29 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2333/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хотинської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хотинської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря Хотинської міської ради (пункт 3) та рекомендації виконавчим органам провести службове розслідування стосовно ОСОБА_1 (пункт 4); поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Хотинської міської ради з дати його звільнення; стягнути з Хотинської міської ради на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для подання до суду заяв по суті справи; витребувано у Хотинської міської ради Чернівецької області докази по справі.
Ухвалою суду від 06 січня 2021 року призначено розгляд даної справи з повідомленням сторін у судовому засіданні.
Ухвалою суду від 26 січня 2021 року клопотання Хотинської міської ради про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судового рішення у справі №824/453/20-а за позовом ОСОБА_1 до Хотинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - секретар Хотинської міської ради Чернівецької області Якуба Сергій Валентинович, про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Роз'яснено особам, які беруть участь у цій справі, право на звернення до суду із клопотанням про поновлення провадження у справі, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження.
Ухвалою суду від 05 липня 2021 року за клопотанням представника позивача поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
Позивач, враховуючи заяву від 22 липня 2021 року, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря Хотинської міської ради (пункт 3) та рекомендації виконавчим органам провести службове розслідування стосовно ОСОБА_1 (пункт 4);
- визнати ОСОБА_1 звільненим з посади секретаря Хотинської міської ради у зв'язку із закінченням строку повноважень відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та зобов'язати Хотинську міську раду внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідний запис;
- стягнути з Хотинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2020 року по 10 грудня 2020 року.
Згідно змісту позову, відповіді на відзив, заяви щодо уточнення позовних вимог та наданих у судовому засіданні пояснень, в обґрунтування незаконності оскаржуваних пунктів рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20 вказано, що у ньому не зазначено жодної із передбачених законом підстав припинення повноважень чи звільнення позивача з посади секретаря міської ради. Крім цього, названим рішенням міської ради позивача поновлено на посаді секретаря міської ради на підставі судового рішення і одночасно звільнено з посади без зазначення причин та підстав звільнення. Також вказано і про не зазначення у рішенні міської ради жодних правових підстав для проведення службового розслідування стосовно позивача, при цьому позивачем зазначено і про безпідставність звільнення до проведення стосовно нього службового розслідування. На думку позивача, оскаржуване в частині рішення підписано особою, яка не мала права його підписувати - ОСОБА_2 , оскільки у зв'язку із поновленням ОСОБА_1 на посаді секретаря міської ради припинилися повноваження секретаря міської ради Якуби С.В. і останній підлягав звільненню з цієї посади.
В обґрунтування іншої частини позовних вимог, уточнених заявою від 22 липня 2021 року, вказано про те, що на момент пред'явлення даного позову діяла Хотинська міська рада VII скликання, повноваження якої закінчились в день відкриття першої сесії міської ради VIIІ скликання, тобто 10 грудня 2020 року. За таких обставин і повноваження секретаря Хотинської міської ради VII скликання закінчилися 10 грудня 2020 року, а тому позивач не може бути поновлений на посаді секретаря Хотинської міської ради, водночас його слід визнати звільненим з указаної посади у зв'язку із закінченням строку повноважень відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та зобов'язати Хотинську міську раду внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідний запис. З урахуванням дати закінчення повноважень позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню за період з 19 жовтня 2020 року по 10 грудня 2020 року.
У заяві від 27 липня 2021 року представник позивача не заперечував щодо розгляду даної справи у порядку письмового провадження.
Відповідач щодо задоволення позову заперечував та подав до суду відзив та заперечення на відповідь на відзив, у яких вказував про законність оскаржуваних пунктів рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20 та безпідставність заявлених позовних вимог. При цьому зазначено, що посада секретаря міської ради є виборною і прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень секретаря міської ради належить до виключних повноважень відповідної ради. Такі повноваження є дискреційними, а тому суд не може здійснювати повторну перевірку роботи секретаря міської ради щодо належного чи не належного здійснення наданих йому повноважень, допущення ним у своїй діяльності порушень законодавства України, прав і свобод громадян, як і не може переоцінювати позицію депутатів міської ради, які проголосували за необхідність дострокового припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 . Вказано, що звільнення позивача із займаної посади та поновлення повинно здійснюватися не одноособово за розпорядженням міського голови, а шляхом таємного або відкритого голосування більшістю голосів на сесії міської ради з підстав, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та оформлюватись рішенням міської ради, й ця норма була дотримана в оскаржуваному рішенні від 19 жовтня 2020 року №732/71/20. Крім цього, зазначено і про неправильне обрання позивачем способу захисту порушених прав шляхом поновлення на виборній посаді секретаря міської ради, оскільки це суперечитиме основним засадам загального, вільного, прямого виборчого права територіальної громади.
У поданій до суду заяві від 26 липня 2021 року №02-13-6-1364 відповідач просив суд дану справу розглянути без участі свого представника, при цьому вказано про не визнання позовних вимог з підстав, наведених у відзиві та запереченнях.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи викладене, за наявності заяв представників сторін про розгляд справи за їх відсутності у порядку письмового провадження, суд вважає, що наявні правові підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Перевіривши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням 41-ї сесії Хотинської міської ради VII скликання №405/41/19 від 04 січня 2019 року вирішено обрати на посаду секретаря Хотинської міської ради на строк повноважень Хотинської міської ради ОСОБА_1 - депутата Хотинської міської ради.
Рішенням 55-ї сесії Хотинської міської ради VII скликання №564/55/20 від 02 березня 2019 року вирішено: 1. Достроково припинити повноваження секретаря Хотинської міської ради Савіцького Р.Б. 2. Вивести ОСОБА_1 зі складу виконавчого комітету Хотинської міської ради VII скликання. 3. Дане рішення Хотинської міської ради набирає чинності з дня його прийняття. 4. Відповідальним особам оприлюднити дане рішення на офіційному сайті Хотинської міської ради невідкладно. 5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань регламенту, депутатської діяльності, етики, забезпечення законності та правопорядку.
Не погоджуючись із указаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року (справа №824/453/20-а), залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення 55-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 02 березня 2020 року № 564/55/20 про дострокове припинення повноважень секретаря Хотинської міської ради ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Хотинської міської ради з дати його звільнення - 02 березня 2020 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Хотинської міської ради Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 164450 (сто шістдесят чотири тисячі чотириста п'ятдесят) грн 35 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Хотинської міської ради та стягнення заробітної плати на його користь в межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №824/453/20-а, враховуючи чинне рішення Хотинської міської ради від 02 березня 2020 року №565/55/20 «Про обрання секретаря Хотинської міської ради», рішенням 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20 вирішено: 1. Поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Хотинської міської ради з дати його звільнення - 02 березня 2020 року. 2. Виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату в межах суми стягнення за один місяць. 3. Звільнити з посади секретаря Хотинської міської ради ОСОБА_1 . 4. Рекомендувати виконавчим органам Хотинської міської ради провести службове розслідування стосовно ОСОБА_1 . 5. Рішення набирає чинності з моменту його оприлюднення на офіційному веб сайті Хотинської міської ради. 6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань регламенту, депутатської діяльності, етики, забезпечення законності та правопорядку.
Не погоджуючись із пунктами 3 та 4 рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах з приводу звільнення громадян з публічної служби, а згідно з положеннями пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України до публічної служби відноситься, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як вбачається з обставин справи, даний спір виник у зв'язку із звільненням позивача з посади секретаря міської ради.
Так, відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-III (далі - Закон №2493-III в редакції на час виникнення спірних відносин) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно статті 3 Закону №2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; осади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Статтею 7 Закону №2493-III передбачено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Згідно приписів статті 10 Закону №2493-III прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, зокрема, на посаду секретаря міської ради шляхом обрання відповідною радою.
Статтею 20 Закону №2493-III передбачені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування.
Згідно указаної статті крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). Посадові особи місцевого самоврядування, крім посадових осіб, зазначених у частині другій цієї статті, яких притягнуто до відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією або стосовно яких набрало законної сили рішення суду щодо визнання їх активів або активів, набутих за їх дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, підлягають звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом. Перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР в редакції на час виникнення спірних відносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.
Частиною п'ятою статті 50 Закону №280/97-ВР визначено, що повноваження секретаря міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що посада секретаря міської ради є виборною посадою у службі в органах місцевого самоврядування, призначення та звільнення з якої здійснюється на пленарних засіданнях міської ради, причому звільнення з цієї посади (дострокове припинення служби в органах місцевого самоврядування) може бути у визначених законодавством випадках.
Разом цим варто зазначити і те, що рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20 по своїй правовій природі є актом індивідуальної дії.
Згідно пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
У силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Однак, всупереч наведеному, у рішенні 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20 не вказано жодної із передбачених законом правових підстав звільнення (припинення служби в органах місцевого самоврядування) позивача з посади секретаря міської ради та не наведено жодних обґрунтованих мотивів його прийняття.
Невиконання ж органом місцевого самоврядування законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Крім цього, відповідно до приписів частини другої статті 59 Закону №280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Положеннями статей 46, 47, 59 Закону №280/97-ВР передбачено ведення протоколу сесії ради, який підписується, за відсутності голови, секретарем міської ради.
З доданого до відзиву протоколу пленарного засідання 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року вбачається відсутність у ньому в порядку денному питання про звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря Хотинської міської ради (пункт 3 рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20) та питання про рекомендування виконавчим органам Хотинської міської ради провести службове розслідування стосовно ОСОБА_1 (пункт 4 рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20). Відсутні у ньому і відомості про обговорення цих питань та результати голосування.
Отже, розгляд питань про звільнення позивача з посади секретаря міської ради та про рекомендування виконавчим органам Хотинської міської ради провести службове розслідування стосовно нього відбувся фактично без обговорення та без голосування, що суперечить приписам Закону №280/97-ВР.
Також суд звертає увагу на те, що за правилами частини одинадцятої статті 59 Закону №280/97-ВР, пункту 2 частини першої статті 15, частини третьої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» органи місцевого самоврядування, які є розпорядниками інформації, зобов'язанні оприлюднювати на офіційних веб-сайтах проекти актів органів місцевого самоврядування, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно - правові засади діяльності. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Однак, як свідчать матеріали справи, усупереч вказаним нормам проект рішення про звільнення позивача з посади секретаря міської ради та про рекомендування виконавчим органам Хотинської міської ради провести службове розслідування стосовно нього не був оприлюднений у визначений строк.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 серпня 2019 року у справі №500/6108/16-а, порушення вимог закону щодо оприлюднення проекту рішення відповідної ради та недоведеність викладених в оспорюваному рішенні порушень з боку посадової особи місцевого самоврядування є підставами для визнання рішення про дострокове припинення повноважень такої особи протиправним та його скасування.
Крім цього, щодо оскаржуваного пункту 4 рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20, то варто зазначити, що у названому рішенні не наведено жодної підстави для проведення службового розслідування стосовно позивача як особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, які передбачені Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950.
До того ж, за змістом названого Порядку, особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законодавством лише за результатами службового розслідування, під час проведення якого ця особа може бути відсторонена від здійснення повноважень на посаді (пункти 4, 10 Порядку). Тобто, проведення службового розслідування передує рішенню, зокрема, про звільнення особи із займаної посади. Натомість у даному випадку відповідачем було спочатку прийнято рішення про звільнення позивача з посади секретаря міської ради (пункт 3 рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20), а потім - рішення про рекомендування виконавчим органам Хотинської міської ради провести службове розслідування стосовно нього (пункт 4 рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20).
Поряд з цим заслуговують на увагу і доводи позову про відсутність повноважень у ОСОБА_2 як секретаря Хотинської міської ради підписувати рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря Хотинської міської ради та в частині рекомендування виконавчим органам Хотинської міської ради провести службове розслідування стосовно ОСОБА_1 (пункти 3 та 4 рішення), оскільки пунктом 1 названого рішення ОСОБА_1 поновлено на посаді секретаря Хотинської міської ради з 02 березня 2020 року. Тобто, згідно цього рішення, прийнятого на виконання рішення суду у справі №824/453/20-а, з указаної дати саме ОСОБА_1 обіймав посаду секретаря Хотинської міської ради.
Наведене вище у своїй сукупності дає суду підстави для висновку про протиправність оскаржуваних пунктів рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20.
Перевіряючи оскаржуване в частині рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень.
Суд зауважує, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України).
Однак у ході судового розгляду цієї справи відповідачем не доведена законність та обґрунтованість рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20 в частинах звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря Хотинської міської ради (пункт 3) та рекомендації виконавчим органам провести службове розслідування стосовно ОСОБА_1 (пункт 4). Тому таке підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання позивача звільненим з посади секретаря Хотинської міської ради у зв'язку із закінченням строку повноважень відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та зобов'язання Хотинську міську раду внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідний запис, а також щодо стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2020 року по 10 грудня 2020 року, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Водночас згідно приписів частини першої статті 50 Закону №280/97-ВР секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.
Відповідно до частини восьмої статті 45 Закону №280/97-ВР повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.
Згідно наявного у справі рішення 1-ї сесії Хотинської міської ради VIIІ скликання №1/1/20 від 10 грудня 2020 року - з указаної дати почались повноваження депутатів новообраної за результатом проведення виборів депутатів Хотинської міської ради.
Таким чином, оскільки повноваження Хотинської міської ради VII скликання закінчилися 10 грудня 2020 року, то, відповідно, і повноваження секретаря цієї міської ради, з посади якої 19 жовтня 2020 року було незаконно звільнено позивача, закінчилися 10 грудня 2020 року.
При цьому, суд відзначає, що будучи обраним на посаду секретаря міського ради, позивач міг обґрунтовано розраховувати на те, що, за звичайних обставин, увесь строк його перебування на цій посаді буде зарахований до трудового та пенсійного стажу, стажу роботи в органах місцевого самоврядування тощо.
Суд також звертає увагу на те, що згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визнає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 2.10. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої у міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, звільнений ..." і зазначається нове формулювання.
У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.
Згідно пункту 2.27. вказаної Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Таким чином, враховуючи встановлені обставин, з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, суд вважає за необхідне визнати позивача звільненим з посади секретаря Хотинської міської ради у зв'язку із закінченням строку повноважень відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та зобов'язати Хотинську міську раду внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідний запис.
Одночасно з цим, варто зазначити і те, що відсутність правової можливості поновити позивача на посаді, яка є виборною, не може позбавити його права на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Так, відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі -Порядок №100), цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Згідно встановлених у цій справі обставин та з довідки Хотинської міської ради, виданої позивачу, вбачається, що два календарні місяці, які фактично передують звільненню позивача 19 жовтня 2020 року, є лютий та січень 2020 року (за січень нараховано заробітну плату в сумі 18125,00 грн, за лютий - 25375,00 грн). Загальна кількість відпрацьованих днів за ці 2 місяці становить 41 день (21 день + 20 днів), загальна сума заробітної плати 43500,00 грн.
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить: 43500,00 грн / 41 день = 1060,97 грн/день.
Указана обставина щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача встановлена і у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року по справі №824/453/20-а, яке набрало законної сили.
Відповідно до положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Кількість робочих днів в період вимушеного прогулу позивача, який у цій справі становить з 19 жовтня 2020 року по 10 грудня 2020 року, складає 38 робочих дні.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 40316,86 грн (1060,97 грн х 38 роб. дні).
Вирішуючи позов в указаній частині судом також враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-511цс16, відповідно до якої виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги, враховуючи заяву про їх уточнення, підлягають задоволенню повністю.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність звільнення з публічної служби.
Натомість доводи відповідача, наведені у відзиві та запереченнях, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на вище викладені висновки суду.
Згідно положень частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
У клопотанні від 21 липня 2021 року та заяві від 22 липня 2021 року представник позивача просив суд стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем у зв'язку із розглядом цієї справи, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, а згідно наявної у справі квитанції від 12 листопада 2020 року №0.0.1902091598.1 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої-п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Поляк і Партнери» в особі Керуючого партнера Поляк Марії Володимирівни (далі - АО) 11 березня 2020 року було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №48/20 (далі - Договір), згідно з яким Клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов'язання надавати юридичну (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору винагорода за послуги, що надається АО (гонорар), визначаються за згодою АО та Клієнта в межах 40 (сорока) відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи АО, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в дорученні (угоді) до даного договору. При визначенні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката або іншої особи, яка виконує доручення (угоду). Підставою для оплати гонорару є звіт (акт надання послуг), який повинен містити інформацію про вид наданої послуги; час, витрачений на виконання; понесені фактичні витрати. Звіти виставляються та оплачують щомісячно.
На підставі вказаного вище Договору Адвокатським об'єднанням «Поляк і Партнери» (дата) видано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СЕ №1014191 від 12 листопада 2020 року на представництво інтересів ОСОБА_1 в Чернівецькому окружному адміністративному суді.
Як вбачається зі звіту про надані послуги ОСОБА_1 у зв'язку із розглядом справи №600/2333/20-а, складеного 21 липня 2021 року, в такому вказано, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2020 року становить 4723 грн. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 6000 грн, а відповідно година роботи адвоката становить 2400 грн.
ОСОБА_1 надано правничу допомогу на суму 15446,00 грн, а саме:
- послуги, надані в 2020 році, за надання яких сплачено кошти в сумі 9446,00 грн, а саме: підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування в частині рішення Хотинської міської ради №732/71/20 від 19 жовтня 2020 року, поновлення на посаді секретаря міської ради та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу; виготовлення та завірення додатків (кількість витраченого часу - 5 год.);
- послуги, надані в 2021 році, за надання яких сплачено кошти в сумі 6000,00 грн, а саме: підготовка відповіді на відзив Хотинської міської ради Чернівецької області на позовну заяву ОСОБА_1 (кількість витраченого часу - 1 год.), підготовка та представництво інтересів клієнта в суді 26 січня 2021 року (кількість витраченого часу - 30 хв.), підготовка клопотання про відновлення провадження у справі (кількість витраченого часу - 30 хв.), підготовка та представництво інтересів клієнта в суді 20 липня 2021 року (кількість витраченого часу - 30 хв.).
Таким чином, загальна сума за надані адвокатом послуги (з урахуванням суми судового збору), склала 16286,80 грн.
Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордера №30/11/20 від 30 листопада 2020 року та №21/07/21 від 21 липня 2021 року Адвокатським об'єднанням «Поляк і Партнери» отримано від ОСОБА_1 на підставі договору №48/20 від 11 березня 2020 року кошти в сумі, відповідно 9446,00 грн та 6000,00 грн.
Проаналізувавши вказані документи та враховуючи наведені вище норми процесуального права, суд вважає, що такими підтверджується сплата позивачем адвокату витрат на суму 15446,00 грн за надання професійної правничої допомоги у цій справі.
З огляду на викладене, такі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Водночас, вирішуючи питання про розподіл витрат на правову допомогу, варто зазначити і те, що згідно з частинами шостою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зміст наведених вище положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, у випадку задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Суд також звертає увагу і на позицію суду касаційної інстанції в питанні розподілу витрат на правничу допомогу.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.
Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №520/12065/19.
У постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19 судом касаційної інстанції викладено правову позицію, відповідно до якої зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Однак у ході розгляду цієї справи відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Ним жодним чином не доведено не співмірності понесених позивачем витрат.
За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесенні останнім судові витрати у загальній сумі 16286 грн 80 коп. (15446 грн 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу та 840 грн 80 коп. - сплачений судовий збір).
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Хотинської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення 71-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 19 жовтня 2020 року №732/71/20 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря Хотинської міської ради (пункт 3) та рекомендації виконавчим органам провести службове розслідування стосовно ОСОБА_1 (пункт 4).
Визнати ОСОБА_1 звільненим з посади секретаря Хотинської міської ради у зв'язку із закінченням строку повноважень відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та зобов'язати Хотинську міську раду внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідний запис.
Стягнути з Хотинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2020 року по 10 грудня 2020 року у розмірі 40316 (сорок тисяч триста шістнадцять) грн 86 коп.
Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Хотинської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15446 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 липня 2021 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Хотинська міська рада Чернівецької області (60000, Чернівецька область, Хотинський район, м. Хотин, вул. Незалежності, буд. 52, ЄДРПОУ 04062205).
Суддя О.П. Лелюк