Справа № 947/22517/21
Провадження № 1-кс/947/10175/21
23.07.2021 року
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021163480000609 від 22.07.2021 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Одеси, з середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України,
До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з клопотання, у провадженні СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження №12021163480000609 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.07.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_6 22.07.2021 року у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, незаконно придбав в невстановленої особи, особливо небезпечні наркотичні засоби та психотропні речовини, та почав незаконно зберігати їх при собі з метою подальшого збуту.
22.07.2021, приблизно о 00 годині 00 хвилин, біля буд. 63 по вул. Ільфа та Петрова в м. Одесі, ОСОБА_6 був зупинений працівниками поліції та в нього було виявлено 208 полімерних пакетів із порошкоподібними речовинами білого кольору та спресованою речовиною коричневого кольору із спеціфичним запахом, рослинного походження. Під час проведення огляду місця події за допомогою ідентифікатору IDenta 9000-General Screening Drugs проведений аналіз вилучених в ОСОБА_6 порошкоподібних речовин білого кольору та встановлено, що вони містять особливо небезпечні наркотичні засоби та психотропні речовини, а саме: героїн, метамфетамин, амфетамін, екстазі/MDMA, метадон, кетамин, фенілциклидин, пара-метоксиамфетамін, диметилтриптамин, МДПВ, мефедрон, РММА, mCPP, MDPBP, метіопорпамін, буфедрон, катинон, меткатінон, метілон. Окрім цього, під час проведення огляду місця події за допомогою ідентифікатору IDenta 3000-Marijuana/Hashish проведений аналіз вилучених в ОСОБА_6 спресованої речовини рослинного походження коричневого кольору та встановлено, що вони містять особливо небезпечні наркотичні засоби, а саме: канабіс.
Зазначені особливо небезпечні наркотичні засоби та психотропні речовини ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав при собі з метою подальшого збуту.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин..
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуючи наступним:
- згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України, у зв'язку, що останній не має міцних соціальних зв'язків, неодружений, не має постійного джерела доходу, що надає йому можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від шести до десяти років;
- згідно п.2 ч.1 ст.177 КПК України, у зв'язку з тим, що останній може знищити сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як, під час досудового розслідування не встановлено та не відшукано всі речові докази;
- згідно п.3 ч.1 ст.177 КПК України підозрюваний може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх залякування з метою зміни ними показів в подальшому так, як жодного свідка не допитано у судовому засіданні за правилами судового розгляду;
- згідно п.4 ч.1 ст.177 КПК України підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме повідомити невстановленій досудовим розслідуванням особі інформацію про стан досудового розслідування кримінального провадження з метою уникнення його від кримінальної відповідальності;
- згідно п.5 ч.1 ст.177 КПК України є ризик вчинення підозрюваним нового кримінального правопорушення.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення та вважав, що достатнім буде застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час. Крім того, захисник зазначив, що ризики не обґрунтовані та не доведенні. Підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, має родину.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 підтримала думку адвоката ОСОБА_5 .
Підозрюваний підтримав думку своїх захисників.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.
Так, 22.07.2021 року о 01 годині 06 хвилин ОСОБА_6 в порядку ст.208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
22.07.2021 року ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, а саме: ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що на теперішній час є дуже негативним явищем у суспільстві, особу підозрюваного який не одружений, не працевлаштований та іншого джерела прибутку не має, що надає йому можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від шести до десяти років, що доводить існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, на переконання слідчого судді підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню, а саме повідомити невстановленій особі інформацію про стан досудового розслідування, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність в судовому засіданні наявність ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, що з урахуванням обґрунтованості клопотання слідчого вказує на доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, жодними належними доказами не доведено існування ризиків передбачених п.2, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, органом досудового розслідування не доведено, яким чином підозрюваний може знищити сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як, під час досудового розслідування речові докази у кримінальному провадженні було вилучено.
Крім того, твердження органу досудового розслідування про те, що підозрюваний може впливати на свідків, жодним чином органом досудового розслідування не доведено, так як в рамках кримінального провадження свідками є працівники поліції та поняті.
Що стосується ризику вчинення підозрюваним іншого кримінальногоправопорушення, слідчий суддя вважає, що зазначений ризик стороною обвинувачення не доведений, так як підозрюваний раніше не судимий та притягається до кримінальної відповідальності вперше.
Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваної в судовому засіданні встановлено не було.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, враховуючи майновий стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021163480000609 від 22.07.2021 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, що складає 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави звільнити підозрюваного з-під варти негайно та покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;
- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;
- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії ухвали обчислюється з моменту затримання особи 22.07.2021 року та припиняє свою дію 19.09.2021 року.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1