Номер провадження: 22-ц/813/1792/21
Номер справи місцевого суду: 520/5083/16-ц
Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
21.07.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Дришлюка А.І., Громіка Р.Д.,
при секретарі: Павлючук Ю.В.,
за участю: адвокатів позивача ОСОБА_1 - Сидорук Д.С. та Шляпіної Л.М.,
у відкритому судовому засіданні переглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23 липня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,-
05 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року залишено без змін.
26 грудня 2018 року адвокат Сидорук Д.С. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2018 року за нововиявленими обставинами. Мотивуючи вимоги своєї заяви тим, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2017 року було призначено комісійну судову медичну експертизу щодо стану здоров'я спадкодавця ОСОБА_4 .. Не дочекавшись висновку експертів, суд ухвалив рішення на користь відповідача. Серед наданих відповідачем доказів була амбулаторна медична картка, складена лікарем терапевтом ОСОБА_5 . На цей час з матеріалів кримінального провадження стало відомо, що згідно з висновком КНДІСЕ від 23.11.2018р. вказана амбулаторна картка була підроблена. Окрім того представник заявника зазначає, що з висновку фоноскопічної експертизи, виконаної на замовлення адвоката, вбачається, що відповідач визнає, що не відвідував матір. На підставі викладених доказів обставини стосовно відвідування відповідачем хворої матері та стану її здоров'я мають бути переглянуті судом, як істотні для цієї справи обставини. На думку заявника дані обставини є нововияленими.
В судовому засіданні заявник - позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 та ОСОБА_6 заявлені вимоги про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами підтримали та просять задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 липня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Сидорук Д.С. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони по справі не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином та завчасно, що підтверджено поштовими повідомленнями про отримання ними судових повісток. Крім того, інтереси позивача ОСОБА_1 представляють його адвокати.
Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
Тому згідно правил ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку, що вказані обставини не перешкоджають розглядові справи у відсутність належно сповіщених сторін.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за таких підстав.
Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких обставин.
Підставою для перегляду судового рішення у порядку передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України, можуть бути лише обставини, передбачені в статті 423 цього Кодексу.
Відповідно до статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом рішення (п. 1 ч. 2).
Перевіряючи обґрунтованість заяви, суд має виходити із загальних положень про докази, у тому числі про належність і допустимість засобів доказування, обов'язку доказування і подання доказів.
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду.
Такий висновок ґрунтується на роз'ясненнях, які містяться у пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», указується, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишалися невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами.
Отже, нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи в порядку, встановленому статтями 423-429 ЦПК України.
Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у пункті 7 постанови «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року №4, обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.
Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив із того, що обставини, про які зазначає представник ОСОБА_1 в заяві, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки не є істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Під час розгляду справи судами була надана оцінка всім наданим по справі доказам. При цьому обставини, на які посилається представник позивача як на істотні, не впливають на висновки судів, оскільки висновок експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України. Окрім того, навіть якби факт підробки медичної картки спадкодавця був встановлений відповідним вироком суду, вказана обставина не була б істотною для перегляду даного рішення суду, оскільки суд першої інстанції в своєму рішенні, з яким погодились і суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 проаналізувавши всі надані докази в їх сукупності та, зокрема, висновки суду щодо стану здоров'я спадкодавця базувалися не лише на вказаній медичній картці, достовірність якої ставить під сумнів сторона позивача.
Щодо доводів сторони позивача ОСОБА_1 про те, що виконаний на замовлення його адвоката висновок фоноскопічної експертизи свідчить про те, що відповідач визнає, що не відвідував матір, суд зазначає, що вказаний висновок доводить, що між братами була розмова з приводу того, чи жив відповідач в спірному будинку та чи відвідував матір. Однак вказані обставини жодним чином не доводять факту ухилення відповідача ОСОБА_3 від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, як і потреби спадкодавця в допомозі саме ОСОБА_3 , а отже не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини по суті спору.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов'язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком міського суду, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими і не можуть бути підставою для скасування рішення суду у порядку його перегляду.
Наведені в апеляційній скарзі доводи відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки судом першої інстанції не порушені норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Згідно з вимогами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого суду, а тому підстав для скасування ухвали немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 29 липня 2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький
А.І.Дришлюк
Р.Д.Громік