27 липня 2021 року м. Херсон
номер справи: 2121/3694/2012
номер провадження: 22-ц/819/1050/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В.,
суддів:Склярської І.В.,
Чорної Т.Г.
секретарАвтонагова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області у складі судді Яценка О.М. від 19 лютого 2019 року, в справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,
встановив:
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», в якій просив суд поновити строк на подання скарги; визнати неправомірними дії головного державного виконавця Огородника Є.І. щодо оцінки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Сейв Компані» звіт про оцінку майна від 16 листопада 2018 року; також одночасно з відкриттям провадження у справі просив зупинити стягнення за виданим 07 жовтня 2013 року Цюрупинським районним судом Херсонської області виконавчим листом шляхом зупинення реалізації житлового будинку за вказаною адресою.
Ухвалою суду від 19 лютого 2019 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця та зупинено стягнення за виданим 07 жовтня 2013 року Цюрупинським районним судом Херсонської області виконавчим листом шляхом зупинення реалізації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (номер лоту: 328481), в рамках виконавчого провадження ВП № 57191661 з прилюдних торгів, призначених ДП «Сетам» на 20 лютого 2019 року.
На зазначену ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, зазначивши, що не брав участі у справі, проте оскаржуваним судовим рішенням порушені його права як стягувача у зведеному виконавчому провадженні, в рамках якого здійснюється реалізація наведеного майна боржника, просить ухвалу суду скасувати в частині зупинення стягнення шляхом зупинення реалізації майна (номер лоту 328481) з прилюдних торгів, призначених ДП «Сетам» на 20 лютого 2019 року, та відмовити заявнику у задоволенні заяви про забезпечення скарги у визначений спосіб.
Скарга обґрунтована тим, що судом при вирішенні питання про зупинення стягнення за виконавчим листом не враховано правову позицію Верховного Cуду, викладену у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18, відповідно до якої суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття таких заходів як забезпечення скарги на дії, рішення виконавця шляхом зупинення реалізації майна.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судове рішення в оскарженій частині мотивовано тим, що в разі виконання виконавчого листа, дії державного виконавця при виконанні якого є предметом оскарження у справі, існує реальна загроза порушення прав заявника, тому є підстави для зупинення стягнення за цим виконавчим листом.
Наведене процесуальне рішення прийнято судом одночасно із відкриттям провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та його зміст не містить посилання на норму права, яка б регулювала порушене заявником питання, суть якого фактично полягає у застосуванні судом заходів забезпечення скарги.
З огляду на надіслані до суду апеляційної інстанції матеріали справи, звернувшись із скаргою до суду, ОСОБА_2 оскаржив дії державного виконавця щодо оцінки переданого на реалізацію належного йому нерухомого майна, а саме: житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , у процесі примусового виконання виконавчого листа, виданого Цюрупинським районним судом Херсонської області 07.10.2013 року про звернення стягнення на зазначене нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/3728/95/06107 від 30.10.2007 року в сумі 56 255,79 доларів США та за кредитним договором №014/3728/95/06108 від 30.10.2007 року в сумі 56 269,59 доларів США. Стягувачем за наведеним виконавчим листом є ПАТ «ЕрстеБанк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк».
Подана ОСОБА_2 скарга на дії державного виконавця містить клопотання про зупинення стягнення за вказаним вище виконавчим листом шляхом зупинення реалізації житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 (номер лоту:328481), в рамках виконавчого провадження ВП №57191661 з прилюдних торгів, призначених ДП «СЕТАМ» на 20 лютого 2019 року.
Обґрунтування необхідності та правових підстав для зупинення стягнення за виконавчим листом в скарзі заявником не наведено.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Зазначена скарга розглядається судом в порядку здійснення контролю за виконанням судових рішень відповідно до положень розділу УІІ ЦПК України, якими не передбачено повноваження суду здійснювати забезпечення скарги у будь-який спосіб.
У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, однак положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.
У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
До аналогічних викладеним висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 року в справі №752/26606/18, які відповідно до приписів частини четвертої статті 263 ЦПК України повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання ОСОБА_2 про забезпечення скарги, у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття таких заходів як забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації майна, оскільки відповідно до положень вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця (стаття 34 Закону України «Про виконавче провадження»), а передбачені пунктами 5 та 6 частини першої статті 150 ЦПК України такі види забезпечення позову, як зупинення продажу арештованого майна чи зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, можуть застосовуватися судами лише під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, або якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави та повноваження для забезпечення скарги на дії, рішення чи бездіяльність державного виконавця, в тому числі і щодо оцінки переданого на реалізацію майна боржника, шляхом зупинення стягнення за виконавчим листом та зупинення реалізації майна боржника, тому ухвала суду про відкриття провадження у справі в оскарженій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення стягнення за виконавчим листом.
При цьому, задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який не є учасником цієї справи, оскільки судом першої інстанції до участі в розгляді справи не залучений, колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що оскаржені ОСОБА_2 дії державного виконавця вчинені ним у зведеному виконавчому провадженні №57191661, стягувачем у якому є також і ОСОБА_1 .
Зазначена обставина підтверджується інформацією про виконавче провадження, отриманою 06.05.2021 року з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, згідно із якою предметом примусового виконання у зведеному виконавчому провадженні №57191661, серед інших проваджень, є провадження щодо виконання виданого Цюрупинським районним судом Херсонської області 28 січня 2013 року виконавчого листа №664/3472/13-ц про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 249 663,69 гривень.
На підставі ухвали Цюрупинського районного суду Херсонської області від 19.02.2019 року, постановленої у цій справі (№2121/3694/2012), реалізація належного ОСОБА_2 житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , зупинена до розгляду справи по суті.
Отже, забезпечивши скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні, суд тим самим вирішив питання і щодо прав ОСОБА_1 на отримання боргу за рахунок заставленого майна боржника в порядку, передбаченому статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до положень якої для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене (іпотечне) майно боржника може бути звернено, в тому числі, якщо вартість предмета застави (іпотеки) перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє заперечення представника ОСОБА_2 - адвоката Сонька В.В. щодо відсутності у ОСОБА_1 права на оскарження постановленої судом ухвали про зупинення реалізації майна боржника у зведеному виконавчому провадженні та вважає, що ним обраний ефективний та єдино можливий спосіб захисту своїх прав як стягувача, оскільки дії виконавця з цього приводу ґрунтуються на судовому рішенні, перевірка законності якого здійснюється лише у апеляційному чи касаційному порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2019 року в частині зупинення стягнення за виконавчим листом №2121/3694/2012, виданим Цюрупинським районним судом Херсонської області 07.10.2013 року, шляхом зупинення реалізації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (номер лоту:328481) в рамках виконавчого провадження ВП №57191661 з прилюдних торгів, призначених ДП «Сетам» на 20 лютого 2019 року, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення стягнення за виконавчим листом відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Л. В. Пузанова
Судді: І. В. Склярська
Т. Г. Чорна
Повний текст постанови складено 30 липня 2021 року
Суддя Л. В. Пузанова