Справа № 740/1321/21
Провадження № 2/740/691/21
19 липня 2021 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Гагаріної Т.О.,
за участі секретаря судових засідань Філоненко О.В.,
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
встановив:
позивач звернулася до суду з позовною заявою до Ніжинської міської ради Чернігівської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ніжині помер її батько ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ніжині померла її мати ОСОБА_4 . У зв'язку з цим відкрилася спадщина на їх майно.
Спадкодавці заповіту не залишили, тому спадкування здійснюється за законом відповідно до ст. ст. 524 - 527, 529 чинного на час відкриття спадщини ЦК УРСР вiд 18.07.1963 р. i вона, як дочка спадкодавців, є спадкоємцем за законом першої черги належного їм на час відкриття спадщини майна. Зазначає, що до складу спадкового майна, на яке вона має право, входить ј частина житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_5 , та ј вказаного будинку - в порядку спадкування після ОСОБА_4 , але відсутні умови для юридичного оформлення її спадкових прав та прав власності на вказане майно нотаріальним шляхом.
Враховуючи норми чинного на той час законодавства єдиними спадкоємцями за законом були діти покійного прадіда ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , інших непрацездатних чи неімущих осіб, які б перебували за життя на повному утриманні померлого не було.
Спадкоємці її прадіда - його два сини, ОСОБА_6 (її дід) звернулися в 1947 році до Народного суду 1 дільниці міста Ніжина про встановлення факту втрачених документів на житловий будинок, власником якого був її прадід ОСОБА_8 , в зв'язку з їх втратою у період війни.
Рішенням Народного суду 1 дільниці міста Ніжина від 14.01.1947 встановлено факт належності житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_8 , та встановлено факт того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 є дітьми ОСОБА_8 . Документи були втрачені до війни. На підставі зазначеного рішення її прадіду було видано свідоцтво про право власності на будівлю від 21.02.1959 №2-8.
За життя ОСОБА_6 оформив свої спадкові права на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 , в той час, як її дід ОСОБА_7 свої спадкові права на Ѕ частину даного житлового будинку за життя юридично не оформив, хоча постійно проживав в цьому будинку з сім'єю i був присутній у місці відкриття спадщини i протягом 3-х місяців з дня її відкриття не заявив належному нотаріальному округу про відмовлення вiд спадщини. Зазначає, що однією із обставин, які також підтверджують факт прийняття спадщини її дідом ОСОБА_10 є замовлення ним та виготовлення генерального плану (схеми) на домоволодіння по АДРЕСА_1 в 1947 році, про що є відповідний документ генеральний план (схема).
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її дід ОСОБА_7 , у зв'язку у з чим відкрилася спадщина на його майно. 3аповіту спадкодавець не залишив, тому спадкування відповідно до ст. 418 ЦК УРСР від 1922 року здійснюється за законом. Вважає, що єдиним спадкоємцем за законом є її батько ОСОБА_5 , оскільки її батько проживав постійно з дідом ОСОБА_10 у вищезазначеному житловому будинку, тобто був присутній в місці відкриття спадщини та протягом трьох місяців з дня її відкриття не заявив про відмову від спадщини, тобто вважається таким, що її прийняв. Дружина діда ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , померла набагато раніше за свого чоловіка, але документи про це не збереглися. Вважає, що після смерті ОСОБА_10 її батько ОСОБА_5 став власником Ѕ будинку по АДРЕСА_1 , але юридично своїх прав за життя не оформив. Її батько заповіту не залишив, спадкоємцями за законом є вона (його дочка) та його дружина ОСОБА_4 . Її мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ніжині, заповіту не залишила. Спадкоємцями її майна, в тому числі належної їй ј частини будинку, є вона, як донька, оскільки вона весь час проживала та була зареєстрована у будинку та фактично вступила в управління та володіння її майном. Таким чином, її мати на день смерті юридично не оформила, але фактично прийняла і мала право на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 , а вона як єдина її спадкоємиця, що прийняла спадщину, має право на це майно. На даний час вона не може документально підтвердити певні обставини, оскільки значна кількість документів не збереглась, тому вимушена була звернутися з даним позовом до суду та просити встановити факт, що на момент смерті ОСОБА_8 , якай помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , його син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 був присутній у місці відкриття спадщини, на протязі трьох місяців з дня її відкриття не заявив належному нотаріальному округу про відмову від спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину ОСОБА_8 ; встановити факт, що на момент смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , його син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був присутній у мicцi відкриття спадщини, на протязі трьох місяців з дня її відкриття не заявив належному нотаріальному округу про відмову вiд спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину ОСОБА_12 ; визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник позивач в судовому засіданні поданий позов підтримала, просила його задовольнити.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що коли ОСОБА_10 помер, його хоронив ОСОБА_14 (батько позивача), який жив з ним удвох. Будинок був великий, на два ходи. В другій половині жив ОСОБА_6 (брат діда позивача)
Відповідач, в особі представника Ніжинської міської ради Чернігівської області, в судове засідання не з'явився та на адресу суду надіслав клопотання, в якому не заперечує проти задоволення заяви і просить розглянути справу без участі їх представника та прийняти рішення, яким задовольнити заявлені вимоги.
19.07.2021 відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 (прадід позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується актовим записом №218 від 03.04.1924 в книзі реєстрації актових записів про смерть по м. Ніжину за 1924 рік, згідно архівної довідки №Ш-2879 від 28.11.2019 (а.с.22)
В матеріалах справи мається копія спадкової справи №б/н/1959, заведена Ніжинською Державною нотаріальною конторою Чернігівської області до майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . З копії свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_1 від 21.02.1959 вбачається, що домоволодіння належить на праві власності ОСОБА_8 . Спадщину після смерті останнього прийняв ОСОБА_6 .
Враховуючи положення ст. 418 ЦК УРСР вiд 1922 року коло осiб, якi закликаютъся до спадкування за обома, вказаними у статті 416 підставами (за законом, за заповітом), обмежується прямими низхідними (дiтьми, онуками, правнуками) та пережившою дружиною померлого, а також непрацездатними та неімущими особами, якi фактично перебували на повному утриманні померлого не менше одного року до його смертi. Спадкоємцями можуть бути лише особи, які живі на момент смерті спадкодавця, а також діти, зачаті за його життя i народжені після його смертi.
Враховуючи норми чинного на той час законодавства єдиними спадкоємцями за законом були діти покійного прадіда ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується архiвною довідкою за № III-2878 вiд 28.11.2019 року, iнших непрацездатних чи неімущих осiб, якi б перебували за життя на повному утриманні померлого не було. (а.с.22)
Таким чином, спадкоємцями ОСОБА_8 були ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (дід позивача). Рішенням Народного суду 1 дільниці міста Ніжина від 14.01.1947 встановлено факт належності житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_8 , та встановлено факт того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 є дітьми ОСОБА_8 . Документи були втрачені до війни. На підставі зазначеного рішення її прадіду було видано свідоцтво про право власності на будівлю від 21.02.1959 №2-8 на ОСОБА_8 .
Вiдповiдно до ст. 420 ЦК УРСР вiд 1922 року при одержуванні спадщини за законом спадкове майно ділиться поголовно на рівні частки між усіма особами, вказаними у ст. 418.
За життя ОСОБА_6 оформив свої спадкові права на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 , в той час, дід позивача ОСОБА_7 свої спадкові права на Ѕ частину даного житлового будинку за життя юридично не оформив, хоча постійно проживав в цьому будинку з сім'єю i був присутній у місці відкриття спадщини i протягом 3-х місяців з дня її вiдкриття не заявив належному нотаріальному округу про відмову від спадщини.
Обставиною, яка підтверджує факт прийняття спадщини дідом позивача ОСОБА_15 є замовлення ним та виготовлення генерального плану (схеми) на домоволодіння по АДРЕСА_1 в 1947 році, що підтверджується Генеральним планом (схемою), який мається в матеріалах справи. (а.с.45)
Дід позивача ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується актовим записом про смерть №32 від 02.02.1957. Актовий запис про смерть його дружини ОСОБА_16 відсутній (а.с.27)
Вiдповiдно до ст. 429 ЦК УРСР вiд 1922 року якщо спадкоємець, присутній в місці відкриття спадщини, на протязі трьох місяцiв з дня її відкриття не заявить належному нотаріальному органу про відмовлення вiд спадщини, вiн вважається таким, що прийняв її.
Спадкоємці, які є в наявності, можуть вступити до управління спадковим майном, не чекаючи явки інших спадкоємців, які, своєчасно з'явившись, можуть витребувати свою частку спадкового майна.
З матеріалів справи вбачається, що єдиним спадкоємцем за законом, є батько позивача ОСОБА_5 , оскільки він проживав постійно з дідом позивача ОСОБА_10 в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 (змінено номер будинку з 13 на 19), тобто був присутній в місці відкриття спадщини i протягом 3-х місяців з дня її відкриття не заявив про відмовлення вiд спадщини, тобто вважається таким, що її прийняв.
Пiсля смерті ОСОБА_17 батько позивача ОСОБА_3 став власником 1/2 будинку по АДРЕСА_1 , але юридично своїх прав за життя не оформив.
Батько позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.12.1999 року, (а.с.35)
Спадкодавець заповіту не залишив, тому спадкування здійснюється за законом відповiдно до ст. ст. 524 - 527, 529 чинного на час вiдкриття спадщини ЦК УРСР вiд 18.07.1963 р.
Вiдповiдно до ст. 529 ЦК УРСР вiд 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина i батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належать також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Враховуючи положення статті 549 ЦК УРСР 1963 року якою визнається, що спадкоємець прийняв спадщину у випадку, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня вiдкриття спадщини.
Спадкоємцями ОСОБА_18 за законом (заповіт не залишив) згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 р. є його дочка, ОСОБА_2 - позивач по справі, та його дружина ОСОБА_4 .
Оскільки позивач та дружина померлого на день смерті були прописані та проживали в будинку, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Ніжинської міської ради №2105 від 16.09.2020 (а.с.42) вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, а тому прийняли спадщину згідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 р. по ј частині житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , але своїх спадкових прав юридично не оформили.
Мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 31.01.2002 року (а.с.37) заповіту не залишила. Спадкоємцями її майна, в тому числі й належної їй частини будинку, за законом є позивач як донька, оскільки вона весь час проживала та була зареєстрована у будинку, що підтверджується довідкою №2105 від 16.09.2020, фактично вступила в управління та володіння її майном, одночасно в шестимісячний термін звернулася до Ніжинської міської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Аналогiчного правового висновку дійшла колегія суддів третьої судової палати Касаційного цивiльного суду Верховного Суду у постанови вiд 25 березня 2020 року № 61-11869св19 (справа № 305/235/17), яка зазначила, що ст. 548 ЦК УРСР 1963 року визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця i здійснення ним певних дій. Статтею 549 ЦК УРСР 1963 року визначено, що спадкоємець прийняв спадщину у випадку, якщо вiн фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо вiн подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню i користуванню цим майно, підтримання його в належному стані або сплату податків чи інших платежів. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася i де б вона не знаходилася. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуаційної організації, кооперативу, відповідної місцевої адміністрації чи органу мiсцевого самоврядування, про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка з державної податкової служби про сплату податкiв з моменту відкриття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку; iншi документи, які підтверджують факт постійного проживання iз спадкодавцем.
Таким чином, на день смерті ОСОБА_19 , мати позивача, юридично не оформила, але фактично прийняла i мала право на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 , а позивач, як єдина її спадкоємиця, що прийняла спадщину, має право на це майно.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.
Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі по 1 411 грн. 10 коп.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про відшкодування понесених судових витрат. Таким чином судові витрати підлягають залишенню за позивачем.
Керуючись ст. ст. 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити.
Встановити факт, що на момент смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , його син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 був присутній у місці відкриття спадщини, на протязі трьох місяців з дня її відкриття не заявив належному нотаріальному округу про відмову від спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину ОСОБА_8 .
Встановити факт, що на момент смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , його син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був присутній у мicцi відкриття спадщини, на протязі трьох місяців з дня її відкриття не заявив належному нотаріальному округу про відмову вiд спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину ОСОБА_12 .
Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ), право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ) право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Повний текст складено 29.07.2021.
Головуюча суддя Т.О. Гагаріна