Номер провадження: 11-кп/813/1488/21
Номер справи місцевого суду: 522/12689/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.07.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020161500001298 від 15.07.2020 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Приморського райсуду м. Одеси від 22.03.2021 відносно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Матусів, Шполянського району Черкаської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, без постійного місця проживання та реєстрації, раніше судимого:
- 11.04.2005 Кіровським районним судом АР Крим за ч. 4 ст . 296 , ч. 2 ст . 342 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, звільненого умовно-достроково 23.05.2008 , невідбуте покарання 4 місяці 7 днів ,
- 19.01.2009 Кіровським районним судом АР Крим за ч. 1 ст . 263 , ч. 2 ст . 185 , ч 3 ст .185,ч.2 ст. 186,ч. 3 ст . 186, ст.15 ч. 3 ,ст.152 ч. 1, ч. 2 ст. 152 КК України, із частковим приєднанням на підставі ст.71 КК України невідбутого покарання за вироком Кіровського районного суду АР Крим від 11.04.2005 до позбавлення волі строком на 9 років. 19.03.2009 Апеляційним судом АР Крим вирок був змінений та ОСОБА_8 вважається засудженим за ч. 2 ст.185 ,ч.3 ст. 185 ,ч.2 ст. 186 ,ч. 3 ст. 186 , ч. 1 ст. 263,ч.2 ст. 152 ,ст. 15 ч.3,ч.1 ст. 152 КК України до позбавлення волі строком на 9 років . Звільненого 21.09.2015 згідно до ухвали Орєховського районного суду Запорізької області від 11.09.2015 умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 1 місяць,
- 13.01.2016 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 186 КК України із частковим приєднанням покарання на підставі ст. 71 КК України невідбутого за попереднім вироком Кіровського районного суду АР Крим від 19.01.2009 до 4 років 9 місяців позбавлення волі, звільненого 03.03.2020 у зв'язку із відбуванням строку покарання,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого, ч. 2 ст. 186 КК України та йому призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 4 ( чотири) роки і 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 визначено рахувати з15.07.2020 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 15.07.2020 до 22.03.2021 із розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 залишено у вигляді тримання під вартою в державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що 15.07.2020 приблизно о 14 год. 45 хв. перебував біля входу до парку «Юність» в місті Одесі, зі сторони провулку Морського, з метою заволодіння чужим майном, де побачив малолітню ОСОБА_9 , яка направлялась до парку «Юність» , тримаючи на плечі сумку чорного кольору, яку він визначив об'єктом свого противоправного діяння, та у нього виник намір, спрямований на заволодіння чужим майном, яке перебувало у малолітньої ОСОБА_9
15.07.2020 приблизно о 14 год. 45 хв. ОСОБА_8 , реалізуючи свій намір направлений на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи, що його дії мають відкритий характер, але бажаючи довести свої протиправні дії до кінця, направився до малолітньої ОСОБА_9 , та схопив її за праву руку, та розвернув її так, щоб вона перебувала до нього обличчям. Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_8 спочатку наніс один удар долонею по обличчю ОСОБА_9 , яка почала кликати на допомогу. В свою чергу ОСОБА_8 , розуміючи протиправність своїх дій, та бажаючи доведення кримінального правопорушення до кінця, наніс малолітній ОСОБА_9 ще три удари долонею по обличчю, в результаті яких вона втратила рівновагу та впала на землю. Після чого ОСОБА_8 , пересвідчившись, що потерпіла знаходиться на землі, та не чинить опір, схопив у неї сумку чорного кольору з майном, яке перебувало всередині, та в результаті декількох ривків, вирвав її.
Заволодівши майном ОСОБА_9 , а саме: сумкою чорного кольору, гаманцем чорного кольору, грошовими коштами у сумі 1210 грн., бонусною картою «КлеверБонус» НОМЕР_1 , бонусною картою «Арома Кава» НОМЕР_2 , картою «ПриватБанку» НОМЕР_3 , виданою на ім'я ОСОБА_10 , ОСОБА_8 покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
Своїми протиправними діями ОСОБА_8 спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_9 на суму 1810 гривень.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не заперечуючи встановлені судом фактичні обставини справи, просила вирок суду 1-ої інстанції змінити з наступних підстав:
- призначене судом 1-ої інстанції покарання є надто суворим, судом не в повній мірі було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, обвинувачений з самого початку досудового розслідування надавав правдиві показання, повністю визнав свою провину і активно сприяв розкриттю злочину, неодноразово просив вибачення у потерпілої;
- при призначенні покарання обвинуваченому судом 1-ої інстанції не був врахований стан здоров'я ОСОБА_8 , зокрема те, що він має вегето-судинну дистонію по гіпертонічному кризу, синусову тахікардію;
- доводи оскаржуваного вироку відносно часткового відшкодування матеріальної шкоди не відповідають дійсності, оскільки потерпіла та її представник вказували, що матеріальна шкода не завдана, цивільний позов вони не заявляють, будь-яких претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого вони не мають.
За таких обставин, захисник просить змінити вирок Приморського райсуду м. Одеси від 22.03.2021 в частині призначеного покарання, і призначити обвинуваченому ОСОБА_8 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 186 КК України.
Захисник ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомлена про дату судового засідання до суду не з'явилася, з жодними клопотаннями не зверталася, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за її відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Враховуючи те, що висновки суду 1-ої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій ніким із учасників провадження в апеляційному порядку не оскаржується, колегія суддів не вбачає підстав для їх перегляду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги відносно призначеного покарання апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Тобто, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті) видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання, а також зважаючи на принцип індивідуалізації покарання.
Обставиною, що згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого суд першої інстанції визнав щире каяття, часткове відшкодування матеріальної шкоди та задовільний стан здоров'я обвинуваченого.
Обставиною, що обтяжує покарання згідно з положеннями ст. 67 КК України судом першої було визнано вчинення злочину щодо малолітньої особи.
Судом першої інстанції при призначенні покарання також було враховано відомості про особу обвинуваченого, зокрема, той факт, що ОСОБА_8 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі і за вчинення злочинів проти власності та ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Апеляційний суд приймає до уваги доводи захисника про наявність у обвинуваченого захворювань, проте зауважує, що вказані обставини не є безумовною підставою для призначення більш м'якого покарання, крім того, з матеріалів провадження вбачається, що судом першої інстанції при призначення ОСОБА_8 покарання був врахований стан його здоров'я. ( а.к.п.83).
Що стосується доводів захисника відносно того, що потерпілі вказували на відсутність претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого, апеляційний суд зауважує, що вказана обставина не має вирішального значення при призначенні покарання.
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги захисника щодо суворості призначеного покарання такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а призначене судом 1-ої інстанції покарання вмотивованим та таким, що узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є необхідним для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим не вбачає підстав для зміни оскаржуваного вироку.
Істотних порушень КПК України, які б стали підставою для зміни або скасування оскаржуваного вироку апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 124, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Приморського райсуду м. Одеси від 22.03.2021, яким ОСОБА_8 визнаний винуватиму вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили, а засудженим, який утримується під вартою - у той же строк з моменту отримання копії судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3