ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2021Справа № 910/2042/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм»
до Міністерства юстиції України
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державний реєстратор Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашкова Андрія Георгійовича
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія»
третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2
про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія»
до Міністерства юстиції України
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державний реєстратор Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашкова Андрія Георгійовича
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія»
третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2
про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії
Представники учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм»: Палієнко О.А.;
від Міністерства юстиції України: Юрченко О.В.;
від Державного реєстратора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашкова Андрія Георгійовича: не з'явився;
від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна: не з'явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія»: Палієнко О.А.;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія»: Палієнко О.А.;
від ОСОБА_1 : не з'явився;
від ОСОБА_2 : не з'явився.
10.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» з вимогами до Міністерства юстиції України про визнання протиправним, скасування наказу Міністерства юстиції України №4451/5 від 23.12.2020 та зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо відновлення скасованих реєстраційних дій (скасування записів про їх скасування).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що наказ №4451/5 від 23.12.2020 був прийнятий Міністерством юстиції України з порушенням законодавства України, зокрема, скаржником було пропущено строк для подання скарги до Мінюсту. Крім того, за твердженням позивача, Мінюст не повідомив про розгляд скарги позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія», Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія». При цьому, копії скарги та доданих до неї документів не були спрямовані на адреси вказаних осіб. Більш того, на адвокатський запит позивача Мінюст надав відповідь про те, що серед вхідних документів Мінюсту інформація щодо наявності скарги ОСОБА_1 чи інших осіб на оскаржувані реєстраційні дії відсутня. Також, позивач вказує на те, що Мінюстом було порушено строк розгляду скарги ОСОБА_1 , так як відповідно до Порядку №1128 та Закону України «Про звернення громадян» строк розгляду скарги не може перевищувати 45 днів, тоді як скарга ОСОБА_1 розглядалась майже 9 місяців. При цьому, з Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 03.11.2020 вбачається, що підставою для скасування рішення від 21.05.2020 №52317076 було відсутність доказів на підтвердження спрямування на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень. Однак, за твердженням позивача, вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки приватному нотаріусу були надані вказані документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 15.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 відкрито провадження у справі №910/2042/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третіх осіб - державного реєстратора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашкова Андрія Георгійовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверську Інессу Володимирівну; підготовче засідання призначено на 17.03.2021, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
У підготовчому засіданні 17.03.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 06.04.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 залучено до участі у справі третіх осіб - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» та ОСОБА_1
30.03.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що з Державного реєстру прав встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення (від 29.07.2019 №47987701) діяла заборона власника про заборону вчинення реєстраційних дій від 22.07.2019 №35109193 щодо квартири, яку державним реєстратором Рашковим А.Г. не встановлено та не зупинено проведення відповідних реєстраційних дій.
Крім того, оскаржуване рішення від 21.05.2020 №52317076 прийняте приватним нотаріусом Тверською І.В. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності, до якої не додано засвідченої іпотекодержателем копії рекомендованого поштового відправлення, яким надіслано вимогу про усунення порушення основного зобов'язання або умов іпотечного договору, з відміткою про вручення адресату, або засвідченої іпотекодержателем копії рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчених іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та які повернулись відправнику у зв'язку з відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання пошитого відправлення, або засвідчених іпотекодержателем паперових копій електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами).
Також, відповідач зауважив, що скаржником ( ОСОБА_1 ) у поданій скарзі було вказано, що про існування оскаржуваних рішень він довідався 31.01.2020 з огляду на що скарга була подана ним у строк, встановлений законом.
Відповідач наголосив на тому, що про розгляд Мінюстом скарги ОСОБА_1 всі особи повідомлялись шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті Мінюсту, а також телефонограмою.
31.03.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 06.04.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 28.04.2021.
У підготовчому засіданні 28.04.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 19.05.2021.
У підготовчому засіданні 19.05.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 09.06.2021.
08.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» про визнання протиправним, скасування наказу Міністерства юстиції України №4451/5 від 23.12.2020 та зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо відновлення скасованих реєстраційних дій (скасування записів про їх скасування).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, третя особа вказує на те, що наказ №4451/5 від 23.12.2020 був прийнятий Міністерством юстиції України з порушенням законодавства України, зокрема, скаржником було пропущено строк для подання скарги до Мінюсту. Крім того, за твердженням третьої особи, Мінюст не повідомив про розгляд скарги позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія», Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія». При цьому, копії скарги та доданих до неї документів не були спрямовані на адреси вказаних осіб.
У підготовчому засіданні 09.06.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 30.06.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 позовну заяву третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк третьою особою були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 14.06.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія».
30.06.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
У підготовчому засіданні 30.06.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 14.07.2021.
30.06.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» надійшла заява про забезпечення позову (один примірник заяви був поданий шляхом направлення на електронну пошту суду (вх. №01-20/6579/21), другий примірник був поданий через канцелярію суду (вх.№01-20/6594/21)).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 залучено до участі у справі третю особу 6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 .
У підготовчому засіданні 14.07.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.07.2021.
Представник позивача, третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору та третьої особи 3 у судовому засіданні 28.07.2021 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 28.07.2021 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.
Представник третьої особи 1 у судове засідання 28.07.2021 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду 22.07.2021 була отримана третьою особою 1 (за ідентифікатором пошуку 0105478369847).
Представник третьої особи 2 у судове засідання 28.07.2021 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду 20.07.2021 була отримана третьою особою 2 (за ідентифікатором пошуку 0105478369855).
Представник третьої особи 3 у судове засідання 28.07.2021 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду 21.07.2021 була отримана третьою особою 3 (за ідентифікатором пошуку 0105478366023).
Представник третьої особи 4 у судове засідання 28.07.2021 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду 19.07.2021 не була вручена третій особі 4 (за ідентифікатором пошуку 0105478366007).
У судовому засіданні 28.07.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як зазначає позивач, між Публічним акціонерним товариством «Банк «Юнісон» та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Кредитний договір №RA-000837, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 19000000,00 грн строком до 25.11.2023.
Виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором було забезпечено, зокрема 1) іпотекою квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (на підставі Договору іпотеки від 26.11.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковською О.Р. 26.11.2013, зареєстрованого в реєстрі за №2644), 2) порукою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» відповідно до Договору поруки №RA-000837/S-1 від 25.11.2013.
Позивач у позовній заяві зазначає, що у липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» сплатило заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором та набуло всі права іпотекодержателя за Договором іпотеки від 26.11.2013, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковською О.Р. 26.11.2013, зареєстрованим в реєстрі за №2644 (предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 ), відомості про що були внесено державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.07.2019.
В подальшому на підставі Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 27.01.2020 та Договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 27.01.2020, які було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм», до позивача перейшли всі права іпотекодержателя за Договором іпотеки від 26.11.2013, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковською О.Р. 26.11.2013, зареєстрованим в реєстрі за №2644, відомості про що було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.01.2020.
У травні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку» набуло право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер довідки №97054192), 20.05.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. внесено запис 36569165 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» на підставі прийнятого державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.05.2020 №52317076.
01.04.2020 до Міністерства юстиції України від ОСОБА_1 надійшла скарга, в якій скаржник просив скасувати 1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.07.2019 №47987701 державного реєстратор Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашкова Андрія Георгійовича та 2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.01.2020 №50830222 приватного нотаріуса Войтовського В.С.
В подальшому скаржником були подані письмові доповнення до скарги, в яких скаржник також просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.05.2020 №52317076 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни.
Наказом Міністерства юстиції України №4451/5 від 23.12.2020 скаргу ОСОБА_1 від 30.03.2020 задоволено частково; скасовано рішення від 21.05.2020 №52317076, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною, та рішення від 29.07.2019 №47987701, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашковим Андрієм Георгійовичем.
Підстав скасування - Висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 03.11.2020 за результатами скарги ОСОБА_1 від 30.03.2020 з доповненнями від 23.05.2020.
У Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 03.11.2020 зазначено, що на підставі оскаржуваного рішення 1 (від 29.07.2019 №47987701) державним реєстратором Рашковим А.Г. за результатами розгляду заяви про внесення змін до Державного реєстру прав від 29.07.2019 №35204488 внесено зміни до записів про іпотеку №3547492 та обтяження №3544502, а саме змінено іпотекодержателя - Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія».
Однак, з Державного реєстру прав встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення (від 29.07.2019 №47987701) діяла заборона власника про заборону вчинення реєстраційних дій від 22.07.2019 №35109193 щодо квартири, яку державним реєстратором Рашковим А.Г. не встановлено та не зупинено проведення відповідних реєстраційних дій.
Також, у Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 03.11.2020 вказано, що з Державного реєстру прав встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення 3 (від 21.05.2020 №52317076) приватним нотаріусом Тверською І.В. здійснено державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» на квартири АДРЕСА_1 .
Однак, оскаржуване рішення прийняте приватним нотаріусом Тверською І.В. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності, до якої не додано засвідченої іпотекодержателем копії рекомендованого поштового відправлення, яким надіслано вимогу про усунення порушення основного зобов'язання або умов іпотечного договору, з відміткою про вручення адресату, або засвідченої іпотекодержателем копії рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчених іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та які повернулись відправнику у зв'язку з відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання пошитого відправлення, або засвідчених іпотекодержателем паперових копій електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач та третя особа з самостійними вимогами вказують на те, що ОСОБА_1 (скаржником) було пропущено строк для подання до Мінюсту скарги, так як скаржник міг дізнатися та ймовірно дізнався про оскаржувані ним рішення державних реєстраторів значно раніше, а не 31.01.2020, як про це вказував скаржник у скарзі.
Крім того, за твердженням позивача та третьої особи, Мінюст не повідомив про розгляд скарги позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія», Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія». При цьому, копії скарги та доданих до неї документів не були спрямовані на адреси вказаних осіб. Більш того, на адвокатський запит позивача Мінюст надав відповідь про те, що серед вхідних документів Мінюсту інформація щодо наявності скарги ОСОБА_1 чи інших осіб на оскаржувані реєстраційні дії відсутня.
Також, позивач вказує на те, що Мінюстом було порушено строк розгляду скарги ОСОБА_1 , так як відповідно до Порядку №1128 та Закону України «Про звернення громадян» строк розгляду скарги не може перевищувати 45 днів, тоді як скарга ОСОБА_1 розглядалась майже 9 місяців.
При цьому, з Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 03.11.2020 вбачається, що підставою для скасування рішення від 21.05.2020 №52317076 було відсутність доказів на підтвердження спрямування на адресу ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень. Однак, за твердженням позивача, вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки приватному нотаріусу були надані вказані документи.
За таких обставин, позивач та третя особа з самостійними вимогами просять суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4451/5 від 23.12.2020 «Про задоволення скарги»;
2) зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо відновлення скасованих реєстраційних дій (скасування записів про їх скасування).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на те, що з Державного реєстру прав встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення (від 29.07.2019 №47987701) діяла заборона власника про заборону вчинення реєстраційних дій від 22.07.2019 №35109193 щодо квартири, яку державним реєстратором Рашковим А.Г. не встановлено та не зупинено проведення відповідних реєстраційних дій.
Крім того, оскаржуване рішення від 21.05.2020 №52317076 прийняте приватним нотаріусом Тверською І.В. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності, до якої не додано засвідченої іпотекодержателем копії рекомендованого поштового відправлення, яким надіслано вимогу про усунення порушення основного зобов'язання або умов іпотечного договору, з відміткою про вручення адресату, або засвідченої іпотекодержателем копії рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчених іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та які повернулись відправнику у зв'язку з відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання пошитого відправлення, або засвідчених іпотекодержателем паперових копій електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами).
Також, відповідач зауважив, що скаржником ( ОСОБА_1 ) у поданій скарзі було вказано, що про існування оскаржуваних рішень він довідався 31.01.2020 з огляду на що скарга була подана ним у строк, встановлений законом.
Відповідач наголосив на тому, що про розгляд Мінюстом скарги ОСОБА_1 всі особи повідомлялись шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті Мінюсту, а також телефонограмою.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача та третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
У ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що Міністерство юстиції України, зокрема, здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб'єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.
Згідно з п. 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.
Відповідно до п. 14 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації висновок комісії, на підставі якого суб'єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов'язково містить інформацію про те, що:
1) рішення, дії або бездіяльність суб'єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації;
2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб'єктом розгляду скарги рішень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктом 2 частини шостої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Згідно з ч. 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала (зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №916/585/18), що, установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Як встановлено судом, наказом Міністерства юстиції України №4451/5 від 23.12.2020 скаргу ОСОБА_1 від 30.03.2020 задоволено частково; скасовано рішення від 21.05.2020 №52317076, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною, та рішення від 29.07.2019 №47987701, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашковим Андрієм Георгійовичем.
На підставі оскаржуваного рішення 1 (від 29.07.2019 №47987701) державним реєстратором Рашковим А.Г. за результатами розгляду заяви про внесення змін до Державного реєстру прав від 29.07.2019 №35204488 внесено зміни до записів про іпотеку №3547492 та обтяження №3544502, а саме змінено іпотекодержателя - Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія».
На підставі оскаржуваного рішення 3 (від 21.05.2020 №52317076) приватним нотаріусом Тверською І.В. здійснено державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» на квартири АДРЕСА_1 .
Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку щодо відсутності порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» внаслідок скасування відповідачем рішення державного реєстратора від 29.07.2019 №47987701, так як воно стосувалось майнових прав (прав іпотекодержателя) Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія», а не позивача.
При цьому, Мінюстом було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині оскарження рішення державного реєстратора, яким було здійснено державну реєстрацію змін до запису про іпотеку, а саме змінено іпотекодержателя - з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» (від 27.01.2020 №50830222).
З огляду на викладене, так як позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення своїх прав/інтересів внаслідок прийняття відповідачем (Міністерством юстиції України) наказу №4451/5 від 23.12.2020 саме в частині скасування рішення від 29.07.2019 №47987701, суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту №4451/5 від 23.12.2020 в частині скасування рішення від 29.07.2019 №47987701.
Що стосується позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» про скасування наказу Мінюсту №4451/5 від 23.12.2020 в частині скасування рішення від 21.05.2020 №52317076, суд зазначає наступне.
Так, позивач вказує, що скаржником ( ОСОБА_1 ) було пропущено строк для подання скарги до Міністерства юстиції України.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Відповідно до частини третьої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Відповідно до пункту 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.
Відповідно до пункту 8 частини восьмої статті 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги.
Як встановлено судом, 01.04.2020 до Міністерства юстиції України від ОСОБА_1 надійшла скарга, в якій скаржник просив скасувати 1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.07.2019 №47987701 державного реєстратор Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашкова Андрія Георгійовича та 2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.01.2020 №50830222 приватного нотаріуса Войтовського В.С.
В подальшому скаржником були подані письмові доповнення до скарги, в яких скаржник також просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.05.2020 №52317076 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни.
Як вбачається з матеріалів справи, доповнення до скарги підписані скаржником ( ОСОБА_1 ) 22.05.2020.
З огляду на викладене, враховуючи, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни №52317076 було прийнято 21.05.2020, суд вважає необгрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами доводи позивача стосовно того, що скаржником було пропущено строк для подання скарги (зокрема, доповнень до скарги) до Міністерства юстиції України.
При цьому, зважаючи на висновок суду відносно того, що скасуванням рішення державного реєстратора від 29.07.2019 №47987701 не порушуються права/інтереси позивача у даній справі, суд не вдається до дослідження обставин дотримання скаржником ( ОСОБА_1 ) строку для подання скарги (первісної скарги) на рішення від 29.07.2019 №47987701 та рішення від 27.01.2020 №50830222.
Також, позивач вказав на те, що Мінюст не повідомив його про розгляд скарги, а копії скарги та доданих до неї документів не були спрямовані на адресу позивача.
Згідно з п. 9 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до п. 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації суб'єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);
2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;
3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).
Як вбачається з матеріалів справи, про розгляд Міністерством юстиції України скарги ОСОБА_1 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм») повідомлявся засобами електронної пошти (за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та телефонограмою (за номером телефону, що вказаний у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Більш того, позивач був повідомлений про розгляду відповідачем скарги ОСОБА_1 , так як його представник приймав участь у розгляді Мінюстом скарги, надаючи письмові пояснення та заперечення, що вбачається з матеріалів даної справи.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає необгрунтованими доводи позивача стосовно того, що його не було належним чином повідомлено про розгляд Мінюстом скарги.
Що стосується тверджень позивача, що копії скарги та доданих до неї документів не були спрямовані на його адресу, суд зазначає, що Порядком №1128 не передбачено надіслання як скарги, так і доданих до неї документів іншим особам, а передбачено лише вручення скарги в день розгляду її Мінюстом.
Доводи позивача про те, що Мінюстом було порушено строк розгляду скарги ОСОБА_1 (так як відповідно до Порядку №1128 та Закону України «Про звернення громадян» строк розгляду скарги не може перевищувати 45 днів, тоді як скарга ОСОБА_1 розглядалась майже 9 місяців) судом відхиляються, так як не можуть бути підставою для скасування прийнятого Мінюстом наказу.
Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що з Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 03.11.2020 вбачається, що підставою для скасування рішення від 21.05.2020 №52317076 було відсутність доказів на підтвердження спрямування на адресу ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень. Однак, за твердженням позивача, вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки приватному нотаріусу були надані вказані документи.
У п. 61 постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1127 від 25.12.2015 зазначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або
засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або
засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або
засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);
3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;
4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2020 позивач направив на адресу ОСОБА_1 вимогу №01-1 від 28.01.2020 в порядку ст.ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку», в якій повідомив про існування боргу за кредитним договором та вимагав сплатити заборгованість за кредитним договором у розмірі 5044578,43 грн. Також, позивач попередив ОСОБА_1 про те, що у разі невиконання цієї вимоги протягом 30-ти денного строку позивач зверне стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Вказана вимога була направлена на адресу реєстрації/місцезнаходження ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Судом встановлено, що вимога позивача №01-1 від 28.01.2020 не була отримана ОСОБА_1 та повернута відправнику (позивачу) у зв'язку з закінченням терміну зберігання (відповідно до довідки відділення поштового зв'язку).
06.03.2020 позивач повторно направив на адресу ОСОБА_1 вимогу №02-1 від 06.03.2020 в порядку ст.ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку», в якій повідомив про існування боргу за кредитним договором та вимагав сплатити заборгованість за кредитним договором у розмірі 5044578,43 грн. Також, позивач попередив ОСОБА_1 про те, що у разі невиконання цієї вимоги протягом 30-ти денного строку позивач зверне стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Вказана вимога була направлена на адресу реєстрації/місцезнаходження ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з описом вкладення (за №0100178317010), з оголошеною цінністю та з повідомленням про вручення, що зазначено на накладній АТ «Укрпошта», яка наявна в матеріалах справи.
Як вбачається з довідки АТ «Укрпошта» №33-П-4377/П-4486 від 21.04.2020, в ній вказано, що за повідомленням Київської міської дирекції Укрпошти відправлення від 06.03.2020 №0100178317010 надійшло 07.03.2020 до відділення поштового зв'язку №33 та було вручене адресату 23.03.2020.
При цьому, додатком до вказаного листа Укрпошти є копія накладної про вручення відправлення №0100178317010, з якої вбачається, що поштове відправлення (тобто, вимога позивача №02-1 від 06.03.2020) було отримано ОСОБА_1 (наявний підпис отримувача на накладній).
У поданих до Мінюсту письмових доповненнях до скарги скаржник ( ОСОБА_1 ) зауважив, що йому не надсилалась вимога про усунення порушень в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Втім, суд вважає вказані твердження необґрунтовані та не доведеними належними та допустимими доказами, оскільки з долучених позивачем до матеріалів справи доказів (вимоги про усунення порушень та доказів отримання її скаржником) вбачається, що позивачем було дотримано процедури, яка передбачена Законом України «Про іпотеку», про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
При цьому, скаржником ( ОСОБА_1 ) не надано доказів, що за поштовим відправленням №0100178317010 ним була отримана будь-яка інша поштова кореспонденція, відмінна від вимоги позивача №02-1 від 06.03.2020.
Як встановлено судом, у Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 03.11.2020 вказано, що з Державного реєстру прав встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення 3 (від 21.05.2020 №52317076) приватним нотаріусом Тверською І.В. здійснено державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» на квартири АДРЕСА_1 .
Однак, оскаржуване рішення прийняте приватним нотаріусом Тверською І.В. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності, до якої не додано засвідченої іпотекодержателем копії рекомендованого поштового відправлення, яким надіслано вимогу про усунення порушення основного зобов'язання або умов іпотечного договору, з відміткою про вручення адресату, або засвідченої іпотекодержателем копії рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчених іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та які повернулись відправнику у зв'язку з відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання пошитого відправлення, або засвідчених іпотекодержателем паперових копій електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами).
Суд зазначає, що оскільки з наявних в матеріалах справи доказів (які також були надані позивачем до Мінюсту під час розгляду скарги ОСОБА_1 ) вбачається, що вимога іпотекодержателя (позивача) про усунення порушень була отримана боржником ( ОСОБА_1 ), відсутні підстави вважати про недотримання державним реєстратором (приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною) Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
При цьому, як зазначив позивач у позовній заяві, вказані докази отримання скаржником ( ОСОБА_1 ) вимоги про усунення порушень були надані приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Тверській Інессі Володимирівні, що було також підтверджено самим нотаріусом під час засідання колегії.
Вказані твердження позивача не заперечувались відповідачем під час розгляду даної справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем було дотримано процедурного порядку повідомлення боржника ( ОСОБА_1 ) відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», докази такого повідомлення (разом з доказами отримання боржником вимоги про усунення порушень) були надані державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Тверській Інессі Володимирівні, у зв'язку з чим вказаним державним реєстратором правомірно було прийнято рішення від 21.05.2020 №52317076, яким здійснено державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» на квартиру АДРЕСА_1 .
Оскільки Міністерством юстиції України було скасовано рішення державного реєстратора від 21.05.2020 №52317076 саме у зв'язку з недотриманням п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тоді як суд дійшов висновку щодо протилежного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №4451/5 від 23.12.2020 в частині скасування рішення від 21.05.2020 №52317076 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
08.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» про визнання протиправним, скасування наказу Міністерства юстиції України №4451/5 від 23.12.2020 та зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо відновлення скасованих реєстраційних дій (скасування записів про їх скасування).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, третя особа вказує на те, що наказ №4451/5 від 23.12.2020 був прийнятий Міністерством юстиції України з порушенням законодавства України, зокрема, скаржником було пропущено строк для подання скарги до Мінюсту. Крім того, за твердженням третьої особи, Мінюст не повідомив про розгляд скарги позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія», Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія». При цьому, копії скарги та доданих до неї документів не були спрямовані на адреси вказаних осіб.
Як встановлено судом, наказом Міністерства юстиції України №4451/5 від 23.12.2020 скаргу ОСОБА_1 від 30.03.2020 задоволено частково; скасовано рішення від 21.05.2020 №52317076, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною, та рішення від 29.07.2019 №47987701, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашковим Андрієм Георгійовичем.
На підставі оскаржуваного рішення 1 (від 29.07.2019 №47987701) державним реєстратором Рашковим А.Г. за результатами розгляду заяви про внесення змін до Державного реєстру прав від 29.07.2019 №35204488 внесено зміни до записів про іпотеку №3547492 та обтяження №3544502, а саме змінено іпотекодержателя - Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія».
На підставі оскаржуваного рішення 3 (від 21.05.2020 №52317076) приватним нотаріусом Тверською І.В. здійснено державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» на квартири АДРЕСА_1 .
Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку щодо відсутності порушення прав та охоронюваних законом інтересів третьої особи з самостійними вимогами - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» внаслідок скасування відповідачем рішення державного реєстратора від 21.05.2020 №52317076, так як воно стосувалось майнових прав (права власності) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм», а не Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія».
З огляду на викладене, так як третьою особою з самостійними вимогами не доведено суду належними та допустимими доказами порушення своїх прав/інтересів внаслідок прийняття відповідачем (Міністерством юстиції України) наказу №4451/5 від 23.12.2020 саме в частині скасування рішення від 21.05.2020 №52317076, суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту №4451/5 від 23.12.2020 в частині скасування рішення від 21.05.2020 №52317076.
Що стосується позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» про скасування наказу Мінюсту №4451/5 від 23.12.2020 в частині скасування рішення від 29.07.2019 №47987701, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, на підставі оскаржуваного рішення 1 (від 29.07.2019 №47987701) державним реєстратором Рашковим А.Г. за результатами розгляду заяви про внесення змін до Державного реєстру прав від 29.07.2019 №35204488 внесено зміни до записів про іпотеку №3547492 та обтяження №3544502, а саме змінено іпотекодержателя - Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія».
При цьому, 01.04.2020 до Міністерства юстиції України від ОСОБА_1 надійшла скарга, в якій скаржник просив скасувати 1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.07.2019 №47987701 державного реєстратор Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашкова Андрія Георгійовича та 2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.01.2020 №50830222 приватного нотаріуса Войтовського В.С.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Відповідно до частини третьої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Відповідно до пункту 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.
Відповідно до пункту 8 частини восьмої статті 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, подаючи до Мінюсту скаргу ОСОБА_1 зазначив, що про оскаржуване рішення від 29.07.2019 №47987701 він довідався 31.01.2020, отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При цьому, скаржником до скарги було долучено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка сформована станом на 31.01.2020.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 дізнався або міг дізнатися про оскаржуване рішення від 29.07.2019 №47987701 в будь-яку іншу дату, ніж 31.01.2020, зробивши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з огляду на що у суду відсутні підстави вважати, що скаржником було пропущено строк для подання скарги на вказане рішення державного реєстратора до Мінюсту.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №826/12992/17.
При цьому, доводи третьої особи з самостійними вимогами про те, що ОСОБА_1 міг довідатись про оскаржуване рішення значно раніше (зокрема, під час розгляду справи №569/15042/19) судом оцінюються як припущення, які не підтверджені належними та допустимими доказами.
Що стосується доводів третьої особи з самостійними вимогами про те, що її не було належним чином повідомлено про розгляд Мінюстом скарги ОСОБА_1 , суд вважає такі твердження обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до п. 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації суб'єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);
2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;
3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано доказів повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» про розгляд скарги ОСОБА_1 шляхом надсилання телефонограми або засобами електронної пошти.
При цьому, зокрема у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №826/9046/16 зазначено, що запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.
З огляду на це, неповідомлення скаржника та / або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.
Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з'ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 за № 42/28172).
Крім того, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №826/9046/16 зазначено, що Порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення.
Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб'єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.
Як вбачається з роздруківки з офіційного сайту Міністерства юстиції України, яка долучена відповідачем до матеріалів справи, на сайті було опубліковано оголошення наступного змісту: « 03.11.2020 о 10:20 год відбудеться розгляд скарги ОСОБА_1 від 30.03.2020; тип об'єкта нерухомого майна - квартира, адреса: АДРЕСА_1 ; об'єкт оскарження - державний реєстратор Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашков Андрій Георгійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовська В.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна. Заінтересована сторона - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм».
Суд зазначає, що відповідачем не було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» як заінтересовану особу, хоча рішення від 29.07.2019 №47987701 безпосередньо стосувалось майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія», відповідач не надсилав на електронну адресу третьої особи або засобами телефонного зв'язку повідомлень про розгляд скарги ОСОБА_1 , а зміст оголошення, опублікованого на сайті Мінюсту, не містить інформації щодо суті скарги, та зі змісту оголошення неможливо однозначно встановити, що скарга стосується рішення від 29.07.2019 №47987701 (також з огляду на оскарження рішення більше ніж через пів року з дати його прийняття державним реєстратором).
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку щодо задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №4451/5 від 23.12.2020 в частині скасування рішення від 29.07.2019 №47987701.
При цьому, судом також враховано, що важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов'язана із забезпеченням права особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.
Що стосується позовних вимог позивача та третьої особи про зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо відновлення скасованих реєстраційних дій (скасування записів про їх скасування), суд не вбачає підстав для їх задоволення, зважаючи на наступне.
Так, у п. 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, зазначено, що рішення, дії або бездіяльність Мін'юсту можуть бути оскаржені до суду. У разі скасування судом рішення Мін'юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку. У разі скасування судом рішення Мін'юсту про задоволення скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст не пізніше наступного робочого дня з дня надходження судового рішення також забезпечує внесення відповідних відомостей до реєстрів відповідно до закону.
Тобто, в силу закону відповідач зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дня надходження судового рішення забезпечити внесення відповідних відомостей до реєстрів відповідно до закону.
Враховуючи те, що забезпечення відповідачем внесення відповідних (скасованих) відомостей є передбаченим законом наслідком скасування наказу, та з огляду на відсутність доказів ухилення відповідача від вчинення вказаних дій, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» в даній частині задоволенню не підлягає.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4451/5 від 23.12.2020 «Про задоволення скарги» в частині скасування рішення від 21.05.2020 №52317076, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною.
3. В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» відмовити.
4. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код: 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, буд. 8-А, кв. 187; ідентифікаційний код: 43263277) судовий збір у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн 00 коп.
5. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» задовольнити частково.
6. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4451/5 від 23.12.2020 «Про задоволення скарги» в частині скасування рішення від 29.07.2019 №47987701, прийнятого державним реєстратором Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашковим Андрієм Георгійовичем.
7. В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» відмовити.
8. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код: 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, буд. 6 А; ідентифікаційний код: 31109157) судовий збір у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн 00 коп.
9. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 29.07.2021.
Суддя О.М. Спичак