Справа № 754/2883/20 Головуючий у І інстанції Рибак М.А.
Провадження №22-ц/824/7610/2021 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
28 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,
за участі секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Шульженка Ігора Вікторивича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждингачук Євдокії Юріївни, третя особа: Акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» про визнання незаконною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язати вчинити нотаріальну дію,
у березні 2020 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни, третя особа : Акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» про визнання незаконною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язати вчинити нотаріальну дію .
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі виданого Київською міською державною адміністрацією Свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 12.02.1998 року та із врахуванням договору купівлі-продажу частини гуртожитку від 30.01.2001 року (посвідченого приватним нотаріусом КМНО Олексюк Ю.Е. за реєстровим № 175) третій особі по справі - Акціонерному товариству «Український нафтогазовий інститут» належить на праві власності 36/100 частини об'єкта нерухомого майна, а саме - частина вказаного об'єкту, із назвою «гуртожиток», загальною площею 387,9 кв.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
Інша частина вказаного об'єкту нерухомості (64/100 частини)належить Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» на праві спільної часткової власності.
15.04.2019 року Акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» (в якості продавця) та ОСОБА_1 (в якості покупця) звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. (далі по тексту - відповідач) для вчинення нотаріальної дії - посвідчення договору купівлі-продажу 36/100 частини вищевказаного об'єкта нерухомості. Разом із проектом договору купівлі-продажу сторони надали приватному нотаріусу всі необхідні документи.
16.04.2019 року приватним нотаріусом було відмовлено Акціонерному товариству «Український нафтогазовий інститут» та ОСОБА_1 у вчинені нотаріальної дії посвідчення договору купівлі-продажу, про що приватним нотаріусом видано постанову. Відмова мотивована тим, що відчужуваний об'єкт нерухомості є гуртожитком, на який розповсюджується дія введеного пунктом З розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» мораторію на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як об'єктів нерухомого майна.
Із таким рішенням відповідача - приватного нотаріуса КМНО Буждиганчук Є.Ю. позивач не погодився та вважає постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії незаконною.
Зазначає, що на відчужуваний АТ «Український нафтогазовий інститут» об'єкт нерухомості дія вищевказаного Закону не розповсюджується, оскільки з 2012 року в ньому відсутні будь-які мешканці, на захист житлових прав яких направлений Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Крім того, відповідно до поданих суду доказів, спірний об'єкт нерухомого майна у відповідних органах Київської міської ради (КМДА) або у їх органах в Шевченківському районі м. Києва в якості гуртожитку не обліковується та не експлуатується.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни від 21.01.2019 про відмову у вчиненні нотаріальної дії - визнати незаконною; зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокію Юріївну вчинити нотаріальну дію - посвідчити договір купівлі-продажу 36/100 гуртожитку загальною площею 387,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і де продавцем є Акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» (м. Київ, узвіз Кудрявський, 7; код ЄДРПОУ 00147134), а покупцем - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся його представник - адвокат Шульженко І.В. Зазначає про те, що рішення ухвалене за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення по справі, висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам, судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що відмова у вчиненні нотаріальної дії, за оскарженням якої позивач звернувся до суду, обґрунтована виключно тим, що відчужуваний об'єкт нерухомості є гуртожитком, на який розповсюджується дія введеного пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» мораторію на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як об'єктів нерухомого майна.
Суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам позивача щодо незаконності такої відмови, дійшов цілком правильного висновку, що доказів того, що вказаний гуртожиток будувався за радянських часів (до 01 грудня 1991 року), за загальнодержавні кошти або є гуртожитком, що перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств і організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції також встановив, що відповідач, відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, не повній мірі пересвідчилась у дійсних обмеженнях щодо відчуження частини гуртожитку.
Разом із тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову виходячи при цьому виключно з того, що при відчуженні продавцем Акціонерним товариством «Український нафтогазовий інститут» об'єкту нерухомості (частки в розмірі 36/100, загальною площею 387,9 кв.м., від всього об'єкту нерухомості (загальною площею 1091,30 кв.м.), який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , продавець не дотримався вимог ч.ч. 1,2 ст. 362 ЦК України щодо переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, що може призвести до порушення прав іншого співвласника ПАТ «Укрнафта».
Апелянт з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони зроблені за неповного з'ясування обставин справи.
Так, продавцю Акціонерному товариству «Український нафтогазовий інститут» на праві власності належала частка в розмірі 36/100, загальною площею 387,9 кв.м., від всього об'єкту нерухомості (загальною площею 1091,30 кв.м.), який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
Інша частка в розмірі 64/100 (100-36/100), загальною площею 703,4 кв.м. (1091,30 - 387,9) - 30.01.2001 була відчужена продавцем на користь ПАТ «Укрнафта» і з того часу належить останньому.
Отже, об'єкт нерухомого майна загальною площею 1091,30 кв.м. належить на праві спільної часткової власності АТ «Український нафтогазовий інститут» (частка 36/100) та ПАТ «Укрнафта» (частка 64/100).
Враховуючи наведене та вимоги ст. 362 ЦК України щодо переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, продавець АТ «Український нафтогазовий інститут» звернувся до співвласника ПАТ «Укрнафта» із відповідним листом від 10.12.2018 № 01-05-2610 «Щодо реалізації права у спільній частковій власності», в якому запропонував ПАТ «Укрнафта» на певних умовах придбати відчужувану частку.
Зазначений лист було отримано ПАТ «Укрнафта» 17.12.2018 що підтверджується матералами справи. (а.с. 54)
Відповіді ПАТ «Укрнафта» щодо наміру купівлі за ціною та на інших запропонованих умовах, отримано не було.
Отже, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи і дійшов до помилкового висновку про те, що матеріали справи не містять підтвердження про отримання ПАТ «Укрнафта» вищевказаного листа АТ «Український нафтогазовий інститут» від 10.12.2018 № 01-05- 2610.
В той же час, апелянт зауважує, що обставини дотримання або недотримання продавцем АТ «Український нафтогазовий інститут» положень ст. 362 ЦК України щодо процедури відчуження частки у праві спільної часткової власності не були предметом доказування у даній справі, а твердження суду про можливе порушення переважного права іншого співвласника є не більш, як припущенням.
Апелянт вважає також некоректним посилання суду першої інстанції на ту обставину, що позивач не просить скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Позивач звертає увагу суду, що звертаючись до суду із даним позовом, він скористався своїм правом відповідності до положень статті 50 Закону України «Про нотаріат» та просив визнати відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії незаконною. Оскільки постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не є тим актом, який породжує правові наслідки, ефективним способом захисту права позивача є саме визнання її незаконною.
Відзивів на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статті 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надходило.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шульженко І.В. апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на викладені у ній доводи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є.Ю. в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, направила на адресу суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутності.
Третя особа - АТ «Український нафтогазовий інститут» свого представника для участі у справі також не направили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Надіслали на адресу апеляційного суду заяву щодо апеляційного розгляду справи, яка містить письмові пояснення по справі, а також клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до частин 2, 4 статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як визначено частин 1,2 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності від 12.02.1998 року, виданого Головним управлінням житлового господарства та майна міста Києва, гуртожиток загальною площею 1091,300 кв.м., який розташований в місті Києві за адресою: АДРЕСА_1 належить Відкритому акціонерному товариству «Український нафтогазовий інститут» на праві колективної власності на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» від 20.01.1998 року № 614-В. (а.с. 47)
3 2001 року вказаний об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у спільній частковій власності АТ «Український газовий інститут» (36/100) та ПАТ «Укрнафта»(64/100). (а.с. 52-53)
Згідно із протоколом засідання наглядової ради АТ «Український газовий інститут» від 25.01.2019 року було надано згоду на продаж частки 36 % будівлі вказаного гуртожитку. (а.с. 56)
Встановлено також, що згідно з рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної Ради депутатів трудящих міста Києва від 11.10.1971 року № 1195, дозволено інституту «УкрНДІПНД» переобладнати триповерховий виробничий корпус АДРЕСА_1 під гуртожиток готельного типу для молодих фахівців загальною корисною площею 1050 кв.м. (а.с.64)
Згідно із рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 04.02.1974 № 156, дозволено Державному науково-дослідному і проектному інституту нафтової промисловості переобладнати триповерховий виробничий корпус АДРЕСА_1 під будинок готельного типу для молодих фахівців. (а.с. 75-76)
Згідно листа першого заступника голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 25.09.2019р. №109/02/31-8642, будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не перебуває в оперативному управлінні Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації. (а.с. 87)
Відповідно до листа Шевченківського районного відділу в м. Києві Головного управління ДМС України в м. Києві від 15.06.2018 року № 11/680-18 та листа Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 22.06.2018 № 109/05/50-5890 з 01.01.2012 у гуртожитку зареєстровані фізичні особи не обліковувалися.
Згідно даних Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), будинок (гуртожиток) розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ПАТ «Український нафтогазовий інститут», не експлуатується. (а.с. 88-90)
Судом встановлено також, що постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни від 16.04.2019 року було відмовлено Акціонерному товариству «Український нафтогазовий інститут» та ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії: посвідченні договору купівлі-продажу 36/100 частини об'єкту нерухомості, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с 10)
Зі змісту постанови нотаріуса вбачається, що відмова мотивована тим, що відчужуваний об'єкт нерухомості є гуртожитком, на який розповсюджується дія мораторію на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як об'єктів нерухомого майна, введеного пунктом З розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням такого підходу, що всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад.
Згідно із п. 3 Розділу VIII Прикінцеві положення Закону, з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), з дня опублікування цього Закону до завершення виконання Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, відмовляючи у вчиненні нотаріальної дію не повні мірі пересвідчилась у дійсних обмеженнях щодо відчуження частини гуртожитку, яка належить третій особі - АТ «Український нафтогазовий інститут» на праві приватної власності.
При цьому, суд вірно встановив, що доказів на підтвердження того, що вказаний гуртожиток будувався за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти або є гуртожитком, що перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту першого частини 1 статті 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.
Таким чином, відповідач - приватний нотаріус помилково віднесла відчужуваний об'єкт нерухомого майна до такого, на який розповсюджується дія встановленого пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» мораторію та незаконно відмовила у вчиненні нотаріальної дії.
В той же час, встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції фактично вийшов за межі заявленого позову, відмовивши у його задоволенні з підстав порушення передбаченої частинами 1, 2 статті 362 ЦК України процедури продажу частки у праві спільної часткової власності. При цьому, місцевий суд виходив із того, що посвідчення договору купівлі-продажу 36/100 гуртожитку загальною площею 387,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і де продавцем є Акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут», а покупцем - ОСОБА_1 , може призвести до порушення встановленої законом процедури відчуження частки у праві спільної часткової власності.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони зроблені за неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права.
У відповідності до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суд за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченим цих Кодексом випадках.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).
У даній справі, позивач звернувся із вимогою про визнання незаконним відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, яка була обґрунтована лише наявністю мораторію на відчуження гуртожитку, встановленого пунктом З розділу VIII«Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (далі - Закону). Інших підстав оскаржувана постанова нотаріуса не містить.
З огляду на вказане, встановивши обґрунтованість доводів позовної заяви щодо відсутності підстав для застосування до відчужуваного об'єкту визначеного вказаним Законом мораторію, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність інших підстав для відмови в задоволенні позову, які не були предметом дослідження у даній справі та перевірці не підлягали.
Колегія суддів апеляційного суду вважає також обґрунтованими доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо порушення передбаченої частинами 1, 2 статті 362 ЦК України процедури продажу частки у праві спільної часткової власності, з огляду на наявність в матеріалах справи доказів, які підтверджують направлення продавцем АТ «Український нафтогазовий інститут» письмового повідомлення іншому співвласнику - ПАТ «Укрнафта» про намір продати свою частку. (а.с. 54)
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду щодо підстав для відмови в задоволенні позовних вимоги не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про суті позовних вимог.
Стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» та глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії, або є підозра в тому, що ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або виходить за межі її діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених Законом.
У даній справі встановлено, що вчинення нотаріусом нотаріальної дії з посвідчення договору купівлі-продажу 36/100 частин об'єкту нерухомості, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , не суперечить законодавству України, оскільки вказаний об'єкт нерухомого майна не являється гуртожитком, на який розповсюджується дія встановленого пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» мораторію на відчуження. Таким чином, постанова нотаріуса про відмову у вчинення такої нотаріальної дії є незаконною, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
В той же час, вимоги позивача в частині зобов'язання приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Буджиганчук Є.Ю. посвідчити договір купівлі-продажу 36/100 частин гуртожитку задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що при задоволенні позову про оспорення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії суд не може зобов'язати нотаріуса вчиняти нотаріальні дії, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат» і належать до його компетенції.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 17 березня 2021 року у справі № 761/36415/18.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позивач у даній справі звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у даній справі пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають до стягнення з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Шульженка Ігора Вікторивича задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року скасувати.
Ухвалити у даній справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждингачук Євдокії Юріївни, третя особа: Акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» про визнання незаконною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язати вчинити нотаріальну дію - задовольнити частково.
Визнати незаконною постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Євдокії Юріївни від 16 квітня 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії: посвідченні договору купівлі-продажу 36/100 частин об'єкту нерухомості, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Євдокії Юріївни на користь держави судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривень 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 29 липня 2021 року.
Реквізити відповідача:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Євдокія Юріївна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Н.В. Ігнатченко