ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.07.2021Справа № 910/10426/20
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго";
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Київгаз"
про стягнення 24 813 358,52 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивача: Піун С.П., адвокат, довіреність № 14-336 від 22.12.20;
Від відповідача: Неклеса Ю.В., адвокат, довіреність № 15/03/21-02 від 15.03.21;
Від третьої особи: не з'явилися.
До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", в якому просить стягнути з відповідача 24 813 358,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу на підставі договору №2751/18-БО-41 від 12.10.2018, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 23 089 770,60 грн, пеню у розмірі 1 441 032,51 грн. та 3% річних у розмірі 282 555,41 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 року відкрито провадження у справі № 910/10426/20 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 25.08.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 залучено до у часті у справі Акціонерне товариство "Київгаз" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
У підготовчому засіданні 20.04.2021 розглядалися клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та призначення експертизи у справі, за наслідком розгляду яких, судом було відмовлено у їх задоволенні, оскільки зібрані докази у справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/10426/20 до судового розгляду по суті на 25.05.2021 року.
У судовому засіданні 25.05.2021 оголошувалась перерва в слуханні справи по суті до 29.06.2021 р.
У судовому засіданні 29.06.2021оголошувалась перерва в слуханні справи по суті до 20.07.2021 р.
Під час розгляду спору по суті 20.07.2021 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю.
Під час розгляду спору по суті 30.03.2021 р. представник відповідача проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своєму письмовому відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі -Відповідач, Споживач) 12.10.2018 року укладено Договір №2751/18-БО-41 постачання природного газу (далі - договір) та додаткові угоди до нього, які є невід'ємними частинами договору.
За умовами договору постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у визначені Договором та Додатковими угодами періоди природний газ, а Споживач зобов'язується оплатит його на умовах цього Договору.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 676 174 081,67 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що надані разом з позовом.
Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення вдповідачем оплати згідно п. 6.1 Договору, Відповідач зобов'язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
З наданих поясненень позивача, викладеними у позовній заяві, поданим позивачем розрахунком боргу, наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу та банківськими виписками позивача підтверджується факт передачі позивачем відповідачу природного газу за договором загальною вартістю 676 174 081,67 грн., а також оплати останнім одержаного газу з порушенням встановленого строку.
Суд віхиляє заперечення Відповідача, які полягають у тому, що він не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з Позивачем за природний газ, оскільки це не змінює самі строки розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника за договором постачання природного газу і не позбавляє теплопостачальну організацію можливості впливати на їх своєчасніть.
З урахуванням встановленого судом факту несвоєчасної оплати відповідачем за одержаний природний газ позивач вправі заявити вимоги про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання та неустойки.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату природного газу за спірним договором та додатковими угодами, перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд встановив, що заявлені до стягнення суми нарахування є арифметично правильними та відповідно обґрунтованими, а тому з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 282 555,41 грн. 3% з простроченої суми та 1 441 032,51 грн. передбаченої п. 8.2 договору пені.
В той же час, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних та фінансових санкцій.
За приписами ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При застосуванні частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 по справі 916/4692/15.
Оцінюючи вказані доводи відповідача судом враховано, що згідно з ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 ).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Проте, наразі відповідачем належним чином доказово не обґрунтовано суду обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій. Отже, враховуючи баланс інтересів обох учасників судового процесу, з огляду на те, що фактично заява відповідача позбавлена належного доказового обґрунтування, остання підлягає залишенню без задоволення.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 23 089 770,60 грн. збитків суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди №6 від 26.03.2019), Позивач передає Відповідачу у березні 2019 року замовлений відповідачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 10 770,000 тис.куб.м.
Разом з тим, за актом приймання-передачі природного газу підписаного сторонами від 31.03.20 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 12 025,515 тис.куб.м. Таким чином, відповідач в березні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 1 255,515 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
Відповідно до п. 2.1 договору (у редакції Додаткової угоди №6 від 26.03.2019 року) постачальник передає споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 2 713,000 тис.куб.м. Актом приймання-передачі від 30.04.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 7 629,067 тис.куб.м. Таким чином, відповідач у квітні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 4 916,067 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
За умовами п. 3.13 договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 28.11.2018) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору.
У пункті 5.7 договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 28.11.2018) визначено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 договору.
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків.
- споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок визначений в акті-претензії.
За формулою, наведеною у п. 3.13.2 договору до вартості різниці між замовленим та спожитим газом застосовується коефіцієнт 0,5 (з 01.03.2019).
АТ "НАК "Нафтогаз України" пред'явив КП "Київтеплоенерго" акт-претензію № 26-1238-19 від 16.05.2019 та акт-претензію № 26-2001-19 від 11.06.2019 про відшкодування 23 089 770,60 грн збитків.
У відповідь на акт-претензію КП "Київтеплоенерго" заперечив проти заявлених постачальником збитків, зазначивши, що з урахуванням роз'яснень НКРЕКП за єдиним ЕІС-кодом АТ "НАК "Нафтогаз України" у спірний період було спожито природного газу з допустимою величиною відхилення від замовленого обсягу газу відповідно до договорів укладених з постачальником.
Доказів відшкодування відповідачем на користь позивача заявлених до стягнення збитків суду не надано.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Стаття 626 ЦК України передбачає свободу договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Договором № 2751/18-БО-41 від 12.10.2018 передбачено умови застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків та порядок їх розрахунку.
Зі змісту позовної заяви та пояснень сторін вбачається, що спірні кошти, які стягуються за заявленим позовом у даній справі як збитки є різницею у вартості несанкціоновано відібраного газу.
Вартість обсягу несанкціонованого відбору споживачем природного газу на підставі формули згідно із п. 4 гл. 5 р. VI Кодексу газорозподільних систем, за своїм правовим змістом є компенсацією (відшкодуванням) Оператору ГРМ вартості обсягів газу, несанкціоновано відібраного споживачем, про що прямо вказано у п. 4 гл. 5 р. VI Кодексу газорозподільних систем.
Так, п. 4 гл. 5 р. VI Кодексу газорозподільних систем, в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 1437 від 27.12.2017, передбачає:
"Якщо за результатами споживання природного газу у період відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника (несанкціонований відбір природного газу) Оператор ГТС при забезпеченні заходів балансування за підсумками газового місяця за процедурою, визначеною Кодексом ГТС, віднесе такі обсяги (неврегульований небаланс) на Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ вартість таких обсягів, що розраховується за формулою.
При цьому якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок відмови в доступі до об'єкта споживача для здійснення Оператором ГРМ припинення розподілу природного газу або внаслідок невиконання споживачем письмової вимоги Оператора ГРМ самостійно припинити (обмежити) споживання природного газу, коефіцієнт компенсації має становити 2.
Тобто, законодавець передбачив витрати постачальника на врегулювання небалансу, спричиненого несанкціонованим відбором природного газу споживачем, на компенсацію Оператору ГРМ вартості природного газу з коефіцієнтом 1,5.
Умовами п. 3.13 договору № 2751/18-БО-41 від 12.10.2018 сторони власне й погодили відшкодування таких витрат постачальника на врегулювання небалансу, спричиненого несанкціонованим відбором природного газу споживачем: до вартості різниці між замовленим та спожитим газом застосовується коефіцієнт 0,5.
Стаття 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов'язання. Так, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Стаття 22 ЦК України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов'язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Відсутність належних доказів на підтвердження реальності вчинення АТ "НАК "Нафтогаз України" витрат на компенсацію Оператору ГРМ вартості природного газу та недоведення зменшення майна АТ "НАК "Нафтогаз України" у результаті врегулювання небалансу, спричиненого несанкціонованим, як стверджує позивач, відбором природного газу КП "Київтеплоенерго", є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 23 089 770,60 грн збитків.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених порушенням відповідачем неналежним виконанням зобов'язань за договором № 2751/18-БО-41 від 12.10.2018.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених вимог в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний номер 40538421) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний номер 20077720) 1 441 032 (один мільйон чотириста сорок одну тисячу тридцять дві) грн. 51 коп. пені, 282 555 (двісті вісімдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 41 коп. 3 % річних та 27 783 (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 73 коп. судових витрат.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27.07.2021 р.
Суддя О.В. Мандриченко