29 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6230/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1 відсотка вартості, що становить 16 067,52 грн згідно із квитанціями №24, 25, 26, 27 від 27.05.2019, зобов'язання сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області подання про повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 27.05.2019 у розмірі 16 067,52 грн, сплаченого згідно із квитанціями №24, 25, 26, 27 від 27.05.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.05.2019 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , малолітніми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк М.В. та зареєстровано в реєстрі за №443, згідно з яким придбано житловий будинок за АДРЕСА_1 .
При укладенні договору ОСОБА_1 , ОСОБА_2 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка вартості нерухомого майна, що становить 16 067 грн 52 коп. згідно із квитанціями №24, 25, 26, 27 від 27.05.2019.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про формування та подання до Управління ДКСУ у м.Луцьку Волинської області подання про повернення ГУ ПФУ у Волинській області безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, а також перерахування зазначених коштів на картковий рахунок, проте листом від 14.05.2020 №0300-0503-8/21277 отримали відмову у поверненні вказаних коштів. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та просить визнати протиправними дії щодо відмови в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язати відповідача звернутись до Управління ДКСУ у м.Луцьку Волинської області з поданням про повернення помилково сплаченого збору.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення з тих підстав, що ОСОБА_1 не надав доказів того, що житлова нерухомість придбана вперше вперше, відтак у нього не було підстав для формування подання на повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Крім того, відповідач зазначає, що
Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 27.05.2019 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , малолітніми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (покупці) та громадянином ОСОБА_5 (продавець), посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк М.В. та зареєстровано в реєстрі за №443, згідно з яким придбано житловий будинок за АДРЕСА_1 . (а.с.8-9).
Для оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку від 27.05.2019 позивачем сплачено 1 відсоток збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 16 067 грн 52 коп., що підтверджується квитанціями №24, 25, 26, 27 від 27.05.2019 (а.с.10).
З метою повернення помилково сплачених грошових коштів відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звертався із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області.
Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 14.05.2020 №0300-0503-8/21277 позивача повідомлено про те, що оскільки покупцями не надано інформації про перебування на черзі на одержання житла на момент придбання нерухомого майна та у зв'язку з відсутністю офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало обставину придбання житла вперше, відтак немає підстав для подання на повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна у заявленому розмірі (а. с.13).
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац другий пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР).
Водночас згідно з абзацом третім пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку №1740 також передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір (абзац другий пункту 15-3 Порядку №1740).
З огляду на наведені норми нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відомості про придбання позивачем іншого житла відсутні.
Вказане свідчить про те, що позивачем придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вперше, а тому відповідно до пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР ОСОБА_1 не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
При цьому в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування правомірності оскаржуваних дій, рішень чи бездіяльності покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, варто зазначити, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Окрім цього, відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у даних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Отже, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №819/33/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, суд погоджується з твердженням представника відповідача, викладеним у відзиві від 12.07.2021, щодо розміру сплаченого саме позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, враховуючи наступне.
Як вбачається з нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27.05.2019 покупцями житлового будинку АДРЕСА_1 , виступали як позивач у справі - ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені та в інтересах яких діють його мати - ОСОБА_2 та батько - ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1 Договору від 27.05.2019 продавець передає у власність, а покупці приймають у спільну часткову власність по ? частці кожен, житловий будинок.
Оплата ? частки належного до сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна проведена кожним покупцем окремою квитанцією, в тому числі позивачем на суму 4 016 грн 88 коп. відповідно до квитанції №24.
Звернення до відповідача із заявою від 06.05.2021 про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна відбувалось ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені обставини справи, що позивачем у справі виступає виключно ОСОБА_1 , останнім не заявлено жодних вимог інтересах інших осіб, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, а тому кошти, сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, підлягають поверненню, однак виключно в частці, сплаченій власне позивачем.
Отже, відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4 016 грн 88 коп., сплаченого при придбанні житла вперше на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 27.05.2019.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №988/18283, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Згідно підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, повернення помилково або надміру сплаченого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється органом Державної казначейської служби України за поданням відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, що контролює надходження цього збору до бюджету.
Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.11.2018 у справі №813/1126/17.
Враховуючи наведене та беручи до уваги положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено повноваження суду при вирішенні справи, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1 відсотка вартості, що становить 4 016 грн 88 коп., згідно квитанції №24 від 27.05.2019 та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 27.05.2019 у розмірі 4 016 грн 88 коп., сплаченого згідно квитанції від 27.05.2019 №24.
Керуючись статтями 243 - 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1 відсотка вартості, що становить 4 016 (чотири тисячі шістнадцять) гривень 88 копійок, згідно квитанції №24 від 27 травня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 27 травня 2019 року у розмірі 4 016 (чотири тисячі шістнадцять) гривень 88 копійок, сплаченого згідно квитанції №24 від 27 травня 2019 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дмитрук