надання правової допомоги).
Обов'язки та права сторін визначені розділом 2 Договору про надання правової допомоги.
Гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього договору(п. 3.1, 3.2. Договору про надання правової допомоги).
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців (п. 4.1. Договору про надання правової допомоги).
В Додатку 1 до Договору про надання правової допомоги Адвокат з Клієнтом визначили гонорар, який складається з наступного: за складання претензії та позовної заяви, направлення позовної заяви до суду, клієнтом сплачується грошова сума в розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) гривень.
На підтвердження факту та обсягів наданих послуг, позивач надав:
Акт наданих послуг, в якому зазначено найменування послуг та загальна сума - складання претензії щодо повернення грошових коштів в сумі 81 600,00грн. та складання позовної заяви щодо стягнення заборгованості за серпень 2019 року, пені, відсотків за користування грошовими коштами на загальну суму 82 659,68 грн., надіслання позовної заяви відповідачу та до суду за правилами ГПК України - 5000,00грн.;
Заключну виписку банку за період з 19.05.2021 по 19.05.2021, з якої вбачається сплата Клієнтом Адвокату 5000,00 грн. за надану правову допомогу.
Частиною 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: … у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, стягненню з Відповідача підлягають 4 944,50 грн. витрат на правничу допомогу.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, до стягнення з Відповідача належать: 81 600,00 грн. - основного боргу, 144,55 грн. - 3% річних. Решта позовних вимог не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЄННА" (50000, м. Кривий Ріг, вул. Українська, буд. 29, оф. 208, код 40828980) 81 600,00 грн. - основного боргу, 144,55 грн. - 3% річних, 4 944,50 грн. - витрат на правничу допомогу, 2 244,87 грн. - судового збору.
Урешті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Повне судове рішення складене 29.07.2021
Суддя С.Г. Юзіков