Справа № 369/14517/20
Провадження № 2/755/3135/21
"28" липня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Кошель К.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом, в якому, враховуючи уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду, спричинену внаслідок пошкодження транспортного засобу у розмірі 37 593,49 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 вересня 2020 року по вул. Соборності у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «ГАЗ 3110», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року винним у даній ДТП визнано ОСОБА_2 .
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування сума матеріального збитку, що завдана власнику транспортного засобу «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_3 , становить 39 261,51 грн (вартість відновлюваного ремонту без врахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 67 786,90 гри, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 39 261,51 грн). На підставі страхового акту Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «HACK «Оранта») здійснило виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 36 761,51 грн (39 261,51 грн - 2 500,00 грн франшиза). Відповідачем сплачено на користь позивача суму франшизи у розмірі 2 500,00 грн. Загальна вартість відновлювальних ремонтних робіт після ДТП і використаних матеріалів склала 76 855,00 грн. Крім того, позивачем у день вчинення дорожньо-транспортної пригоди були понесені витрати на транспортування автомобіля після ДТП у сумі 720,00 грн.
Таким чином, різниця між фактичним розміром понесених витрат на відновлення пошкодженого під час ДТП автомобіля та сумою виплаченого страхового відшкодування складає 37 593,49 грн, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, винуватця ДТП.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня
2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування шкоди, передано за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.
23 березня 2021 року цивільна справа надійшла до Дніпровського районного суду міста Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 здійснив відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, використовуючи нові комплектуючі запчастини, вартість яких розрахована без коефіцієнта фізичного зносу, на власний розсуд, що не породжує для нього обов'язку щодо відшкодування різниці між розміром витрат позивача на ремонт автомобіля та сумою виплаченого страхового відшкодування.
Крім того, відповідач зазначає, що у випадку виникнення деліктного зобов'язання, саме на страховика покладено обов'язок з виплати суму страхового відшкодування, в межах страхового ліміту цивільно-правової відповідальності. В даному випадку, страховий ліміт не вичерпано, оскільки страховиком ПАТ «НАСК «Оранта» виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 36 761,51 грн.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Третя особа - ПАТ «НАСК «Оранта», подала до суду заперечення щодо відзиву на позовну заяву та пояснення, в яких зазначила таке.
30 вересня 2020 року представником ПАТ «НАСК «Оранта» проведено огляд пошкодженого транспортного засобу Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_2 , про що складений протокол (акт) огляду. На підставі вищевказаного протоколу (акту) огляду, враховуючи положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, складено автотоварознавче дослідження № АХ 7348 ЕК-2.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 67 786,90 грн, матеріальний збиток (вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових), завданий власнику транспортного засобу Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, склав 39 261,51 грн, коефіцієнт фізичного зносу у даному випадку становить
55,00 %.
Згідно із страховим актом ПАТ «НАСК «Оранта» здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 36 761,51 грн (39 261,51 грн - 2 500,00 грн (франшиза)). Крім того, ОСОБА_1 здійснено виплату за послуги евакуатора в розмірі 720,00 грн.
Позивачем ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Горщар С.В., подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що саме на відповідача, як на винну у вчиненні ДТП особу, покладено обов'язок сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 23 вересня 2020 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ГАЗ 3110», державний номерний знак НОМЕР_1 , по проспекту Соборності, 28 в м. Києві, при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , чим заподіяв транспортним засобам технічні пошкодження та спричинив матеріальних збитків.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року
ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до Страхового акту від 26 жовтня 2020 року № ОЦВ-СП-Х-20-32-35447/1 та розрахунку страхового відшкодування від 22 жовтня 2020 року, сума страхового відшкодування складає 36 761,51 грн.
Згідно із листом від 27 жовтня 2020 року за вих. № 09-02-16/10486 ПАТ «НАСК «Оранта» повідомило ОСОБА_1 , що розрахунок страхового відшкодування за цим страховим випадком буде здійснено відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 55 %. Оскільки строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_2 перевищує 7 років, то значення Е3 застосовується на загальних підставах і становить 55 %. Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 22 жовтня 2020 року матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження при ДТП, склав 39 261,51 грн (вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 67 786,90 грн, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає
39 261,51 грн). Розглянувши матеріали справи № 35447, ПАТ «HACK «Оранта» прийнято рішення щодо виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 36 761,51 грн (39 261,51 грн
- 2 500,00 грн (франшиза)), згідно страхового акту № ОЦВ-СП-Х- 20-32-35447/1.
10 листопада 2020 року вказана сума страхового відшкодування перерахована
ОСОБА_1 , що підтверджується виписками по рахунку, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до Страхового акту від 20 травня 2021 року та розрахунку страхового відшкодування від 20 травня 2021 року № ОЦВ-СП-Х-20-32-35447/2, сума страхового відшкодування складає 720,00 грн.
21 травня 2021 року вказана сума страхового відшкодування перерахована ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 21 травня 2021 року № 26051.
Згідно акту наданих послуг від 09 листопада 2020 року № 44 та рахунку на оплату по замовленню від 09 листопада 2020 року № 196, складених Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), загальна вартість робіт (послуг) з ремонту автомобіля «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_2 склала 76 855,00 грн, з яких вартість робіт становить 35 850,00 грн, вартість товарів складає 41 005,00 грн.
Вказана сума сплачена ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 09 листопада 2020 року № 17.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником автомобіля «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 185051745 цивільно-правова відповідальність
ОСОБА_2 застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», строк дії договору з 10 квітня 2020 року
по 09 квітня 2021 року. Страхова сума за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшизи
- 2 500,00 грн.
Платіжне доручення від 12 жовтня 2020 року свідчить про те, що ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 суму франшизи в розмірі 2 500,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон
№ 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня
1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вини відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 36 761,51 грн. Предметом спору є відшкодування недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня
2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).
Оскільки вартість майнового збитку завданого ОСОБА_1 шляхом пошкодження автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у Постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі
№ 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження
№ 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження
№ 61-12032св19).
Посилання відповідача на те, що розмір завданої майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика і це є підставою для відмови у стягненні майнової шкоди з ОСОБА_2 не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковими з огляду на таке.
Відносини між ОСОБА_2 та ПАТ «НАСК «Оранта», в якій було застраховано автомобіль «ГАЗ 3110», державний номерний знак НОМЕР_1 , регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Закону № 1961-IV, яким, зокрема, передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Крім того, Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 185051745 передбачено франшизу в сумі 2 500 грн.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що різниця між фактично виплаченою ОСОБА_1 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме: франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
За таких обставин, саме ОСОБА_2 , як особа, що винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити ОСОБА_1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суд приймає за основу акт наданих послуг від 09 листопада 2020 року № 44 та рахунок на оплату по замовленню від 09 листопада 2020 року № 196 ФОП ОСОБА_3 , відповідно до яких вартість відновлювального ремонту складала 76 855,00 грн.
Таким чином, розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить різницю між фактично сплаченої вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та сумою виплаченого страхового відшкодування і дорівнює 37 593,49 грн (76 855,00 грн -2500 -36 761,51 грн).
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого
2010 року).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактично сплаченої вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та сумою виплаченого страхового відшкодування, що становить 37 539,49 грн.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що відповідачем зроблено не було.
Разом з тим, фіксація розміру гонорару відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 20 січня 2021 року по справі № 357/11023/18 (провадження № 61-18258св19), у якій зазначено, що «… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності».
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19 судом також зроблено висновок про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Враховуючи, що розмір судових витрат позивача ОСОБА_1 підтверджений належними доказами, відповідач у своїх запереченнях не навів жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені витрати на правничу (правову) допомогу в сумі 5 000,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 988, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування шкоди, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 37 593,49 грн (тридцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні 49 коп.), судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп) та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 коп.), що в загальному розмірі становить 43 434,29 грн (сорок три тисячі чотириста тридцять чотири гривні 29 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме: Дніпровський районний суд міста Києва.
Повне рішення суду виготовлено 28 липня 2021 року.
Суддя О.О. Хромова