29 липня 2021 р. Справа № 520/2616/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 р. (ухвалене суддею Супрун Ю.О.) по справі № 520/2616/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невиплати усієї нарахованої відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду у справі №520/7812/2020 суми компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні; стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 частину нарахованої та недоотриманої суми компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 172999,57 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 р. позов залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Кодексу законів про працю України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 р. по справі № 520/7812/2020 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2020 р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 р. по справі № 520/7812/2020 скасовано. Ухвалено постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.01.2019 р. по 28.05.2020 р.; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.01.2019 р. по 28.05.2020 р.
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач 02.12.2020 р. через свого адвоката звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив, зокрема, повідомити причини невиконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2020 р. по справі № 520/7812/2020 в частині виплати ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені.
Листом від 11.12.2020 р. № 148аз/119/05/29-2020 Головне управління Національної поліції в Харківській області повідомило позивача, що невиплачена сума у розмірі 106031,98 грн. буде нарахована та виплачена у грудні 2020 року, після надходження фінансування з Національної поліції України.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції з того, що відповідачем виконано постанову Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/7812/2020, у зв'язку з чим протиправності у відношенні ОСОБА_1 Головним управлінням Національної поліції в Харківській області не допущено.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Спірні відносини у цій справі виникли у зв'язку із тим, що відповідачем, на думку позивача, неналежним чином виконується постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2020 р. у справі № 520/7812/2020, яка набрала законної сили.
Частинами 1-3 ст. 242 КАС України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 14 КАС України, судові рішення, які набрали законної сили, обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм вказує, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд в постановах від 20.02.2019 р. у справі №806/2143/15 та від 27.04.2021 р. у справі № 460/418/20 звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі № 820/4261/18 та від 27.04.2021 р. у справі № 460/418/20.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обраний позивачем у даній справі спосіб захисту шляхом визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невиплати усієї нарахованої відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/7812/2020 суми компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 частини нарахованої та недоотриманої суми компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 172999,57 грн., спрямовані на виконання вищевказаної постанови Другого апеляційного адміністративного суду, якою вже зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.01.2019 р. по 28.05.2020 р.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Головне управління Національної поліції в Харківській області повідомило позивача, що невиплачена сума у розмірі 106031,98 грн. буде нарахована та виплачена у грудні 2020 року, після надходження фінансування з Національної поліції України, проте, на думку позивача, вона значно менша, ніж він очікував.
Відтак, спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку між сторонами не виникло нового спору, а має місце продовження тих самих спірних правовідносин, які розглядалися судом у справі №520/7812/2020, проте вже на стадії їх виконання, тому вимоги позивача слід розглядати не в порядку позовного провадження, а в порядку, визначеному ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 р. у справі №806/2143/1517 від 17.04.2019 р. у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 р. у справі №295/13613/16, від 22.08.2019 р. у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 р. у справі №802/1933/18-а.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а не про закриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки є рішення суду яке набрало законної сили з того самого фактичного предмету спору і між тими самим сторонами, то рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 р. підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 238, 240, 311, 315, 319, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 р. по справі № 520/2616/21 - скасувати.
Провадження у справі № 520/2616/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова