27 липня 2021 року м.Київ №320/6507/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" з позовом до Київської митниці Держмитслужби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100070/2021/000155/2 від 26.04.2021року.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією № UA100070/2021/329735 від 26.04.2021, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 МК України, підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував та дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, про що було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2021/000155/2 від 26.04.2021року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2021/00193.
На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки надані при митному оформленні документи в достатній мірі підтверджували правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом.
Ухвалою суду від 07.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» (ідентифікаційний код 35843786, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н., смт. Велика Димерка, вул. Промислова, буд.38) 17.06.2008 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.? 56).
07.03.2017 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАЯДО» (покупець) та ADOPEN PLASTIK VE INSAAT ANONIM SIRKETI (Пластикова і будівельна промислова анонімна компанія АДОПЕН) (продавець) укладено контракт міжнародної поставки №11 (далі - Контракт №11). За умовами Контракту №11 «продавець продає, а покупець купує товар згідно інвойсів.» (а.с.32-35).
Згідно п. 3.1 контракту №11 кількість, асортимент, вартість товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної партії товару і вказуються в інвойсах, Поставка товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».
Відповідно до п.4.1. контракту №11 ціна на товар, що постачається, визначається сторонами в Доларах США. Ціна за одиницю товару, що постачається, вказана в інвойсах до даного Контракту і являється незмінною. Товар за контрактом №11 профіль ПВХ в асортименті; захисна плівка і плівка для ламінування для ПВХ профілів; фурнітура віконну і дверну в асортименті; двері ПВХ, А також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху ПВХ; сировина для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, soft, чорна, soft, сіра), а також компоненти для виготовлення даних сумішей; технічна оснастка і обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також їх частини; різноманітна рекламна продукція; на безоплатній основі техоснастка і фурнітура, призначена для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції.
Також, між сторонами були укладені додаткові угоди до названого контракту №1 від 07.03.2017, №2 від 07.03.2017 (а.с.36, 37).
11.02.2015 між ТОВ «Вотум Логістик ЛТД» (виконавець) та ТОВ «Маядо» (замовник) укладено договір про надання брокерських послуг №67 від 11.02.2015, за умовами якого виконавець зобов'язався за обумовлену плату і в обумовлений термін надати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, що перемішуються через митний кордон України, та їх оформленню у митних органах України, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника послуги (а.с.49-53).
29.12.2017 між сторонами було підписано додаток №3 до договору про надання брокерських послуг, за умовами якого сторони дійшли згоди продовжити дію договору до 31.12.2020 (а.с.54).
29.12.2020 між сторонами було підписано додаток №4 до договору про надання брокерських послуг, за умовами якого сторони дійшли згоди продовжити дію договору до 31.12.2022 (а.с.55).
На виконання умов контракту №11 продавцем був поставлений товар покупцю, а саме композитну підлогу (SPC паркет) на загальну суму 27 986,24 дол. США, згідно інвойсів № Z082021002000008, Z082021002000009 від 09.04.2021 (а.с. 38, 39, 40, 42) .
Товар за контрактом №11 надійшов від продавця на умовах CIF Одеса, згідно правил «Інкотермс 2010».
06.04.2021 з метою митного оформлення товару поставленого за контрактом №11 ТОВ «Маядо» через представника ТОВ «Вотум Логістик ЛТД» подано електронну декларацію № UA100070/2021/319735.
На підтвердження митної вартості товару позивачем разом з митною декларацією було подано до митного органу: контракт купівлі-продажу товарів №11 від 07.03.2017 з додатковими угодами №1 від 27.10.2017, №2 від 07.05.2018; інвойс №Z082021002000008 від 09.04.2021року; інвойс №Z082021002000009 від 09.04.2021року; коносамент № ARKIST0000322698 від 14.04.2021року; міжнародна транспортна накладна (CMR) №19055 від 25.04.2021року; страховий поліс №0001-0410-05480504 від 15.04.2021року; копія експортної митної декларації країни відправлення №21343100ЕХ096015 від 12.04.2021.
Митна вартість товару визначена за основним методом на суму 27 986,24 дол. США: товар №1 3918 10 10 90 (покриття пластмасові для підлоги (SPC паркет) на суму 27 986,24 дол. США.
Судом встановлено, що 26.04.2021 відповідачем було надано позивачеві електронний запит за ідентифікатором eefc1c0d-35bf-4de9-89ea-295564857bea щодо надання додаткових документів, в якому зазначено, що документи, подані позивачем для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті та надані не в повному обсязі, а саме: 1) згідно умов контракту постачання товарів відбувається на підставі інвойсі в кожної окремої партії товару, проте у контракті не визначено остаточність цін, що вказані в інвойсах; 2) контрактом не встановлено конкретних умов щодо оплати за товар; 3) наданий страховий поліс суперечить вимогам поставки CIF згідно Інкотермс.
У своєму запиті відповідач витребував від позивача надання наступних документів:
1) - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
2) - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
3) - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
4) - виписку з бухгалтерської документації;
5) - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
6) - копію митної декларації країни відправлення з перекладом відповідно до ст.254 МКУ;
7) - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
8) - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
9) - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
10) - розрахунок ціни (калькуляцію).
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У відповідь на вказаний запит позивачем 26.04.2021року надано пояснення щодо відсутності та об'єктивної неможливості надати витребувані документи.
26.04.2021 Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2021/000155/2 (а.с.? 22-23) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2021/00193 (а.с.26).
Не погоджуючись із наведеним рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із частиною 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 10 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини 5 статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Стаття 13 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 року» передбачає що, якщо в ході визначення митної вартості імпортних товарів виникає необхідність відкласти остаточне визначення такої митної вартості, імпортер товарів повинен бути в змозі вилучити їх з митниці, якщо, коли це вимагається, імпортер надасть достатню гарантію у формі застави, депозиту або якого-небудь іншого відповідного документа, що включає остаточний платіж мита, яке може бути нараховане для цих товарів. Законодавство кожного члена повинно передбачити положення для таких обставин.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Вказане відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-УІ "Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства, митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України.
Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14).
Митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості товару позивачем разом з митною декларацією було подано до митного органу: контракт купівлі-продажу товарів №11 від 07.03.2017 з додатковими угодами №1 від 27.10.2017, №2 від 07.05.2018; інвойс №Z082021002000008 від 09.04.2021року; інвойс №Z082021002000009 від 09.04.2021року; коносамент № ARKIST0000322698 від 14.04.2021року; міжнародна транспортна накладна (CMR) №19055 від 25.04.2021року; страховий поліс №0001-0410-05480504 від 15.04.2021року; копія експортної митної декларації країни відправлення №21343100ЕХ096015 від 12.04.2021р..
У даному випадку, відмовляючи позивачу у визначенні митну вартість за першим (основним) методом, яка зазначена у митній декларації, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення повного переліку документів, які б підтверджували митну вартість товарів та числові значення складових їх вартості.
Між тим, зазначені висновки митного органу суд не бере до уваги, оскільки під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.
Крім того, суд звертає увагу, що ТОВ «Маядо» надано митному органу ряд первинних документів, який не є обов'язковим відповідно до ст. 53 МК України, на підтвердження вірно зазначеної вартості товарів, проте вказане протиправно не було взято до уваги відповідачем.
Відтак, за висновком суду, умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.
Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність всіх необхідних документів які підтверджують митну вартість товарів, суд зазначає, що оцінюючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.
Щодо тверджень відповідача про те, що декларантом не було подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF витрат, пов'язаних з транспортуванням та страхуванням товарів до названого місця призначення, суд зазначає наступне.
Частиною десятою статті 58 МК України визначений перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, такі складові митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів (п. 5 вказаної норми) та витрати на страхування цих товарів (п. 7).
Поставка імпортованого ТОВ «Маядо» товару, про що Відповідач не заперечує, відбулася на умовах Одеса, що відповідає умовам пункту 3.1. Контракту від 07.03.2017 року №11 укладеного між позивачем та компанією АДОПЕН.
У пункті 4.3. Контракту зазначено «в ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування». Пункт 3.1. Контракту передбачає «кількість, асортимент, вартість товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».
Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару, а умовах СIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати „а страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А 3, Б 3 умов поставки СIF за Інкотермс 2010).
В свою чергу, CIF або вартість, страхування і фрахт (…назва порту призначення) - термін Інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.
З аналізу положень Інкотермс-2010 вбачається, що продавець зобов'язаний упакувати товар, завантажити його на борт судна в порту відправлення, а також в обов'язки продавця входить придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення, що включається в ціну товару.
Отже, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару). Понесені продавцем витрати у зв'язку з виконанням договорів транспортування та страхування у випадку поставки товару на умовах СIF сплачуються покупцем та включаються до вартості товару, у зв'язку з чим до митної вартості не додаються.
Разом з цим, суд звертає увагу, що поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі, страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
Відтак, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що ним вірно додатково не додано витрати по страхуванню та транспортуванню до митної вартості товарів згідно наданої митної декларації, оскільки товариство їх додатково не понесло.
Виходячи з наведеного, суд не приймає вищевказану обставину, як підставу для коригування митної вартості.
Щодо посилань митного органу на те, що згідно умов контракту №11 від 07.03.2017 постачання товарів відбувається на підставі інвойсів кожної окремої партії товару, проте у контракті не визначено остаточність цін, що вказані в інвойсах, суд звертає увагу, що умовами контракту чітко визначено, що продавець продає, а покупець купує товар згідно інвойсів, які формуються на кожну поставку, а тому не зрозуміло в чому полягає сумнів митниці щодо визначення митної вартості товарів у даному випадку.
Крім того, контрактом не встановлено конкретних умов щодо оплати за товар, а п. 5.1 контракту зазначено, що оплата здійснюється на підставі інвойсу протягом дії даного контракту. Таким чином, на думку митного органу, умови, застосовані для продажу товарів можуть вплинути на ціну товарів.
Суд зазначає, що до митного оформлення на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано достатню кількість документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України, а тому неподання відомостей щодо термінів оплати ніяким чином не впливає на визначення митної вартості товарів.
Також, суд зауважує, що мотиви відповідача, викладені в оскаржуваному рішенні, що наданий страховий поліс суперечить вимогам поставки CIF згідно Інкотермс, оскільки володільцем полісу визначено ADOPEN PLASTIK ve INS. SANAYI A.S. і у страховому випадку саме він отримає компенсацію, є не обґрунтованими та відповідачем не доведено, яким чином визначення в страховому полісі від від 15.04.2021 № 0001-0410-05480504 володільцем ADOPEN PLASTIK ve INS. SANAYI A.S. свідчить про заниження позивачем митної вартості імпортованих товарів (водночас зважаючи й на ту обставину, що поставка здійснювалась на умовах CIF Одеса).
Разом з цим, суд звертає увагу, що поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі, страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
Відтак, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що ним вірно додатково не додано витрати по страхуванню та транспортуванню до митної вартості товарів згідно декларації № UA100070/2021/319735 від 26.04.2021, оскільки товариство їх додатково не понесло.
Виходячи з наведеного, суд не приймає вищевказану обставину, як підставу для коригування митної вартості.
Щодо посилань митного органу про ненадання позивачем перекладу митної декларації країни відправлення №21343100ЕХ096015 для перевірки зазначених у ній відомостей, у відповідності до вимог ст. 254 МК України, суд зазначає, що такий переклад вимагається лише у разі якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У той же час, відповідачем ні у запиті, ні у оспорюваному рішенні не зазначено, які дані є необхідними для перевірки.
Суд зауважує, що виходячи із згаданої правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 30.06.2015 (справа 21-591а15), неподання декларантом документів, зазначених у частині другій статті 53 МК, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що митним органом не доведено, що ТОВ «Маядо» було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.
Крім того, суд звертає увагу, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, а отже позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100070/2021/000155/2 від 26.04.2021 є обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальній сумі 2726,00грн. згідно з платіжним дорученням №10469 від 20.05.2021 (а.с. 21), а тому позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби підлягають понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2 726,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100070/2021/000155/2 від 26.04.2021.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» (ідентифікаційний код 35843786, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н., смт. Велика Димерка, вул. Промислова, буд.38) судовий збір у сумі 2726 грн. (дві тисячі сімсот двадцять шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.