Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/244/20
Провадження № 2/499/9/21
Іменем України
27 липня 2021 року смт. Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Мельника Р.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванівка Одеської області заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Стефан» адвоката АО «Лєгіст» Вєлєва Івана Івановича про розподіл судових витрат у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Стефан» в особі представника адвоката АО «Лєгіст» Вєлєва Івана Івановича до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
Представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі №499/244/20, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ СП «СТЕФАН» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 320 (двадцять п'ять тисяч триста двадцять) гривень 40 копійок.
Представник позивача в своїй заяві послався на такі обставини.
29 квітня 2021 року Іванівським районним судом Одеської області було прийнято рішення, яким позовну заяву ТОВ СП «СТЕФАН» було задоволено в повному обсязі, проте не було повністю вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Сторона позивача до винесення рішення по суті позовних вимог по цій справі не могла подати докази на підтвердження судових витрат, зокрема, через труднощі зі сплатою вартості послуг (гонорару) адвоката та укладення Акта приймання- передачі наданих послуг, а також у зв'язку із запровадженням на території України карантину, а адвокат Вєлєв І.І, зробив відповідну заяву до закінчення судових дебатів - тому звернулись до суду із доказами понесених витрат у встановлений ЦПК України п'ятиденний строк. Розмір судових витрат, заявлений до відшкодування, дещо перевищує суму, визначену у попередньому (орієнтовному) розрахунку, через необхідність здійснення додаткових процесуальних дій та значну кількість судових засідань. Сторона позивача не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши клопотання представника позивача та взявши до уваги заперечення представника відповідача щодо клопотання про відшкодування витрат, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників розгляду справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати .
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.2 ст.270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення увалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Судом при розгляді даного клопотання встановлено, що 29 квітня 2021 року Іванівським районним судом Одеської області було прийнято рішення, яким позовну заяву ТОВ СП «СТЕФАН» було задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ СП «СТЕФАН» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6306,00 грн.
При винесенні рішення судом не було вирішено питання про стягнення судових витрат за надану правову допомогу по справі.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦІЖ України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 137 ЦПК України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару ' адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представником позивача в обґрунтування своїх вимог надано копію договору про надання правової допомоги №22/10/19 від 22.10.2019 року; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №22/10/19 від 22.10.2019 року; копію детального опису робіт ( наданих послуг) виконаних Адвокатським об'єднанням «Лєгіст» ( у справі № 499/244/20) від 30.04.2021 року; копію акту приймання передачі наданих послуг від 30.04.2021 року.
У детальному описі робіт ( наданих послуг) виконаних Адвокатським об'єднанням «Лєгіст» ( у справі № 499/244/20) від 30.04.2021 року, акті приймання передачі наданих послуг від 30.04.2021 року викладено детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу складають 25 320 (двадцять п'ять тисяч триста двадцять) гривень 40 копійок.
Представник відповідача надав свої заперечення щодо даного клопотання та зазначив, що ціна позову складала 125 398, 60 грн (сто двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто вісім гривень шістдесят копійок), а заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 25320 грн. Таким чином, зазначена сума розміру витрат на оплату правничої допомоги складає майже 1/5 частину від вищезазначеної ціни позову тому розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним з ціною позову та занадто завищеним, а також не відповідає складності справи. Також представник відповідача посилався, що рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29.04.2021 року у цивільній справі 499/244/20, за позовом ТОВ сільськогосподарське підприємство «Стефан» до ОСОБА_5 , про усунення у користуванні земельною ділянкою, не набрало законної сили, тому на даний момент не вбачається можливим повне виконання остаточного рішення но суті, що є істотною умовою договору про надання правової допомоги № 22/10/19 від 22.10.2019 року, відповідно до якої пов'язується настання обов'язку сплати клієнтом гонорару адвоката. Таким чином, заявляти клопотання про розподіл судових витрат, у тому числі оплати за надання правничої допомоги адвоката, представник позивача - адвокат Вєлєв І.І. мати змогу лише після набрання рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 29.04.2021 року у цивільній справі 499/244/20, законної сили. Також звернули увагу суду на ту обставину, що ОСОБА_6 отримав свідоцтво на права заняття адвокатською діяльністю лише 20.03.2019 року. На момент початку ведення адвокатом даної справи у суді першої інстанції, адвокатський досвід останнього складав лише близько одного року. Відповідно до чого дана обставина не відповідає ст. 28 Правил адвокатської етики, а саме розмір гонорару не є співмірним з адвокатським досвідом та кваліфікацією та розмір гонорару адвоката не відповідає принципу «розумного обґрунтування». Тому вважають клопотання сторони позивача про розподіл судових витрат таким, що є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Проте суд не може погодитись із посиланнями представника відповідача виходячи з такого.
Пунктом 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст.26, ч.ч.1,3 вказаного Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Вказаний правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
Верховний Суд у Постанові від 09.04.2019 р. по справі № 826/2689/15 наголосив на тому, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Як вбачається посилання представника відповідача щодо неспіврозмірності витрат на правову допомогу є безпідставними та необґрунтованими, оскільки представником відповідача не наведено жодних доказів на підтвердження своїх доводів.
Стосовно посилань представника відповідача щодо необхідності фактичної сплати за правову допомогу на момент розгляду заяви про розподіл судових витрат суперечить наявній судовій практиці. ( постанова Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20).
Тому суд погоджується із посиланнями представника позивача що заявляти клопотання про розподіл судових витрат, у тому числі оплати за надання професійної правничої допомоги адвоката, сторона має змогу незалежно від набрання рішенням законної сили у встановлений спеціальний 5 денний строк на подання зазначеної заяви (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Суд вважає, що представником позивача надані належні та допустимі докази, які в сукупності та взаємозв'язку належним чином доводять розмір понесених відповідачем витрат на правову допомогу.
Таким чином, оскільки представником позивача доведені та обґрунтовані судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25320,40 грн., суд приходить до висновку що заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 133,141,270 ЦПК України -
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ТОВ СП «СТЕФАН» (код ЄДРПОУ - 32096961) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 320 (двадцять п'ять тисяч триста двадцять) гривень 40 копійок. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВ СП «СТЕФАН» (код ЄДРПОУ - 32096961), місце знаходження с. Конопляне,
вул. Перемоги, буд.№1А Іванівського району Одеської області
Відповідач: ОСОБА_7 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), місце реєстрації АДРЕСА_1
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:
ОСОБА_2 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ) АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) АДРЕСА_3
СуддяР. М. Тимчук