про залишення позовної заяви без руху
27 липня 2021 року м. Київ № 320/8870/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Петрівської сільської ради , у якому просить суд:
- визнати противоправним та скасувати рішення Петрівської сільської ради від 29.04.2021 № 310 в частині відмови ОСОБА_1 в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на території Петрівської сільської ради, приблизною площею 0,12 гектара для ведення садівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:140:0164, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;
- зобов'язати Петрівську сільську раду надати ОСОБА_1 (РНКПО: НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, на території Петрівської сільської ради, приблизною площею 0,12 гектара для ведення садівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:140:0164, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;
- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНКПО: НОМЕР_1 ) з Петрівської сільської раду 5 000 грн. завданої моральної шкоди;
- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНКПО: НОМЕР_1 ) (РНКПО: НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі З 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Петрівської сільської раду.
Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі Вищого адміністративного суду України від 01.01.2015, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого. Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Таким чином, позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає оплаті судовим збором як майнова вимога.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2021 року, становить 2270,00 грн.
Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачеву слід було сплатити судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 908 грн. (5000 грн.х1% = 50 грн., але не менше 908 грн. (2270 грн. х0,4)).
Слід звернути увагу позивача на те, що вимога про стягнення моральної шкоди не є вимогою, на яку розповсюджуються пільги, передбачені ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового, з огляду на що за вказану вимогу майнового характеру слід сплачувати судовий збір на загальних засадах.
Так, дійсно пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.
Між тим, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що по суті основним предметом позовних вимог, що складає суть спірного питання, є вимоги про оскарження рішення відповідача від 29.04.2021 №310 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Петрівської сільської ради.
Водночас, вимога про стягнення грошових коштів за упущену вигоду (моральна шкода) як майнова є похідною вимогою від попередньої, та заявлена в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно правового спору немайнового характеру.
Суд наголошує, що наведене вище положення Закону України "Про судовий збір" передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а отже, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди спірне рішення має бути визнане протиправним.
Разом з тим, матеріали адміністративного позову справи не містять доказів, які б підтверджували, що рішення відповідача визнано незаконним в установленому законом порядку, зокрема відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а в межах даної справи рішення ще не прийнято та, як наслідок не встановлено, що позивачу заподіяно шкоду незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою. Тому, на стадії до відкриття провадження у справі суд не має можливості встановити, що спірна моральна шкода, завдана незаконним рішенням відповідача.
Відтак, застосування пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" у даному випадку є недоречним.
Виходячи з того, що на даний час не встановлено прийняття відповідачами незаконного рішення чи вчинення дій або бездіяльності по відношенню до позивача, суд дійшов висновку, що позивач в межах даної справи не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", а отже при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення шкоди (упущеної вигоди) позивачу необхідно сплачувати судовий збір.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.11.2019 у справі №400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28.11.2018 у справі №761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09.09.2020 у справі №202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 у справі №9901/64/20, від 15.01.2020 у справі №826/12286/15, від 30.07.2020 у справі №9901/194/20.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тож, врахування наведених висновків Верховного Суду щодо застосування норм права (у даному випадку - необхідність справляння судового збору за вимогу відшкодування моральної шкоди, що виражена у грошовому еквіваленті), є обов'язковим для суду.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Крім того, в силу приписів п. 4, п. 5 та п. 8 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; докази, що підтверджують вказані обставини; докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів (частина 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, позивачем не додано до позову обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, що стягується.
Відтак, зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Вказані недоліки повинні бути усунуті у десятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.;
- обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, яку позивач просить стягнути та докази на підтвердження понесення моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лисенко В.І.