Справа №2-732/1-2008 Головуючий у І інстанції Чех Н.А.
Провадження №22-ц/824/11435/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
27 липня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, третя особа: Головне правління земельних ресурсів міста Києва, про визнання права власності на самочинне будівництво та зобов'язання щодо його реєстрації,
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, 01 червня 2021 року подав апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 354 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження та не оплачена судовим збором.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 липня 2021 року ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, було відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та визнано зазначені ним причини пропуску такого строку неповажними, відповідно апеляційну скаргу було залишено без руху та надано десятиденний строк для подання повторно клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних причин, що унеможливили своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 09 липня 2021 року ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, подав до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якому зазначає, що відповідно до положень ст. 55 ЦПК України право на апеляційне оскарження є процесуальним правом особи, яке переходить до правонаступника, а тому вважає, що він як правонаступник після смерті свого батька має право на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі.
Окрім того, зазначає, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , однак не був залучений до участі у даній справі, відповідно ухвалене судове рішення йому також не надсилалось.
Ознайомлення представника скаржника з матеріалам справи не свідчить про вручення оскаржуваного рішення в порядку визначеному ЦПК України, а тому початок перебігу строку на апеляційне оскарження з 14 січня 2021 року є необґрунтованим.
Також в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду зазначає, що у разі, якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема, якщо особа не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, або якщо судом не було надіслано копію рішення суду протягом п'яти днів з дня його проголошення, то ці обставини можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження такого судового рішення.
Однак, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та наведені обставини, що зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження, доходить висновку, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду без поважних причин, з урахуванням такого.
Щодо твердження скаржника про те, що до нього в порядку ст. 55 ЦПК України перейшло право на апеляційне оскарження в порядку спадкування.
Відповідно до положень ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Як вбачається з матеріалів справи, ні ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ні ОСОБА_1 не були залучені до участі у справі ні як відповідачі у справі, ні як треті особи, відповідно твердження скаржника про те, що він набув процесуального статусу правонаступника сторони у справі є хибними та оцінюються судом апеляційної інстанції критично.
Таким чином, ОСОБА_1 не має статусу учасника справи, а відповідно до положень ст. 352 ЦПК України може мати лише процесуальний статус особи, яка не брала участі у справі, а судом було вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки та у зв'язку з чим у останнього виникає право на апеляційне оскарження рішення суду.
І лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи (ч. 3 ст. 352 ЦПК України).
Щодо твердження скаржника про неотримання ним копії оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до ст. 222 ЦПК України, в редакції, яка діяла станом на день проголошення оскаржуваного рішення суду, копії судового рішення видаються особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу не пізніше п'яти днів з дня проголошення рішення.
Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії судового рішення надсилаються протягом п'яти днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копії судових рішень повторно видаються за заявою особи за плату у розмірі, встановленому законодавством.
Таким чином, положення ст. 222 ЦПК України застосовуються у відношенні до осіб, які брали участь у справі. Вказана стаття не містить обов'язку суду надсилати копію рішення суду особам, які не брали участі у справі та не були стороною у справі.
У випадку, якщо особа, яка не брала участі у справі, а судом було вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, а у даному випадку такою особою є ОСОБА_1 , у разі встановлення тієї обставини, що рішенням суду вирішено питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки має можливість звернутися до суду з відповідною заявою про отримання копії такого судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 січня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кубрак Ж.Б. зверталась до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами вказаної цивільної справи та надання копії оскаржуваного рішення суду. В день звернення з відповідною заявою їй було надано й цивільну справу для ознайомлення, про що свідчить відповідна розписка на заяві, однак даних про те, що остання виявила бажання отримати копію оскаржуваного рішення суду в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердження скаржника, що перебіг строку на апеляційне оскарження слід відраховувати саме з дати отримання копії оскаржуваного рішення суду, оскільки перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду для осіб які не брала участі у справі, а судом було вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки має відраховуватись саме з моменту коли такій особі стало відомо про рішення суду, яким вирішено питання про її права.
Як вбачається зі змісту заяви про надання копії рішення суду та ознайомлення з матеріалами справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Кубрак Ж.Б. зазначила, що з метою відновлення свого порушеного права ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, номер справи 755/20742/19. Під час розгляду даної справи, судом було витребувано матеріали реєстраційної справи щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Саме з матеріалів реєстраційної справи стало відомо про наявність рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2008 року у справі №2-732/11.
Окрім того, як вбачається зі змісту апеляційної скарги та долучених до неї документів, ОСОБА_1 ще 06 листопада 2019 року, після отримання постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, стало відомо про те, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за іншою особою, однак із заявою про отримання копії оскаржуваного рішення суду ОСОБА_1 звернувся лише 14 січня 2021 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було зроблено лише 27 квітня 2021 року. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , який вважає, що його право порушено, протягом тривалого часу не вживав будь-яких дій з метою оскарження рішення суду у даній справі.
При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі, судом апеляційної інстанції було досліджено рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року у справі №755/20742/19, на яке посилався ОСОБА_1 та яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що під час розгляду справи №755/20742/19 за позовом ОСОБА_1 було враховано наявність рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2008 року, копія якого містилась в реєстраційній справи та була долучена до справи №755/20742/19.
Суд апеляційної інстанції зауважує також, що фотокопію оскаржуваного судового рішення було долучено ОСОБА_1 до заяви про ознайомлення з матеріалами справи та видачу копії рішення суду (а.с. 103-104) від 14 січня 2021 року, що також свідчить пор те, що ОСОБА_1 вже станом на 14 січня 2021 року було відомо не лише про наявність оскаржуваного рішення у даній справі, а й був відомий зміст такого рішення.
Зазначені обставини дають можливість суду апеляційної інстанції стверджувати, що ОСОБА_1 було відомо про наявність оскаржуваного рішення ще до звернення до суду із заявою про видачу копії рішення суду від 14 січня 2021 року, однак з метою забезпечення права на захист ймовірно порушеного права суд апеляційної інстанції все ж таки вважає доцільними відраховувати початок перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі для ОСОБА_1 з 14 січня 2021 року.
Разом з тим, ОСОБА_1 вперше звернувся до суду з апеляційною скаргою лише 05 травня 2021 року, тобто зі спливом чотирьох місяців з моменту ознайомлення з матеріалами справи, при цьому вперше подана апеляційна скарга була повернута судом, оскільки не містила доказів на підтвердження повноважень представника Кондратенка О.Ю.
Відповідно до положень статті 129 Конституції України та статті 2 ЦПК України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Можливість (право) оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Разом із тим, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід враховувати також висновки Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.»
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 3.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.41)».
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення від 29.10.2015 у справі «Ustimeтko v. Ukraine», п.46).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що тривале зволікання особи, яка не брала участі у справі, а судом було вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, щодо отримання копії оскаржуваного рішення з метою фактичного продовження права на апеляційне оскарження є невиправданим зволіканням та може призвести до необґрунтованого поновлення процесуальних строків, тим самим спричинивши порушення судом принципу остаточності судового рішення, що є недопустимим.
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність поважних та обґрунтованих причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, а тому у суду відсутні достатні правові підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі.
Згідно із ч. 4 ст. 357 ЦПК України, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження в порядку встановленому ст. 358 цього Кодексу.
Так, ст. 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз зазначеної норми вказує на те, що суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити дотримання скаржниками строку на апеляційне оскарження рішення суду та встановити наявність поважних причин пропуску такого строку, що є передумовою для вирішення питання про подальше відкриття апеляційного провадження. Безпідставне поновлення процесуального строку є недопустимим.
Виходячи із наведених обставин справи суд вважає, що застосування апеляційним судом процесуальних обмежень при апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції від 26 травня 2008 року відповідає принципу юридичної визначеності і не може вважатись відмовою у доступі до правосуддя.
Отже, ОСОБА_1 без поважних причин пропустив строк на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2008 року у справі, а тому суд апеляційної інстанції доходить висновку, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2008 року має бути відмовлено.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2008 року відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2008 року, що викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження від 22 липня 2021 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, третя особа: Головне правління земельних ресурсів міста Києва, про визнання права власності на самочинне будівництво та зобов'язання щодо його реєстрації.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення або з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Суддя-доповідач
Судді: