Номер провадження: 22-ц/813/6699/21
Номер справи місцевого суду: 509/395/21
Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.
Доповідач Драгомерецький М. М.
21.07.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д.,
Дришлюка А.І.,
при секретарі: Павлючук Ю.В.,
за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 лютого 2021 року про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі за позовом Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
28 січня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
В обґрунтування заяви зазначено, що в нього на виконанні перебуває виконавчий лист по справі №2-1661-07 виданий Овідіопольським районним судом Одеської області 15 листопада 2007 року, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «ОТП Банк» боргу у сумі 339 605,93 грн., (що еквівалентно 67 248,70 доларів США) та штраф і відсотки по боргу 39 900,07 грн., судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 1 700 грн. (що еквівалентно 336,63 доларів США), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., а всього 381 235,93 гривень.
25 січня 2021 року на адресу приватного виконавця Колечка Д.М. надійшла заява представника АТ «ОТП Банк» Мамчур І.В., із повідомленням про те, що на теперішній час ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є кредитором за кредитним договором №МL-502/085/2006 від 02.11.2006р.. Згідно умов договору відступлення прав вимоги від 18.03.2011р. за кредитним договором №МL-502/085/2006 від 02.11.2006р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. і зареєстрований у реєстрі під №1677, та на підставі зазначеного до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли права вимоги до боржників АТ «ОТП Банк» в повному обсязі.
У звязку із вищевикладеним приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. просив замінити стягувача АТ «ОТП Банк» у виконавчому провадженні №63976153 по справі по справі №2-1661-07, на його правонаступника - ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 лютого 2021 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Замінено стягувача АТ «ОТП Банк» у виконавчому провадженні №63976153 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-1661-07, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області 15.11.2007р. (боржник ОСОБА_1 ), на його правонаступника - ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 лютого 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
У судове засідання до суду апеляційної інстанції приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. та представники АТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не з'явились, про розгляд справи вони сповіщались належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані поштові повідомленні про отримання ним судових повісток.
Крім того, від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Крім того, частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».
За статями 1-2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Вимогами ст. 442 ЦПК України також встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
При цьому, згідно із ч. ч. 1-2, 5 ст. 128 ЦПК України , суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Частинами 1-4 ст. 130 ЦПК України встановлено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у зв'язку із неявкою в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Апеляційним судом встановлено, що 28 січня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (а.с. 1-54).
Згідно супровідного листа суду першої інстанції від 02 лютого 2021 року учасникам справи були надіслані повідомлення про розгляд заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. про заміну сторони виконавчого провадження, на 08 лютого 2021 року (а.с. 58). При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, що учасниками справи було отримано такі повідомлення про дату і час судового засідання.
Отже, в матеріалах справи відсутні будь які докази про сповіщення ОСОБА_1 про дату, місце і час розгляду справи, згідно вимог ст. 442 ЦПК України.
08 лютого 2021 року без участі всіх осіб, які беруть участь у справі постановлено ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області про задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. (а.с. 60-61).
Таким чином, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що незважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які свідчили би про належне сповіщення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 442 ЦПК України, розглянув заяву про заміну сторони правонаступником, чим порушив її права в судовому процесі, і позбавив її можливості брати участь в судовому розгляді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, висловити свою думку.
Вищевикладене свідчить про те, що ухвала суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права, а тому висновок про задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. про заміну сторони виконавчого провадження є передчасним, оскільки справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , яка належним чином не повідомлена про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130, 223, 442 ЦПК України.
В силу визначених у ст. ст. 12, 13 ЦПК України принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості, а суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин, зокрема роз'яснює цим особам їх права та обов'язки і попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і поданих доказів.
Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права.
ЄСПЛ у своїх рішення неодноразового наголошував на тому, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Ці принципи, які охоплюють усі аспекти процесуального законодавства Договірних Сторін, також застосовуються в конкретній сфері вручення сторонам судових документів, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитись як такий, що визначає конкретну форму вручення документів (див. рішення у справі «Авотіньш проти Латвії» [ВП] ( [GC]), заява №17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016).
Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року).
Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява №53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями).
Крім того, у справі «Гурепка проти України», заявник стверджував, що його було позбавлено можливості особисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справі нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, та визнав що у провадженнях в адміністративній справі щодо заявника не забезпечувалися важливі процедурні гарантії і що, враховуючи обставини справи, ці процедурні недоліки були достатньо серйозними, аби ставити під сумнів справедливість провадження, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жофрр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Розгляд справи за відсутності учасників справи, щодо яких відсутні дані про своєчасне їх сповіщення про місце і час розгляду справи є порушенням процесуальних норм ЦПК України та вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності учасників справи та без вжиття заходів щодо належного сповіщення вказаних осіб про розгляд справи, що призвело до порушення порядку, встановленого для розгляду заяви про заміну сторони її правонаступником, що істотно впливає на висновки суду по суті вирішеного питання.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 379, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 лютого 2021 року скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та подальшому оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено: 29 липня 2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
А.І. Дришлюк