ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 липня 2021 року м. Київ № 640/17049/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (суб'єкт владних повноважень) вул. Бульварно- Кудрявська 1б місто Київ-04053, засоби зв'язку: тел.(044) 486-77-94, e-mail: kiev_gu@kv.pfu.gov.ua, код ЄДРПОУ 42098368 щодо відмови у вигляді листа від 14.07.2020, відповідно до якого заява з додатками від 16.06.2020 р. не розглянута по суті, а питання, викладені в заяві, не задоволені і ОСОБА_1 відмовлено в переводі на інший вид пенсії та її перерахунку згідно довідки № 18/246 виданої 16 червня 2020 прокуратурою міста Києва;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (суб'єкт владних повноважень) вул. Бульварно-Кудрявська, 16 місто Київ- 04053, засоби зв'язку: тел.(044) 486-77-94, е-таіі: kiev_gu@kv.pfu.gov.ua, код ЄДРПОУ 42098368, перевести ОСОБА_1 на інший вид пенсії, а саме пенсію по інвалідності за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та з дня звернення до відповідача, з 16 червня 2020 р., здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності за вислугою років без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці прокуратури міста Києва № 18/246 від 16 червня 2020 р. та складає 31164,44 (тридцять одну тисячу сто шістдесят чотири) грн. 44 коп. без обмежень її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час служби в органах прокуратури 19.02.2009 р. позивачу присвоєно другу групу інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних з роботами ДНА на ЧАЕС довічно. Стаж роботи позивача в органах прокуратури становить більше 10 років. Згідно з наказом прокурора міста Києва № 1125 к від 20.05.2013 позивача звільнено з 22.05.2013 за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності (ст.3 8 КЗпП України, ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». Працюючи в органах прокуратури, позивач набув право на пенсію за вислугою років, у зв'язку з чим з серпня 2013 р. отримує пенсію по інвалідності в розмірі 80% від суми щомісячного заробітку на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р.№ 3723-ХІІ, що відповідає умовам та порядку пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих на час призначення йому пенсії та визначався за ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, саме в той час, коли призначалися пенсії по інвалідності за вислугою років та в тому ж розмірі 80% від суми щомісячного заробітку відповідно. На думку позивача, відповідач протиправно вважає, що перехід на пенсію по інвалідності, як особі з інвалідністю другої групи, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є недоцільним, оскільки призводить до зменшення розміру пенсії. Такі дії відповідача є протиправними та порушують право позивача на отримання пенсії за вислугу років по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» згідно ч. 9 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» №1697-УІІ від 14.10.2014 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач, у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 640/17049/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що гр. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію по інвалідності, розмір якої встановлено відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату і дохід) та інших документів. Оскільки звернення від гр. ОСОБА_1 від 16.06.2020 №16728/П-2600-20 було направлено неналежним чином, то питання про переведення на інший вид пенсії не розглядалось і відмова не виносилась. За результатами перевірки підсистеми ІКІС ПФУ «Звернення» з 01.01.2020 року відсутня реєстрація будь-яких заяв, поданих відповідно до вимог чинного законодавства, гр. ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії і, зокрема, про переведення на інший вид пенсії. По-друге, відповідно до частини 9 статті 86 Закону України «Про Прокуратуру» передбачено, що прокурорам, визнаним особами з інвалідністю І та II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Тобто, відповідно до зазначених норм законодавства особа може отримувати пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» лише при призначенні даного виду пенсії, тобто якщо пенсіонер звертається за призначенням такого виду пенсії первинно. Просить відмовити в задоволенні позову гр. ОСОБА_1 в повному обсязі.
Через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначає, що розгляд заяви про призначення або перерахунок пенсії повинно прийматися у формі рішення (протоколу). Чинне законодавство не наділяє суб'єкта владних повноважень приймати нормативні та інші акти у формі листів, в іншому випадку такі дії кваліфікуються як протиправні дії щодо неприйняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії чи про відмову. Крім того, письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Зауважує, що у його пенсійній справі є всі необхідні відомості, в тому числі щодо норм вимог ч. 9 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру». Щодо переходу з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії по інвалідності відповідно до ЗУ «Про державну службу» на пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» чинним законодавством не передбачено в якості умови для призначення пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про прокуратуру" факт встановлення інвалідності у період роботи в органах прокуратури, хоча в даному конкретному випадку інвалідність II групи позивачу була встановлена 19.02.2009, саме під час служби в органах прокуратури, про що свідчать, як наказ прокурора міста Києва № 1125-к від 20.05.2013 так і довідка прокуратури міста Києва № 11-496 вих20 від 11.08.2020. Просить задовільнити адміністративний позов від 21.07.2020 в повному обсязі.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію по інвалідності, призначену за нормами Закону України «Про державну службу», виходячи із розрахунку 80% від суми місячного заробітку.
19.02.2009 позивачу присвоєно другу групу інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних з роботами ДНА на ЧАЕС довічно, згідно копії довідок МСЕК серії № КА-2 № 000886,що знаходиться у матеріалах справи.
Стаж роботи позивача в органах прокуратури становить більше 10 років, згідно наданої копії витягу з трудової книжки № НОМЕР_1 до адміністративного позову.
Наказом прокурора міста Києва № 1125 к від 20.05.2013 позивача було звільнено з 22.05.2013 за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності
16.06.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі за текстом - відповідач) з заявою та відповідними додатками з проханням перевести його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» на інший вид пенсії, а саме пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки № 18/246 виданої 16 червня 2020 Прокуратурою міста Києва.
Відповідачем направлено лист з відмовою від 14.07.2020, відповідно до якого заява позивача не розглянута по суті, та йому відмовлено в переводі на інший вид пенсії та її перерахунку згідно довідки № 18/246 виданої 16 червня 2020 прокуратурою міста Києва
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Станом на час звернення позивача із заявою про перехід на інший вид пенсії, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України, а також обмеження щодо виплати та обчислення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Отже, до спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ.
Питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури врегульоване статтею 86 Закону №1697-VII.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років.
Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (ч. 13 ст. 86 Закону № 1697-VII).
Згідно з ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Частина дев'ята статті 86 Закону № 1697-VII визначає, що прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
Відповідно до ч. 11 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.
Питання права прокурора на переведення з одного виду пенсії на іншу Законом України «Про прокуратуру» не врегульовано. А отже, підлягають застосуванню загальні правові норми у відносинах пенсійного забезпечення.
Преамбулою Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подачі заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсій на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно з п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Абзацом 5 пункту 1.7 Порядку визначено, що днем переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Відповідно до п. 2.8. Порядку поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:
1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення;
2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;
3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).
При переведенні на пенсію по інвалідності з іншого виду пенсії орган, що призначає пенсію, додає до пенсійної справи виписку з акта огляду МСЕК про встановлення або зміну групи інвалідності.
Згідно з п. 4.1. Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно з п. 4.3. Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Оскільки станом на час звернення до відповідача, позивач має стаж роботи в органах прокуратури більше 10 років та йому встановлено інвалідність II групи, а відтак у позивача наявне право на призначення пенсії відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 станом на час звернення до відповідача набув стаж роботи в органах прокуратури більше 10 років та йому встановлено інвалідність II групи, а відтак у позивача наявне право на призначення пенсії відповідно до ч.9 ст.86 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, вимога позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у вигляді листа від 14.07.2020, відповідно до якого заява з додатками від 16.06.2020 р. не розглянута по суті, а питання, викладені в заяві, не задоволені і ОСОБА_1 відмовлено в переводі на інший вид пенсії та її перерахунку згідно довідки № 18/246 виданої 16 червня 2020 прокуратурою міста Києва та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на інший вид пенсії, а саме пенсію по інвалідності за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи вимоги позивача в частині вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з дня звернення до відповідача, з 16 червня 2020 р., здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності за вислугою років без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці прокуратури міста Києва № 18/246 від 16 червня 2020 р. та складає 31164,44 (тридцять одну тисячу сто шістдесят чотири) грн. 44 коп., суд зазначає таке.
Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:
- частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України";
- частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: " 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні:
- жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру";
- законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив таке:
- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
- положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення позивача, який отримує пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру", за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.
Чинна з 13.12.2019 норма частини 20 статті 86 Закону №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.
Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд.
Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" та зобов'язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Проте, рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано.
Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.
Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019.
Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про "підвищення заробітної плати прокурорським працівникам".
Слід звернути увагу, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законодавством порядку вирішує справи.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 за №13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визначається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Отже, суд самостійно не може визначити розмір пенсії, на отримання якої має право позивач.
Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з дня звернення до відповідача, з 16 червня 2020 р., здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, яка визначена у довідці прокуратури міста Києва № 18/246 від 16 червня 2020 р., з урахуванням раніше проведених виплат.
Що стосується вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження граничного розміру, то суд вважає її передчасною, оскільки відповідач ще не здійснив перерахунок та виплату пенсії позивачу, а відтак відсутні докази того, що при проведенні такого перерахунку пенсії відповідач не здійснить її з нарахуванням різниці в пенсії за минулий час та без обмеження максимальним розміром самостійно.
Отже, на момент розгляду даної адміністративної справи між сторонами відсутній спір щодо максимального розміру такої пенсії, тому позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві сплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимального розміру також є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки суд не може розглядати позовні вимоги, що можливо виникнуть у майбутньому.
Аналогічних правових висновків дійшов також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 14 вересня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи №560/2120/20.
У вказаному рішенні Верховний суд зазначив, що ознаками цієї типової справи є:
а) позивач - особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону № 1697-VII;
б) відповідач-територіальні органи Пенсійного фонду України;
в) предмет спору - вимога зобов'язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII;
г) звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019 року.
Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року №7-р(II)/2019.
За результатом розгляду справи №560/2120/20 як зразкової Верховний Суд дійшов наступних правових висновків:
з 13.12.2019 року особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII мають право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657); такі пенсії перераховуються з 13.12.2019 року;
вимоги щодо відсотку заробітної плати, з якого відбувається перерахунок пенсії, та вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру, задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною третьою статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
На підставі вищевикладеного, враховуючи правові висновки викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи №560/2120/20, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача частково.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно- Кудрявська 1б місто Київ-04053, код ЄДРПОУ 420983680 щодо відмови у вигляді листа від 14.07.2020, відповідно до якого заява з додатками від 16.06.2020 р. не розглянута по суті, а питання, викладені в заяві, не задоволені і ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) відмовлено в переводі на інший вид пенсії та її перерахунку згідно довідки № 18/246 виданої 16 червня 2020 прокуратурою міста Києва.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16 місто Київ- 04053, код ЄДРПОУ 42098368) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на інший вид пенсії, а саме пенсію по інвалідності за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, з 16 червня 2020 р., здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, яка визначена у довідці прокуратури міста Києва № 18/246 від 16 червня 2020 р., з урахуванням раніше проведених виплат.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.