27 травня 2021 року м. Дніпросправа № 340/4157/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року в адміністративній справі №340/4157/20 (м.Кропивницький, суддя І інстанції Притула К.М.) за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Кропивницький апеляційний суд про відшкодування шкоди,-
29 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Кропивницький апеляційний суд, в якому просила суд стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 476334,67 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично виходив з того, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач повинен був керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів». При цьому, суд зазначив, що застосування положень статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у спірних відносинах прямо суперечить статті 130 Конституції України, у зв'язку з чим суд, з посиланням на положення статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, застосував норми Конституції України як норми прямої дії без урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Не погодившись з рішенням суду, Державна судова адміністрація України звернулось до суду апеляційної інстанції, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що ОСОБА_1 , працює у Кропивницькому апеляційному судді на посаді судді, відповідно до довідки від 29.09.2020 № 02-114/2020 (а.с. 6). Відповідно до довідки від 29.09.2020 № 07-21/153/2020 загальна сума обмежень, за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 склала 476334,67 грн. (а.с.7).
Не погодившись з діями відповідача, позивач оскаржив їх до адміністративного суду.
Правомірність нарахування та виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування є предметом спору в цій справі.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 3, 5, 9 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Пунктом 10 Закону України від 13.04.2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (набрав чинності 18.04.2020 року) доповнено ст.29, згідно якої установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
Відповідно до абзацу 9 п.2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 13.04.2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» було встановлено, що тимчасово, з дня набрання чинності цим Законом до 1 січня 2021 року, не застосовуються такі норми Бюджетного кодексу України, зокрема ч.1 ст.25, згідно якої Казначейство України здійснювало безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 року» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020 року становив 4723 грн., отже розмір щомісячної суддівської винагороди становив 47230 грн.(враховуючи податки: ПДФО (18%) та військовий збір (1,5%).
Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин 1, 3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-IX зі змінами; абзацу дев'ятого п.2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року № 553-IX. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-IX зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»» від 13.04.2020 року № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ч.3 ст.152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Питання відшкодування збитків та іншої майнової шкоди регулюються ст.22 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частин 1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
При вирішенні спору по суті суд апеляційної інстанції вважає, що питання відшкодування матеріальної шкоди, завданої прийняттям правового акту, що визнаний неконституційним, шляхом стягнення з Держави Україна за рахунок бюджетних коштів державного бюджету суми недоотриманої суддівської винагороди, необхідно вирішувати з застосуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-рп/2020. Конституційний Суд України у своєму рішенні прийшов до висновку про те, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст.6, ч.2 ст.19, ст.130 Конституції України. Установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (частини 1, 3 ст.29 Закону № 294), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади, однак Конституцією України встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, статус суддів (п.14 ч.1 ст.92); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частин 1, 2 ст.126); держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (перше речення частин 1, 2 ст.130).
Колегія суддів зауважує, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що в свою чергу виключає можливість застосування до правовідносин стосовно суддівської винагороди інших Законів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення - безпідставні. Якщо закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, такий закон чи інший правовий акт не підлягає застосуванню, застосовуються норми Конституції України як норми прямої дії. Порушенні гарантії суддів підлягають поновленню. Колегія суддів враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 зазначено про необхідність компенсувати відповідними виплатами, встановленні обмеження суддівської винагороди.
Вище вказаним рішенням Конституційного Суду від 28.08.2020 року №10-р/2020 відновлено положення ч.1 ст.25 Бюджетного кодексу України, згідно якого Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до пп.3 п.35, п.38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
Відповідно до бюджетного законодавства на відповідний бюджетний рік затверджується бюджетна програма направлена на виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів.
Відповідно до ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів (крім Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів), діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що з суддівської винагороди щомісячно утримується сума податку на дохід фізичних осіб та військовий збір.
Відповідно до статей пп.162.1.1, 162.1.3, п.162.1, ст.162, пп.163.1.1, 163.1.2, 163.1.3 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1, пп.164.2.1 п.164.2 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України платниками податку на доход фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до п.16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст.171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до п.171.1, 171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Отже, враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до податкового законодавства з суми матеріальної допомоги має бути сплачено суми обов'язкових платежів до бюджету самостійно, оскільки суд, де працює позивач у даному випадку не є податковим агентом.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, яким при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а висновки щодо встановлених обставин і правові наслідки є вірними, а тому немає підстав для його скасування. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року в адміністративній справі №340/4157/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова