Справа №:755/18396/18
Провадження №: 2-п/755/63/21
"29" липня 2021 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді САВЛУК Т.В., з а участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши в приміщені Дніпровського районного суду міста Києва заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року, яке ухвалено в межах розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
11 вересня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалене рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором №882516299 в розмірі 29309,85 гривень, з яких:9979,81 гривня - суми заборгованості за основною сумою боргу, 3735,79 гривень - сума заборгованості по відсоткам, 10133,4 гривні - сума заборгованості за платою за управління кредитом, 5460,85 гривень - сума заборгованості за пенею та судовий збір у розмірі 1762,00 гривень, а всього на загальну суму 31071,85 гривень.
25 червня 2021 року (вх.№42821/1) на адресу суду надійшла заява про перегляд заочного рішення, яка подана в інтересах відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Калініним С.К., обґрунтовуючи підстави для скасування заочного рішення суду відповідач посилаються на те, що рішення суду прийняте у відсутності відповідача, яка належним чином не була повідомлена про розгляд цивільної справи, тому не скористалась правом подати відзив на позов та докази на спростування заявлених вимог щодо предмету позову.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності сторони відповідача.
Інший учасник справи в судове засідання не з'явився, правом подати письмові пояснення по суті поданої заяви та наведених відповідачем підстав щодо скасування заочного рішення не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені відповідачем підстави для скасування заочного рішення, суд приходить до наступних висновків.
29 грудня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст.274 ЦПК України.
Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, конверт разом з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Виходячи з положень статті 281 Цивільного процесуального кодексу України, яким регламентовано порядок заочного розгляду справи, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, за змістом вказаних положень чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за умов, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги про скасування заочного рішення, відповідач посилається на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи, не отримав позовну заяву з додатками та ухвалу про відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим не мав можливості скористатись наданими йому процесуальними права, серед іншого подати відзив на позов та долучити докази на спростування заявлених вимог в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором, що позбавило відповідача висловити свої заперечення щодо підстав звернення позивача, як нового кредитора, до суду з цим позовом, витребувати належний розрахунок заборгованості, подати заяву про застосування строків позовної давності, інше, доведення цих обставин можливе лише під час розгляду справи по суті, що дає підстави скасувати заочне рішення та призначити справу до судового розгляду в спрощеного позовного провадження.
Виходячи із загального обсягу доказів, які містять в матеріалах цивільної справи, відповідач належним чином повідомлялась про розгляд цивільної справи шляхом направлення ухвали про відкриття разом з позовною заявою та долученими до неї додатками за адрескою, вказаною у позовній заяві, однак направлена на адресу відповідача кореспонденція поверталась до суду без вручення адресату за закінченням терміну зберігання, при цьому відповідач не долучив до заяви докази, які мали підтвердити фактичне місце проживання (місце реєстрації) відповідача, які є відмінними від даних, які викладено у позовній заяві та отриманні судом в порядку досудової підготовки справи до розгляду.
Верховний Суд у постанові 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16 вказав на наступне: «Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав судові повістки і копії судових рішень за належною адресою та які повернулися в суд у зв'язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням відповідача про розгляд справи, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Тому, відповідач була належним чином повідомлена судом про розгляд даної справи і твердження її представника з приводу неналежного повідомлення про розгляд справи є необґрунтованими і безпідставними.
Щодо надання відповідачем оцінки доказам, які покладено в основу судового рішення та наведені в мотивувальній частині рішення, та підтверджують підстави виникнення між сторонами спору зобов'язальних відносин та визначають розмір заборгованості за кредитним договором, суд критично відноситься до наведених відповідачем заперечень в цій частині, які фактично ґрунтуються на припущеннях, оскільки до заяви про перегляд заочного рішення не долучено жодного письмового доказу на спростування заявлених позовних вимог, які викладено у позовній заяві, відповідач обмежився лише викладенням власних міркувань та припущень щодо підстав звернення позивача з цим позовом до суду та переоцінки наявних у справі доказів, які досліджено судом та покладено в основу судового рішення.
Згідно з параграфом 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Христов проти України» («Khristov v. Ukraine», заява № 24465/04), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania», заява №28342/95, п. 61).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу «res judicata», тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» («Ryabykh v. Russia», заява №52854/99, п. 52). Отже, у справі, що розглядається, Суд має визначити, чи органи влади здійснювали свої повноваження порушити та провести екстраординарну процедуру перегляду судової постанови таким чином, щоб забезпечити, наскільки це можливо, справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства (див., mutatis mutandis, справи «Нікітін проти Росії» («Nikitin v. Russia», заява №50178/99, п. 57), та «Савінський проти України» («Savinskiy v. Ukraine», заява №6965/02, п. 23).
У відповідності до ч. 3 ст.287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року, яке ухвалено в межах розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вирішуючи питання дотримання строків звернення із заявою про перегляд заочного рішення, суд враховує, що заява про скасування заочного рішення подана в межах строків, визначених ч.2 ст.284 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки оскаржуване судове рішення відповідач не отримав, про що свідчить відсутність в матеріалах справи зворотного поштового повідомлення про отримання відповідачем копії судового рішення, копію заочного рішення отримала в приміщенні суду 27 травня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи, про що міститься відмітка на довідковому листі до справи.
Враховуючи викладене та керуючись статями 284, 287, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року, яке ухвалено в межах розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленого цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.