Справа № 523/14539/17
Провадження №2/523/748/21
"29" липня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.
при секретарі - Дзюба Г.І.
за участю позивачки - ОСОБА_1
представника відповідача, адвоката - Ляшенко Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком,-
Підстави заявлених позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком. В позовних вимогах позивачка посилається на те, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 та користувачем земельної ділянки площею 864 кв.м..
Відповідач ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 та користувачем земельної ділянки площею 600 кв.м.. Разом з відповідачкою ОСОБА_2 проживає її донька ОСОБА_3 зі своїм чоловіком ОСОБА_4 ..
Позивачка стверджує, що останні роки відповідачі самовільно, без дозволу позивачки ОСОБА_1 захопили частину її земельної ділянки, на якому незаконно збудували два сараї, а також встановили огорожу між ділянками, при цьому захопили частину її земельної ділянки, що підтверджується висновком №4795/24 судової земельно-технічної експертизи від 29.03.2016р..
Згідно даного висновку відповідачі впродовж меж земельних ділянок захопили частину земельної ділянки ОСОБА_1 на площі 10,4 кв.м., а на захопленій ділянці встановили паркан, позначений під № 4, загальною довжиною 31,7м., а також до паркану відповідачу прибудували самовільно збудований сарай, позначений під літ. «И». При цьому, частина сараю перебуває на межі в 2,62 м.. Окрім того, відповідача незаконно збудували сарай літ. «К», а також вбиральню літ. «З», неприємний запах від якої не дає позивачці нормально користуватись будинком.
На підставі викладеного, позивачка просить:
зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на площі 12,1 кв.м., та привести її в попередній стан шляхом знесення частини двох сараїв літ. «И», площею 2,62 кв.м., та літ. «К», площею 1,4 кв.м., а також огорожі № 4 довжиною 31,07м., а також зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні будинком шляхом знесення за власний рахунок самовільно встановленої вбиральні літ. «З», розташованої на надлишках земельної ділянки, згідно висновкам судової земельно-технічної експертизи №4795/24 від 29.03.2016 р.. (а.с. 2-4)
Пояснення сторін в судовому засіданні.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі, а також пояснила, що відповідачка захопила частину її земельній ділянки, на якій без жодних дозвільних документів побудувала сараї літ. «И», літ. «К», а також вбиральню літ. «З».. В зв'язку з чим, вона не має можливості користуватись земельною ділянкою та обслуговувати належні їй приміщення. Окрім того, наявність вбиральні літ. «З» порушує її житлові умови, у зв'язку з наявністю різкого запаху.
Представник відповідачів адвокат Ляшенко Е.А. пояснила, що вже існує рішення апеляційного суду Одеської області, яким вже фактично були вирішені наявні правовідносини. Вона також пояснила, що прибудови літ. «И», «К» та «З», існують багато років, проте до 2014р. у позивачки не було жодних претензій до відповідачів.
Представники Одеської міської Ради в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, відзиву та пояснень на позов не подавали.
Рух справи.
Ухвалою суду від 02.11.2017р. судом було відкрито провадження по справі. (а.с. 17)
23.01.2018р. ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, а також клопотання про закриття провадження по справі та залишення позову без розгляду. (а.с. 25-32)
19.03.2018р. від позивачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення в якості співвідповідача - Одеську міську Раду. (а.с. 46)
Ухвалою суду від 27.03.2018р. клопотання позивачки про залучення в якості співвідповідача Одеської міської Ради було задоволено. (а.с. 54)
Ухвалами суду від 27.03.2018р. клопотання відповідачки клопотання про закриття провадження по справі та залишення позову без розгляду були залишені без задоволення. (а.с. 51-53)
02.04.2018р. до суду надійшла апеляційна скарга від ОСОБА_2 на ухвалу про відкриття провадження по справі від 02.11.2017р., у зв'язку з порушенням правил підсудності. (а.с. 56-57)
Ухвалою суду Апеляційного суду Одеської області від 18.06.2018р. було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (а.с. 73-76)
10 липня 2018р. справа була повернута до суду. (а.с. 77)
Ухвалою суду від 09 квітня 2019р. по справі була призначена судова земельна-технічна експертиза та провадження по справі було зупинено. (а.с. 127-128)
01 жовтня 2019р. матеріали справи було повернуто з ОНДІСЕ без виконання експертизи. (а.с. 160)
Ухвалою суду від 10.10.2019р. судом було відновлено провадження по справі. (а.с. 195)
Ухвалою суду від 19.11.2019р. була призначена судова земельна-технічна експертиза та провадження по справі було зупинено. (а.с. 199-200)
17.12.2020р. в суд надійшли матеріали справи з висновком судової земельно-технічної експертизи. (а.с. 211)
Ухвалою суду від 24.12.2020р. суд відновив провадження по справі.
Ухвалою суду від 27.07.2021р. суд закрив підготовче провадження по справі та призначив розгляд справи по суті.
Встановлені судом обставини справи, а також відповідні правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 була надана земельна ділянка площею 600 кв.м. у АДРЕСА_2 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 04.05.1956 року.( а.с. 179-181).
Відповідно до даних технічної інвентаризації за 04.12.1987р. на земельній ділянці по АДРЕСА_1 вже були побудовані сарай літ. «Ж», сарай літ. «И», та вбиральня літ. «З». (а.с. 177)
Окрім того, з технічного плану від 29.09.2000р. вбачається, що площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 складала 703 кв.м. (а.с. 174)
Згідно даних свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.08.2003 року ОСОБА_2 успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці АДРЕСА_3 . (а.с. 184)
Встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 , згідно технічного паспорту КП «БТІ ОМР» від 31.07.2014 року складається з:
літ. «А, а, а1» - житловий будинок з прибудовами: 1-1 - житлова пл. 8,5 кв.м.; 1-2-житлова пл. 19,1 кв.м.; 1-3 - житлова пл. 8.5 кв.м.; 1-4- кухня пл. 7,7 кв.м.; 1-5 коридор пл. 2,7 кв.м.; 1-6 веранда пл. 7,2 кв.м.
Загальна площа по літ. «Б» - 53,7 кв.м.. у т.ч. житлова - 36,1 кв.м. літ. «д» -- погріб.
Наявні господарчі споруди: літ. «Ж» - сарай; літ.«З»-вбиральня;
літ.«И»-сарай; літ.«К»-сарай; літ.«Л»-котельня; літ. «М» - літній душ; - цистерна; - мостіння; №1-5 -- огорожа. Земельна ділянка, площею 703 кв., по периметру огороджена парканом. (а.с. 176-177)
Згідно даних рішення Виконкому Одеської міської ради народних депутатів №271
01.08.1992р. встановлено, що ОСОБА_6 була відведена земельна ділянка площею 864 кв.м. у постійне користування.( а.с. 193)
Згідно даних договору дарування будинку від 13.05.1997р. ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дар житловий будинок розташований на земельній ділянці пл. 864 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .( а.с.197)
Згідно даних інвентаризаційної справи БТІ встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 складається з: літ. «А. а, а-2» - літня кухня: літ. «Б» - житловий будинок з прибудовою літ. «б»: 2-1 веранда пл. 10,5 кв.м.; 2-2- коридор пл. 4,6 кв.м.; 2-3 - житлова пл. 24,6 кв.м.; 2-4-житлова пл. 6,5 кв.м.; 2-5-житлова пл. 12,4 кв.м.; ( а.с. 89-91 т.1)
Загальна площа по літ. «Б» - 58,6 кв.м., у т.ч. житлова - 43,5 кв.м. літ. «Г» - вбиральня; літ. «Д» - сарай; літ. «З» - душ; літ. «Е» - погріб; літ. «Ж» - гараж; - мостіння; цистерна; №1-4 - огорожа.
Земельна ділянка по периметру огороджена парканом.
З висновку експерта судової земельно-технічної експертизи №20-289/2035/2036 від 20.11.2020р. Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз вбачається, що дослідження проводилось шляхом приведення графічних матеріалів до єдиного масштабу, побудови цифрових моделей та для наглядовості подальшого поєднання їх на єдиній план-схемі. У подальшому експертами був проведений аналіз конфігурації фактичних меж досліджуваних земельних ділянок та зіставлення їх на ПК з представленими на дослідження експерту даними першовідведення досліджуваних земельних ділянок, а саме з:
-схематичним планом від 25.04.1961р. на земельну ділянку АДРЕСА_1 , який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи БТІ (див. а.с. 166).
Площа ділянки за інвентаризацією від 25.04.1961р. відповідає документам першовідведення, а саме договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 04.05.1956р. Матеріали інвентаризації, які були складені на момент відведення земельної ділянки (04.05.1956р.) в матеріалах справи відсутні;
-схематичним планом від 07.03.1997р. на земельну ділянку АДРЕСА_1 , який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи БТІ (див. а.с. 185).
Площа ділянки за інвентаризацією від 07.03.1997р. відповідає документам першовідведення, а саме рішенню виконкому Ленінської райради депутатів трудящих №271 від 01.08.1992р. Матеріали інвентаризації, які були складені на момент відведення земельної ділянки (01.08.1992р.) в матеріалах справи відсутні.
При зіставленні фактичних меж земельних ділянок з межами згідно даних договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 04.05.1956р. (ділянка № НОМЕР_1 ) та рішення виконкому Ленінської райради депутатів трудящих №271 від 01.08.1992р. (ділянка № НОМЕР_2 ), встановлено, що межі та площі земельних ділянок №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 не відповідають даним першовідводу.
Так фактична площа земельної ділянки АДРЕСА_1 характеризується як надлишками загальною площею 113,5 кв.м., так і недоїмкою площею 1,5 кв.м.
Фактична площа земельної ділянки АДРЕСА_1 характеризується як надлишками загальною площею 255,4 кв.м., так і недоїмкою загальною площею 28,4 кв.м.
Фактична площа земельної ділянки №55 більше первинно відведеної через зміщення її меж у бік суміжних землекористувачів, а саме в бік земельних ділянок № НОМЕР_3 та АДРЕСА_1 та у бік земель міста Одеса (задня межа).
Фактична площа земельної ділянки №55 а більше первинно відведеної через зміщення її меж у бік суміжного землекористувача, а саме в бік земельної ділянки № НОМЕР_4 та у бік земель міста Одеси (фасадна та задня межі).
Більш детально місце розташування фактичних меж досліджуваних земельних ділянок відносно меж згідно даних документів першовідводу зображено графічно у додатку №3 «Фактичний порядок користування земельними ділянками №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 відносно меж згідно даних документів першовідведення».
Для відновлення суміжної межі між досліджуваними земельними ділянками №№ НОМЕР_1 , 55а у відповідності до договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 04.05.1956р. (ділянка № НОМЕР_1 ) та рішення виконкому Ленінської райради депутатів трудящих №271 від 01.08.1992р. (ділянка № НОМЕР_2 ) необхідно змістити суміжну межу між ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 на відстань від 0,29 м. до 0,36 м. в бік земельної ділянки №55 (див. додаток №3 «Фактичний порядок користування земельними ділянками №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 відносно меж згідно даних документів першовідведення») з послідуючим переносом сараїв літ. «Ж, И» на вільну від забудови частину земельної ділянки. (а.с. 112-217)
В судовому засіданні був опитаний експерт ОСОБА_7 , який пояснив, що дослідження проводилось за результатами вивчення матеріалів інвентаризаційних справ на домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , однак первинних актів про виділення земельних ділянок в натурі він не мав, оскільки вони були відсутні в матеріалах справи.
Судом також встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на площі 12,1 кв.м. та привести її в попередній стан шляхом знесення частини двох сараїв літ."И" ( 2,62 м.) та літ. "К" (1,4 кв.м), а також огорожі №4 довжиною 31,07 м., згідно з матеріалами висновку судової земельно-технічної експертизи №4795/24 від 29.03.2016 р. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власний рахунок самовільно встановленої дворової вбиральні літ."З", розташованої на надлишках земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з матеріалами висновку судової земельно-технічної експертизи №4795/24 від 29.03.2016 р. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 250 грн. В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 06 жовтня 2017р. по цивільній справі №523/5728/14-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.04.2017 року , у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.04.2017 року було скасовано, а в позовній заяві ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком було відмовлено.
В рішенні апеляційного суду Одеської області від 06 жовтня 2017р. по цивільній справі №523/5728/14-ц також встановлено, що "земельні ділянки №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 характеризуються як надлишками та недоїмками у землекористуванні та не відповідають документам першовідведення.
Виходячи з того, що фактичні межі земельних ділянок сторін як суміжних користувачів не відповідають правовстановлюючій та технічній документації, не встановлені на місцевості в натурі районний суд помилково дійшов висновку що спірні господарські будівлі побудовані на земельній ділянці котра виділена в користування ОСОБА_1 так як обидві сторони користуються ними не в межах їх відведення.
Посилання позивачки на те, що господарські споруди під літ « И», «Ж» є самовільними само по собі не може бути безспірною підставою для їх знесення так як вони побудовані ще в 1987 році та за відсутні доказів, що вони побудовані на земельній ділянці позивачки за відсутністю доказів щодо встановлення меж землекористування між сторонами.
Інших доказів котрі б свідчили що вони порушують права ОСОБА_1 вона не надала.
Крім того встановлено що сарай під літ « К» та дворова вбиральня під літ «З» побудовані на надлишках земельної ділянки котра належить територіальній громаді, проте до участі в справі власник земельної ділянки не залучений.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції помилково вважав, що право позивачки порушено самовільною побудовою господарських будівель на земельній ділянці відведеній позивачці, так як ОСОБА_1 не довела свого права на земельну ділянку на котрій вони побудовані за відсутності доказів щодо встановлення меж та площ земельних ділянок згідно даних правовстановлюючих документів сторін, та незалученням до участі в справі їх власника, а тому з підстав ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового, про відмову в задоволенні вимог."
Необхідно відзначити, що суд залучив до участі в справі в якості співвідповідача Одеську міську Раду, однак представники не надали суду будь-яких пояснень з приводу спору, а також не заявляли жодних позовних вимог.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно даних технічної інвентаризації за 04.12.1987р. на земельній ділянці по АДРЕСА_1 вже були побудовані сарай літ. «Ж», сарай літ. «И», та вбиральня літ. «З».
Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. № 1952-ІV для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
Отже в даному випадку неможливо вважати, що сарай літ. «Ж», сарай літ. «И», та вбиральня літ. «З» є самовільно збудованими об'єктами, оскільки вони були побудовані до 1991р..
При вирішенні справи необхідно також врахувати, що право власності на ОСОБА_2 успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці пл..600 кв.м. по АДРЕСА_1 18.08.2003р..
Згідно даних договору дарування будинку від 13.05.1997р. ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дар житловий будинок розташований на земельній ділянці пл. 864 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні сторони пояснили, що попередні власники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не звертались до суду, або до органів місцевого самоврядування з приводу порушення меж земельних ділянок.
ОСОБА_1 пояснила, що до 2014р. вона жодних вимог до власників домоволодіння по АДРЕСА_1 не заявляла.
На підставі викладеного, суд вважає, що фактично між суміжними землекористувачами по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 склався встановлений порядок користування земельними ділянками, якій існував багато років.
Згідно правовим висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 та від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16, відповідно до Постанови ВС від 04.09.2020р. справа № 619/2275/17 при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками та визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Суд вважає, відсутні підстави для змін меж між земельними ділянками сторін, оскільки вони існують багато років, а також не оспорювались попередніми власниками.
Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Необхідно також відзначити, що фактично всі обставини правовідносин між сторонами були встановлені у рішенні апеляційного суду Одеської області від 06 жовтня 2017р. по цивільній справі №523/5728/14-ц, єдиною різницею між справи є суб'єктний склад сторін, а саме наявність в якості співвідповідача - Одеської міської Ради.
В судовому засіданні позивачка не довела суду доказів, що з моменту вирішенні останньої справи, сторони змінювали між собою межі земельних ділянок, або була здійсненна реконструкція споруд літ. «К», сарай літ. «И», та вбиральня літ. «З».
Окрім того, будівлі літ. "К" побудована на надлишках земельної ділянки, яка належить до територіальної громади м. Одеси, а тому саме Одеська міська Рада упоноважена заявляти позовні вимоги щодо її знесення, проте таких вимоги вона не заявляла.
На підставі викладеного, суд позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на площі 12,1 кв.м., та привести її в попередній стан шляхом знесення частини двох сараїв літ. «И», площею 2,62 кв.м., та літ. «К», площею 1,4 кв.м., а також огорожі № 4 довжиною 31,07м., а також зобов'язання усунути перешкоди у користуванні будинком шляхом знесення за власний рахунок самовільно встановленої вбиральні літ. «З» не підлягають задоволенню у повному обсязі.
В той же час, позивачка не позбавлена можливості пред'явити позовні вимоги до відповідачів щодо встановлення земельного сервітуту для можливості обслуговувати належній їй житлові та господарські споруди.
Керуючись ст. ст. 2,5,10,12,258,259,263-265,268 ЦПК України, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Одеської міської ради
про зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на площі 12,1 кв.м., та привести її в попередній стан шляхом знесення частини двох сараїв літ. «И», площею 2,62 кв.м., та літ. «К», площею 1,4 кв.м., а також огорожі № 4 довжиною 31,07м., а також зобов'язання усунути перешкоди у користуванні будинком шляхом знесення за власний рахунок самовільно встановленої вбиральні літ. «З» - залишити без задоволення у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня отримання копії повного тексту рішення.
Копію повного тексту рішення сторони можуть отримати у десятиденний строк з дати проголошення рішення.
Суддя:
Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2021