27 липня 2021 року м. Київ № 320/9415/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги
До суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 43141377), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 27.07.2020 №86247-52 на суму 20833,33 грн.
В якості підстави позову позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно винесено вимогу про сплату боргу від 27.07.2020 №86247-52 на суму 20833,33 грн.
Ухвалою суду від 08.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
Відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог та вказав, що податкове повідомлення - рішення на підставі якого було сформовано податкову вимогу в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалось, а відтак, в силу положень Податкового кодексу України сума, що вказана в ньому, є узгодженою.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.
30.08.2017 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №10883254, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із транспортного податку за 2017 рік у сумі 20833,33 грн.
Не погоджуючись із цим податковим повідомленням-рішенням №10883254 від 30.08.2017 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з відповідним позовом і рішенням суду від 07.08.2020 по справі №826/5923/18 у задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2020 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 10883254 від 30.08.2017.
В той же час, податковим органом 27.07.2020 була винесена податкова вимога №86247-52 на суму 20833,33 грн., яка стала предметом розгляду у даній справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Так, підпунктом 14.1.29 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до визначення, наведеного у підпункті 14.1.157 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
З наведеного слідує, що грошове зобов'язання платника податку стає податковим боргом саме в разі узгодженості такого грошового зобов'язання та не сплати у встановлений строк.
Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з пунктами 59.1 та 59.3 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
В межах розгляду даної адміністративної справи предметом спору є податкова вимога від 27.07.2020 №86247-52 на суму 20833,33 грн. розмір якої складається із заборгованості позивача по сплаті транспортного податку з фізичних осіб (код 18011000) визначеного податковим органом на підставі податкового повідомлення - рішення від 30.08.2017 №10883254 на суму 20833,33 грн.
Разом з цим, як встановлено судом та не було спростовано відповідачем, таке грошове зобов'язання позивача не набуло статусу узгодженого, оскільки податкове-повідомлення рішення від 30.08.2017 №10883254 на суму 20833,33 грн. оскаржувалось позивачем у встановленому порядку до суду, а саме в межах розгляду адміністративної справи №826/5923/18.
Зокрема, ухвалою Окружного адміністративного суду від 12.06.2018 відкрито провадження по вказаній справі, а вже постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №10883254 від 30.08.2017.
Таким чином, станом на 27.07.2020, грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №10883254 у розмірі 20833,33 грн., яке слугувало підставою для прийняття оскаржуваної вимоги було не узгодженим в зв'язку із процедурою судового оскарження даного ППР, а відтак не набуло статусу податкового боргу.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами правомірності прийняття оскаржуваного рішення.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.
У разі недотримання вимог частини п'ятої статті 134 КАСУ суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №46683 від 28.09.2020, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивачем подана до суду заява від 14.01.2021 про стягнення витрат на правову допомогу адвоката. До заяви додано Акт приймання-передачі наданих послуг від 14.01.2021 до Договору про надання правової допомоги від 10.09.2020, на суму 57000,00 грн., прибутковий касовий ордер №1-14-01/21 від 14.01.2021 на суму 35000,00 грн.
Відповідач заперечував щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу та вказав, що враховуючи складність справи, обсяг досліджених доказів, ціною позову, обсягом наданих послуг, заявлена до відшкодування сума не є співмірною по відношенню до витраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За даними акту приймання-передачі наданих послуг від 14.01.2021 адвокат Тукман Є.Г.: здійснив особистий прийом клієнта з питання надання консультацій податкового законодавства, збір та опрацювання документів, які мають відношення для захисту клієнта, розроблення, структуризацію та складання процесуальних документів, зокрема позовної заяви, надання клієнту роз'яснень зі спірних правовідносин по справі №320/9415/20. При цьому, як зазначено адвокатом, він враховував складність справи.
Оцінюючи такі витрати з точки зору частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фактичні обставини справи ґрунтувались на обставинах, встановлених у межах іншого провадження, фактично адвокату необхідно було проаналізувати лише питання порядку формування податкової вимоги та два рішення суду, тобто представником позивача було виконано незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, обсяг позовної заяви становить 4 аркуші із яких перша та остання сторінки містять назви учасників процесу та перелік додатків до позову, враховуючи критерій реальності таких витрат, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд знаходить їх очевидно не співмірними із складністю справи і вважає, що на користь позивача підлягає стягненню 3000, 00 грн. в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу від 27.07.2020 №86247-52 на суму 20833,33 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 43141377) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на правову допомогу адвоката.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Дата складення рішення: 27.07.2021
Суддя Панченко Н.Д.