іменем України
29 липня 2021 року
м. Харків
справа № 641/7346/20
провадження № 22-ц/818/1933/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Огар І.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс»,
відповідачі - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу Макушева Наталія Віталіївна, ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтервертикаль» в особі ліквідатора Стадника Тараса Романовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гончар Ірини Дмитрівни - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2020 року в складі судді Музиченко В.О.,
В вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» (далі - ТОВ «ФК «ПОЛІС») звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу (ділі - ПНХМНО) Макушева Наталія Віталіївна, ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтервертикаль» (далі - ТОВ «Інтервертикаль») в особі ліквідатора Стадника Тараса Романовича, та просило застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме:
- договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , укладеного 13 травня 2014 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого ПНХМНО Макушевою Н.В. за реєстровим номером 762 шляхом скасування (припинення) рішення державного реєстратора - ПНХМНО Макушевої Н.В., індексний номер рішення: 12999372, про відкриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, реєстраційний номер 358576663101, внесення запису про право власності № 5630698, скасувати рішення державного реєстратора індексний номер рішення 13002765 про реєстрацію виправлення права власності та припинити речові права, що виникли на їх підставі відповідно до визначеного порядку скасування (припинення) записів та закриття розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , укладеного 11 липня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого ПНХМНО Шевцовим С.О. за реєстровим номером 1570, шляхом скасування (припинення) рішення державного реєстратора - ПНХМНО Шевцова С.О., індексний номер рішення: 36091650, запис про право власності № 21337404 та припинити речові права, що виникли на їх підставі відповідно до визначеного порядку скасування (припинення) записів та закриття розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що розгляд спорів щодо майна боржника в справах про банкрутство, має відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та в межах такої справи. Оскільки в межах цього позову розглядається спір щодо майна особи, відносно якої на розгляді Господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство ТОВ "Інтервертикаль" (справа № 5023/5383/12, провадження № 922/2781/20), позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
15 грудня 2020 року Гончар Ірина Дмитрівна - представник ТОВ «ФК «ПОЛІС» подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що предмет спору не стосується будь-якого майна, а стосується застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, що полягають у вилученні з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів, що відображають факти набуття права власності та створення предмету договору дарування, як частини нежитлової будівлі, за умови їх фактичного настання. Вказала, що предмет договору купівлі-продажу не є майном ТОВ «Інтервертикаль», оскільки взагалі не є майном (нерухомою річчю) чи об'єктом цивільних прав. Позов не містить майнових вимог до боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство. ТОВ «Інтервертикаль» не є стороною нікчемного правочину, наслідки недійсності якого просить застосувати позивач. Спір щодо існуючого майна ТОВ «Інтервертикаль», а саме: нежитлової будівлі, вже вирішено та визнано за ним право власності на неї, будь-які права ТОВ «Інтервертикаль» щодо належного йому майна, в тому числі нежитлової будівлі, не оспорюються.
Крім того, цивільний позов було пред'явлено з підстав застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, отже він не стосується будь-якого майна, оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно підтверджує юридичний факт, а не створює його.
Інші учасники справи ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 26 листопада 2012 року за заявою ТОВ "Інтервертикаль" порушено провадження про банкрутство ТОВ "Інтервертикаль" на підставі статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Господарського суду Харківської області від 06 грудня 2012 року ТОВ "Інтервертикаль" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
На теперішній час справа про банкрутство ТОВ "Інтервертикаль" перебуває в провадженні Господарського суду Харківської області, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до дослідженої судом першої інстанції копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 жовтня 2019 року, право приватної власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 987,1кв. м, опис: нежитлові приміщення підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв. м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193,4 кв. м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв. м, нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв. м, нежитлові приміщення 3-го поверху № 1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв. м, нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2 загальною площею 9,8 кв. м в нежитловій будівлі літ."А-3", на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 22 лютого 2017 року по справі № 5023/5383/12 зареєстровано за ТОВ "Інтервертикаль".
До складу вказаного нерухомого майна входить і майно, за результатами відчуження якого позивач просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину в межах цього позову.
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини п'ятої статті 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарсько процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Юрисдикція господарських справ установлена статтею 20 ГПК України, за змістом, зокрема, пункту 8 частини першої якої справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Положення статті 20 ГПК України передбачають визначення юрисдикції господарських судів у справі як за суб'єктним, так і за предметним критерієм.
Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України містить норми аналогічного характеру.
Таким чином, розгляд усіх спорів щодо майна боржника у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та в межах такої справи.
Саме така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки в провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 5023/5383/12 про банкрутство ТОВ «Інтервертикаль», на підставі пункту 7 Кодексу України з процедур банкрутство та пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що предмет цього спору не стосується будь-якого майна, а стосується застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, що полягають у вилученні з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів, що відображають факти набуття права власності та створення предмету договору купівлі-продажу, як частини нежитлової будівлі, за умови їх фактичного ненастання, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки такі вимоги за своїм змістом є похідними від зобов'язальних, які стосуються згаданого іпотечного майна банкрута, яке перебуває у спорі в межах справи про банкрутство, та спрямовані на відновлення права позивача як іпотекодержателя кредитора у справі про банкрутство.
Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону «Про банкрутство» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України, - такий спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Норми аналогічного характеру містить і частина друга статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства.
Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного від 23 жовтня 2019 року в справі № 752/4361/15 (приводження № 14-561цс19).
Якщо спір стосується питання щодо формування активу боржника і пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство він підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.
Такий правовий висновок був висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 289/2210/17 (провадження № 14-129цс19).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 149, 150, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Гончар Ірини Дмитрівни - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 29 липня 2021 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді О.М.Хорошевський
В.Б.Яцина