29 липня 2021 року
м. Чернівці
справа № 727/2309/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів: Владичана А.І., Половінкіної Н.Ю.
секретар Конецька Д.Г.
позивач ОСОБА_1
відповідачі Головне управління національної поліції у Чернівецькій області, Чернівецька обласна прокуратура, Державна казначейська служба України
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду від 18 травня 2021 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Танасійчук Н.М.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.
Позивачка просила стягнути з Державної казначейської служби України на її користь 100 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Посилалася на те, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки “VOLVO 343” та рухаючись по вулиці Головній 218 в місті Чернівці, в межах регульованого пішохідного переходу допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 . В результаті цієї ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. За наслідком вказаної події у провадженні структурного підрозділу Головного управління національної поліції у Чернівецькій області перебувало кримінальне провадження за ознаками складу злочину передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.
В ході кримінального провадження працівниками органу досудового розслідування було допущено бездіяльність, яка полягає у невиконанні вказівок прокурора щодо проведення слідчих дій та несвоєчасному зверненні до суду з клопотанням про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, що призвело до закриття провадження у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування.
Враховуючи важливість забезпечення свого порушеного права на судовий захист, глибину та тривалість страждань, тривалість досудового розслідування та відсутність контролю з боку прокуратури, вважала, що їй завдано моральну шкоду в сумі 100 000 гривень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду від 18 травня 2021 року в позові відмовлено.
Суд виходив з того, що позивач доводить наявність підстав для відшкодування моральної шкоди в зв'язку з постановленням Першотравневим районним судом міста Чернівці ухвали від 17 вересня 2019 року про повернення клопотання слідчого ЧВП ГУНП в Чернівецькій області про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018260020001116 від 16 вересня 2018 року, а тому спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України відсутні.
З матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається в чому полягає моральна шкода для позивача, не доведено наявність причинно- наслідкового зв'язку між шкодою і протиправними діями органів державної влади, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір моральної шкоди, до позову не надані належні докази на підтвердження розміру моральної шкоди.
Позивачкою обрано неправильний спосіб захисту, оскільки слідчим відділом Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12020260020000133 від 5 лютого 2020 року за частиною 2 статті 286 КК України. Потерпілою в даному кримінальному провадженні є ОСОБА_1 , а тому позивачка не втратила можливість звернень про відшкодування їй шкоди завданої кримінальним правопорушенням з винної особи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки бездіяльність органу досудового розслідування була допущена у кримінальному провадженні №12018260020001116 від 16 вересня 2018 року, а не в новому кримінальному провадженні №12020260020000133 від 5 лютого 2020 року.
Судовим рішенням в іншій справі встановлено право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди внаслідок бездіяльності органів державної влади в ході кримінального провадження №12018260020001116 від 16 вересня 2018 року.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Чернівецька обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Відповідач зазначав, що органами прокуратури не вчинено жодних дій, а також не допущена бездіяльність, яка могла б завдати позивачці моральну шкоду.
Факт закриття кримінального провадження не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди. Можливість притягнення до кримінальної відповідальності винної особи за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю позивачки за наявності достатніх для цього правових підстав не втрачена, оскільки є предметом іншого кримінального провадження.
Позивачкою не надано докази, які б доводили її моральні страждання, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
У провадженні структурного підрозділу Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області - слідчого відділу Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області перебували матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018260020001116 від 16 вересня 2018 року, за ознаками складу злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України, що підтверджується копією матеріалів кримінального провадження (а.с.15-100).
Ухвалою судді Першотравневого районного суду міста Чернівці від 3 жовтня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень та позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік (а.с.101)
Ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 вересня 2019 року клопотання слідчого ЧВП ГУНП в Чернівецькій області Гайдая А.О. про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018260020001116 від 16 вересня 2018 року повернуто слідчому (а.с. 98)
28 вересня 2019 року слідчий відділення Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області старший лейтенант поліції Гайдай А.О., розглянувши матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12018260020001116 від 16 вересня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, по факту порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, прийняв рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування (а.с.98-99)
Згідно витягу з ЄРДР 5 лютого 2020 року зареєстровано кримінальне провадження № 120202600200133 за заявою ОСОБА_1 про те, що 15 вересня 2018 року водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого останній були спричинені середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження (а.с.142)
Згідно інформативної довідки ГУНП в Чернівецькій області № 16-3091 від 28 квітня 2021 року слідчим відділом Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12020260020000133 від 5 лютого 2020 року за ч.2 ст.286 КК України. Потерпілою в даному кримінальному провадженні є гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У даному кримінальному провадженні триває досудове розслідування, призначено комісійну судово - медичну експертизу (а.с.133).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Так, відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно зробив висновок про наявність підстав для відмови в позові з огляду на наступне.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».
Відмовляючи позивачу у відшкодуванні моральної шкоди, суд першої інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачкою не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є її процесуальним обов'язком.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 8 липня 2021 року у справі №766/16243/19.
Однак суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту, оскільки ОСОБА_1 не втратила можливість звернення про відшкодування їй шкоди завданої кримінальним правопорушенням з винної особи у зв'язку з іншим кримінальним провадженням, де позивачка є потерпілою.
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги саме бездіяльністю органів державної влади в ході кримінального провадження №12018260020001116 від 16 вересня 2018 року в результаті якої їй було завдано моральної шкоди. Наявність кримінального провадження №12020260020000133 від 5 лютого 2020 року та вжиття в такому провадженні заходів, а також можливість відшкодування шкоди з винної особи у дорожньо-транспортній пригоді, не має значення для вирішення даного спору.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з аргументом апеляційної скарги у вказаній частині та вважає помилковим даний висновок суду першої інстанції.
Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що несвоєчасне звернення до суду з клопотанням про продовження строків досудового розслідування є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди.
Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної шкоди.
Такий правовий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20).
Апеляційний суд вважає, що несвоєчасне звернення до суду з клопотанням про продовження строків досудового розслідування та невиконання слідчим поліції вказівок прокурора без доведення наявності заподіяної шкоди ОСОБА_1 , причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів не є підставою для стягнення моральної шкоди.
Пред'являючи до суду позов позивачка також не врахувала, що належним відповідачем за її вимогами є Держава Україна.
Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515 цс 19) (пункт 44)).
З позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1 не врахувала, що відповідачем за вказаними вимогами є Держава Україна, яка повинна брати участь у справі через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах. Отже, вимоги позивача мають бути заявлені до Держави України про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, а не безпосередньо з Державної казначейської служби України.
Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 2 лютого 2021 року у справі №725/3358/20 було встановлено про те, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди.
Вказаним судовим рішенням було встановлено, що позовні вимоги у справі №725/3358/20 були заявлені до Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області та Чернівецької місцевої прокуратури, які, в свою чергу, є структурними підрозділами та не є юридичними особами.
Обставина щодо права ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди внаслідок бездіяльності органів державної влади в ході кримінального провадження №12018260020001116 від 16 вересня 2018 року судовим рішенням не встановлювалась.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду від 18 травня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 29 липня 2021 року.
Головуючий О.О. Одинак
Судді: А.І. Владичан
Н.Ю. Половінкіна