27 липня 2021 року м. Херсон
номер справи: 653/2929/20
номер провадження: 22-ц/819/1101/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,
суддів: Пузанової Л.В.,
Чорної Т.Г.,
секретар Автонагова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Генічеського районного суду Херсонської області в складі судді Берлімової Ю.Г. від 08 лютого 2021 року, за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив :
У вересні 2020 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 35004,77 грн. за кредитним договором № б/н від 07.09.2018, а також судових витрат у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, у жовтні 2017 року ПАТ «Універсал Банк» запустило новий проект mоnobank, в межах якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом, яких є платіжні картки mоnobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках mоnobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту mоnobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом.
07.09.2018 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000 грн., з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8% річних).
У відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п. 4.16 п. 4 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 24.06.2020, становить 35004,77 грн., посилаючись на викладені обставини, АТ «Універсал Банк» просило позов задовольнити та стягнути з відповідачки на його користь зазначену заборгованість, а також судові витрати.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 08 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить вказане рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Універсал Банк».
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що має значення для справи.
Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що надана виписка по рахунку є належним доказом у справі, проте суд першої інстанції не надав її належну оцінку та зазначає, що розрахунок заборгованості та виписка по рахунку з урахуванням умов укладеного договору надають підстави у тому числі шляхом простих математичних розрахунків дійти висновку про наявність та доведеність заявленої банком до стягнення заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що:
- заперечує щодо наявної заборгованості;
- за змістом анкети-заяви не вбачається інформації, яка б свідчила про укладання кредитного договору;
- розрахунок заборгованості не є належним доказом;
- в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували укладання кредитного договору.
У зв'язку із вищевикладеним просить суд відмовити повністю у задоволенні вимог апеляційної скарги АТ «Універсал Банк».
Заслухавши доповідача, представника банку, ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилається на те, що банк не надав належних доказів, що підтверджують розмір кредитної заборгованості, що становить тіло кредиту.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що АТ «Універсал Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк». 31.10.2018 рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Універсал Банк» було перейменовано в Акціонерне товариство «Універсал Банк», що підтверджується статутом АТ «Універсал Банк».
07.09.2018 відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету заяву до Договору про надання банківських послуг.
В даній Анкеті заяві зазначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
За умовою пункту 3 Анкети-заяви відповідач беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти її про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Крім того, в пункті 6 Анкети-заяви зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором.
Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису».
Усе листування щодо цього Договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору» (п. 11 Анкети-заяви).
07.09.2018 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000 грн, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8% річних).
Відповідно до п.п. 5.9 п. 5 Розділу ІІ Умов і Правил на суму наданого кредиту банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними в Тарифах. Також процентна ставка з кредитом на місяць, наступний за звітним, вказується Банком у мобільному додатку.
Як встановлено п.п. 5.10 п. 5 Розділу ІІ Умов і Правил сума щомісячного мінімального платежу визначається банком відповідно до тарифів, але не менше 100 (ста) гривень та не може перевищувати повного розміру заборгованості за договором. Мінімальний платіж формується 1 числа місяця, наступного за звітним місяцем і очікує погашення до першого числа наступного місяця.
У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. Відсотки нараховуються від загальної суми загальної заборгованості за кожен день прострочення замість базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах (п.п. 5.15 п. 5 Розділу ІІ Умов і Правил).
Згідно з п.п. 5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов і Правил у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов'язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із тарифами, але не більше 50 % від суми одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001 % річних.
З виписки по рахунку вбачається, що відповідач розпочав користуватися кредитними коштами з 07.09.2018. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно користувався кредитними коштами, проте не погоджується з сумою заборгованості по тілу кредиту, визначеної позивачем до стягнення (35 003,77 грн), оскільки таку суму тіла кредиту він не використовував.
Отже, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку за договором № б/н від 07.09.2018 року, укладеним між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 ..
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається із справи, у заяві-анкеті для отримання кредиту зазначено, що ОСОБА_1 ознайомився та погодився з договором про надання банківських послуг - Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
ОСОБА_1 у анкеті-заяві засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього Договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладений в електронній формі. Його дійсність відповідачем у встановленому законом порядку не спростована. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Отже, заперечення ОСОБА_1 про відсутність доказів, які б підтверджували укладання кредитного договору спростовуються наведеними матеріалами справи, питання недійсності договору в установленому законом порядку відповідачем не порушувалося.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка по рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Доводи відповідача щодо не доведення позивачем позовних вимог з урахуванням положень пункту 7 (8) розділу 7 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 05.11.2014 №705 яким визначені вимоги до документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів повинні містити є безпідставними, оскільки відповідно до частини 3 пункту 9 цього ж розділу передбачено, що виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо.
За умовами пункту 10 наведеного розділу Положення, якщо власник рахунку має заперечення щодо операцій за рахунком, перелік яких зазначений у виписці, то він має право звернутися до емітента із заявою про розгляд спірного питання або до суду.
Проте, суд першої інстанції не надав належної оцінки розрахунку заборгованості за договором та виписці по рахунку.
Так, розрахунок заборгованості містить у графах залишок поточної заборгованості та залишок простроченої заборгованості суми: 16 876,39 грн. та відповідно 1 949,33 грн., що у сукупності складає заборгованість за тілом кредиту в сумі 18 825,72 грн. та узгоджується з доводами апеляційної скарги в частині відповідності розрахунку заборгованості виписці по рахунку, якою підтверджені наведені банком доводи щодо сум 16 876,39 грн. та 1 949,33 грн. (а.с.120, 69-84).
Отже, заборгованість позичальника за тілом кредиту в сумі 18 825 грн.72 коп. є доведеною та підлягає стягненню з позичальника.
Разом з тим, додані позивачем до позовної заяви докази не містять розрахунку іншої заборгованості, яка складає різницю між 35 004,77 та 18 825, 72 грн..
Зазначення позивачем 35 004,77 грн., як загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) не підтверджено належними та допустимими доказами, що саме за тілом кредиту наявна заборгованість в заявленій позивачем сумі. Так, позивачем у позовній заяві зазначено, що на залишок простроченні заборгованості банком нарахована неустойка, передбачена Тарифами, проте її розмір та порядок її нарахування не вказані.
Зазначене свідчить про те, що наведена різниця заборгованості по тілу кредиту - 16 179,05 грн. не входить до складу тілу кредиту, правомірність її нарахування відповідно до умов та правил договору позивачем не доводилася, що не надає підстав визнати доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення визначеної банком суми заборгованості в повному обсязі.
Таким чином, розрахунок заборгованості та виписка по рахунку не доводять суму заборгованості - 16179, 05 грн., яка є різницею між заявленою сумою заборгованості по тілу кредиту 35 004,77 грн. та доведеною сумою заборгованості по тілу кредиту 18 825,72 грн.
Таким чином, за викладених вище обставин, не надання судом першої інстанції належної оцінки виписки по рахунку, розрахунку заборгованості, умовам договору, укладеного в електронній формі стало підставою для помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з наведених судом першої інстанції підстав.
За наведених вище підстав, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07.09.2018 у розмірі заборгованості по тілу кредиту в сумі 18825 грн.72 коп. В іншій частині задоволення позову слід відмовити з наведених вище підстав.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання позову позивач згідно з платіжним дорученням сплатив судовий збір у розмірі 2102 грн, а за подачу апеляційної скарги 3153 грн. Зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги частково (на 53,78%), на користь позивача слід стягнути з відповідача судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 2 826, 13 грн.
Куруючись статтями 367, 374,376,382 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 08 лютого 2021 року скасувати.
Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07.09.2018 у розмірі заборгованості по тілу кредиту в сумі 18825 грн.72 коп. грн. та судові витрати у розмірі 2826 грн. 13 коп.
В іншій частині - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.В. Пузанова
Т.Г. Чорна
Повний текст судового рішення складено 30 липня 2021 року.
Суддя І.В. Склярська