ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, з, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.07.2021Справа № 910/6359/21
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 10; ідентифікаційний код 40108981)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер Сейф" (02068, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 5-А; ідентифікаційний код 41266370)
про стягнення 1 459,60 грн,
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи,
У квітні 2021 року Державна установа "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер Сейф" (далі - відповідач) про стягнення 1 459,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів № 2190/20 від 21.11.2020 в частині своєчасності поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/6359/21 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Відповідач в установлений строк відзив до суду не надав.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, ухвала від 26.04.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 02068, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 5-А.
Проте, поштовий конверт було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з підстави - «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про неможливість вручення поштового відправлення особі за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.04.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021, не подав до суду відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв'язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
21.11.2020 між Державною установою «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юпітер Сейф» (постачальник) укладений договір про закупівлю товарів № 2190/20 на суму 624 900 грн. Даний Договір опубліковано в системі ProZorro за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/ UA-2020-10-15- 011184-с.
Згідно з пунктом 3.1 договору постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок, відповідно до умов даного Договору, зобов'язується здійснити поставку Товару та його зборку в належний вигляд до 24.12.2020, але в жодному разі не пізніше 5 (п'яти) робочих днів із моменту отримання від покупця офіційного листа-заявки щодо поставки відповідної партії товару.
Згідно з підпунктом 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний поставляти покупцю товар частинами (партіями), в строк та на умовах, передбачених даним договором.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, передбачених даним договором, сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та додатково чинним законодавством України (пункт 8.1 договору).
Відповідно до пункту 8.3 договору за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період Постачальник на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з видатковою накладною № РН-000040 від 29.12.2020 відповідач здійснив поставку сейфів у кількості 100 шт на 2 відділення ШД-10 на суму 364 900,00 грн, що вказує на порушення відповідачем терміну постачання на 4 дні.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 26.01.2021 № 284/51/01- 2021 з проханням сплатити пеню у розмірі 1 459,60 грн за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.
Посилаючись на порушення відповідачем строків поставки товару, які визначені умовами договору, позивач заявив до стягнення з відповідача нараховану відповідно до п. 8.3. договору пеню за період з 25.12.2020 до 28.12.2020, що є предметом судового контролю у даній справі.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладений між сторонами договір є договором про поставку та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, ЦК України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що поставка товару повинна була здійснена постачальником до 24.12.2020.
Товар був поставлений на адресу покупця згідно з видатковою накладною від 29.12.2020 № РН-000040, що свідчить про порушення обумовленого строку поставки.
У пункті 8.3 договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період Постачальник на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що останній є арифметично правильним, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер Сейф" про стягнення 1 459,60 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер Сейф" (02068, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 5-А; ідентифікаційний код 41266370) на користь Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 10; ідентифікаційний код 40108981) 1 459,60 грн (одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 60 копійок) пені та 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ