вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.07.2021м. ДніпроСправа № 904/5043/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОММАШ"
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення заборгованості по оплаті за договором про закупівлю товару № 152/13/37Е від 24.02.2020 в розмірі 1 501 786,55 грн.
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судових засідань: Юрченко В.В.
Представники:
Позивача - Тимофієв Є.Л., ордер серії АЕ № 1076775 від 02.07.2021 (адвокат)
Відповідач - Левченко І.А. дов. № 18/6091 від 17.08.2020 (адвокат)
Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованості по оплаті за договором про закупівлю товару № 152/13/37Е від 24.02.2020 в розмірі 1 501 786,55 грн.
Відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому, на думку Відповідача не можуть бути задоволені судом, також до відзиву Відповідач надав контррозрахунок стягуваної суми, в якому зазначено розбіжності з розрахунком Позивача щодо нарахованих річних на прострочену суму.
Позивач у відповіді на відзив вказав, що думка Відповідача викладена у відзиві на позов є некоректною та не підтвердженою жодним доказом. Позивач до позовної заяви долучив первині бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції щодо належної постави продукції та сплату ПДВ. Крім цього, Позивач до позовної заяви долучив копії платіжних доручень № 11158 від 07.07.2020, №12238 від 24.07.2020, № 15221 від 07.09.2020, № 16920 від 08.10.2020, якими підтверджується часткова оплата Відповідачем отриманої за договором продукції на суму 350 000,00 грн.
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд
24.02.2020 ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі Покупець) ТОВ "ІНТЕРПРОММАШ" (далі Постачальник) уклали договір про закупівлю товару №152/13/37Е, за п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві Товар, зазначений в п.1.2. Договору, а Покупець прийняти і оплатити такий Товар. Постачальник зобов'язується поставити Врубові та тунелепрохідні, бурильні чи прохідницькі машини для добування вугілля чи гірських порід, код 4312 (Буровий верстат) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).
Сума (ціна) Договору, відповідно до Специфікації № 1 становить 1 408 000,00 грн. (один мільйон чотириста вісім тисяч гри. 00 коп.), крім того податок на додану вартість 20% - 281 600,00 гри. Загальна сума становить 1 689 600,00 грн. (один мільйон шістсот вісімдесят дев'ять тисяч шістсот грн. 00 коп.) з урахуванням ПДВ 20% (п. 3.1 Договору).
Товар, який поставляється відповідно до цього Договору, сплачується Покупцем за погодженими цінами в національній валюті України. Покупець здійснює оплату отриманої партії Товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів (розділ 4 Договору).
Датою поставки Товару та переходу права власності на Товар буде вважатися дата фактичної поставки Товару на склад Покупця (п. 5.4. Договору).
Покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар (підп. 6.1.1. Договору).
Постачальник має право: Своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений Товар (підп. 6.4.1. Договору).
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених зобов'язань (п. 7.1. Договору).
За порушення строків оплати за поставлений Товар, передбачених Договором. Покупець сплачує Постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України (п. 7.4. Договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє по 31.12.2020р., але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.11.1. Договору).
За специфікацією № 1 Позивач зобов'язався поставити Відповідачеві "Буровий верстат НКР-100-МПА" у кількості 4 одиниць загальною вартістю 1 689 600,00 грн. з ПДВ.
27.02.2020 за вих. № 13-07/755 Відповідач направив Позивачеві листа, у якому просив поставити продукцію, згідно умов Договору № 152/13/37Е від 24.02.2020 та специфікації № 1, протягом 45-ти робочих днів.
Продукцію Відповідач прийняв 16.03.2020 без зауважень, що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною № 29 від 16.03.2020 та ТТН № 29 від 16.03.2020. Також, на підтвердження поставки продукції Позивач надав до позовної заяви податкову накладну від 16.03.2020 та квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.
Відповідно до платіжних доручень № 11158 від 07.07.2020, № 12238 від 24.07.2020, № 15221 від 07.09.2020, № 16920 від 08.10.2020 Відповідач частково оплатив поставлену йому Позивачем Продукцію на суму 350 000,00 грн.
Позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку, у зв'язку з чим на адресу Відповідача направив претензію, у якій повідомив, що станом на 05.05.2021 заборгованість Відповідача становить 1 339 600,00 грн. та просив її погасити протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної претензії.
За даними Позивача, не спростованими Відповідачем, останній борг за Договором не сплатив, відповідь на претензію не надав.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є виконання сторонами Договору та обґрунтованість нарахованих Позивачем стягуваних сум.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач позов заперечує з наведених у відзиві підстав.
Суд не приймає позицію Відповідача, а погоджується з Позивачем.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач підтверджує факт одержання товару від Позивача за специфікацією №1 до Договору та часткову оплату товару.
Борг Відповідача підтверджується: Договором, листом-заявкою Відповідача № 13-07/755 від 27.02.2020, видатковою накладною № 29 від 16.03.2020, ТТН № 29 від 16.03.2020, податковою накладною від 16.03.2020, рахунком на оплату № 25 від 16.03.2020, платіжними дорученнями Позивача, претензією, відзивом Відповідача на позов.
Наведені документи, на думку суду, є достатніми доказами виникнення у Відповідача зобов'язань перед Позивачем та виконанням їх не у повному обсязі.
Перевіркою розрахунків Позивача і контррозрахунків Відповідача, суд встановив,що Позивач розрахунки стягуваних сум провів правильно, тому контррозрахунки Відповідача не приймає.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, до стягнення належать 1 339 600,00 грн. - основного боргу, 42 176,05 грн. - 3% річних, 120 010,50 грн. - інфляційні збитки.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОММАШ" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості по оплаті за договором про закупівлю товару № 152/13/37Е від 24.02.2020 в розмірі 1 501 786,55 грн. - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води, вул.. Горького, буд. 2, код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОММАШ" (50036, м. Кривий Ріг, вул.. Володимира Великого, буд. 14А, офіс 904, код 42089510) 1 339 600,00 грн. - основного боргу, 42 176,05 грн. - 3% річних, 120 010,50 грн. - інфляційні збитки, 22 526,80 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Повне судове рішення складене 30.07.2021.
Суддя С.Г. Юзіков