26 липня 2021 року м. Київ № 320/151/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
визнати протиправними бездіяльність та відмову у здійсненні перерахунку та виплати як непрацюючому пенсіонеру, особі, яка є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 3 та постійно проживає па території радіоактивного забруднення, раніше призначеної пенсії з урахуванням доплати до пенсії у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.07.2018;
зобов'язати здійснити з 17.07.2018 перерахунок та виплату як непрацюючому пенсіонеру особі, яка є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 3 та постійно проживає на території радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановлених Законом України про Державний бюджет України па відповідний рік.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що у зв'язку рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 відновлено дію ст. 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закону № 796), а тому звернувся до відповідача із заявою, в якій просив відновити виплати передбачені зазначеною статтею, однак пенсійний орган відмовив їй у відновлені таких виплат з огляду на відсутність підстав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У зв'язку відсутністю фінансування у Київському окружному адміністративному суді на відправку поштової кореспонденції, що підтверджується довідкою від 12.05.2020 № 03-52/3516/20, ухвала про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на електронну адресу - gu@ko.pfu.gov.ua.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
02.04.2021 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на адміністративний позову відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 - громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 від 31.01.2001, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Посвідченням серії НОМЕР_3 від 20.04.2016 підтверджується, що позивач є пенсіонером за віком.
Посвідченням від 28.07.1994 серії НОМЕР_4 підтверджується, що позивач є особою, яка постійно працював чи працює або проживав чи проживає у зонах безумовного та гарантованого добровільного відселення у 1986 (категорія 3).
Відповідно до записів у трудовій книжці, позивач є непрацюючим пенсіонером.
Довідкою від 01.09.2020 № 1139-02-37 підтверджується, що позивач дійсно проживає та зареєстрований у АДРЕСА_1 з 26.04.1986 по теперішній час.
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про відновлення виплат доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796).
Листом від 09.10.2020 № 8849-12830/В-02/8-1000/20 відповідач відмовив у проведенні доплат у зв'язку з відсутністю на це законних підстав.
Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 39 Закону № 796, у редакції чинній до 01.01.2015, передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII (далі Закон № 76), який набрав чинності 01.01.2015 внесено зміни до Закону № 796 шляхом виключення ст. 31, 37, 39 та 45.
Однак, Законом України «Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 987, який набрав чинності з 01.01.2016 включено до Закону № 796 ст. 39 наступного змісту: громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-р/2018 від 17.07.2018 вказав, що обмеження чи скасування Законом № 76 пільг, компенсацій і гарантій, встановлених Законом № 796, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених ст. 16 Конституції України, у тому числі, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи ст. 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тож, Закон № 76 в частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню ч. 2 ст. 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 6-р/2018 від 17.07.2018, відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - зоні гарантованого добровільного відселення на підставі ст. 39 Закону № 796.
Відповідачем не подано жодного доказу на спростування тверджень позивача, а також на обгрунтування правомірності прийнятого рішення оформленого листом від 09.10.2020 № 8849-12830/В-02/8-1000/20 щодо відмови позивачу у здійсненні доплати.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо не нарахування та невиплати позивачу із 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796.
Крім того позивач просить суд визнати зобов'язати здійснити із 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії,
як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
З приводу наведеної вимоги суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Оскільки позивач з 17.07.2018 набув право на підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796, суд вважає за необхідне зобов'язати пенсійний орган здійснити із 17.07.2018 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Таким чином, з огляду на зазначене, з метою забезпечення ефективного та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати нарахувати та виплачувати з 17.07.2018 підвищення до пенсії, встановленого ст. 39 Закону № 796 (у редакції, чинній до 01.01.2015) у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia) та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено 840,80 грн. судового збору за подання даного адміністративного позову, що підтверджується квитанцією № 48 від 09.12.2020.
Відтак у зв'язку із задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними бездіяльність та відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) як непрацюючому пенсіонеру, особі, яка є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 3 та постійно проживає па території радіоактивного забруднення, раніше призначеної пенсії з урахуванням доплати до пенсії у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.07.2018;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) у здійснити з 17.07.2018 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) як непрацюючому пенсіонеру особі, яка є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 3 та постійно проживає на території радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановлених Законом України про Державний бюджет України па відповідний рік.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.