Справа № 766/13964/20
н/п 2/766/1464/21
27 липня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
Головуючого судді Булах Є.М.,
Секретар судового засідання Яковлєва О.М.,
за участі:
представника позивача: адвоката Бабіч О.П.
відповідача: ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_1 : адвоката Варняк Н.С.
справа №766/13964/20; провадження №2/766/1464/21
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні цивільну справу за
позовом ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1
до
відповідача Херсонської міської ради (ЄДРПОУ 26347681, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 37),
відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ),
предмет та підстави позову: про визнання рішення протиправним
негайно після закінчення судового розгляду по суті, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та
встановив:
І. Виклад позиції позивача.
11 вересня 2020 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання протиправним рішення, у якому просила поновити їй строк на подання позову; рішення Херсонської міської ради від 27.03.2017 року №611, в частині затвердження землевпорядної документації щодо виділення у власність відповідачеві ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 899 кв. м., кадастровий номер 6510136300:01:001:1358 визнати протиправним.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в провадженні суду знаходиться цивільна справа №766/2272/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, а саме належними 47/100 частин житлового будинку АДРЕСА_4 , розташованому на земельній ділянці площею 455 кв.м., який знаходився на одній ділянці з житловим будинком АДРЕСА_2 та відповідній земельній ділянці, загальною площею 0,0899 га.
Рішенням Дніпровського райвиконкому м. Херсона №381 від 13.08.2004 р. правовстановлюючий документ - свідоцтво на право власності в порядку спадкування ОСОБА_2 визнано таким, що втратило чинність. Дане рішення №381 від 13.08.2004 року рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 12.05.2006 року (справа №2-167/2006) визнано незаконним, тому свідоцтво на право власності в порядку спадкування є чинним.
Однак, без врахування даного рішення суду, на підставі скасованого рішення Дніпровського райвиконкому м. Херсона №381 від 13.08.2004 року, земельні ділянки були об'єднані в одну адресу: АДРЕСА_2 та передані відповідачеві ОСОБА_1 .
При ознайомленні з матеріалами цивільної справи та отриманні відповіді Херсонської міської ради у 2020 році позивачеві стало відомо про те, що вже після звернення до суду з позовом, 27.03.2017 року рішенням Херсонської міської ради №611 було затверджено проект землеустрою та виділено у власність відповідачеві всю земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.09.2012 року та договору купівлі-продажу від 22.12.2013 року.
Вважає зазначене рішення незаконним, прийнятим з порушенням свого права власності на майно та права користування відповідною земельною ділянкою.
ІІ. Виклад позиції відповідача ОСОБА_1
04 грудня 2020 року представник відповідача за ордером подала відзив на повну заяву, у якому просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вказала, що позивачем заявлено позовну вимогу про визнання протиправним рішення Херсонської міської ради №611 від 27.03.2017 року. Однак, жодним чином не обґрунтовано зміст позовних вимог до нього. Позивачем не зазначено якими діями чи бездіяльністю відповідач порушує, оспорює або не визнає її право, в чому саме полягає протиправність його дій чи бездіяльності та до яких негативних наслідків для позивача це призвело.
Крім того, наявні підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності до вимог позивача. Адже, позивач з 2017 року не могла не знати про те, що оскаржуваним рішенням земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 899 кв. м., кадастровий номер 6510136300:01:001:1358 передано ОСОБА_1 у власність.
Встановлення рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06.10.2020 року у справі №766/2272/17 факту руйнування та знищення об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , що належало позивачу свідчить про те, що оскаржуване рішення міської ради не порушує прав та законних інтересів позивачки, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
ІІІ. Виклад позиції відповідача Херсонської міської ради.
04 березня 2021 року представник Херсонської міської ради подав письмові пояснення на позовну заяву.
Вказав, що оскаржуване рішення Херсонської міської ради прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що цим рішенням порушуються її права та інтереси.
Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права неналежним та таким, що не призведе до поновлення її прав та інтересів.
ІV. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.10.2020 року позовну заяву залишено без руху.
02.11.2020 року на виконання вимог ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 23.10.2020 року про залишення позову без руху позивачем подано заяву на усунення недоліків у вигляді доповнень до позову.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано з КП «Херсонське державне бюро технічної інвентаризації» ХОР інвентарну справу на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Розгляд справи по суті призначено на 07.12.2020 року.
17.11.2020 року з КП «Херсонське державне бюро технічної інвентаризації» ХОР надійшли витребувані докази.
04.12.2020 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Варняк Н.С. подала відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів.
За клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 25.01.2021 року.
07.12.2021 року судом зроблено запит до відділу документального забезпечення і діловодства (канцелярія) Херсонського міського суду Херсонської області про надання матеріалів цивільної справи №766/2272/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю.
У зв'язку з неявкою представника Херсонської міської ради розгляд справи відкладено на 04.03.2021 року.
04.03.2021 року представник Херсонської міської ради надав письмові пояснення.
За клопотання представника позивача розгляд справи відкладено на 01.04.2021 року.
За клопотання позивача розгляд справи відкладено на 26.04.2021 року.
09.04.2021 року позивач подала клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.04.2021 року з КП «Херсонське державне бюро технічної інвентаризації» ХОР інвентарну справу на житловий будинок АДРЕСА_4 .
У судовому засіданні позивач, представник відповідача ОСОБА_1 надали пояснення по суті заявленого позову, за клопотанням позивача у судовому засіданні до надходження матеріалів інвентарної справи витребуваної судом оголошено перерву до 20.05.2021 року.
06.05.2021 року позивач ОСОБА_2 подала клопотання про виклик та допит свідків.
У судовому засіданні 20.05.2021 року постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про повернення без розгляду клопотання про виклик та допит свідків, поданого позивачем 06.05.2021 року. У зв'язку з ненадходженням витребуваних доказів за клопотанням позивача у судовому засіданні оголошено перерву до 15.06.2021 року.
21.05.2021 року позивач ОСОБА_2 подала клопотання про виклик свідків та витребування доказів, яке в ході розгляду справи стороною позивача не підтримано, а тому не вирішувалося судом.
За клопотанням позивача судове засідання не відбулося, продовжено перерву до 29.06.2021 року.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді у відпустці 29.06.2021 року справа не розглядалася, судове засідання призначено на 07.07.2021 року.
У зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 27.07.2021 року.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заперечень від учасників справи про проведення судового засідання і продовження розгляд справи без її участі не надходило.
Представник позивача за ордером адвокат Бабіч О.П. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав зазначених у позові. Вказав, що невирішених клопотань, які перешкоджають подальшому розгляду справи сторона позивача не має. Надав додаткові пояснення, які за своєї суттю відповідають обставинам викладеним у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник за ордером адвокат Варняк Н.С. заперечили проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві.
Представник Херсонської міської ради у судове засідання не з'явився, 14.07.2021 року подав клопотання про розгляд справи без його участі. У задоволенні позовних вимог просив відмовити. Заперечень від учасників справи про проведення судового засідання і розгляд справи без його участі не надходило.
У судовому засіданні оголошено письмові пояснення Херсонської міської ради на позовну заяву, подані 04 березня 2021 року.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи без участі позивача ОСОБА_2 за наявності її представника у судовому засіданні, який не заперечив проти розгляду справи та за відсутності представника Херсонської міської ради, за наявності заяви про розгляд справи без участі представника.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали інвентарної справи №10199 на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , матеріали інвентарної справи №10188 на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , матеріали цивільної справи за № 766/2272/17, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
V. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
За договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, з числом кімнат від однієї до п'яти включно, укладеним 17.09.1957 року, відділом комунального господарства виконкому міської ради депутатів трудящих м. Херсона Херсонської області виділено у безстрокове користування земельну ділянку по АДРЕСА_4 .
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 набули у власність житловий будинок АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03.03.1993 року державним нотаріусом Першої Херсонської ДНК Зоріною Л.М.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 06.07.1995 року у справі №2-61/95 виділено у власність ОСОБА_2 в житловому будинку літ. «А» приміщення 2-3 /кухня/ пл. 8, 0 кв. м., 2-4 /житлове/ пл. 17, 2 м2, 2-5 /житлове/ пл. 7, 9 м2, Ш - /сіни/ пл. 7, 0 м2, а водопровід І, опалення, 2, частина тину, 3 розм. 3, 53м - об'єкт загального користування. Загальна дійсна вартість частини виражається у сумі 2, 834 руб., що складає 47/100 частини від загального домоволодіння. Ринкова вартість 47/100 частин - 85. 020. 00 крб. Виділено у спільне користування гр. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в житловому будинку літ. «Д» приміщення 1-3 /коридор/ пл. 5, 0 м2, 1-4 /житлове/ пл. 8, 5 м2, 1-5 /житлове/ пл. 6, 7 м2, пл. 1, 4 м2, сарай літ. «В», частина тину, 3 розм. 8, 62 м, а водопровід, І, мощення, 2, частина тину, 3 розм. 3, 53 м - загального користування. Загальна дійсна вартість частини виражається у сумі 3 280 руб., що складає 53/100 частини від загального домоволодіння. Виділено в спільне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 197, 2 м2, в т.ч. площі під забудовою. Виділено у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 191, 5 м2, в т.ч. площі під забудовою.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 12.05.2006 року у справі №2-167/2006 частково задоволено позов ОСОБА_2 до Дніпровського райвиконкому м. Херсона. Визнано рішення виконкому Дніпровського району м. Херсона №381 від 13.08.2004 року «про зміну правовстановчих документів на домоволодіння АДРЕСА_4 » незаконним. Визнано свідоцтво про право власності на ціле домоволодіння АДРЕСА_4 на ім'я ОСОБА_5 не законним.
Відповідно до Технічного висновку «НІІпроектреконструкція» від 2002 року житловий будинок АДРЕСА_4 знаходиться в непридатному стані для проживання. Всі несучі конструкції будівлі знаходяться в зруйнованому стані. На момент огляду існуючі конструкції житлового будинку загрожують обвалом і створюють загрозу життю оточуючих. Остатки елементів будівлі підлягають розібранню та вивезенню.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2020 року №766/2272/17 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено. В ході розгляду справі сторони не заперечили факт руйнування та знищення будинку АДРЕСА_4 .
Як встановлено рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2020 року у справі №766/2272/17, дослідженої судом у судовому засіданні, з листа Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.05.2005 року вбачається, що погоджено присвоєння поштової адреси: АДРЕСА_2 , після об'єднання земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2 (площею 455 кв.м) та АДРЕСА_4 (площею 455 кв.м.).
ОСОБА_5 набула у власність 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_4 за договором дарування, посвідченим 01.04.1999 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною І.М.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26.09.2012 року державним нотаріусом Другої Херсонської ДНК Дергільовою О.Г., ОСОБА_1 набув у власність Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель та споруд АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 набув у власність Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель та споруд АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу Ѕ частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами до нього, посвідченим 22.11.2013 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою О.Г.
Рішенням Херсонської міської ради ХІІ сесії міської ради VІІ скликання від 27.03.2017 року №611 «Про затвердження землевпорядної документації щодо відведення у власність, спільну сумісну власність та в оренду земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та під розширення присадибних ділянок» із земель комунальної власності передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 899 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №234989303 від 01.12.2020 року, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0, 0899 га. кадастровий номер 6510136300:01:001:1358 зареєстровано 11.04.2017 року.
Листом від 29.07.2020 року вих. №Б-5462 ОСОБА_6 надано витяг з рішення Херсонської міської ради від 27.03.2017 №611 про затвердження землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0, 0899 га, по АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
VІ. Оцінка Суду.
Щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду із позовом.
У справі що розглядається позивачка ОСОБА_2 вказує, що про прийняття 27 березня 2017 року Херсонською міською радою оскаржуваного рішення дізналася у липня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи №766/2272/17 та отримання відповіді Херсонської міської ради за вих. №Б-5462 від 29.07.2020 року, а тому просила їй поновити строк позовної давності для звернення до суду з позовом.
Факт ознайомлення позивачки 20 липня 2020 року з матеріалами цивільної справи №766/2272/17 та отримання 29.07.2020 року копії оскаржуваного рішення підтверджено доказами, які містяться у справі №766/2272/17.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
Враховуючи, що до моменту отримання витягу рішення Херсонської міської ради ХІІ сесії міської ради VІІ скликання від 27.03.2017 року №611 «Про затвердження землевпорядної документації щодо відведення у власність, спільну сумісну власність та в оренду земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та під розширення присадибних ділянок» позивачка не була обізнана про те яким саме суб'єктом та яким саме правовим актом її право порушено, суд вважає, що строк позовної давності на звернення до суду з позовом ОСОБА_2 не пропущено, т. як відраховується з 29 липня 2020 року, у зв'язку із чим поновленню не потребує.
Щодо визнання рішення Херсонської міської ради від 27.03.2017 року №611 протиправним.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Станом на час ухвалення Дніпровським районним судом м. Херсона рішення від 06.07.1995 року у справі №2-61/95, яким виділено у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 191, 5 м2, в т.ч. площі під забудовою за адресою: АДРЕСА_4 , земельні відносини в Україні було врегульовано Земельним кодексом України від 18.12.1990 року №561-XII (далі по тексту - ЗК України №561-XII), а основу цивільного законодавства складав Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 року (далі по тексту - ЦК України 1963 року)
Відповідно до ст. 90 ЦК України 1963 року земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки в користування.
Відповідно до ст. 7 ЗК України №561-XII користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
Згідно із п. п. «а», «в» ч. 1 ст. 12 ЗК України, в редакції на час розгляду справи, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
За приписами ст. 78 ЗК України, в редакції на час розгляду справи, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до ст. 81 ЗК України, в редакції на час розгляду справи, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За ст. 92 ЗК України, в редакції чинній на час розгляду справи, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; заклади освіти незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України, в редакції чинній на час розгляду справи, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Звертаючись до суду з позовом про визнання протиправним рішення Херсонської міської ради від 27.03.2017 року №611, в частині затвердження землевпорядної документації щодо виділення у власність відповідачеві ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 899 кв. м., кадастровий номер 6510136300:01:001:1358, позивач вважає оскаржуване рішення прийнятим з порушенням її права власності на майно та права користування відповідною земельною ділянкою.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України обов'язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 дійшов висновку, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 4 ЦПК України, за судовим захистом своїх прав, свобод чи інтересів може звернутися не будь-яка особа, а лише особа, законні права, свободи чи інтереси якої порушуються, не визнаються або оспорюються. В теорії цивільно-процесуального права, цю особу прийнято називати належним позивачем, а тому, його вимоги, у разі доведеності, підлягають судовому захисту в обраний ним спосіб. Відповідно, особу, права, свободи чи інтереси якої не порушуються оскаржуваними рішенням/дією (бездіяльністю) відповідача прийнято називати неналежним позивачем, і у разі встановлення такого, у задоволенні його вимог слід відмовити за їх необґрунтованістю.
В ході розгляду справи встановлено та не спростовано сторонами, що ОСОБА_2 у 1993 році успадкувала 1/3 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_4 , яку рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 06.07.1995 року у справі №2-61/95 виділено в натурі. Вказаним рішенням позивачці виділено у користування земельну ділянку площею 191, 5 м2, в т.ч. площі під забудовою.
Суд враховує, що належне позивачці домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 фактично не існує, чим забезпечується право Херсонської міської ради у вільному розпорядженні землею, що належить територіальній громаді міста, так як земельна ділянка за цільовим призначенням (землі житлової та громадської забудови) не використовується, а у зв'язку із знищенням житлового будинку право користування земельною ділянкою, розташованою під ним у розумінні ст. 377 ЦК України фактично є припиненим.
Встановивши, що рішенням Херсонської міської ради №611 від 27.03.2017 року із земель комунальної власності передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 899 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка належала їй на праві власності/ користуванні, або передана у користування позивачці земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 , є її складовою частиною, суд приходить до висновку, що права ОСОБА_2 оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування не порушуються, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Суд констатує, що позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 позивачем не заявлено, у зв'язку із чим судом не встановлено і порушення прав позивача цим відповідачем.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
VІІ. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
VІІI. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, правових підстав для стягнення судових витрат з відповідачів на користь позивача немає.
Керуючись Конституцією України, ЗК України №561-XII, ЗК України №2768-III, ст. ст. 16, 377 ЦК України, ст. ст. 2, 76, 81, 89, 133, 139, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Херсонської міської ради (ЄДРПОУ 26347681, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 37), ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання рішення протиправним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.3 розділу ХІI «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Херсонська міська рада, ЄДРПОУ 26347681, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 37;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2
Повний текст рішення складено 30.07.2021 року.
Суддя Є.М. Булах