Справа № 505/1412/21
Провадження 2-з/505/19/2021
22.07.2021 року суддя Котовського міськрайонного суду Одеської області Павловська Г.В., розглянувши в м. Подільську Одеської області заяву ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
13 травня 2021 року до Котовського міськрайонного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики від 01 жовтня 2016 року, а саме 4000 (чотири) тисячі доларів США.
Разом з позовною заявою позивач надав заяву про застосування заходів забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13.05.2021 року заяву позивача ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову повернуто заявнику, оскільки останню було подано без додержання вимог визначених ст. 151 ЦПК України.
20.07.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про застосування заходів забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована ризиком того, що відповідач може не виконати рішення суду у разі задоволення позову, шляхом продажу належного йому майна.
Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її находження без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява позивача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
У відповідності до частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
У відповідності до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 255498008 від 06.05.2021 у розділі «Відомості про права власності» власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу ВЕТ 3982441, р.№3329, 07.08.2007 року, приватний нотаріус Крисюк Л.В.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як зазначено в заяві, сума боргу відповідачів перед позивачем становить 4000 доларів США, що є еквівалентом 110 882 грн.
Оскільки позивачем не доведено того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення про стягнення боргу, а також той факт, що предметом спору є стягнення з відповідачів грошових коштів в межах 110 882 грн., а вартість оцінки майна (квартири) не додана до матеріалів справи, суд вважає, що запропонований вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами, що, в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України, свідчить про необґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на майно, а тому законних підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150-153 ЦПК України,
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Котовський міськрайонний суд Одеської області в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя Г.В.Павловська