Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.
29 липня 2021 р. Справа № 520/13186/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
30.09.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) у відношенні до нього щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 06.04.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 06.04.2018 року - березень 2018 року;
- стягнути з в/ч НОМЕР_1 на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 06.04.2018 року у сумі 91.406,91 грн із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 06.04.2018 року - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 1078 в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
Також, позивач просить вирішити питання щодо відшкодування на його користь судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою, у розмірі 6.000,00 грн.
Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що він проходив військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 у період з 12.10.2010 року по 06.04.2018 року. Станом на день прийняття наказу про його звільнення 06.04.2018 року, з ним не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України від 06.02.2003 року № 491-ІV «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 491-ІV в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), Постановою № 1078, а також численними роз'ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони.
Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо незастосування ним місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення: січень 2008 року та березень 2018 року є протиправною і необґрунтованою.
Щодо строку на звернення до адміністративного суду позивач зазначив, що оскільки даний позов пов'язаний з порушенням законодавства про оплату праці (невиплата грошового забезпечення), то подання позову щодо стягнення невиплаченої індексації грошового забезпечення не обмежується будь-яким строком.
Заяву про відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою, обґрунтовує тим, що у зв'язку із зверненням за отриманням професійної правничої допомоги адвоката, він поніс витрати на суму 6.000,00 грн., які просить стягнути з відповідача.
У відзиві на адміністративний позов відповідач військова частина НОМЕР_1 , не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів відповідно до вимог ст. 51 Бюджетного Кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.
Також, відповідач зазначив, що зазначена позивачем сума індексації грошового забезпечення у розмірі 91.406,91 грн невірно обчислена, у зв'язку з невірним визначенням позивачем базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Звернув увагу суду, що позивач у позові заявляє, що «розрахунок проведено починаючи з січня 2008 року», однак право на індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 набув саме з жовтня 2010 року, оскільки 12.10.2010 року наказом № 349-ОС «По особовому складу» було зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1 . Базовим місяцем для проведення індексації є місяць прийняття на роботу (на військову службу), а саме жовтень 2010 року. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуального для кожного працівника (військовослужбовця).
Крім того, відповідач зазначив, що під час проходження служби у позивача змінювався базовий місяць у зв'язку з тим, що проходило підвищення грошового забезпечення. Так, з початку базовим місяцем був жовтень 2010 року, потім зі збільшенням розміру грошового забезпечення базовим місяцем був лютий 2015 року, квітень 2015 року, жовтень 2015 року.
Також, відповідач звернув увагу суду, що позивачу за оскаржуваний період часу з 01.12.2015 року по 08.04.2020 року була виплачена індексація грошового забезпечення, а саме: з 02.2011 року по 03.2011 року, з 08.2011 року по 09.2011 року, з 07.2014 року по 06.2015 року на загальну суму 3.305,21 грн. Сума індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 08.04.2020 року, яка не була виплачена позивачу становить 7.499,89 грн.
Крім того, відповідач зазначив, що індексація грошових доходів населення не має постійного характеру, не є одноразовою грошовою допомогою і жодним чином не входить до складу грошового забезпечення і проводиться тільки за відповідних умов, тобто являється гарантією відшкодування Державою подорожання споживчих товарів і послуг.
Щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою, у розмірі 6.000 грн, відповідач зазначив, що вони є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже адвокат був обізнаний про позиції позивача та відповідача, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з Держави в особі військової частини НОМЕР_1 становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Також, відповідач вважає, що позивачем пропущено установлені Закон строки звернення до адміністративного суду, оскільки представник позивача фактично у червні 2020 року вже був ознайомлений, як він вважає, з порушеними правами позивача, а позовна заява підписана 29.09.2020 року. Тобто, позивач пропустив строки звернення до суду на три місяці. Жодних доказів, які б свідчили про поважність пропуску строків звернення до адміністративного суду, позивачем надано не було.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 .
Так, судовим рішенням визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 нараховані суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Стягнуто з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у сумі 2.000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Висновок суду вмотивований тим, що позивача було зараховано до списків особового складу військової частини 12.10.2010 року, що не заперечувалось сторонами по справі, станом на 01.01.2008 позивач на військовій службі не перебував, грошове забезпечення військовослужбовця не отримував, а отже посадовий оклад позивача у січні 2008 року не підвищувався. Отже, твердження позивача, що січень 2008 року є базовим, не відповідають фактичним обставинам справи. В даному випадку, базовим місяцем для проведення індексації є місяць прийняття на роботу (на військову службу), а саме жовтень 2010 року. Враховуючи, що у позивача збільшувався розмір грошового забезпечення у лютому, квітні та жовтні 2015 року (за рахунок збільшення розміру надбавки за вислугу років, премії, надбавки за кваліфікацію тощо), відповідач обґрунтовано змінював базовий місяць для нарахування індексації позивачу протягом 2015 року.
Також, суд прийшов висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації за період з 01.03.2018 року по 06.04.2018 року задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п. 5 Порядку № 1078 (в редакції після 01.12.2015року) підстави для нарахування індексації після зміни тарифних окладів 01.03.2018 року з урахуванням індексів інфляції, оприлюднених Держстатом, виникли для позивача лише у грудні 2018 року. Втім позивача звільнено з військової служби 06.04.2018 року.
При наданні оцінки правомірності бездіяльності відповідача, яка полягає у нездійсненні виплати позивачу нарахованих сум індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року, суд зазначив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Стосовно посилань відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду та залишення позову без розгляду, суд зазначив, що в силу ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, незначну складність справи, виконані адвокатом роботи (наданих послуг), часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 2.000,00 грн.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові. Також, позивач вказує, що суд не прийняв до уваги розрахунок суми індексації, який здійснено спеціалістом, на підставі якого були сформовані позовні вимоги, а також дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача дискреційних повноважень щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення.
Крім того, позивач зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно зменшив розмір витрат на оплату правничої допомоги, оскільки принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 6 ст. 134 КАС України, за наявності клопотання іншої сторони. Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, такого клопотання не надавав, докази щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги у дані справі відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України слід частково скасувати, з огляду на наступне.
Питання визначення розміру грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовців у період з 01.01.2008 року до 01.03.2018 року регулювалося положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
З 01.03.2018 року тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу визначалась положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
Судом установлено, що наказом начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 12.10.2010 року № 349-ос «По особовому складу» молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу загону і всіх видів забезпечення, як такого, що прибув для подальшого проходження військової служби з військової частини НОМЕР_2 (а.с. 59).
Станом на 12.10.2010 року Порядок № 1078 не визначав порядку проведення індексації заробітної плати/грошового забезпечення особам, що переведені із одного підприємства на інше.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року № 526 положення Порядку № 1078 доповнено пунктом 10-2 наступного змісту:
« 10-2. Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації».
Наказом начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 06.04.2018 року № 123 О/С «По особовому складу» з 08.04.2018 року прапорщика ОСОБА_1 (П-020293) виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. (а.с. 14).
У відповідь на звернення представника позивача стосовно нарахування індексації грошового забезпечення листом від 17.06.2020 року № 14/5980 Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України повідомив позивача про те, що Харківським прикордонним загоном здійснено запит до Адміністрації Державної прикордонної служби щодо виділення асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення. Після надходження коштів на рахунок Харківського прикордонного загону з ним буде проведений відповідний розрахунок. Разом з відповіддю на звернення позивачу надіслані: особисті картки грошового забезпечення з 2015 року по 2018 рік, довідка про грошове забезпечення за 2018 рік, довідки від 16.06.2020 року за №№ 263, 264 про розмір індексації грошового забезпечення (а.с. 15).
Частково погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення, це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ (в редакції, що була чинною до 01.01.2016 року) визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Означена стаття Закону № 1282-ХІІ в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року (набрав чинності з 01.01.2016 року) визначає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений Порядком № 1078.
Пунктом 1 вказаного Порядку № 1078 передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з п. 4 Порядку № 1078 - індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
На час зарахування позивача ОСОБА_1 до особового складу в/ч НОМЕР_1 (12.10.2010 року) абзацом другим п. 4 Порядку № 1078 передбачалося, що у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 року № 836 абзац другий п. 4 Порядку № 1078 викладений у наступній редакції - «У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії».
Абзацом другим п. 1-1 Порядку № 1078 (в редакції, що була чинною до 01.01.2016 року) встановлювалося, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року № 77 абзац другий п. 1-1 Порядку № 1078 викладений в наступній редакції: «Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка».
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
До 01.12.2015 року (тобто до змін, внесених до Порядку № 1078 постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013) пункт 5 Порядку № 1078 встановлював, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації (абзац 1).
У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку (абзац 2).
У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку (абзац 3).
У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення (абзац 4).
Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця (абзац 5).
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці (абзац 6).
Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5 (абзац 7).
Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв'язку із розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов'язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу) (абзац 8).
У разі коли в результаті перерахунку пенсій за рішеннями судів, які набрали законної сили, виплати перерахованих сум до пенсії фактично не здійснені і строки їх виплати не визначені, базовий місяць для визначення індексації пенсій не змінюється (абзац 9).
Постановою Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, яка застосовується з 01.12.2015 року, внесені зміни до Порядку № 1078, зокрема, до пункту 5, який викладений у наступній редакції:
« 5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4.
У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5.
У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.
Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв'язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та положень цього Порядку».
Таким чином, відповідно до Порядку № 1078 в редакції, що була чинною до 01.12.2016 року, базовим місяцем вважався місяць, в якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат по соціальному страхуванню або збільшення грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплат/грошового забезпечення), тобто у разі коли зросла заробітна плата/грошове забезпечення внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової заробітної плати/грошового забезпечення.
Відповідно до змін, внесених до Порядку № 1078 постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, місяцем підвищення («базовим місяцем») є місяць у якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового забезпечення, стипендій, виплат по соціальному страхуванню або збільшення грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплат/грошового забезпечення). Однак місяць підвищення (колишній «базовий») визначають при збільшенні зарплат/грошового забезпечення тільки у випадку, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).
Особисті картки позивача ОСОБА_1 (а.с. 17-20) посвідчують ту обставину, що у період з січня 2015 року до 01.03.2018 року загальний розмір грошового забезпечення позивача збільшувався але не за рахунок збільшення посадового окладу. Індексація грошового забезпечення позивача не проводилася.
Відповідно до довідки про розмір індексації грошового забезпечення за період проходження служби в Харківському прикордонному загоні з 01.07.2015 року по 28.02.2018 року прапорщика ОСОБА_1 № 264 від 16.06.2020 року сума індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2015 року по 28.02.2018 року нарахована поточна в розмірі 6.121,84 грн та фіксована в розмірі 441,38 грн (базовий місяць лютий 2015 року, квітень 2015 року, жовтень 2015 року). Індексації грошового забезпечення за вказаний період служби в Харківському прикордонному загоні не виплачувалось (а.с.21).
Як убачається із довідки про розмір індексації грошового забезпечення за період проходження служби в Харківському прикордонному загоні з 01.12.2015 року по 08.04.2018 року прапорщика ОСОБА_1 № 408 від 22.10.2020 року сума індексації грошового забезпечення позивача за період з грудня 2015 року по квітень 2018 року нарахована поточна в розмірі 7.062,03 грн та фіксована в розмірі 437,83 грн (базовий місяць лютий 2015 року, квітень 2015 року, жовтень 2015 року). Фінансування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.2015 року по 04.2018 року у сумі 7.499,89 грн. до Харківського прикордонного загону не надходило (а.с.61).
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що з 01.12.2015 року слід дотримуватися єдиного підходу при визначенні базового місяця і розрахунку приросту індексу споживчих цін і, починаючи з грудня 2015 року відповідачу слід було переглянути умовний базовий місяць, а саме, - змінити базовий місяць, визначений за старими правилами індексації, на місяць останнього підвищення окладу за посадою, яку станом на 01.12.2015 року займав позивач ОСОБА_1 .
Пунктом 14 Порядку № 1078 установлено, що роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Із змісту листів Мінсоцполітики від 29.12.2017 року за № 122/0/66-17 та від 15.04.2020 року № 49/0/214-20 вбачається аналогічний підхід до визначення базового місяця і розрахунку приросту індексу споживчих цін з 01.12.2015 року при обчисленні розміру індексації грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає саме у не нарахуванні та невиплаті йому у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року базового місця (місяця підвищення) - лютий 2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці данні встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Колегія суддів не приймає до уваги інформацію, що мається в наданому позивачем письмовому доказі - «Розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 », поведеному ФО-П ОСОБА_2 , як належному доказу в розумінні ст. 73 КАС України, оскільки дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує спеціальних знань, можливо лише в рамках проведення експертизи. В свою чергу, означений Розрахунок був наданий представнику позивача на виконання умов договору про надання послуг, укладеному між Адвокатським об'єднанням «МОДУМ» та ФО-П ОСОБА_2 .
За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення з в/ч НОМЕР_1 на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 06.04.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року базового місця - січень 2008 року, в розмірі, що визначений у «Розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 », поведеному ФО-П ОСОБА_2 .
За загальним правилом, індексація в місяці підвищення заробітної плати/грошового забезпечення проводиться шляхом порівняння суми підвищення та суми поточної індексації (п. 5 Порядку № 1078).
Якщо в результаті такого порівняння сума підвищення зарплати/грошового забезпечення:
а) більше суми індексації, то зарплату/грошове забезпечення в цьому місяці не індексують;
б) менше суми індексації, то в цьому місяці необхідно розрахувати фіксовану суму індексації. Вона визначається як різниця між сумою можливої індексації (яка могла бути нарахована в місяці підвищення доходу) та сумою підвищення окладу.
З 01.03.2018 року розмір посадового окладу позивача ОСОБА_1 збільшився з 740 грн до 3.080 грн, розмір окладу за військове (спеціальне) звання збільшився з 60 грн до 950 грн, розмір надбавки за вислугу років збільшився з 160 грн до 1.209 грн. Також збільшилися розміри інших видів грошового забезпечення, розрахунок яких провадився у відсотковому відношенню до розміру посадового окладу, встановленого позивачу.
Відповідно даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року - 100,8%.
Отже, в березні 2018 року та квітні 2018 року поріг індексації у 103% перевищений не був, у зв'язку з чим прав на індексацію грошового забезпечення в означені місяці 2018 року позивач ОСОБА_1 не набув.
Колегія суддів зазначає, що право на індексацію-різницю (фіксовану суму індексації) може виникнути у позивача ОСОБА_1 в місяці підвищення грошового забезпечення (березень 2018 року). Право на таку індексація-різниця виникає, якщо грошове забезпечення підвищено на суму, яка менша за суму можливої індексації, визначеної в місяці підвищення окладу.
Колегія суддів не вбачає підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування у березні, квітні 2018 року сум фіксованої індексації, оскільки судам першої та апеляційної інстанції позивачем не надано безспірних даних, які б посвідчили ту обставину, що його грошове забезпечення у березні 2018 року підвищено на суму меншу за суму можливої індексації, визначеної в місці підвищення його окладу.
За наведених обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає саме у не нарахуванні та невиплаті йому у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 року по 06.04.2018 року року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін в період з базового місяця (місяця підвищення) - березня 2018 року, а також в частині вимог про стягнення з в/ч НОМЕР_1 на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 06.04.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих за березень 2018 року, в розмірі, що визначений у «Розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 », поведеному ФО-П ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення вимог апеляційної скарги позивача, скасування судового рішення в частині, якою судом відмовлено у задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 фактично про визнання протиправної бездіяльності в/ч НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року індексації його грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - лютий 2008 року та у нездійсненні виплати сум індексації грошового забезпечення.
Колегія суддів зауважує, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу (абзаци 1 та 2 п. 5 Порядку № 1078), оскільки місяцем підвищення окладу визначений січень 2008 року, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для подальшого розрахунку індексації грошового забезпечення є лютий 2008 року.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 року у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 року у справі № 0640/4434/18 та від 12.09.2019 року у справі № 0640/4248/18.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено право суду вийти за межі позовних вимог, це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та ст.13 Конвенції у справі, а також виклав окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрив елементи змісту принципу «доброго врядування». Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про необхідність застосування положень ч. 2 ст. 9 КАС України та виходу за межі позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки це необхідно для ефективного захисту прав позивача, однак, з урахуванням наведеного вище, не погоджується з обраним судом способом поновлення порушених прав ОСОБА_1 .
Оскільки зазначені вище обставини були залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не була надана належна правова оцінка, колегія суддів з урахуванням положень ч. 2 ст. 308 КАС України, приймає рішення про вихід за межи вимог апеляційної скарги, та про скасування судового рішення в частині, якою судом, з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , та приймає нове судове рішення про їх часткове задоволення, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні позивачу у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін місяця підвищення - лютий 2008 року та у невиплаті суми індексації грошового забезпечення, та шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування індексації грошового забезпечення позивача ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін місяця підвищення - лютий 2008 року та провести виплату нарахованих сум.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частинами 1, 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Згідно з частинами 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
При цьому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Крім того, на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.
Як установлено судовим розглядом, витрати позивача на правову та професійну правничу допомогу підтверджуються наступними документами, наявними в матеріалах справи:
1) копією договору про надання правничої допомоги № 01/22-06 від 22.06.2020 року (а.с. 29-31);
2) копією додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги № 01/22-06 від 22.06.2020 року (а.с. 32);
3) ордером, виданий на ім'я адвоката Буряк О.М. для представництва інтересів позивача у Харківському окружному адміністративному суді та Другому апеляційному адміністративному суді (а.с. 35);
4) актом виконаних послуг до договору про надання правничої допомоги № 01/22-06 від 22.06.2020 року, згідно якого, виконано зобов'язання:
- надання консультацій та узгодження правової позиції - 0,5 год.;
- опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців - 0,5 год.;
- здійснення математичних розрахунків невиплаченої індексації грошового забезпечення клієнта - 1 год.;
- складання позовної заяви про стягнення індексації грошового забезпечення військовослужбовця, а також завірення додатків для суду та сторін - 1 год.
Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 год. - 2.000 грн, 3 год. х 2.000 грн = 6.000 грн. (а.с. 33)
5) прибутковий касовий ордер від 28.09.2020 року про сплату адвокатських послуг на суму 6.000 грн (а.с. 34).
Колегія суддів відзначає, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 13 Закону № 5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Колегія суддів враховує, що акт виконаних послуг до договору про надання правничої допомоги № 01/22-06 від 22.06.2020 року містить детальний опис робіт, виконаних при надані правничої допомоги позивачу в ході розгляду даної справи, а надані заявником документи, на переконання суду, у своїй сукупності підтверджують факт понесення витрат саме у цій справі.
При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17)
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідач у відзивах на позовну заяву і апеляційну скаргу зазначав про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позовних вимог та складністю справи.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, колегія суддів враховує таке.
Предметом спору у цій справі є визнання протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі позивачу індексації грошового забезпечення та стягнення сум індексації, отже справа № 280/2635/20 є справою незначної складності та розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, часткове задоволення позовних вимог, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 2.000 грн.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20.
Інші доводи та заперечення відповідача означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно п. п. 1, 3, 4 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 292, 293, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року скасувати в частині, якою судом відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не нарахуванні ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - лютий 2008 року та у невиплаті ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення, з прийняттям нового судового рішення про задоволення цих вимог.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - лютий 2008 року та у невиплаті ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року скасувати в частині, якою судом задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , з прийняттям нового судового рішення, яким:
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - лютий 2008 року та провести виплату донарахованих сум.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова