Номер провадження: 88-ц/813/11/21
Номер справи місцевого суду: 496/2012/17
Доповідач Драгомерецький М. М.
29.07.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Дришлюка А.І., Громіка Р.Д.,
при секретарі: Павлючук Ю.В.,
у відкритому судовому засіданні розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
23 червня 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 17 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке з 21.12.2009р. ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11078993000. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 150 000 дол. США, а ОСОБА_2 зобов'язалась щомісячно повертати кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 17 листопада 2021 року та сплачувати протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 10.3 % річних.
В якості забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №11078993000 передано в іпотеку Банку нерухомість згідно іпотечного договору від 25 травня 2007 року посвідчено ОСОБА_3 , державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області за реєстровим №2- 2926, а саме: житловий будинок з надвірною спорудою під АДРЕСА_1 та на підставі Договору купівлі-продажу - належить ОСОБА_2 ; земельна ділянка площею 0,2400 га за адресою: АДРЕСА_1 , що також належить ОСОБА_2 ..
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, представник позивача дізнався, що предмет іпотеки: земельна ділянка площею 0,2400 га за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірною спорудою під АДРЕСА_1 був відчужений за договором купівлі-продажу Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Таранською А.М. на користь ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, та у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 порушила терміни повернення кредиту та сплати нарахованих процентів за кредитним договором, а також у зв'язку з тим, що предмет іпотеки був відчужений за договором купівлі - продажу на користь ОСОБА_1 , банк звернувся до суду із відповідним позовом.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду із апеляційною скаргою та просило скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2018 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11078993000 від 17 листопада 2006 року, яка станом на 21 червня 2016 року становить заборгованість по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у розмірі 188 242,06 доларів США та пені у загальному розмірі 752 649,87 гривень, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: земельну ділянку площею 0,2400, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. 21 січня 2014 року за реєстром 356 зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за №10117593; житловий будинок з надвірною спорудою під АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. 21 січня 2014 року за реєстром 355 зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за №10116825.
Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
Визначено початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації - на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року касаційну скаргу адвоката Шелех М.Ф. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишено без змін.
23 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами.
Посилаючись на те, що Верховний Суд при ухваленні постанови від 19 червня 2019 року по справі №496/3092/16-ц за позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11078993000 (в якості забезпечення за вказаним кредитним договором був укладений іпотечний договір від 25 травня 2007 року) врахував ту обставину, що ПАТ «УкрСиббанк» пред'явив вимогу №31-33-41869 від 03 вересня 2012 року про повне дострокове погашення заборгованості та зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про стягнення заборгованості у вказаному розмірі є передчасним, оскільки ними не було прийнято до уваги вказану вимогу про дострокове погашення заборгованості. Верховний Суд звернув увагу на строк давності при стягненні заборгованості по кредитному зобов'язанню. ОСОБА_1 вважає вказану обставину нововиявленою, оскільки суд, який розглядає справу про звернення стягнення на предмет іпотеки мав врахувати вказану постанову. Крім цього, зазначає, що вона стала власником майна на підставі судових рішень по справам №496/2649/13-ц та №496/6322/13-ц. З моменту набуття нею права власності на нерухоме майно до моменту звернення ПАТ «УкрСиббанк» до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки минуло більше трьох років, а тому минув строк позовної давності. Вказане майно взагалі не може розглядатися як іпотечне, а позиція позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає способу захисту порушеного права згідно ст. 16 ЦК України.
Від позивача АТ «УкрСиббанк» надійшов відзив на заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами, в якому просив вказану заяву залишити без задоволення, посилаючись на те, що доводи щодо спливу строку позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а обґрунтування заявлених ОСОБА_1 вимог жодними доказами не підтверджено, ні копію, ні оригінал вимоги №31-33-41869 від 03 вересня 2012 року нею надано не було. Крім того, нею не було доведено, що в неї не було можливості представити цей доказ під час розгляду справи, що не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони по справі не з'явились, про розгляд справи сповіщались належним чином та завчасно. Від усіх учасників по справі надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
Явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 29 липня 2021 року.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, прийшла до висновку про відмову в задоволенні заяви з наступних підстав.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян і підлягають виконанню на всій території України
Так, ч. 1 ст. 423 ЦПК України визначено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
За пунктами 3 - 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджується нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Як зазначено у п. 7 вищезазначеної Постанови, питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Разом з тим, процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ у справі «PRAVEDNAYA v. RUSSIA №69529/01, § 27, 28, від 18 листопада 2004 року).
Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (стаття 229 ЦПК України).
Окремо взяті докази не можуть розглядатися як нововиявлені обставини, та процедура перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами не може використовуватися як завуальована форма перевірки законності остаточності судового рішення, яке набрало чинності.
Так, у своїй заяві ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду від 19 червня 2019 року справі №496/3092/16-ц за позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11078993000. Оскільки у ній Верховний Суд врахував ту обставину, що ПАТ «УкрСиббанк» пред'явив вимогу №31-33-41869 від 03 вересня 2012 року про повне дострокове погашення заборгованості та зазначив, що судами попередніх інстанцій не було прийнято до уваги вказану вимогу про дострокове погашення заборгованості.
Однак, заява про перегляд постанови у зв'язку із нововиявленими обставинами не містить належних обґрунтувань, а також доказів того, що дане рішення суду неможливо було надати при остаточному слуханні справи апеляційним судом, вимогу №31-33-41869 від 03 вересня 2012 року про повне дострокове погашення заборгованості в якості доказу до суду надано не було, обґрунтування неможливості представити цей доказ на остаточному судовому засіданні і що цей доказ є вирішальним суду не доведено.
Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що вона стала власником майна на підставі судових рішень по справам №496/2649/13-ц та №496/6322/13-ц. З моменту набуття нею права власності на нерухоме майно до моменту звернення ПАТ «УкрСиббанк» до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки минуло більше трьох років, а тому минув строк позовної давності. Вказане майно взагалі не може розглядатися як іпотечне.
Однак, вказані обставини були предметом розгляду у суді апеляційної та касаційної інстанції якими встановлено, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. Тому посилання у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на ці обставини не приймаються судовою колегією до уваги.
Процедура перегляду судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя, разом з тим, у даному випадку не йдеться про виправлення судової помилки.
Тому, враховуючи наведені вище норми процесуального права, доводи заяви про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами, колегія суддів приходить до висновку, що заявником не приведено нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати чи змінити судове рішення, а доводи заявника, на які він посилається, як на нововиявлені обставини, не відносяться до таких у розумінні ст. 423 ЦПК України, а тому підстави для перегляду і скасування постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами відсутні.
Відповідно до пункту 1 частин третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу (частина четверта статті 429 ЦПК України).
Оскільки зазначені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України і не мають як істотного, так і будь-якого значення для вирішення цієї справи, то у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року слід відмовити та зазначену постанову залишити без змін.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. 381 - 384, 390, 423, 429 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
Постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено: 29 липня 2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький
А.І.Дришлюк
Р.Д.Громік