29.07.21
Іменем України
26 липня 2021 року с.м.т. Шевченкове Шевченківський районний суд Харківської області
у складі: головуючого - Тордія Е.Н. секретар судових засідань - Сергієнко В.С.
номер справи: №637/416/21 (2-а/637/2/21)
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи.
Участь у справі приймав: позивач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т.Шевченкове Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до СРПП №1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області в особі інспектора СРПП відділу №1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області Кулієва Рустама Джаваншировича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області в особі інспектора СРПП відділу №1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області Кулієва Рустама Джаваншировича , в якому просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії БАА № 831236 від 25 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 Кодексу України про адміністративні правоопрушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500.00 грн., а справу закрити.
В судовому засіданні почивач просив позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 квітня 2021 року о 00.38 годині, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF, номерний знак НОМЕР_1 по вул.Покровській біля будинку №74 в с.м.т. Шевченкове Харківської області, не порушуючи правил дорожнього руху України, був безпричинно зупинений працівниками поліції, а саме інспектором СРПП Кулієвим Р.Д., який не повідомив про порушення правил дорожнього руху , попросив надати документи на автомобіль. Інспектором було зазначено ,що ним нібито порушено правила Закону України «Про дорожній рух», які саме не зазначив, та розпочав складати постанову , керуючись лише своїми судженнями . Зазначив, що автомобіль мною не возився на територію України та не поміщений в митний режим «транзиту», чим порушив ч.2 ст.31 Закону України «Про дорожній рух» та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді штрафу в розмірі 8500.00 грн
Не погодившись з таким висновком, просив відповідача надати відео чи інші докази порушення правил дорожнього руху і якіх саме, але інспектор на його пояснення та прохання не звертав ніякої уваги. При розгляду справи ,інспектор не в повному обсязі з'ясував обставини справи, не вивчив докази, якими позивач зазначав щодо відсутності в його діях правопорушення. Окрім того, він відкрито заперечував проти того, що ним скоєнно правопорушення , що є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення , але інспектором його заперечення будо проігноровані.
Також доповнив, що з постанови від 25 квітня 2021 року вбачається, що він не був згоден з даним порушенням та адміністративним стягненням, надавав інспектору поліції усні пояснення та декларацію, але поліцейській Кулієв Р.Д. до уваги не прийняв. Більш того надав електронний доказ того, що у зв'язку з тим, що при ввозі на територію України автомобіля він порушив митні правила за, що ним був сплачений штраф та виконавча служба постановою закрила виконавче провадження. Окрім того зазначив ,що копію постанову він не отримував.
Таким чином, позивач стверджує, що його дії жодним чином не порушували вимоги ч.2 ст.31 Зкраїни «Про дорожній рух», тобто правопорушення, передбачене ч.8 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення . Вказує, що даний факт свідчить про те, що поліцейський Кулієв Р.Д. не розглядав справу, порушив його права та не зібрав належних та взагалі будь-яких доказів на підтвердження порушень ним правил дорожнього руху та Закону України «Про дорожній рух». Тому , просить суд скасувати вказану постанову та провадження у справі закрити.
Відповідач - СРПП №1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області в особі інспектора СРПП відділу №1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області Кулієв Р.Д. в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать розписки про отримання судових викликів. Поважної причини неявки суду не повідомив, відзиву (заперечення, доказів) на позов не надав.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.
24 червня 2021 року , після усунення недоліків вказаних в ухвалі суду, по справі постановлена ухвала про відкриття провадження та розгляд справи призначено у підготовчому судовому засіданні на 08 липня 2021 року.
Також відповідачу наданий строк для подання відзиву (заперечення, доказів) на позовні вимоги.
Про розгляд справи відповідач повідомлявся належним чином про, що свідчать розписки про отримання судових повісток. Від відповідача відзиву (заперечення) та будь-яких доказів проти позову до суду не надійшло. Поважної причини своєї неявки суду не повідомив.
Суд, заслухавши доводи позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Фактичні обставини встановлені судом та їх зміст.
Судом встановлено, що згідно з постановою від 25 квітня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 , 25 квітня 2021 року о 00 год. 38 хв. в смт.Шевченкове по вул. Покровській Харківської області, керував автомобілем VOLKSWAGEN GOLF, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу ч.2 ст.31 Закону України «Про дорожній рух», а саме: тимчасово ввезений транспортний засіб особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною восьмою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про дорожній рух» - цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Статтею 1 Закону України «Про дорожній рух"» визначено, що цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Положення ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.
Статтею 380 Митного кодексу України, визначено особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України .
Тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більше як на 60 днів.
Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Такі транспортні засоби не можуть бути передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Положеннями частини 8 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 ст.31 Закону України «Про дорожній рух», передбачено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Аналіз наведених норм у сукупності та в контексті запровадження заборони керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, та цілей Закону України «Про дорожній рух», свідчить, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом .
Відповідно до ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ч.2 ст.255 Кодексу України про адміністративні правопорушення у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Разом з цим, за приписами частин 2 та 3 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до ч.5 ст.258 Кодексу України про адміністративні правопорушення якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Оскільки адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, обов'язковою умовою для застосування ч.5 ст.258 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо констатації наявності в уповноваженої посадової особи обов'язку скласти протокол про адміністративне правопорушення є те, що особа оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення.
Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не згідний з допущеним правопорушенням та адміністративним стягненням.
В судовому засіданні позивач зазначив , що працівник поліції не пояснив яке са, ме ним було скоєно порушення під час його зупинки, не запитував у нього чи згідний він з порушенням, а лише сказав йому, що буде складено постанову про таке правопорушення. Також, він намагався надати митну декларацію але працівник поліції цей факт проігнорував.
Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Положеннями статей 245, 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом неодноразово направлялися виклики про участь у справі відповідача поліцейського Кулієва Р.Д. та пропонувалося надати відзив (заперечення, будь-які докази) вчиненого правопорушення позивачем ОСОБА_1 . Однак на протязі розгляду справи в судове засідання інспектор СРПП Кулієв Р.Д. не з'явився та не надав таких матеріалів (доказів).
Підставою для винесення інспектором поліції постанови від 25 квітня 2021 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення було встановлення в його діях обставин керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: ч.2 ст. 31 Закону України «Про дорожній рух» тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
З митної Декларації вбачається, що саме позивач по справі ОСОБА_1 ввіз даний транспортний засіб на територію України для своїх особистих потреб (а.с.24).
Постановою №0680/80700/18 в справі про порушення митних правил державної фіксальної служби України від 19 червня 2018 року, на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500.00 грн., які ним були сплачені (а.с.7).
Таким чином суд констатує, що при складанні постанови ( серія БАА №831236 від 25 квітня 2021 року) вбачається, що поліцейським Кулієвим Р.Д. застосована норма закону ч.2 ст.31 Закон України «Про дорожній рух», яка на момент складання даної постанови втратила чинність на підставі Кодексу № 4495-VI від 13 березня.2012 року }.
Пленум Верховного суду України у пункті 24 постанови від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За положеннями ч.2 ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
За змістом норм ч.1, ч.2 ст.7, ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст.77 Кодексу Адміністративного Судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи (ч.3 ст.77 КАС України).
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
У постанові про адміністративне правопорушення від 25 квітня 2021 року серії БАА №831236 інспектор поліції Кулієв Р.Д., не навів жодного доказу на підтвердження наявності адміністративного правопорушення та винності ОСОБА_1 в його вчиненні. Не надано таких доказів, зокрема на запит суду, крім оскаржуваної постанови.
Також, суд звертає увагу, що підстави зупинки поліцейським транспортного засобу наведені устатті 35 Закону України «Про Національну поліцію"».
В судовому засіданні позивач зазначив ,що причину зупинки йому не повідомили ,як і не повідомили які правила дорожнього руху ним и були порушені .
Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, що зупинення транспортного засобу булоі які правила дорожнього руху ним и були порушені обумовлено недотриманням позивачем вимог Правил дорожнього рузу України, що, відповідно, свідчить про безпідставність вимог відповідача пред'явити для перевірки документи, отже відповідачем порушено вимогист. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано доказів на підтвердження факту порушення позивачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, а отже, і вчинення ним адміністративного проступку, суд дійшов висновку , що відповідач протиправно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 8 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення , у зв'язку із відсутністю підстав для зупинки транспортного засобу та витребування у позивача посвідчення водія, свідоцтва про
реєстрацію транспортного засобу, оскільки відсутні докази, що особа порушила Правила дорожнього руху, як це передбачено п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 200/4653/16-а.
Оцінівши надані докази у їх сукупності , надавши їм належну паравову оцінку, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та такими що підлягають задоволенню.
Судові витрати.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 132-1, 251, 256, 258, 268, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.6, 10,11, 12, 17, 70, 71, 94, 159-163, 171-2 Кодексу Адміністративного Судочинства Укра їни, ст. 380 Митного Кодексу України ст. 55 Конституції України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до СРПП №1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області в особі інспектора СРПП відділу №1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову БАА № 831236 від 25 квітня 2021 року, винесену інспектором СРПП відділу №1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області Кулієвим Рустамом Джаваншировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 8500.00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області , розташованого в по вул. Харківська , 14 м. Куп'янськ Харківської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , інп НОМЕР_2 понесені судові витрати , в сумі 454.00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.