ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 липня 2021 року м. Київ № 640/33753/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (01010, м. Київ, вул. М.
Гайцана, буд. 6, кв. 4)
до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м.
Київ, вул. Дегтярівська, 11Г)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (надалі по тексту також - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (надалі по тексту також - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0295040105 від 21 грудня 2020 року.
Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте без урахування того, що господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» спрямована саме на отриманні та реалізації готової продукції у вигляді олії соняшникової, шроту соняшникового, концентрату фосфатидного соняшникового та отриманням послуг, пов'язаних з виготовленням даної продукції. При цьому, процес виробництва складається із системи технологічних заходів: зберігання, перероблення, завантаження/розвантаження товару. Чітке розмежування дій та процесів під час такого виробництва регламентується спеціальним законодавством.
Представник позивача наголошував, що списання втрат товарів, як природного убутку не є операцією з постачання товарів у контексті правового регулювання ст. 185 Податкового кодексу України, оскільки не відбувається ані постачання товару, ані використання товарів у негосподарській діяльності, адже втрачений товар неможливо використати за будь-яким первісним призначенням.
На думку представника позивача, у останнього відсутній обов'язок здійснювати нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в зв'язку із втратою сировини при виробництві, так як ці втрати пов'язані з виробничим процесом, тобто виникають в процесі здійснення господарської діяльності та є такими, що відповідають встановленим спеціальним законодавством технологічним нормам та регламентам, що свідчить про протиправність висновків акта перевірки щодо завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу вказав, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним, адже використання лушпиння в процесі надання послуг з переробки ТОВ «Сватівська олія» насіння соняшникового для ТОВ «Агрекс» не звільняє платника податків від обов'язку нарахування відповідних податкових зобов'язань та складати податкову накладну, що передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене вище та відсутність підстав для розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
У період з 26 жовтня 2020 року по 20 листопада 2020 року Офісом великих платників податків ДПС на підставі направлень від 26 жовтня 2020 року №33, №34, наказу від 21 жовтня 2020 року №1230, виданого на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації податку на додану вартість за серпень 2020 року (№9237824534 від 21 вересня 2020 року) з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено відповідних акт перевірки від 20 листопада 2020 року №520/28-10-04-01-05/35602906.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 10 436,00 грн.;
- пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму товарів на загальну суму ПДВ 10 436,00 грн.
Вказані висновки перевірки ґрунтуються, зокрема на тому, що згідно наданих до перевірки документів, сировину (соняшник) втрачено, така сировина не може бути використана у подальших (дохідних) операціях підприємства, пов'язаних з господарською діяльністю, а отже підлягає оподаткуванню згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
Крім того, до перевірки наданий акт приймання-передачі готової продукції за договором №27дв/19 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах №55 від 07 серпня 2020 року, згідно якого переробнику передає, а замовник приймає продукцію, довідково вироблене лушпиння соняшника по днях в кількості 95 273 кг. Вказане лушпиння постачалось у серпні 2020 року, що, на думку контролюючого органу, зумовило виникнення у позивача обов'язку скласти та зареєструвати податкову накладну на постачання лушпиння у кількості 95 273 кг на суму ПДВ 6 351,47 грн.
На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято 21 грудня 2020 року податкове повідомлення-рішення №0295040105, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 10 436,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 609,00 грн.
Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Тобто, основним критерієм визначення діяльності господарською у розумінні цієї норми є зв'язок з виробництвом, спрямованим на отримання прибутку.
Відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).
Пунктом ст. 189.1 ст. 189 ПК України встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.
В ході перевірки встановлено, що згідно умов договору №27дв/19 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 27 серпня 2019 року ТОВ «АГРЕКС» займається переробкою олійної сировини (насіння соняшникового) та виготовленням олії соняшникової, шроту соняшникового та концентрату фосфатидного соняшникового на виробничих потужностях ТОВ «Сватівська олія».
При цьому, з метою належного виконання умов договору позивач як замовник та переробник (ТОВ «Сватівська олія») у процесі виробництва для обліку олійної сировини, убутку олійної сировини внаслідок зниження вологи та сміттєвої домішки і виготовлення готової продукції використовують Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 11 вересня 2009 року №656 (надалі по тексту також - Порядок №656).
Так, насіння соняшнику позивач придбаває у постачальників згідно договорів поставки у фізичній вазі, тобто за вагою соняшника, що визначена зважуванням за його фактичними показниками якості.
Вимогами пунктів 5.1 та 5.2 ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови» визначено, що до якісних показників соняшнику входять вологість та сміттєві домішки. Базисними нормами якісних показників для соняшнику визначені: вологість - не більше 7%, сміттєва домішка - не більше 1,0%. Обмежувальними нормами для соняшнику за вологістю 17 %, за сміттєвою домішкою до 10 %.
Відтак, при перевищенні базисного показника вологості олійної сировини технологією виробництва передбачено доведення її до базисних показників шляхом сушіння, а при перевищенні базисного показника сміттєвої домішки олійної сировини технологією виробництва передбачено очищення, що спричиняє зниження ваги олійної сировини та, як стверджує позивач, є технологічним убутком.
Пунктом 2.11 Порядку №656 визначено, що у процесі зберігання і підробітку олійного насіння відбувається зміна його якості (тобто зниження вологості і сміттєвих домішок), що спричиняє зміну маси олійного насіння. Убуток маси олійного насіння (за рахунок зниження вологості і сміттєвих домішок) відноситься до технічних (виробничих) втрат і обґрунтовується досягнутим при зберіганні і підробітку поліпшенням його якості. Порядок розрахунку зміни фізичної маси олійного насіння у процесі зберігання і підробітку наведено у цьому пункті та пункті 2.14 цього розділу. Якість олійного насіння, що передається у виробництво, визначає лабораторія підприємства, за даними якої робиться відповідний запис у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 на паперових носіях або в електронному вигляді. Убуток олійного насіння за рахунок природного убутку при зберіганні розраховується за діючими нормами. Порядок розрахунку природного убутку олійного насіння наведено у пункті 2.13 цього розділу.
Зміну фізичної маси олійного насіння визначають таким чином:
1) за записами в книзі кількісно-якісного обліку олійного насіння визначають з початку сезону заготівель (або за звітний період) середньозважений відсоток вологості і сміттєвої домішки за надходженням і витратою олійного насіння;
2) відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості визначається за формулою
Х=(В - В) х 100 пр виб/ 100 - В виб
де: X - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;
В - середньозважений відсоток вологості з початку заготівель
пр за надходженням;
В - середньозважений відсоток вологості за витратою за виб звітний період;
3) розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни вологості розраховується за формулою
У = (П х Х)/ 100
де: У - розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни вологості, кг;
П - маса насіння за надходженням з фактичною вологістю і сміттєвими домішками, кг;
Х - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;
4) відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення сміттєвих домішок (понад списання за актами підробітку відходів, що використовуються та не використовуються) розраховується за формулою
Х = (С пр - С вит) х (100 - Х) / 100 - С вит
де: Х - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок 1 зменшення сміттєвих домішок;
С - середньозважений відсоток сміттєвих домішок з пр початку заготівель за надходженням;
С - середньозважений відсоток сміттєвих домішок за вит витратами за звітний період;
Х - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;
5) розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни сміттєвих домішок розраховується за формулою
У = (П х Х )/ 1 100
де: У - розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни 1 сміттєвих домішок, кг;
П - маса насіння за надходженням з фактичною вологістю і сміттєвими домішками, кг;
Х - відсоток убутку ваги олійного насіння за рахунок 1 зменшення сміттєвих домішок;
6) убуток маси олійного насіння (А) за рахунок зменшення вологості і сміттєвих домішок дорівнює (кг):
А = У + У, 1
7) в окремих випадках, коли на основі акта зачищення встановлено підвищення вологості або збільшення кількості сміття, комісія із зачищення складів детально перевіряє і вказує в акті зачищення причини погіршення якості. За наявності підстав для нарахування різниці у вазі вона визначається за формулою
Х = 100(б - а) / з 100 - б
де: Х - відсоток збільшення ваги, що визначається;
з
а - показник якості за надходженням, %;
б - показник якості за витратами, %.
Розрахунок убутку ваги олійного насіння внаслідок зміни вмісту в них вологи і сміття відображається у формі 10а.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 3.4 договору про переробку олійної сировини на давальницьких умовах №27дв/19 від 27 серпня 2019 року ТОВ «Сватівська олія» приймає насіння соняшника на переробку у фізичній вазі.
Так, відповідно до результатів переробки олійної сировини у серпні 2020 року перероблено 569,360 тон олійної сировини внаслідок чого убуток ваги олійної сировини внаслідок зниження вологи склав 3,630 тон, а убуток ваги олійної сировини внаслідок зниження сміттєвої домішки склав 6,197 тон.
Умовами пункту 3.7 договору №27дв/19 визначено, що факт переробки олійної сировини та виробництво готової продукції за календарний місяць підтверджується актом результатів переробки давальницької сировини, в якому зазначається кількість переробленої олійної сировини, найменування та кількість виробленої готової продукції, відходів.
Переробник повинен надати послуги з переробки олійної сировини замовника та забезпечити вихід продукції, виходячи з фактичної олійності переробленої олійної сировини та загальних втрат олії в виробництві не більше 1,20 % та на підтвердження результатів переробки надавати замовнику «Виробничо-технічний звіт» (форма 23) (підпункти 5.2.1 та 5.2.2 договору №24дв/19).
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що використання платником податку товарів, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього обов'язку визначити податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основною ставкою згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України виходячи з бази оподаткування, обчисленої відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України. У свою чергу, у разі використання таких активів безпосередньо в господарській діяльності платника податку такий обов'язок в останнього не виникає.
За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.
Недотримання учасниками господарської операції вимог цивільного або господарського законодавства щодо істотних умов договору під час його укладення не має безпосереднього впливу на результати податкового обліку. Значення для податкового обліку має факт господарської операції, її дійсний зміст, фінансовий результат та економічний ефект.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов'язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.
Поняття економічного ефекту в нормах ПК України не розкрито, однак, виходячи із визначення господарської діяльності, наведеного в підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК, та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості.
При цьому, не обов'язково щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.
Проте з визначеного ПК України поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (принаймні за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість отримання доходу.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2019 року у справі №0940/2484/18.
Згідно з обставинами, що встановлені судом, позивач реалізовуючи олійну сировину, приводив її у відповідність до норм ДСТУ щодо показників вологості та сміттєвої домішки, що спричиняє зміну маси олійного насіння, тобто має місце його убуток.
Необхідно зазначити, що убуток сировини у її сушіння та очистки є наслідком природних обставин, які не залежать від суб'єкта господарювання і є невід'ємною частиною звичайного технологічного процесу.
При цьому втрати в межах норм слід вважати такими, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2020 року у справі №320/6241/18.
Суд враховує, що відповідно до вимог підпункту 14.1.134 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України операція з давальницькою сировиною - операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.
Тобто, Податковим кодексом України передбачено, що під час операцій з давальницькою сировиною допускається її переробка (обробка, збагачення). При цьому, всі процеси перетворення сировини є складовою господарської операції з давальницькою сировиною.
Водночас, всі операції з сировиною між позивачем та ТОВ «Сватівська олія» підтверджені належними первинними документами, які були надані у ході проведення перевірки контролюючому органу.
За таких обставин, висновки контролюючого органу про те, що убуток сировини при її переробці шляхом приведення вологості та рівня сміттєвої добавки до вимог ДСТУ 4694:2006, свідчить про те, що вони використані не в межах господарської діяльності, є такими, що не підтверджені у передбачений процесуальним законодавством спосіб.
Зваживши ці обставини, суд приходить до висновку про те, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України є безпідставними.
З огляду на те, що під час судового розгляду не підтвердились обставини використання позивачем товарів та послуг, при придбанні або виготовленні яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності суд дійшов висновку про те, що у позивача не виникло обов'язку визначити податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основною ставкою згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, а отже і складати та реєструвати відповідні податкові накладні, відтак податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано.
За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.
Необхідність доведення правомірності свого рішення суб'єктом владних повноважень закріплене і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість такого рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0295040105 від 21 грудня 2020 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (01010, м. Київ, вул. М. Гайцана, буд. 6, кв. 4, код ЄДРПОУ 25602906) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 39440996).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук