Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 липня 2021 р. Справа№200/8044/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу
за заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (0332, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-а, оф. 37),
про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
30 червня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду подана заява ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )до приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (0332, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-а, оф. 37), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 27 липня 2020 року ВП № 62657468.
05 липня 2021 року ухвалою суду заяву залишено без руху.
Позивачем усунуті недоліки заяви та ухвалою суду від 20 липня 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі в порядку загального позовного провадження та розгляд справи призначений на 29 липня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач, вказує, що 21 червня 2021 року дізналась про відкрите виконавче провадження щодо неї № 62657468. Дата відкриття вказаного виконавчого провадження заявнику не відома. Зазначає, що під час підготовки документів щодо відчуження об'єкту нерухомості, який належить позивачу на праві приватної власності, нотаріус повідомив про наявність виконавчого провадження щодо стягнення з позивача коштів.
Вважає, що зазначене виконавче провадження, всупереч положенням ч.2 статіт 24 Закону України «Про виконавче провадження», відкрито не за місцем проживання/перебування боржника, оскільки з 02 липня 1996 року, позивач постійно проживає у місті Маріуполі Донецької області, майна у м. Києві не має.
Також зазначає, що жодних постанов від приватного виконавця Клітченко О. А. не отримувала.
Вважає постанову приватного виконавця від 27 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62657468 такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що у відповідача, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, діяльність якого поширюється на м. Київ, були відсутні правові підстави для прийняття до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з фізичної особи, яка проживає та зареєстрована у м. Маріуполі Донецької області.
Оскільки, Приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження було порушено статтю 24 Закону України «Про виконавче провадження», та всупереч законодавства не взято до уваги, що боржник зареєстрований та мешкає у Донецькій області та ніякого відношення до території міста Києва не має просить задовольнити позовні вимоги.
В установлений законом строк відповідачем наданий відзив на заяву про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 липня 2020 року ВП №62657468.
Зазначає, що 21 липня 2020 року стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», звернувся до приватного виконавця із заявою № б/н від 07 липня 2020 року про примусове виконання рішення, в якій просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 4445 від 03 липня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 11670,26 гривень.
У відповідності до ст.ст. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» 27 липня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62657468.
Вважає, що дії виконавця були вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та не порушували права позивача.
Зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Частиною 1 ст. 24 вказаного Закону визначено, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Частинами 2, 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Також зазначає, що у заяві стягувача та у виконавчому написі № 4445 від 03 липня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., вказано дві адреси боржника, а саме: адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 та адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» скориставшись правом, наданим йому ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», надав перевагу зазначеному у виконавчому написі місцю проживання боржника - АДРЕСА_3 ., що перебуває у виконавчому окрузі, у якому здійснює діяльність приватний виконавець Клітченко Оксана Анатоліївна.
Наголошує, що зазначення у виконавчому написі № 4445 від 03 липня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., серед іншого, місце проживання чи перебування фізичної особи - боржника відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є обов'язковою вимогою до виконавчого документа. Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зі змінами), чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, не передбачено обов'язку приватного виконавця вимагати від стягувача документи на підтвердження інформації, що зазначена у виконавчому документі.
Крім того, зі змісту абзацу 11 пункту 3 розділу III «Інструкції з організації примусового виконання рішень» вбачається, що виконавче провадження відкривається за місцем проживання/перебування боржника, зазначеним у виконавчому документі та чітко встановлено у якому випадку мають бути надані додаткові документи, що підтверджують місце проживання/перебування останнього.
У спірному випадку, місце проживання боржника ОСОБА_1 , що зазначене у заяві стягувача про примусове виконання рішення, а саме: АДРЕСА_3 збігається з місцем проживання боржника, зазначеним у виконавчому написі.
Просить відмовити у задоволенні заяви позивача про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 липня 2020 року №62657468.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 14 жовтня 2014 року Жовтневим РВ у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області. Згідно з паспортом місце реєстрації зареєстровано за адресою - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 (а.с. 4, 5).
Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис від 03 липня 2020 року № 4445 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «АЛАНД" (далі - ТОВ "ФК «АЛАНД") заборгованості в сумі 11 170,26 грн. (а.с.30).
ТОВ "ФК «АЛАНД", подало приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. заяву від 07 липня 2020 року про примусове виконання рішення, у якій просило:
1) відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. від 03 липня 2020 року № 4445 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «АЛАНД" заборгованості в сумі 11 170,26 грн.;
2) у випадку встановлення доходу боржника, яким є ОСОБА_1 , звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника. (а.с. 28).
До вказаної заяви її автор долучив платіжне доручення про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису від 03 липня 2020 року № 4445, належним чином завірену копію довіреності представника стягувача.
На цій підставі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. винесла постанову від 27 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62657468 з примусового виконання виконавчого напису № 4445, вчиненого 03 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. (а.с. 41, 42).
В той же день, 27 липня 2020 року, відповідачем в рамках виконавчого провадження № 62657468 винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди, відповідно до яких з ОСОБА_1 постановлено стягнути 219,88 гривень та 1167,03 грн., відповідно (а.с. 44-49).
31 липня 2020 року відповідачем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 50, 51).
Як вбачається зі змісту вказаних вище постанов, зазначена адреса боржника АДРЕСА_3 .
Водночас, судом установлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача (згідно з відомостями, зазначеними у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 14 жовтня 2014 року Жовтневим РВ у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області є адреса - АДРЕСА_1 .
Зареєстроване місце проживання позивача (та сама адреса) зазначено також у виконавчому написі нотаріуса від 03 липня 2020 року № 4445 та заяві № 005-04507-250114 від 25 січня 2014 року. Утім, поряд з цією адресою у тому ж виконавчому написі та заяві зазначена ще одна адреса, "місце проживання" ОСОБА_1 , а саме: боржника - АДРЕСА_3 . (а.с. 29, 30).
Як установлено судом та не заперечується відповідачем, ці обставини були відомі відповідачу на день отримання заяви про відкриття виконавчого провадження та безпосередньо на час його відкриття. Тобто, при відкритті виконавчого провадження відповідачу було відомо про зареєстроване місце проживання позивача.
Суд зауважує, що відповідач не надав жодних доказів того, що позивач проживає, перебуває, працює або має майно у місті Києві.
Резюмуючи суд зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. не володіла достовірною інформацією про фактичне місце проживання боржника у місті Києві, оскільки стягувач не надав жодних підтверджуючих документів. Натомість підтвердженим є факт реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач, пояснила, що за правилами статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі документи приймаються до примусового виконання за місцем, зокрема, проживання, перебування боржника, що дає стягувачу можливість вибору місця пред'явлення виконавчого документа до виконання: за місцем реєстрації боржника чи за місцем його проживання.
Також наголосила на тому, що не зобов'язана перевіряти достовірність відомостей, зазначених у виконавчому документі. Пояснила, що виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О. С. від 03 липня 2020 року № 4445 відповідав усім вимогам до виконавчого документа, які передбачені статтею 4 Закону № 1404-VIII, зокрема містив відомості про місце проживання боржника, за яким його пред'явлено до примусового виконання.
З посиланням на статті 24, 26 Закону № 1404-VIII відповідач зазначила, що оскільки місце проживання боржника розташоване в окрузі, в якому вона як приватний виконавець здійснює свою діяльність, то вона мала право прийняти до виконання згаданий виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з його примусового виконання.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За текстом частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: 3) виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частиною першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
За текстом частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону № 1403-VIII).
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За текстом частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Згідно з частиною п'ятою статті 24 Закону № 1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
За текстом статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV):
вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;
місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з частиною десятою статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 6 Закону № 1382-IV).
Відповідно до норм частини першої статті 4 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).
Згідно з частиною другою цієї статті, у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка.
Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Перед тим, як перейти до правового оцінювання спірних правовідносин у вимірі фактичних обставин справи суд вважає за потрібне спершу стисло окреслити суть спору.
У цій справі оскаржується правомірність постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження від 27 липня 2020 року ВП № 62657468 з тих мотивів, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем його виконання. Нагадаємо, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За тією самою адресою він і зареєстрований, про що зроблено відповідні відмітки у його паспорті громадянина України.
Позивач переконував, що його зареєстроване місце проживання збігається з фактичним (дійсним) місцем проживання. Проте, оскільки виконавчим округом відповідача є місто Київ, то остання аж ніяк не могла провадити виконавчі дії за виконавчим документом щодо боржника, місце проживання якого знаходиться за межами її виконавчого округу.
Своєю чергою відповідач апелює до виконавчого документа, на підставі якого ухвалено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження, а саме - виконавчого напису приватного нотаріуса Горая О. С., вчиненого 03 липня 2020 року № 4445, у якому поряд з "адресою реєстрації" боржника, зазначено також його "адресу проживання": АДРЕСА_3 .
Власне, з огляду на "адресу проживання", яка, вочевидь, знаходиться у виконавчому окрузі, на який поширюється компетенція приватного виконавця Клітченко О. А., стягувач (ТОВ "ФК «АЛАНД") визначив місце виконання рішення (у цьому випадку ним є виконавчий напис нотаріуса), з яким відповідач, по суті, погодився, ухваливши спірну постанову.
Суд зауважує, що "адресу проживання" боржника приватний нотаріус Горай О.С. зазначив у виконавчому написі на підставі заяви стягувача. Проте, у виконавчому написі приватного нотаріуса Горая О. С., серед іншого, вказано дві (різні) адреси боржника: "адреса реєстрації" та "адреса проживання" (їх зазначено вище).
Очевидним є факт, що зареєстроване місце проживання боржника знаходиться в іншому виконавчому окрузі (Донецька область), аніж повідомлене стягувачем "місце проживання" (місто Київ). Проте, саме з огляду на останнє відповідач визначила місце виконання виконавчого документа і ухвалила спірну постанову про відкриття виконавчого провадження.
Аргументація відповідача, якою вона доводить правомірність цього рішення, головним чином основується на положеннях статті 24 Закону № 1404-VIII у зіставленні з положеннями статті 26 цього Закону.
У контексті обставин цієї справи відповідач, покликаючись на вказані статті, акцентує на тому, що визначальним при вирішенні питання щодо місця виконання виконавчого документа є місце проживання/перебування боржника, а не його "зареєстроване місце проживання". Водночас переконує, що приватний виконавець не зобов'язаний перевіряти вірогідність відомостей, зазначених у виконавчому документі, та повідомлених стягувачем.
Отож, у вимірі спірних правовідносин суд повинен відповісти на питання: які фактичні обставини мають юридичне значення при визначенні "місця виконання рішення" у значенні частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII, як умови, з якою частина друга статті 25 Закону № 1403-VIII пов'язує підвідомчість виконавчого документа приватному виконавцю з огляду на територіальні межі його діяльності.
Суд погоджується з доводами відповідача, що положення статті 24 Закону № 1404-VIII оперують термінами "місце проживання, перебування" боржника, а не "зареєстроване місцем проживання" як чинником, який впливає на визначення місця виконання рішення.
Спираючись на цільове тлумачення цієї норми у системному зв'язку з іншими положеннями зазначеного Закону, таку її конструкцію можливо пояснити тим, що виконавчі дії мають провадитися з урахуванням (в межах) дійсного/фактичного місця проживання боржника. Тобто "примусове виконання" рішень має бути певним чином "наближеним", прив'язаним до місця проживання/перебування боржника, що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов'язки як учасника виконавчого провадження (як-от: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення).
Окрім того, здійснення виконавчих дій саме за місцем проживання/перебування боржника обумовлюється також змістом цих дій. Зауважимо, що йдеться про примусове виконання рішення, відповідно (встановлені) засоби й способи досягнення потрібного результату (належного виконання рішення) можна охарактеризувати як жорсткі стосовно боржника, адже виконавець зобов'язаний вживати всіх радикальних заходів для того, щоб рішення було виконано, позаяк пріоритет у цій процедурі мають інтереси стягувача.
Приміром, якщо йдеться про рішення майнового характеру, то звертається стягнення на майно боржника (у першу чергу - на кошти та інші цінності, за їх відсутності чи недостатності - на нерухоме майно (стаття 48 Закону № 1404-VIII). Поряд з тим, за заявою стягувача виконавець може одразу звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (якщо сума стягнення не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати; стаття 68 Закону № 1404-VIII), як-то було у випадку із заявою ТОВ "ФК «АЛАНД".
У вимірі цього спору, якщо узагальнити весь спектр виконавчих дій/рішень виконавця, суд робить висновок, що вони відбуваються "навколо" боржника і його майна, що дає розуміння, чому "місце виконання рішення" законодавець "прив'язав" до місця проживання, перебування боржника. Подібним чином можна пояснити опосередкованість місця виконання рішення місцезнаходженням майна боржника, на яке можна звернути стягнення (за рішеннями майнового характеру).
У контексті обставин цієї справи наведені міркування суду мають на меті донести думку про те, що місце проживання (або ж "адреса проживання", як зазначено у виконавчому написі приватного нотаріуса Горая О. С. від 03 липня 2020 року № 4445) має відповідати дійсності. Іншими словами, не стільки номінальна адреса проживання боржника, скільки його фактичне, реальне місце проживання повинні визначати місце виконання рішення задля досягнення мети виконавчого провадження і дотримання його засад, визначених статтею 2 Закону № 1404-VIII.
Повертаючись до спірних правовідносин, суд звертає увагу, що "адреса проживання" ( АДРЕСА_3 , яку стягувач зазначив у своїй заяві, адресованій приватному виконавцю Клітченко О.А., зазначена також у виконавчому написі приватного нотаріуса Горая О. С. від 03 липня 2020 року № 4445 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 січня 2014 року № 005-04507-250114.
Цей виконавчий напис приватний нотаріус Горай О. С. вчинив на підставі відповідного звернення ТОВ "ФК «АЛАНД" (стягувач), який набув право вимоги за вказаним кредитним договором.
Отож, інформацію про "адресу проживання" ОСОБА_1 (боржника) повідомив саме стягувач. Проте, якщо зареєстроване місце проживання боржника має офіційне підтвердження (відповідні відомості зазначено у паспорті громадянина України), то "адреса проживання" у цьому випадку базується виключно "на словах" стягувача (тобто особи, яка у виконавчому провадженні є заінтересованою стороною).
Суд погоджується, що виконавець не має обов'язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі.
Водночас, нагадує, що приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону № 1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності (частина перша статті 4 Закону № 1403-VIII).
Закріплені у статті 4 Закону № 1403-VIII засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов'язків.
Отримавши заяву ТОВ "ФК «АЛАНД" про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якому, як і в указаному виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Донецька область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з'ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ. При вирішенні цього питання суд звертає увагу на таке.
Аналіз наведених положень Цивільного кодексу України у зіставленні з положеннями Закону № 1382-IV дозволяє зробити висновок, що місцем проживання особи є житло, в якому вона проживає (постійно або тимчасово). Особа не обмежена у можливості мати більше, ніж одне місце проживання, проте реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою, яку особа сама вибрала і за якою вестиме листування з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами, отримуватиме офіційну кореспонденцію. Відомості про місце проживання вносяться, серед іншого, до паспорта громадянина України.
У справі встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , відповідно до паспорту серії НОМЕР_2 , який виданий 14 жовтня 2014 року Жовтневим РВ у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області є - АДРЕСА_1 .
Питання про те, чи позивач фактично проживає за зареєстрованим місцем проживання, в обсязі з'ясованих обставин справи не викликав в учасників справи сумнів чи непорозумінь.
Щодо "адреси проживання", яку повідомив стягувач, то за матеріалами справи, жодного підтвердження вірогідності цієї інформації немає. Тобто об'єктивних даних, на основі яких можна було б стверджувати, що ОСОБА_1 проживав у місті Києві (хоча б на дату відкриття виконавчого провадження), чи має майно на території цього виконавчого округу, відповідач (на підтвердження правомірності спірної постанови у вимірі мотивів, з яких її оскаржено) не надав.
З огляду на положення законодавства про свободу пересування та вільний вибір місця проживання відповідачу відомі, тож і зрозумілою є відмінність між місцем проживання і "зареєстрованим" місцем проживання. У цьому зв'язку потрібно зауважити, що спільним для обох понять є те, що особа проживає (має право проживати) в обох місцях, водночас для офіційного "спілкування" з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами визначає лише одне із них і несе відповідальність за свій вибір (у тому сенсі, приміром, що зареєстроване місце проживання є своєрідним орієнтиром для державних органів, фізичних/юридичних осіб при визначенні територіальної юрисдикції судових справ за участі цієї особи; надсилання поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання є умовою належного повідомлення особи).
У контексті спірних правовідносин суд дійшов висновку, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою.
За описаної вище ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника ( ОСОБА_1 ). Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
Якщо трактувати місце виконання рішення у ситуації, подібній до тієї, яку маємо у цій справі, у той спосіб, як це зробив відповідач, то це (за своєю зовнішньою формою прояву) створюватиме умови для підміни суті визначеного Законом № 1404-VIII місця виконання рішення і пов'язаного з ним визначенням виконавчого округу приватного виконавця на формальність, що у підсумку нівелюватиме сенс виконавчого провадження і засади, з дотриманням яких воно має здійснюватися загалом.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що приватний виконавець Клітченко О.А., виконавчим округом якої є місто Київ, не могла прийняти до примусового виконання виконавчий документ (виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О. С. від 03 липня 2020 року № 4445), місце виконання якого знаходиться в іншому виконавчому окрузі.
Аналогічні правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 380/7750/20.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Підстави для відступу від позиції Верховного Суду відсутні.
З огляду також на критерії, визначені у частині другій статті 2 КАС, на відповідність яким адміністративний суд повинен перевіряти рішення суб'єкта владних повноважень у справах про їх оскарження, постанова про відкриття виконавчого провадження від 27 липня 2020 року № 62657468 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню та як наслідок заява - задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що сума судового збору у розмірі 908,00 гривень з урахуванням приписів статті 139 КАС України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (0332, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-а, оф. 37) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (0332, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-а, оф. 37), в про відкриття виконавчого провадження від 27 липня 2020 року ВП № 62657468.
Стягнути з приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (0332, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-а, оф. 37) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 908,00 гривень.
Повний текст рішення складено та підписано 29 липня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова