іменем України
30 липня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/9540/19
Головуючий у першій інстанції - Яременко І. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/844/21
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бечка Є.М.,
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
дата складання повного тексту рішення 29 березня 2021 року, місце його ухвалення - м. Чернігів,
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1968, реєстраційний номер НОМЕР_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1968, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Позов обґрунтовує тим, що 02.08.1987 року сторони зареєстрували шлюб, спільне життя сторін не склалося і з вересня 2019 року припинилися шлюбні відносини. За час шлюбу, за спільні сумісні кошти, сторонами було придбано транспортний засіб - автомобіль VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1968, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку ДПІ № 900247, виданої 06.12.2012 року ТОВ «ВУД-АВТО». Після припинення спільного проживання сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеного автомобіля, а тому просить поділити спільне сумісне майно, визнавши за нею право власності на 1/2 частину спірного автомобіля.
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24 березня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль марки Volkswagen модель Caddy, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1968 куб.см, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаного автомобіля та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 768 грн 40 коп. витрат, понесених на оплату судового збору.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем не надано доказів та не доведено факту, що автомобіль придбаний за власні кошти і є його особистою власністю. Таким чином, враховуючи, що спірний автомобіль набутий сторонами за час шлюбу, то він є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, виділивши у власність позивача та відповідача по 1/2 частині автомобіля.
Не погоджуючись з вказаним рішення ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог, стягнути з позивача витрати на правничу допомогу 2000 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції взагалі не було з'ясовано джерело придбання автомобіля та не встановлено дійсне ведення подружжям спільного господарство на момент придбання спірного майна. Вказує, що на підтвердження джерела походження коштів на придбання автомобіля, відповідачем було долучено до матеріалів справи розписку про отримання грошових коштів від матері відповідача ОСОБА_3 на купівлю автомобіля 80 000 грн., однак суд не надав оцінки вказаному доказу.
Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що під час купівлі автомобіля, вони з позивачкою вже не перебували у фактичних шлюбних відносинам, вказана обставина підтверджується показами свідків. Сам по собі факт перебування сторін у зареєстрованому шлюбі без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визначення права власності на половину майна за кожною зі сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, суд вірно дійшов висновку, що спірний автомобіль був придбаний сторонами під час шлюбу, за їх спільні кошти, а тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України, справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24 березня 2021 року, розглядається судом апеляційної інстанції без виклику учасників справи.
Учасники справи повідомлялись про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін, у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Даним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 серпня 1987 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб (а.с.10).
Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.05.2020 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 80-81).
Згідно висновку № 352 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу складеного експертом - автотоварознавцем ОСОБА_4 від 20.12.2019 року, середня ринкова вартість автомобіля «Volkswagen - Caddy», 2008 року випуску, з об'ємом двигуна 1968 см., станом на дату оцінки - 20.12.2019 року, складає: 112900,00 грн (а.с.4-5).
Згідно повідомлення Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області від 11.12.2019 року № 31/25/6-К-78аз транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований за гр. ОСОБА_1 на підставі довідки - рахунку ДПІ № 900247, виданої 06.12.2012 року ТОВ «ВУД-АВТО» (а.с.9).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частини перша, друга, четверта статті 71 СК України).
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Такі правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 537/78/19 та від 03 червня 2020 року у справі № 520/15019/13-ц.
Встановивши, що спірний автомобіль набутий сторонами за час шлюбу і презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, ОСОБА_1 не спростована, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, державний номерний знак НОМЕР_1 та його поділ між колишнім подружжям в рівних частках.
Судом враховано, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними. Відповідач не довів, що спірний автомобіль придбано за його грошові кошти.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив докази у справі та не взяв до уваги пояснення свідків, тому що на правильність висновків суду вони не впливають, а зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів, які, на думку відповідача, підтверджують факт придбання спірного автомобіля за його особисті кошти.
Твердження ОСОБА_1 про те, що поясненнями свідків та розпискою ОСОБА_1 20.11.2012 року про отримання у борг грошових коштів в сумі 80 000 грн від ОСОБА_5 (а.с. 94) підтверджується придбання спірного автомобіля за його кошти, не заслуговують на увагу та достовірно і об'єктивно не вказують на те, що ОСОБА_1 витратив на придбання автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, особисті кошти. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільного майна покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Матеріали справи не містять договору дарування, за яким ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 80 000 грн, а тому є безпідставними доводи відповідача, що ці кошти є його особистою власністю і витрачені на покупку автомобіля.
Свідки з боку відповідача пояснювали, що про відсутність спільного ведення господарства їм відомо або зі слів відповідача, або що вони не бачили його дружини на дачі, тобто не можуть беззаперечно свідчити про обставини припинення шлюбних відносин. Наявні у справі щорічні майнові декларації свідчать про зворотнє.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інші доводи та обставини, на які посилається заявник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без зміни.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24 березня 2021 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: