Єдиний унікальний номер справи: 756/4086/21. Номер провадження 33/824/2524/2021. Категорія: ч. 1 ст. 130 КпАП України. Головуючий у суді першої інстанції - Белоконна І.В. Головуючий у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В.
Іменем України
28 липня 2021 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду м. Києва - Дзюбін В.В.,
за участю захисника - адвоката Крамського Д.О.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі ВКЗ із Каховським міськрайонним судом Херсонської області матеріали справи за апеляційною скаргою адвоката Крамського Данила Олександровича на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 гривень, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 40-1 КпАП України з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.
Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнена до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.
10 лютого 2021 року о 02:40 годині по вул. Богатирській, 2-Д в м. Києві ОСОБА_1 керувала автомобілем марки "ЗАЗ", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці; тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 - відмовилась в присутності свідків, порушивши вимоги п. 2.5 ПДР України.
У поданій апеляційній скарзі адвокат Крамський Д.О., діючи у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення підзахисної до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України, просить: постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року - скасувати та провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення, доповнивши мотиви та апеляційні вимоги під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
На обґрунтування апеляційних вимог захисник Крамський Д.О. зважає на те, що дана постанова винесена з порушенням норм як процесуального адміністративного закону так і неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, залишив поза увагою те, що на час затримання поліцейськими підзахисна ОСОБА_1 не керувала автомобілем, а також поліцейські й суддя місцевого суду не врахували, що його підзахисна не має посвідчення на право керування транспортними засобами та взагалі не вміє керувати ними, чим не сприяли повному, всебічному та неупередженому розгляду справи, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів захисника Крамського Д.О., викладених ним в апеляційній скарзі; вислухавши пояснення апелянта, який підтримав апеляційну скаргу за наведених у ній та суді апеляційної інстанції обставин; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши доводи апелянта, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Разом із цим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані.
Так, за змістом ч. 1 ст. 130 КпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння (п. 2.5 ПДР України).
Згідно до положень п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія тощо відповідної категорії.
Отже, керуванням транспортним засобом є виконання певною особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б об'єктивно вказували на безпосереднє керування ОСОБА_1 транспортним засобом - автомобілем марки "ЗАЗ", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , за встановленими в постанові судді місцевого суду обставинами справи.
Відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Як об'єктивно вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого з бодікамери поліцейського /а. с. 3/, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення з моменту початку виконання службових обов'язків поліцейськими велася небезперервно, до її завершення один раз переривалася, тобто здійснювалась епізодично, та загалом її час становить 01 хвилина 15 секунд, при чому на відеофіксації факти керування автомобілем, в тому числі перебування ОСОБА_1 за кермом, і зупинки її транспортного засобу працівниками поліції - не зафіксовані, а також ознак алкогольного сп'яніння: поведінки, яка б не відповідала обстановці, й тремтіння у неї пальців рук - не убачається, що фактично знеславлює належність та допустимість цього відеозапису як доказу її винуватості в адміністративному правопорушенні.
За змістом пояснень свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 /а. с. 2/ фактичні обставини на підтвердження керування автомобілем, в тому числі перебування ОСОБА_1 за кермом, і зупинки транспортного засобу за їх присутності - відсутні.
При цьому однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достататності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом.
До цього ж, матеріали даної справи не містять доказів того, що поліцейські зупинили ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом або перебування її за кермом із ознаками алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 265-2, ч. 1 ст. 266 КПК України, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 4 статті 130 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу поліції МВС України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані, зокрема, алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан такого сп'яніння.
Проте ніяких даних про тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, в тому числі вилучення посвідчення водія, тобто належне виконання цих вимог закону, як протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №422011 від 10.02.2021 року, так і матеріали адміністративної справи - не містять.
Отже, ОСОБА_1 після складення зазначеного протоколу могла без будь-яких перешкод продовжити керувати транспортним засобом.
До того ж, суддею місцевого суду під час розгляду справи залишені поза увагою доводи ОСОБА_4 як про відсутність посвідчення на право керування транспортними засобами, так і взагалі невміння керувати ними.
Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Статтею 62 Конституції України , зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведена поза розумним сумнівом.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 8, 245, 247, 251, 252, 278, 280, 283, 284 КпАП України про необхідність всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого судового рішення.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі
п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу адвоката Крамського Данила Олександровича, який діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову судді Оболонського районного м. Києва від 19 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н