про роз'яснення рішення суду
м. Вінниця
23 липня 2021 р. Справа № 120/2575/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні заяву про роз'яснення рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 позов задоволено повністю.
13.07.2021 від позивача на адресу суду надійшла заява про роз'яснення рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі №120/2575/19-а.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Частина 3 цієї статті визначає, що суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Враховуючи те, що рішення, яке позивач просить роз'яснити, судом було ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), то суд вважає за необхідне здійснити розгляд поданої заяви у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Визначаючись щодо заяви про роз'яснення судового рішення, суд виходив з такого.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Зі змісту наведеного у ч. 1 ст. 254 КАС України законодавчого припису суд робить висновок, що роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз'ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду (пункт 19).
Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Зі змісту поданої заяви сліду, що заявником наразі є незрозумілим питання щодо часового проміжку виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2017 без обмеження її максимальним розміром до виплати та з урахуванням уже виплачених сум.
У мотивувальній частині вказаного рішення Вінницького окружного адміністративного суду зазначено про протиправність дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача з посиланням на законодавчу базу, яка регулює вказані питання. Так, мотивувальна частина судового рішення від 12.09.2019 містить висновки про те, що законодавством передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня. Оскільки пенсія позивачеві призначена ще у 1993 році на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу" від 21.07.1992 за №418, суд приходить висновку, що застосування відповідачем обмеження граничного розміру пенсії останнього на підставі ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011, є неправомірним.
Таким чином, суд у своєму рішенні від 12.09.2019 дійшов висновку зобов'язати відповідача здійснити позивачеві з 01.03.2017 виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром до виплати та з урахуванням уже виплачених сум.
Відносно самої суті поданої заяви про роз'яснення судового рішення в частині спірного питання, то тут слід врахувати, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі, а тому, вирішуючи питання про зобов'язання здійснити позивачеві з 01.03.2017 виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром до виплати та з урахуванням уже виплачених сум, суд у своєму рішенні не мав підстав обмежувати відповідача на здійснення її нарахування і виплати певним часовим проміжком. Відтак, резолютивна частина рішення не встановлює кінцевої дати, коли виплата у такий спосіб має бути припинена. Водночас оскільки судом звернуто увагу відповідача на неправомірність його дій щодо обмеження розміру пенсії позивача, то такі висновки мають бути враховані відповідачем під час проведення виплати пенсії позивача, перерахованої щороку з 1 березня в разі збільшення заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки.
Отже, при проведенні виплати пенсії позивача з 01.03.2017 та проведенні виплати його пенсії, перерахованої щороку з 1 березня в разі збільшення заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, не підлягає застосуванню обмеження її граничного розміру на підставі ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011.
Згідно із п. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28.05.1985, (п. 57, Series A, № 93), право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У справі Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) від 03.04.2008 вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
За таких обставин, враховуючи, що обов'язковість судових рішень гарантується згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист, з метою уникнення неоднозначного тлумачення та усунення суперечок щодо розуміння резолютивної частини рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019, суд вважає за необхідне роз'яснити вказане рішення, а тому подана заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241, 250, 254, 256 КАС України, -
Заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення задовольнити.
Роз'яснити, що відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі № 120/2575/19-а при проведенні виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2017 та проведенні виплати пенсії, перерахованої щороку з 1 березня в разі збільшення заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, не підлягає застосуванню обмеження щодо граничного розміру пенсії на підставі ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович