Справа № 521/5893/15-ц
Провадження № 6/521/391/21
19 липня 2021 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Коваль Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення, -
14.05.2021р. до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з клопотанням про відстрочку виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16.04.2019р. у справі № 521/5893/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою.
В обґрунтування своєї заяви, посилається на те, що починаючи з 2004р. ОСОБА_1 , являється фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновим виробами, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ця група включає роздрібну торгівлю широким асортиментом товарів у межах однієї одиниці (неспеціалізованого магазину), такої як супермаркети, торгові центри тощо. Окрім того боржник визнає свої боргові зобов'язання перед стягувачем та прагне в добровільному порядку виконати рішення суду, однак Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020р. по теперішній час на усій території України установлено карантин, що значно вплинуло на фінансове становище боржника, а саме у зв'язку із цим, торгові центри більшість часу у період карантину були закриті, це спричинило і те, що магазинчик відповідача не працював, торгівля впала, прибуток став набагато меншим, ніж був до впровадження карантину. Вищезазначене підтверджується довідкою про подану декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік. Таким чином у боржника немає змоги виконати боргові зобов'язання у повному обсязі.
Представник заявника в призначене судове засідання не з'явився, однак надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник ПАТ «УкрСиббанк» в призначене судове засідання не з'явилася, однак надала до суду письмові заперечення щодо заявленого клопотання про відстрочення виконання рішення суду, а також просила слухати справу за її відсутності.
Інші учасники справи в призначене судове засідання не з'явилися, повідомлялися заздалегідь належним чином.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення зважаючи на наступне.
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16.04.2019р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму заборгованості у розмірі 80154 дол. США 80 центів, з яких: кредитна заборгованість - 70701 дол. США 20 центів, заборгованість по процентам - 9453 дол. США 60 центів, заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в сумі 41 520 грн. 39 коп., з яких: пеня за прострочення сплати кредиту - 15656 грн. 84 коп., пеня за прострочення сплати процентів - 25 863 грн. 55 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір в сумі 3654 грн. Зустрічний позов ОСОБА_3 до АТ «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою - залишено без задоволення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 15.03.2021р. апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою - залишено без змін.
Частиною 1 статті 435 ЦПК України регламентовано, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 3 цієї статті визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах «Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції».
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається із матеріалів справи на підтвердження зазначених в заяві обставин заявником надано тільки Довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи за 2020 р., згідно якої річний дохід ОСОБА_1 становить 5742,71 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Серед невичерпного переліку форс-мажорних обставин у цій нормі знаходиться і карантин.
Разом з тим, саме по собі запровадження всеукраїнського карантину не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання абсолютно всіх договірних зобов'язань. Зацікавлена сторона повинна довести, що вона не в змозі виконувати конкретні зобов'язання і що цю неможливість зумовив саме карантин. Тобто особа має обґрунтувати наявність причинно-наслідкового зв'язку між встановленим карантином та неможливістю виконання своїх зобов'язань за договором.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності виняткових випадків, та не надано належних та допустимих доказів погіршення матеріального стану, яке виникло у зв'язку з запровадженням на території України карантинних обмежень, які б суд міг визначити, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення суду.
Оцінюючи ці докази у їх сукупності і взаємному зв'язку та враховуючи фактичні обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що заявник не довів виключних обставин для надання відстрочки.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність обставин, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення суду або про неможливість його виконання з урахуванням, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочки виконання рішення суду. А запровадження карантинних обмежень не є обставинами, які ототожнюються з поняттям стихійне лихо або інші непереборні обставини, з якими законодавець пов'язує можливість відстрочки виконання судового рішення.
Саме лише посилання заявника на запровадження на території України карантинних обмежень, як на підставу для відстрочки виконання рішення суду, не є підставою для відстрочки виконання рішення суду, оскільки не є тією обставиною, яка утруднює виконання рішення суду в розумінні ст. 435 ЦПК України.
Окрім того суд наголошує, що карантинні обмеження які діють в карантинних зонах (зелена, жовта, помаранчева, червона) не застосовувалися до торгівлі продуктами харчування. Боржник ОСОБА_1 являється фізичною особою-підприємцем, що підтверджується інформацією про фізичну особу-підприємця та видом його діяльності є «роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», таким чином посилання на обмеження його діяльності, як підприємця, у зв'язку із карантинними обмеженнями є безпідставними.
Також суду не було надано доказів, що боржник ОСОБА_1 здійснював дії спрямовані на виконання рішення суду.
Крім того, слід зазначити, що відповідна справа перебувала у суді з квітня 2015 року, однак відповідачами за весь час розгляду справи не було надано жодного доказу погашення виниклої заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що причини, зазначені заявником в якості підстав для відстрочення виконання рішення, не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення заяви та відстрочення виконання рішення згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України та ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження».
Керуючись ст. ст. 258-261, 353, 435 ЦПК України, суд
Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І.А. Мазун