29 липня 2021 р.Справа № 520/4628/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 22.04.21 року по справі № 520/4628/21
за позовом Головного управління ДФС у Харківській області
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)
про скасування постанови,
Головне управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС у Полтавській області) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі по тексту - відповідач, ВДВС), в якому просить суд скасувати постанову державного виконавця Черкащенка В.В. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 05.03.2021 ВП № 64389630 про накладення штрафу, стягнути з відповідача на користь ГУ ДФС у Полтавській області суму сплаченого судового збору в розмірі 875,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог з посиланням на ст.63 Закону України "Про виконаче провадження" зазначено, що з огляду на виконання позивачем рішення суду в частині, що зазначена в постанові, в повному обсязі (13.11.2020), тобто ще до відкриття виконавчого провадження, у державного виконавця були відсутні підстави для прийняття постанови про накладення штрафу, а тому остання підлягає скасуванню. Крім того, отримання позивачем вимоги № 7162 від 05.03.2021 про надання інформації про стан виконання судового рішення разом з оскаржуваною постановою свідчить про те, що державним виконавцем не було надано часу для надання інформації про стан виконання судового рішення, що також зумовлює безпідставність винесення постанови.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 по справі № 520/4628/21 у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Мироносицька, буд. 99 А-3, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ 43315445) про скасування постанови - відмовлено в повному обсязі.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 по справі № 520/4628/21 скасувати, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, встановивши факт добровільного виконання (до відкриття виконавчого провадження) рішення суду по справі №520/1952/2020, дійшов помилкового висновку про невиконання позивачем приписів ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та не врахував, що за приписами п. 2 ст. 63 вказаного Закону, виконавець виносить постанову про накладення штрафу за обставин невиконання без поважних причин рішення суду боржником, які у спірних відносинах місця не мали. Враховуючи, що відповідачем було відкрито виконавче провадження та здійснювалися виконавчі дії з примусового виконання рішення, яке вже було виконано позивачем в добровільному порядку, до відкриття виконавчого провадження, не виникла подія у розумінні ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», за якої боржник повинен повідомляти державного виконавця про повне чи часткове виконання рішення боржником. Крім того, вимогу від 05.03.2021 № 7162 ГУ ДФС у Полтавській області отримало разом із постановою про накладення штрафу від 05.03.2021.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, надіслав на адресу суду апеляційної інстанції матеріали виконавчого провадження.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року по справі №520/1952/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків), Державної фіскальної служби України (м. Київ, пл. Львівська, 8) про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління ДФС у Харківській області сформувати та погодити з ДФС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю ОСОБА_1 , в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, відповідно до Закону України "Про міліцію" та подати його на виконання до ДФС України.
В іншій частині позову - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року по справі № 520/1952/2020 скасовано в частині відмови у задоволенні позову.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління ДФС у Харківській області здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності у відповідності до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію", перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 по справі № 520/1952/2020 - залишено без змін.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 21 коп.
За наслідками було відкрито виконавче провадження.
Листом від 05.03.2021 року позивача повідомлено про прийняття державним виконавцем Черкащенком В.В. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) постанови про накладення штрафу.
Підставою для накладення штрафу постановою відповідача №ВП64389630 від 05.03.2021 року слугувало невиконання позивачем бех поважних причин рішення суду, яким Головне управління ДФС у Харківській області було зобов'язано сформувати та погодити з ДФС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю ОСОБА_1 , в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України "Про міліцію" та подати його на виконання до ДФС України.
За невиконання рішення суду на боржника - Головне управління ДФС у Харківській області - було накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. Зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Того ж дня, 05.03.2021 року відповідачем була направлена на адресу позивача вимога виконавця від 05.03.2021 № 7162.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу від 05.03.2021 у ВП№64389630, вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваної постанови про накладення штрафу, з огляду на невиконання позивачем приписів ч.4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» в частині повідомлення виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частинами першою-другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У відповідності до пункту1, підпункту1 пункту 2 статті 17 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Виходячи зі змісту пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Таким чином, примусове виконання рішення суду розпочинається з прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Частиною 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В силу приписів частини 3 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Положеннями частин 1, 2 статті 63 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню,- протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Приписами частини 1 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Тобто, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення. Даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.
Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що правовою підставою для накладення на боржника штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Колегією суддів встановлено, що підставою прийняття оскаржуваної постанови став висновок відповідача про те, що у визначений виконавцем строк боржник (ГУ ДФС в Харківській області) не виконав рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020, за виконавчим листом № 520/1952/2020 від 02.06.2020, виданого 27.10.2020, відповідно до якого зобов'язано Головне управління ДФС у Харківській області сформувати та погодити з ДФС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю ОСОБА_1 , в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, відповідно до Закону України "Про міліцію" та подати його на виконання до ДФС України.
При цьому, судом першої інстанції було встановлено та в свою чергу підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на виконання вказаного рішення суду Головним управлінням ДФС у Харківській області сформовано висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю ОСОБА_1 в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, відповідно до Закону України «Про міліцію» (далі - висновок), який направлено для його погодження до ДФС України (а.с. 13).
В.о. голови Державної фіскальної служби України Солодченком Сергієм вказаний висновок було погоджено ДФС України та листом № 4311/7/99-99-08-03-17 від 13.11.2020 направлено до ГУ ДФС у Харківській області, який отримано позивачем 20.11.2020 (вх.№3866/7) (а.с.12).
З дослідженої судом апеляційної інстанції копії матеріалів виконавчого провадження ВП №64389630 встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Черкащенка Володимира Валерійовича від 05.02.2021 відкрито виконавче провадження за заявою про примусове виконання: виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду № 520/19520/2020 виданого 27.10.2020 про зобов'язання Головного управління ДФС у Харківській області сформувати та погодити з ДФС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю ОСОБА_1 , в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, відповідно до Закону України "Про міліцію" та подати його на виконання до ДФС України.
Разом з цим, матеріали виконавчого провадження ВП № 64389630 не містять доказів надіслання (направлення) та/або отримання Головним управлінням ДФС у Харківській області вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2021.
Слід відмітити, що одночасно зі спірною постановою про накладення штрафу державним виконавцем до ГУ ДФС у Харкіській області надіслано вимогу № 7162 від 05.03.2021 про надання інформації про стан виконання судового рішення. Вказане не заперечується сторонами у справі.
Таким чином, державний виконавець, надсилаючи вказану вимогу та складаючи у той самий день оскаржувану постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду, не надав час боржнику (ГУ ДФС у Харківській області) для надання інформації про стан виконання судового рішення.
За вищенаведених обставин, колегія суддів вважає, що позивач на момент складення оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 05.03.2021 по ВП № 64389630, не був обізнаний про відкриття виконавчого провадження та, як наслідок, не мав можливості повідомити державного виконавця про добровільне виконання боржником рішення суду (тобто до відкриття виконавчого провадження), як того вимагають приписи ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, беручи до уваги, що на дату відкриття виконавчого провадження від 05.02.2021 боржник виконав вимоги судового рішення у справі № 520/1952/2020 в частині зобов'язання ГУ ДФС у Харківській області сформувати та погодити з ДФС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю ОСОБА_1 , в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, відповідно до Закону України "Про міліцію" та подати його на виконання до ДФС України, у відповідача не було законних та обґрунтованих підстав для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 05.03.2021 за невиконання судового рішення.
Посилаючись на невиконання позивачем вимог ч.4 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" в частині неповідомлення державного виконавця про повне виконання рішення суду в якості підстави законності спірної постанови судом першої інстанції не враховано, що вимогу державного виконавця від 05.03.2021 позивач отримав разом з постановою про накладення штрафу, що по-перше, унеможивило її виконання до винесення постанови, а по-друге, не є свідченням невиконання судового рішення без поважних причин.
За таких обставин, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що неповідомлення відповідача у спірних відносинах про повне виконання судового рішення може бути підставою для накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На виконання приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, приймаючи постанову від 05.03.2021 ВП № 64389630 про накладення штрафу державним виконавцем Черкащенком В.В. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не вчинено всіх необхідних дій в порядку ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" та, як наслідок, не враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, отже недотримано положень вищенаведеної процесуальної норми права, що є підставою для скасування такої постанови та задоволення позову.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи допущено неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне юридичне значення для вирішення спору по суті справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 по справі № 520/4628/21 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Тобто, із зазначеної норми слідує, що стягненню судових витрат на користь суб'єкта владних повноважень, підлягають лише два види витрат, пов'язаних з розглядом справи: витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази понесення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме: витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Враховуючи, що позивачем - суб'єктом владних повноважень не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для розподілу судових витрат.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 по справі № 520/4628/21 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовну заяву Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Мироносицька, буд. 99 А-3, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ 43315445) про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення штрафу від 05.03.2021 ВП №64389630 державного виконавця Черкащенка В.В. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк