судді Київського апеляційного суду Пікуль А.А.
Справа № 761/37339/19
Провадження № 22-ц/824/6794/2021
за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про надання дозволу на примусове проникнення до житла
Короткий виклад історії справи
Ухвалою Шевнківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника.
Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, приватний виконавець Лановенко Л. О. подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове судове рішення про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника.
Позиція колегії суддів Київського апеляційного суду
За даною апеляційною скаргою колегія суддів дійшла висновку, що така ухвала підлягає апеляційному оскарженню.
Підстави та мотиви для висловлення окремої думки
За правилами ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 353 ЦПК України визначено перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду.
За правилами цієї статті окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:
1) відмови у видачі судового наказу;
2) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів;
3) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову;
4) скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову;
5) зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення;
6) повернення заяви позивачеві (заявникові);
7) відмови у відкритті провадження у справі;
9) передачі справи на розгляд іншого суду;
10) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;
11) затвердження мирової угоди;
12) призначення експертизи;
13) визначення розміру судових витрат;
14) зупинення провадження у справі;
15) закриття провадження у справі;
16) залишення позову (заяви) без розгляду;
17) окрема ухвала;
18) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;
19) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення;
20) відмови ухвалити додаткове рішення;
21) роз'яснення або відмови у роз'ясненні судового рішення;
22) повернення заяви про перегляд заочного рішення;
23) відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;
24) поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;
25) виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню;
26) відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;
27) розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця;
28) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;
29) повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення;
30) звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;
31) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;
31-1) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;
32) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;
33) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;
34) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;
35) примусового проникнення до житла;
36) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника;
37) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу;
38) повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу;
39) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу;
40) залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження;
41) відновлення повністю або частково втраченого судового провадження чи відмови в його відновленні.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Згідно з положеннями спеціальної процесуальної норми, якою урегульовано вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи - ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Положень щодо порядку апеляційного оскарження ухвали суду за наслідками розгляду подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи указана спеціальна норма не містить.
З огляду на викладені положення процесуального законодавства у їх сукупності та системному зв'язку, доходжу висновку, що апеляційному оскарженню підлягає лише ухвала щодо примусового проникнення до житла, тобто про задоволення подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи.
Ухвала про відмову у примусовому проникненні до житла чи іншого володіння особи, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 439 ЦПК України у взаємному зв'язку зі змістом ч.1 ст. 353 ЦПК України, апеляційному оскарженню не підлягає.
Вважаю, що такий висновок відповідає логіці указаної процесуальної норми, ураховуючи наступне.
Як вже зазначено вище, за правилом ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Отже це питання вирішується негайно за відсутності, зокрема, боржника з метою забезпечення реального виконання у разі постановлення ухвали про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи.
У разі апеляційного оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи та вчинення апеляційним судом процесуальних дій, передбачених ст. ст. 359, 361, 365, 366 ЦПК України, які є обов'язковими, боржнику стає відомо про наявність подання про примусове проникнення до його житла чи іншого володіння і він має час та реальну можливість, зокрема, приховати рухоме майно, яке знаходиться у житлі чи іншому володінні та/або відчужити це майно третім особам.
Водночас державний виконавець, приватний виконавець у разі відмови судом задоволенні поданні про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, має можливість без інформування боржника усунути обставини, які стали підставою для відмови у задоволенні подання та повторно звернутись до суду з відповідним поданням, яке за правилами ч.2 ст. 439 ЦПК України буде розглянуто судом негайно без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Тому відсутність у п. 35 ч. 1 ст. 353 ЦПК України вказівки "щодо відмови у примусовому проникненні до житла чи іншого володіння особи" є цілком виправданою та логічною і відповідає принципу пропорційності у цивільному судочинстві.
За правилом п.1 ч.1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Отже у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року, якою відмовлено у примусовому проникненні до житла боржника, слід було відмовити.
З огляду на викладене вважаю, що оскаржувана ухвала не підлягає перегляду апеляційним судом. Тому апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року, якою відмовлено у примусовому проникненні до житла боржника, підлягає закриттю як помилково відкрите.
Окремо акцентую увагу на тому, що висновки щодо застосування норм процесуального права, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 545/3611/17-ц, на які послався Верховний Суд у даній справі при ухваленні постанови від 17 лютого 2021 року при вирішенні питання щодо можливості апеляційного оскарження ухвали про відмову у примусовому проникненні до житла боржника (т.2, а.с.36-39), не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки зроблені щодо застосування положень ст. 376 ЦПК України (у редакції, яка діяла до 15.12.2018) та закриття провадження у справі на підставі частини першої статті 377 ЦПК України (у редакції, яка діяла до 15.12.2018), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суддя Київського апеляційного суду А. А. Пікуль