ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2021Справа № 910/6002/21
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополіс Роял»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен»
про визнання недійсним пункту договору та зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
від позивача: Різка М.О.;
від відповідача: Півовар М.В.
13.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополіс Роял» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» про визнання недійсним пункту 5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015 та зобов'язання відповідача власними силами та за рахунок власних коштів усунути виявлені недоліки з настилу тесаної дошки житлового будинку «Royal Tower».
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що укладений Договір підряду №8-09 від 08.09.2015 є договором будівельного підряду, з огляду на що гарантійний строк на роботи становить не менше 10 років (відповідно до ст. 884 Цивільного кодексу України), в той час як у п. 5.5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015 сторонами визначено, що підрядник гарантує якість виконаних ремонто-оздоблювальних робіт - протягом 12 місяців. За таких обставин, позивач просить суд 1) визнати недійсною як таку, що суперечить закону, умову, яка викладена у п. 5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015, за якою гарантійний строк експлуатації становить 1 рік та 2) зобов'язати відповідача власними силами та за рахунок власних коштів усунути виявлені недоліки з настилу терасної дошки житлового будинку «Royal Tower».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 відкрито провадження у справі №910/6002/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.05.2021, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
13.05.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що Договір підряду №8-09 від 08.09.2015 не є договором будівельного підряду, а є договором підряду, та гарантійний строк закінчився 28.04.2018 (відповідно до умов п. 5.5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015). Крім того, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.
У підготовчому засіданні 18.05.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 02.06.2021.
У підготовчому засіданні 02.06.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 16.06.2021.
15.06.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача копій актів виконаних робіт за Договором підряду №8-09 від 08.09.2015.
У підготовчому засіданні 16.06.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 30.06.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» належним чином засвідчені копії всіх актів виконаних робіт за Договором підряду №8-09 від 08.09.2015.
У підготовчому засіданні 30.06.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 14.07.2021.
13.07.2021 позивачем долучено до матеріалів справи додаткові документи.
14.07.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові докази, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 14.07.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.07.2021.
У судовому засіданні 28.07.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
08.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Висот-Буд» (замовник) укладено Договір підряду №8-09, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання забезпечити виконання робіт на об'єкті власними силами і/або з залученням інших організацій згідно з переліком, наведеним в Додатку №1 (Кошторис ремонтно-оздоблювальних робіт).
У розділі 1 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015 зазначено, що будівля - це будівля, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Горького, 34б / вул. Саксаганського, 37д; роботи - перелік ремонтно-оздоблювальних та інженерних робіт у приміщеннях, які зазначені у кошторисі (Додаток №1); об'єкт - приміщення будинку, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Горького, 34б / вул. Саксаганського, 37д .
Відповідно до п. 4.2 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015 підрядник виконує роботи на об'єкті згідно з переліком, наведеним в Додатку №1 (Кошторис ремонтно-оздоблювальних робіт) та розробленої та погодженої із замовником проектної документації, та несе відповідальність за успішне, професійне, якісне та своєчасне виконання робіт. Підрядник зобов'язується попередньо погоджувати із замовником перелік кінцевого установчого обладнання (світові прилади, оздоблювальні матеріали, озеленення).
23.10.2015 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору підряду №8-09 від 08.09.2015, в якій сторони дійшли згоди доповнити п. 2.4 договору, зазначивши, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується у строк та у порядку, передбаченому п. 2.1 договору, виконати додаткові роботи, об'єм та вартість яких зазначена у Додатку №1 «Зміни №1 до кошторису на виконання будівельно-оздоблювальних робіт з облаштування тераси і МАФ на даху житлового будинку «Royal Tower» м. Київ» до Додаткової угоди №1, що є невід'ємною частиною її та договору.
У Додатку №1 до Додаткової угоди №1 від 23.10.2015 («Зміни №1 до кошторису на виконання будівельно-оздоблювальних робіт з облаштування тераси і МАФ на даху житлового будинку «Royal Tower» м. Київ») сторонами погоджено види та обсяги додаткових робіт, що виконуються відповідачем: улаштування клумб, настил з терасної дошки, улаштування МАФ, оздоблювальні роботи по існуючим стінам, ландшафтні роботи, меблі.
Відповідно до п. 4.6 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015 роботи виконуються згідно з вимогами діючого законодавства України і нормативно-правових актів м. Києва, включаючи будівельні норми і правила, технічну та проекту документацію.
Згідно з п. 5.1 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015 роботи вважаються виконаними після підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.
У п. 5.5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015 зазначено, що підрядник гарантує якість виконаних ремонто-оздоблювальних робіт - протягом 12 місяців. Строк гарантії починається з моменту підписання останнього за цим договором акту приймання-передачі виконаних робіт. Підрядник зобов'язується усунути по письмовій вимозі замовника за свій рахунок всі недоліки, що виникли з його вини протягом гарантійного строку. Перелік недоліків визначається актом, що підписується сторонами. В акті в обов'язковому порядку фіксується дата виявлення недоліків та строки їх усунення.
08.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Висот-Буд» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метрополіс Роял» (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №08/09, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає частково), а новий кредитор приймає (набуває частково) належне первісному кредитору право вимоги, вказане у п. 5.5. і 9.5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015.
Під частиною права вимоги у цьому договорі сторони розуміють вимогу замовника до підрядника за свій рахунок усунути всі недоліки, що виникли з його вини протягом гарантійного строку (п. 1.2 Договорі відступлення права вимоги №08/09 від 08.09.2017).
За актом приймання-передачі від 08.09.2017 первісний кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Висот-Буд») передав, а новий кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю «Метрополіс Роял») прийняв частину права вимоги, що передбачено у Договорі відступлення права вимоги №08/09 від 08.09.2017, з наданням всіх документів, які засвідчують дійсність прав вимоги.
Претензією вих. №19/01/2021 від 19.01.2021 позивач повідомив відповідача про те, що гарантійний строк за Договором підряду №8-09 від 08.09.2015 повинен становити 10 років (відповідно до вимог законодавства), а не 1 рік (як зазначено у п. 5.5 договору). Позивач повідомив відповідача, що станом на 15.01.2021 деформований та пошкоджений настил з терасної дошки. За таких обставин, позивач просив відповідача усунути недоліки з настилу терасної дошки.
У відповідь на вказану претензію відповідач листом вих. №04/02-21 від 04.02.2021 повідомив позивача, що Договір підряду №8-09 від 08.09.2015 не є договором будівельного підряду, а є договором підряду. Оскільки останній акт приймання-передачі було підписано між сторонами 28.04.2017, то гарантійний строк закінчився 28.04.2018 (відповідно до умов п. 5.5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015).
Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на дату подання позовної заяви деформований та пошкоджений настил з терасної дошки. Даний вид робіт передбачений розділом 2 Додатку №1 «Зміни №1 до кошторису на виконання будівельно-оздоблювальних робіт з облаштування тераси та МАФ на даху житлового будинку «Royal Tower».
Оскільки, на думку позивача, укладений Договір підряду №8-09 від 08.09.2015 є договором будівельного підряду, з огляду на що гарантійний строк на роботи становить не менше 10 років (відповідно до ст. 884 Цивільного кодексу України), в той час як у п. 5.5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015 сторонами визначено, що підрядник гарантує якість виконаних ремонто-оздоблювальних робіт - протягом 12 місяців, позивач просить суд 1) визнати недійсною як таку, що суперечить закону, умову, яка викладена у п. 5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015, за якою гарантійний строк експлуатації становить 1 рік та 2) зобов'язати відповідача власними силами та за рахунок власних коштів усунути виявлені недоліки з настилу терасної дошки житлового будинку «Royal Tower».
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що Договір підряду №8-09 від 08.09.2015 не є договором будівельного підряду, а є договором підряду, та гарантійний строк закінчився 28.04.2018 (відповідно до умов п. 5.5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015).
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (підпункт 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Відповідно до ст. 859 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.
Закон не розкриває змісту робіт, які можуть виконуватися за договором підряду. Однак, безперечним є те, що предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін і здається у вигляді, придатному для оцінки.
Цивільним кодексом України виділені окремі різновиди договорів підряду, зокрема, побутовий підряд та будівельний підряд.
Відповідно до ч. 1 ст. 865 Цивільного кодексу України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Відповідно до ч. 2 ст. 318 Господарського кодексу України договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.
Відповідно до ч. 5 ст. 318 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Згідно з ч. 2 ст. 877 Цивільного кодексу України договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
У ч. 1 ст. 884 Цивільного кодексу України зазначено, що підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 884 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.
Суд зазначає, що частиною 2 ст. 875 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 318 Господарського кодексу України закріплено закритий за характером перелік видів будівельних робіт, які можуть бути предметом саме будівельного підряду, до яких віднесено, зокрема, проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, а також виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Нове будівництво (новобудова) - це будівництво підприємств, будівель і споруд, яке здійснюється на нових майданчиках на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації. Реконструкцією або технічним переоснащенням є проведення відповідно до плану технічного розвитку підприємств (об'єднань) комплексу заходів (без розширення площ) щодо підвищення технічного рівня окремих дільниць виробництва, агрегатів, установок шляхом запровадження нової техніки, технології, заміни устаткування тощо. Своєрідним різновидом реконструкції можна розглядати розширення, під яким розуміють здійснюване за новим проектом будівництво інших і наступних черг діючих підприємств, додаткових виробничих комплексів і виробів, а також нових або розширення діючих цехів.
Будівельний підряд, крім родових ознак договору підряду, має свої кваліфікаційні ознаки: специфічний предмет - будівельні роботи; характер здійснення цих робіт, які нерозривно пов'язані з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України); організацію виконання будівельних робіт, що дає можливість розглядати його як самостійний вид договору підряду.
Дослідивши зміст Договору підряду №8-09 від 08.09.2015 та характер робіт, що є предметом вказаного договору та які виконувались відповідачем (відповідно до актів виконаних робіт), суд дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень позивача стосовно того, що за своєю правовою природою Договір підряду №8-09 від 08.09.2015 є договором саме будівельного підряду.
Як вбачається з Додаткової угоди №1 від 23.10.2015, роботи полягали в облаштуванні тераси і МАФ на даху житлового будинку «Royal Tower», зокрема улаштування клумб, настил з терасної дошки, улаштування МАФ, оздоблювальні роботи по існуючим стінам, ландшафтні роботи, меблі.
Вказаний вид робіт не передбачає проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та/або інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
При цьому, ознакою договору саме будівельного підряду є складення та погодження проектної документації, тоді як матеріали справи не містять доказів складення проектної документації робіт, передбачених умовами Додаткової угоди №1 від 23.10.2015 до Договору підряду №8-09 від 08.09.2015.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Суд зазначає, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності обставин, що є підставами для визнання недійсним п. 5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015 (гарантійний строк експлуатації становить 1 рік), оскільки не доведено, що Договір підряду №8-09 від 08.09.2015 (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 23.10.2015 та характеру робіт, що передбачались вказаною додатковою угодою) за своєю правовою природою є договором саме будівельного підряду (відповідно до ч. 1 ст. 884 Цивільного кодексу України гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що умова, викладена у п. 5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015, за якою гарантійний строк експлуатації становить 1 рік, не суперечить нормам законодавства України (а саме ч. 1 ст. 884 Цивільного кодексу України), у зв'язку з чим відмовляє у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополіс Роял» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» про визнання недійсною як таку, що суперечить закону, умови, яка викладена у п. 5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015, за якою гарантійний строк експлуатації становить 1 рік.
Що стосується позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача власними силами та за рахунок власних коштів усунути виявлені недоліки з настилу терасної дошки житлового будинку «Royal Tower», суд зазначає, що вказані вимоги заявлені позивачем як похідні та залежать від задоволення позовної вимоги про визнання недійсною як таку, що суперечить закону, умови, викладеної у п. 5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015, за якою гарантійний строк експлуатації становить 1 рік (на думку позивача, за своєю правовою природою Договір підряду №8-09 від 08.09.2015 є договором саме будівельного підряду, з огляду на що гарантійний строк становить не менше 10 років, а отже пошкодження (псування) терасного настилу відбулось в межах гарантійного строку).
Так як суд дійшов висновку щодо необґрунтованості доводів позивача відносно того, що Договір підряду №8-09 від 08.09.2015 є договором будівельного підряду, у зв'язку з чим відмовив у позові в частині визнання недійсною як такої, що суперечить закону, умови, яка викладена у п. 5 Договору підряду №8-09 від 08.09.2015, за якою гарантійний строк експлуатації становить 1 рік, позовні вимоги про зобов'язання відповідача власними силами та за рахунок власних коштів усунути виявлені недоліки з настилу терасної дошки житлового будинку «Royal Tower», задоволенню не підлягають.
Що стосується поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.
Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:
1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;
2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;
3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення
від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення
від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі
«Seal v. The United Kingdom» за заявою № 50330/07), а саме:
- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою № 3052/04);
- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08);
- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З огляду на те, що суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополіс Роял» у зв'язку з необґрунтованістю, підстави для застосування позовної давності відсутні.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у позові (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. У позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 29.07.2021.
Суддя О.М. Спичак