ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2021Справа № 910/8422/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін) господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (85621 Донецька область, Мар'їнський район, село Вовчанка, вул. Нагорна, 1-а код ЄДРПОУ 33959754)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Є. Гедройця (Тверська), буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815)
про стягнення 19 999,34 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 19 999,34 грн. вартості нестачі вантажу у вагонах №№ 53063954, 63378640 за залізничною накладною № 52196524 від 16.12.2020.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.06.2021 відкрив провадження у справі №910/8422/21, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 01.06.2021 позивач отримав - 10.06.2021, відповідач - 07.06.2021.
18.06.2021 відповідач засобами поштового зв'язку (відправлено 15.06.2021) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про не доведення позивачем належними засобами доказування вартості фактично понесених збитків, оскільки долучена до позову довідка про вартість 1-ї тонни вугілля видана ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», яке не є відправником вантажу, крім того зауважив, що позовна заява підписана не уповноваженою особою позивача.
Позивач правом на подачу відповіді на відзив не скористався.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
16.12.2020 позивачем - ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (відправник) зі станції Кураховка Донецької залізниці на станцію призначення Лиман Південної залізниці в адресу Зміїївської ТЕС (одержувач) було відправлено за залізничною накладною №52196524 вантаж: вугілля кам'яне, марки г-газоване, в твердому стані, насипом, вологістю 0% у 12-ти вагонах.
18.12.2020 на станції призначення Лиман Південної залізниці за результатом контрольного переважування маси вантажу було виявлено нестачу вантажу у вагонах №53063954, №63378640, які прибули за залізничною накладною №52196524 від 16.12.2020, про що складено комерційний акт № 444002/133.
Відповідно до комерційного акту № 444002/133 від 18.12.2020 на підставі актів загальної форми ГУ-23 №40842, №40845 ст.Покровськ Донецької залізниці та ст..Лиман Південної залізниці було проведено контрольне зважування вагонів №53063954, №63378640 та проведено комісійний огляд, за результатом чого встановлено, що у вагоні №53063954 навантаження нижче бортів 200мм, над 1-3 люками виїмка 450*80*30 см, над 5-7 люками виїмка 450*140*30 см, наявні сліди ходіння на всю ширину вагону, вантаж маркований 4-ми повздовжніми борознами, на момент прибуття течі вантажу немає, глухі торцеві стіни, люка щільно закриті, фактична маса вантажу брутто 83540 кг, тара 21500 кг, маса вантажу згідно документа 69500 кг, фактична маса 62040 кг, що менше документа на 7460кг. У вагоні №6337640 фактична маса брутто 89390 кг, тара 23400 кг, маса вантажу згідно документа 69800 кг, а фактична маса 65990 кг, що менше на 3810 кг.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач при перевезенні вантажу за залізничною накладною № 52196524 допустив незбереження вантажу, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу у розмірі 19 999,34 грн.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Відповідно до залізничної накладної №5219524 від 16.12.2020 встановлено, що право на пред'явлення позовних вимог до залізниці вантажоодержувачем - Зміївська ТЕС передано ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ».
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Факт нестачі за спірним перевезенням у вагонах №№ 53063954, 63378640 за залізничною накладною № 52196524 від 16.12.2020 підтверджений комерційним актом № 444002/133 від 18.12.2020 та відповідачем не оспорюється.
Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Водночас, відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю). Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах для кам'яного вугілля як твердого мінерального палива.
До позовної заяви позивачем додано розрахунок вартості недостачі вантажу по кожному вагону, з урахуванням 1% норми недостачі.
Згідно розрахунку позивача, вартість завданих збитків, з урахуванням 1% норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 19 999,34 грн.
При цьому як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем вказано, що вартість 1 тони відвантаженого вугілля у вагонах №№53063954, 63378640 складає згідно довідки вантажовідправника ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» 2024,84 грн з ПДВ.
Однак до позову позивачем надано довідку ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про вартість 1 тони вугілля кам'яного, власності ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», відвантаженого зі станції Курахівка Донецької залізниці та станцію Лиман Південної залізниці в адресу Зміївської ТЕС по залізничній накладній №52196524 від 16.12.2020.
Водночас, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», згідно з наявною у справі накладною №52196524 від 16.12.2020 не було відправником вантажу. А тому надана ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» довідка №1/188 від 13.01.2021 про вартість вугільної продукції не може вважатися належним доказом в розумінні ст. 73 - 79 ГПК України на підтвердження дійсної вартості втраченого товару.
Інших доказів (договорів, рахунків, платіжних документів), які б в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та ст. 114, 115 Статуту були б належними та допустимими доказами визначення вартості вантажу, суду не надано.
За приписами ст.ст. 224, 225 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника та розмір понесених збитків.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Однак, позивачем не надано доказів та належними засобами доказування не доведено усього складу правопорушення у вигляді збитків, зокрема наявності обставин та підстав для покладення на відповідача відповідальності за незбереження вантажу у заявленому розмірі, зокрема доказів понесення збитків позивачем з урахуванням визначення дійсної вартості втраченого вантажу.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог за недоведеністю та необґрунтованістю підстав.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236-240, 250-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак