номер провадження справи 4/40/21
19.07.2021 Справа № 908/598/21
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Автопарк", (69123, м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, буд. 3)
про стягнення 367 851,90 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
При секретарі судового засідання: Гасумян М.М.
Представники сторін:
від позивача - Капуста А.В., довіреність №646 від 24.12.2020 (адвокат);
Власов Є.В., довіреність №640 від 24.12.2020;
від відповідача - Глухенький В.Б., генеральний директор, на підставі наказу № 32-к від 21.03.2021;
від відповідача - Бичківський О.О., на підставі Ордеру на надання правової допомоги № 1044435 від 19.04.2021.
09.03.2021 до господарського суду Запорізької області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява вих. № б/н від 09.03.2021 (вх. № 628/08-07/21 від 09.03.2021) Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя до Товариства з додатковою відповідальністю "Автопарк", м. Запоріжжя про стягнення 409 143,44 грн. заборгованості, що виникла за договором про постачання електричної енергії № 17 від 01.04.2011 з подальшими змінами та доповненнями та за договором реструктуризації № 28 від 21.11.2019, в тому числі 310999,49 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 26511,41 грн. 15 % річних, 15193,09 грн. пені, 8517,25 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.04.2020 по 31.12.2020, 12876,78 грн. 3 % річних за період з 13.06.2018 по 20.11.2019, 35045,42 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.07.2018 по 20.11.20219.
Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 09.03.2021 справу № 908/598/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.03.2021 після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/598/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/40/21, підготовче засідання призначено на 20.04.2021.
Підготовче засідання відкладалося на 12.05.2021, про що постановлено ухвалу суду по справі від 20.04.2021.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/598/21 до 29.06.2021, підготовче засідання відкладалося на 07.06.2021.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.06.2021 судом прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог та вирішено розглядати позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Товариства з додатковою відповідальністю "Автопарк" про стягнення 367851,90 грн. заборгованості, що виникла за договором про постачання електричної енергії № 17 від 01.04.2011 з подальшими змінами та доповненнями та за договором реструктуризації № 28 від 21.11.2019, в тому числі 250000,00 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 26511,41 грн. 15 % річних, 28229,96 грн. пені, 15188,33 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.04.2020 по 31.03.2021, 12876,78 грн. 3 % річних за період з 13.06.2018 по 20.11.2019, 35045,42 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.07.2018 по 20.11.20219.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 07.07.2021. В судовому засіданні 07.07.2021 оголошено перерву до 19.07.2021.
19.07.2021 від позивача господарським судом Запорізької області отримано пояснення за вих. 33-33/238 від 19.07.2021 (вх. №14676/08-08/21 від 19.07.2021), в яких позивач надає пояснення щодо нарахування 3 % річних та інфляційних витрат за Договором №17, а саме пояснює розмір боргу щодо кожного окремого виставленого рахунку (травень 2018 по грудень 2018), день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується 3% річних та інфляційні нарахування, також строк припинення нарахування.
Як вбачається з матеріалів справи, рахунки на оплату спожитої електричної енергії за травень 2018 - грудень 2018 не були додані позивачем ані до позовної заяви, ані під час підготовчого засідання. За текстом зазначених пояснень позивач зазначає, що докази виставлення рахунків, позивач може надати для огляду в судовому засіданні, отже зазначені пояснення є заявою про надання доказів до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Частинами 4 і 8 ст. 80 ГПК України унормовано, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Як вже зазначалось, 07.06.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 07.07.2021, в судовому засіданні 07.07.2021суд перейшов до з'ясування обставин та дослідження доказів.
Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається з закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються судом без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що ухвалою суду від 07.06.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/598/21 та справу призначено до розгляду по суті на 07.07.2021, пояснення за вих. 33-33/238 від 19.07.2021 (вх. №14676/08-08/21 від 19.07.2021) судом до розгляду не приймається, не беруться до уваги при вирішені по суті спору у даній справі.
При цьому, судом також враховано відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів, не зазначення поважності причин пропуску подання відповідних доказів.
У судовому засіданні 19.07.2021 справу розглянуто, прийнято та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач в судовому засіданні 19.07.2021 підтримав уточнені позовні вимоги. Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 11, 15, 16, 230, 509, 525, 526, 530 625 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 230, 232 Господарського кодексу України та договорі про постачання електричної енергії № 17 від 01.04.2011 з подальшими змінами та доповненнями та договорі реструктуризації № 28 від 21.11.2019, на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Автопарк" 367851,90 грн. заборгованості в тому числі 250000,00 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 26511,41 грн. 15 % річних, 28229,96 грн. пені, 15188,33 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.04.2020 по 31.03.2021, 12876,78 грн. 3 % річних за період з 13.06.2018 по 20.11.2019, 35045,42 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.07.2018 по 20.11.20219.
Відповідач в судовому засіданні 07.07.2021 позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення 245000,00 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію та 26511,41 грн. 15 % річних. Щодо позовних вимог про стягнення 28229,96 грн. пені, 15188,33 грн. інфляційних нарахувань, 12876,78 грн. 3 % річних та 35045,42 грн. інфляційних нарахувань просив зменшити розмір зазначених штрафних санкцій, щодо стягнення 28229,96 грн. пені, просив застосувати строк позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
01.04.2011 Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (Постачальник електричної енергії) та Відкритим акціонерним товариством "Автопарк" (Споживач) укладений Договір про постачання електричної енергії № 17 (далі за текстом - Договір № 17) з відповідними додатками до нього, а також змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами.
Відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (позивач у справі), про що зазначено в Статуті Підприємства, а Відкрите акціонерне товариством "Автопарк" перейменовано в Товариство з додатковою відповідальністю "Автопарк".
01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП №1415 від 13.11.2018.
Тобто з 01.01.2019 позивач є Оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу.
На виконання вимог законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП №1415 від 13.11.2018 ПАТ "Запоріжжяобленерго", для забезпечення публічності, розміщено на офіційному веб-сайті ОСР: http//wwwzoe.com.uа, «Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» та Заяви-приєднання.
Відповідно до розділу 1 Договору № 17 постачальник електричної енергії продає електричну енергію cпоживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно п. 2.3.4 Договору № 17, cпоживач зобов'язаний оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" .
Пунктом 10 Додатку № 4 до Договору № 17 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" встановлено, що Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги -доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.
Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається:
- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі;
- при направленні нарочним - дата вручення Споживачу.
Однак, порушуючи умови Договору, відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання щодо оплати спожитої активної електричної енергії за травень - грудень 2018 року.
Зазначені обставини визнані відповідачем.
Заборгованість за активну електричну енергію, яка спожита за період травня 2018р. по грудень 2018р. складала 373 199,39 грн.
Відповідно до пункту 4.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила роздрібного рикну) у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію сторони за взаємною згодою укладають договір щодо реструктуризації заборгованості та оформлюють графік погашення заборгованості який є додатком до договору.
Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії.
21.11.2019 між Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" та Товариством з додатковою відповідальністю "Автопарк" укладено Договір реструктуризації № 28 (далі - Договір реструктуризації).
Пунктом 1.1. Договору реструктуризації передбачено, що предметом даного Договору є умови і порядок сплати Споживачем Оператору системи розподілу електричної енергії (Позивачу по справі) заборгованості, що виникла на підставі Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019, укладеного між Оператором системи розподілу та Споживачем, який продовжує дію Договору про постачання електричної енергії № 17 від 01.04.2011, за активну електричну енергію, яка була спожита за період з травня 2018р. по грудень 2018р. в розмірі 373 199,39 грн., та за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з лютого 2019р. по вересень 2019р. у розмірі 46020,62 грн.
Відповідно до пункту 1.2. Договору реструктуризації, споживач виражає вільне волевиявлення щодо сплати заборгованості в сумі 419 220,01 грн.
Пунктом 1.3. Договору реструктуризації встановлено, що оператор системи розподілу електричної енергії надає розстрочку споживачу в погашенні, а споживач зобов'язується сплатити заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 373 199,39 грн., за надані послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 46020,62 грн., самостійно на рахунок оператора системи розподілу електричної енергії, зазначеного в розділі 5 даного Договору, відповідно до Графіку погашення заборгованості (далі - ГПЗ) до 25 числа кожного місяця починаючи з січня по грудень 2020р.
Згідно пункту 2.2 Договору реструктуризації, споживач зобов'язаний своєчасно вносити платежі згідно з графіком та зазначити призначення платежу та своєчасно сплачувати поточні платежі за Основним договором.
Предметом спору у даній справі є стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Автопарк" 367851,90 грн. заборгованості в тому числі 250000,00 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 26511,41 грн. 15 % річних, 28229,96 грн. пені, 15188,33 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.04.2020 по 31.03.2021, 12876,78 грн. 3 % річних за період з 13.06.2018 по 20.11.2019, 35045,42 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.07.2018 по 20.11.20219.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Споживачі електричної енергії зобов'язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Строки погашення заборгованості за електричну енергію сторонами погоджені та встановлені в Договорі реструктуризації.
Отже, зобов'язання відповідача оплатити спожиту за спірний період активну електричну енергії за Договором не припинено.
Приписами статті 526 ЦК України та частини 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов Договору реструктуризації відповідач сплатив платіж на суму 31 099,95 грн. до 25.01.2019р., що підтверджується платіжним дорученням № 46 та платіж до 25.02.2020р. на суму 31 099,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням №124.
Також, 31.03.2021 відповідач сплатив 29 899,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1515 від 31.03.2021 та 24.02.2021 - 31 099,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1407 від 24.02.2021.
Враховуючи те, що у відповідача була наявна заборгованість за спожиту електричну енергію по Договору № 28 за період березень - грудень2020р., сплачені кошти відповідачем у сумі 29 889,54 грн. (платіжне доручення № 1515 від 31.03.2021), зараховано, як погашення-заборгованості за квітень 2020р., кошти перераховані 24.02.2021 року 31 099,95 грн. (платіжне доручення № 1407) як погашення заборгованості за березень 2020р.
Інших зобов'язань щодо сплати до 25 числа кожного місяця 2020року відповідач не виконав, таким чином заборгованість за спожиту електричну енергію станом на час подання позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) становила 250 000, 00 грн.
За час розгляду справи в суді відповідач сплатив 03.06.2021 заборгованість за поставлений товар в сумі 5000, 00 грн.
Зазначений факт сторони підтвердили в судовому засіданні.
У зв'язку із погашенням відповідачем основного боргу за спожиту активну електричну енергію після звернення позивача до суду з позовною заявою у справі №908/598/21, суд вважає за необхідне провадження у справі № 908/598/21 в частині стягнення основного боргу в сумі 5000, 00 грн. закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 26 511, 41 грн. 15% річних.
Згідно п. 3.1. Договору реструктуризації сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань відповідно до умов даного Договору та вимог законодавства.
Відповідно до пункту 3.2 Договору реструктуризації, споживач несе відповідальність у формі сплати штрафної санкції у розмірі 15% річних від несплаченої на кінець відповідного місяця суми основного боргу, як міру відповідальності за вже допущене порушення умов договору про постачання електричної енергії та про надання послуг з розподілу електричної енергії. Сума процентів нараховується в перший робочий день місяця, наступного за звітним. Споживач зобов'язаний сплатити на поточний рахунок ПАТ "Запоріжжяобленерго" суму процентів (15% річних) протягом трьох днів з моменту отримання рахунку.
Так, пунктом 4.3.2. Договору реструктуризації встановлено, що датою отримання Відповідачем повідомлення або рахунку вважається:
- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);
- при направленні нарочним - дата вручення Споживачу, що підтверджується підписом одержувача, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
У зв'язку з несплатою Відповідачем щомісячних платежів, Позивачем виставлені наступні рахунки:
У зв'язку із несплатою щомісячних платежів відповідачу виписувалися відповідні рахунки:
- рахунок № 17/15/06ш від 08.07.2020 за період червень 2020р. на суму 3823,76 грн., відправлений рекомендований листом від 08.07.2020, що підтверджується реєстром відправлень на копією чеку від 08.07.2020. Зазначений рахунок Відповідачем не сплачений.
- рахунок № 17/15/07ш від 12.08.2020 за період липень 2020р. на суму 3951, 22 грн., відправлений рекомендованим листом від 12.08.2020, що підтверджується реєстром відправлень на копією чеку від 12.08.2020. Зазначений рахунок Відповідачем не сплачений.
- рахунок № 17/15/08ш від 04.09.2020 за період серпень 2020р. на суму 3951,22 грн., відправлений рекомендованим листом від 04.09.2020р., що підтверджується реєстром відправлень на копією чеку від 04.09.2020р. Зазначенний рахунок Відповідачем не сплачений.
- рахунок № 17/15/11ш від 07.11.2020 за період вересень-листопад 2020р., за вересень 2020р. - 3823,76, за жовтень 2020р. - 3951,22 грн. та листопад 2020р. -3823,76 грн., загалом на суму 11598,74 грн., відправлений рекомендованим листом від 07.12.2020, що підтверджується реєстром відправлень на копією чеку від 07.12.2020. Зазначений рахунок Відповідачем не сплачений.
- рахунок № 17/15/12ш від 12.01.2021 за період грудень 2020р. на суму 3186, 47грн., відправлений рекомендованим листом від 12.01.2021, що підтверджується реєстром відправлень на копією чеку від 12.01.2021. Зазначений рахунок Відповідачем не сплачений.
Зазначені рахунки на 15 % річних загалом на суму 26 511,41грн. відповідачем не сплачені, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 26 511,41 грн. 15 % річних підлягають задоволенню.
Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 245000, 00 грн. та 26511,41 грн. 15 % річних визнав, про що повідомив у судовому засіданні.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 245000, 00 грн. та 26511,41 грн. 15 % річних та позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 3.3. Договору про реструктуризацію, яким передбачено, що у разі несвоєчасного виконання зобов'язання споживачем по даному Договору, останній сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання. Пеня нараховується по день фактичного виконання простроченого грошового зобов'язання.
Тобто, умовами Договору сторони погодили строк нарахування пені протягом усього періоду прострочення зобов'язання, що відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України, що спростовує заперечення відповідача щодо періоду нарахування пені.
За невиконання грошових зобов'язання позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 28 229, 96 грн., яка розрахована за загальний період з 26.03.2020 по 11.05.2021.
Розрахунок пені судом перевірений та визнаний таким, що виконаний правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 28 229, 96 грн. пені за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитків кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Товариство з додатковою відповідальністю "Автопарк" в запереченнях на відповідь на відзив заявило клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій просить зменшити пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.
Однак, аналізуючи зазначені вище норми законодавства, вбачається, що правом суду є зменшення саме неустойки, тобто пені та/або штрафу, а стягнення інфляційних втрат та 3 % річних - є способом захисту майнового права та інтересу кредитора за користування боржником утримуваними коштами та від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, суд розглядає клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій лише в частині стягнення пені.
Суд вважає за необхідне скористатися наданим ч. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України правом та зменшити на 50% розмір пені.
Судом враховуються обставини, що основним видом діяльності ТДВ "АВТОПАРК", згідно до КВЕД є 49.31 - пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (зі змінами згідно Постанов КМУ №239 від 25.03.2020 року, №291 від 22.04.2020 року, №343 від 04.05.2020 року) на періоди з 12.03.2020 по 22.05.2020, Постановою КМУ №292 від 20.05.2020 (зі змінами згідно Постанови КМУ №500 від 17.06.2020) на періоди з 22.05.2020 року по 31.07.2020, Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 (зі змінами згідно Постанов КМУ №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020) на період з 01.08.2020 року по 19.12.2020, Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 (зі змінами згідно Постанов КМУ №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021) на період з 19.12.2020 по 30.06.2021 на території України були введені карантинні заходи для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Так, листами №78 від 23.11.2020 та №09 від 02.02.2021, які направлялись на адресу ПАТ "Запоріжжяобенерго", ТДВ "АВТОПАРК" у зв'язку із скрутною фінансово-економічною ситуацією на товаристві та недопущенням банкрутства у тому числі і повної зупинки обслуговування заборгованості та поточних платежів зверталась до кредитора з прохонням про відстрочення графіку погашення заборгованості за Договором реструктуризації №28 від 21.11.2019. Отже, зазначена скрутна фінансово-економічна ситуація склалася у зв'язку із введенням КМУ карантинних обмежень (карантину) пов'язаних із поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до того, що діяльність товариства була фактично зупинена, кількість рейсів скорочено на 60%, отриманий прибуток за один рейс у зв'язку із обмеженням по кількості одночасного перевезення пасажирів зменшилась на 55%, сумарно прибуток від міських перевезень скоротився на 77%.
Також, згідно Довідки АТ "Державний ощадний банк України" вих.№107.286-24/101 від 01.06.2021, залишок грошових коштів на рахунку відповідача складає 5 148,38 грн.
Відповідно до Довідки про рахунок і залишок коштів вих. №21060181111280808 від 01.06.2021, яка видана Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та зі вбачається, що ТДВ "АВТОПАРК" в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" має відкритий рахунок НОМЕР_1 та залишок грошових коштів на ньому, станом на 01.06.2021 року, становить - 7 568,86 грн.
Довідкою вих.№73 від 04.06.2021 ТДВ "АВТОПАРК" підтверджує, що станом на 01.06.2021 має заборгованість по податках і зборах до державного і місцевого бюджетів в сумі 74 586,10 грн., а також має заборгованість перед Пенсійним фондом України в сумі - 184 851,94 грн.
Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).
Також, суд зауважує, що штрафні санкції не є доходом, на який розраховують суб'єкти господарювання при укладанні договорів, не є компенсацією збитків позивача.
Отже, всі зазначені обставини, в своїй сукупності, підтверджують ті обставини, що відповідач на теперішній час перебуває у важкому фінансово-економічному положенні, а також; ту обставину, що даний випадок враховуючи характер та специфіку господарської діяльності відповідача у поєднанні із епідеміологічною обстановкою в регіоні, яка триває із 11 березня 2020 року, негативно вплинула на спроможності ТДВ "АВТОПАРК" виконати свої грошові зобов'язання перед ПАТ "Запоріжжяобленерго".
За таких обставин, суд стягує з відповідача на користь позивача (28229, 96 грн. - 50%) 14 114,98 грн. пені.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги в цій частині позовних вимог задовольняються судом частково.
07.07.2021 (в судовому розгляді справи) на адресу суду від відповідача надійшла заява про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, щодо стягнення пені розмірі 28 229, 96 грн., яка розрахована за загальний період з 26.03.2020 по 11.05.2021.
Оскільки про застосування наслідків пропущення строку позовної давності відповідачем було вказано в запереченнях, які надійшли на адресу господарського суду Запорізької області 08.06.2021, судом зазначена заява приймається до розгляду.
Вирішуючи заяву відповідача про застосування до заявлених вимог про стягнення 28 229, 96 грн. пені, яка розрахована за загальний період з 26.03.2020 по 11.05.2021 наслідків спливу позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України.
Статтею 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання,позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
Частинами 3 і 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З даною позовною заявою позивач звернувся до суду 09.03.2021, відповідно до розрахунку позивача пеня розрахована за період з 26.03.2020 по 11.05.2021.
Пунктом 1.4 Договору реструктуризації сторони погодили, що сторони позовної давності збільшуються за домовленістю сторін та установлюються в 5 (п'ять) років.
Отже, сторони збільшили строк позовної давності встановлений ст.258 ЦК України, а тому підстав для застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені суд не вбачає.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 15188,33 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.04.2020 по 31.03.2021, 12876,78 грн. 3 % річних за період з 13.06.2018 по 20.11.2019, 35045,42 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.07.2018 по 20.11.20219.
Наданий розрахунок 15188,33 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.04.2020 по 31.03.2021судом перевірений та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний не правильно, оскільки не правильновизначений сукупний індекс інфляції, стягненню з відповідача підлягає 19640, 83 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Однак, оскільки відповідно до ст. 14 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобов'язань заявлено до стягнення 15 188, 33 грн. втрат від інфляції грошових коштів, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.
Таким чином, стягненню підлягають інфляційні витрати в розмірі 15 188, 33 грн.
Щодо стягнення 3% річних в розмірі 12 876,78 грн. за період з 13.06.2018 по 20.11.2019 та інфляційні нарахування в розмірі 35 045,42 грн. за період з 01.07.2018 по 20.11.2019 у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання за Договором №17, суд зауважує наступне.
Так, пунктом 4.2. Договору реструктуризації , сторони погодили, що укладання цього Договору (перенесення термінів оплати) не звільняє Споживача від сплати нарахованих штрафних санкцій та інших нарахувань, здійснених у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України та умов договору про постачання електричної енергії, за несвоєчасну оплату електричної енергії.
Таким чином сторони узгодили сплату нарахованих штрафних санкцій та інших нарахувань у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, а тому посилання відповідача на те, що позивач не мав підстав для нарахування зазначених сум є безпідставними та такими що суперечать умовам укладеного договору.
Разом з цим, суд зауважує, що згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку 3% річних та інфляційного нарахування необхідно встановити розмір боргу, день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується 3% річних та інфляційні нарахування, або у разі несплати - строк припинення нарахування (період нарахування).
Факт порушення відповідачем термінів виконання зобов'язань, передбачених Договором № 17, є доведеним і вимоги про стягнення 3% річних та інфляційного нарахування заявлені обґрунтовано. Разом з тим, перевіривши розрахунок зазначених сум, наданий позивачем, судом встановлено, що з наведеного розрахунку неможливо встановити на які саме суми прострочення нараховується 3% річних та інфляційні нарахування, неможливо встановити строки порушення зобов'язання та його розміру, оскільки розрахунок позивачем здійснений за рахунками на оплату спожитої електричної енергії за травень 2018 - грудень 2018, які не додані позивачем ані до позовної заяви, ані під час підготовчого засідання.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд не має можливості здійснити перерахунок. Тому на підставах, наведених вище, у позові в частині стягнення 3% річних в розмірі 12 876,78 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 35 045,42 грн. відмовляється за недоведеністю.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач позов визнав частково.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 245000,00 грн. основного боргу за спожиту електроенергію, 14 114,98 грн. пені, 26511,41 грн. 15 % річних, 15188,33 грн. інфляційних нарахувань. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.
Згідно приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 2036, 34 грн., що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого платіжним дорученням №3889 від 05.03.2021, у зв'язку з визнанням позову відповідачем в частині стягнення 245 000,00 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію та 26511,41 грн. 15 % річних.
Також, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 694, 37 грн. (619, 37 грн. + 75, 00грн.), сплаченого платіжним дорученням №3889 від 05.03.2021, у зв'язку із зменшення розміру позовних вимог та у зв'язку із закриттям провадження по справі в частині стягнення з відповідача 5000,00грн.
Отже, поверненню позивачу з Державного бюджету України підлягає судовий збір в розмірі 2 730, 71 грн., про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2 687, 61 грн., підлягає стягненню з відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам. Судовий збір в розмірі 718, 83 грн. залишається за позивачем.
Керуючись ст., ст. 129, 130, 233, 240, 241, 248, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Товариства з додатковою відповідальністю "Автопарк" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Автопарк", (69123, м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 00184939) на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) 245 000 (двісті сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу за спожиту електроенергію, 14 114 (чотирнадцять тисяч) грн. 98 коп. пені, 26 511 (двадцять шість тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 41 коп. 15 % річних, 15 188 (п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 33 коп. інфляційних втрат і 2687 (дві тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 61 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 5000, 00грн. провадження у справі № 908/598/21закрити.
5. Повернути позивачу з Державного бюджету України, судовий збір в розмірі 2730, 71 грн., у зв'язку з визнанням позову відповідачем, зменшенням розміру позовних вимог, закриттям провадження у справі в частині стягнення 5000, 00 грн.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України "29" липня 2021 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.